38. Охар-йте особливості госп. Розвитку українських земель у хvі-хvіі ст.

Розвиток України другої половини ХІУ - середини ХУІІ ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку ХУІ ст. українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству. Внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства (Люблінська унія 1569 р.) утворилася держава - Річ Посполита.

Протягом ХУІ ст. відбулося обезземелювання селян та їх остаточне закріпачення. Литовський статут 1529 року заборонив селянам без дозволу панів купувати або брати у заставу землю. За Литовським статутом 1566 року за селянами визнавалося лише обмежене право на рухому власність, а продаж землі допускався тільки між селянами одного маєтку.

На українських землях відбулися значні зміни у земельних відносинах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому князівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і пов'язаною з військовою службою. Великий князь вважався господарем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які надавалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці ХУІ ст. землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі - воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князями і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлювалися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину лише з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у війську.

Разом із магнатською і шляхетською зростала власність церковних феодалів: католицької, православної, уніатської церков. Великокнязівський і королівський уряди підтримували церкву, визначаючи її важливу роль у захисті інтересів феодалів.

У другій половині ХУІ - на початку ХУІІ ст. фільварки створювалися у тих воєводствах, де їх до того ще не було. Розвиток фільваркової системи зміцнив феодальну власність на землю. Фільварки - багатогалузеві товарні госп-ва, в яких, крім землеробства, займалися також різними промислами.

Отже, протягом ХУІ - першої половини ХУІІ ст. на українських землях відбулися істотні зміни в аграрних відносинах. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків призвело до формування й утвердження фільварково-панщинної системи госп-ва. Зросло магнатсько-шляхетське землеволодіння. Завершилося юридичне закріпачення селян, які потрапили в поземельну, особисту і судово-адміністративну залежність від феодалів.

39. Охар-йте економічні погляди в. Петті та п. Буагільбера.

За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на поч ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (природовладдя). Як виразники інтересів класу капіталістів, що саме формувався, представники класичної політичної економії гостро критикували паразитичний спосіб життя феодалів, піддали ревізії хибні погляди меркантилістів, які відображали інтереси торгового капіталу, гальмували розвиток вир-ва. Класики політичної економії предметом дослідження вважали не сферу обігу, а виробництво.

В.Петті започаткував новий напрям економічної науки – класичну політичну економію. Петті вважають засновником трудової теорії вартості.Петті висловив відміну від меркантилістської думки, що багатство утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, але й землі, будівлі. Товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля – його матірю. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об’єктивних, пізнавальних закономірностей. Досліджуючи заробітну плату, В. Петті зрозумів, що робітник не отримує всієї величини створеної ним вартості. Різницю між створеною вартістю і заробітною платою вчений називав рентою (а не додатковою вартістю) і вказував на обернено пропорційну залежність між цими величинами. Отже, рента охоплює весь прибуток, весь надлишок над витратами вир-ва, хоча насправді рента є лише однією а конкретних форм додаткової вартості. Величину заробітної плати В. Петті визначав як "природну ціну праці", а її рівень — як мінімум, що забезпечує існування найманого працівника і членів його сім'ї.

П. Буагільбер був родоначальником класичної політичної економії у Франції.– ідеї природного порядку, невтручання держави в господарську діяльність, природної ціни і ринкового саморегулювання. У кількох книгах він виклав систему реформ буржуазно-демократичного характеру, які пропонувалися як шляхи подоланняинегативних явищ в економіці.