33. Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового госп-ва.

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного госп-ва до ринкового товарного вир-ва:

-звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежностіі станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобіввир-ва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи загрошову плату;

-концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у рукахтих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

-наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів вир-ва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного вир-ва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного вир-ва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

Основними джерелами нагромадження капіталів стали:

-зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

система протекціонізму, державні позики, податки;

-пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

-організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського госп-ва; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного нас-ння Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

-нещадна експлуатація позбавлених засобів вир-ва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процесс відокремлення виробника від засобів вир-ва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців

34. Проаналізуйте особливості форм госп-в на етапі утвердження мануфактурного вир-ва в країнах Західної Європи та українських землях.

Еволюція ринкового госп-ва в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц­твом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рів­ню розвитку продуктивних сил формою організації вир-ва

Із сере­довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­ється прошарок мануфактурників — власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме госп-во та знаряддя вир-ва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вир-ва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами вир-ва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:

• вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму­совій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сирови­ни, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфак­тури відносять суконну та цукрову мануфактури;

• посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період прав­ління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує при­мусову працю приписних робітників); найбільшого поширення набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури належали:

—купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базу­ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни­кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний ек розвиток