18. Порівняйте особливості сусп-в Східної і Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

Характеристика Східної цивілізації.

На сході держава виникає значно раніше, наж в Європі, але це держава родового типу. Політична організація життя сусп-в сх. цивілізацій дістала в історії назву сх. деспотій, найбільш характерною ознакою яких було абсолютне переважання держави над сусп-вом. Важливою ознакою сх. деспотизму є політика примусу, і навіть терору. Осн. завданням примусу було не покарання злочинця, а нагнітання страху перед владою. Жодна особа не мала господарської свободи.

Першими зявляються великі міські цивілізації (міста-держави). Землеробство є головною галюззю. Створюється необхідність появи верстви нас-ння –меритократів- окремих осіб, які виділяються з середнього рівня людських спільнот завдяки своїм особливим якостям, мужності, здатності вести людей за собою задля досягнення суспільних цілей. Вони згодом стають східними деспотами – царями, князями, фараонами. Східне сусп-во мало складну ієрархічну соціальну структуру. Основним виробником були землероби. Над виробниками здіймалася піраміда державної бюрократії: збирачі податків, наглядачі, писарі, жерці. Завершував цю піраміду цар-деспот. Вищим і єдиним власником землі та доходів з неї вважався верховний правитель (цар). Доходи скарбниці визначаються як «рента-податок», тобто одночасно і рента(плата за землю), і податок(примусові вилучення у підданих держави на її користь).

Отже, госп-во сусп-в Сх. цивілізації базувалося на переважанні держ. власності на засоби вир-ва; індивідуальна власність була лише похідною від власності державної; всі поземельні відносини будувалися на основі виплат та зосередження у царській скарбниці ренти податку; суспільні відносини формувалися на основі станово-кастової системи та системи «суцільного рабства». Власне рабська праця не мала вел. виробн. значення, адже осн. безпосередніми виробниками виступали члени сільських громад. Такими були риси господ. системи сусп-в в Індії та Китаї.

Західна цивілізація

Західна (Європейська) цивілізація повязується із становленням античних держав – Давньої Греції та Риму.

Давня Греція

Сусп. життя античної Греції зосереджувалося у полісах – містах-державах. Господ. життя зосереджувалося в окремих родинах, в їх домашньому госп-ві. До такої родини входили іноді цілі родини, а також і раби. Господарською діяльністю займалися члени патріархальної родини.Найбільшу стійкість таке госп-во дістало у Спарті. Ксенофонт звеличував сільське госп-во. Соціальна структура Афін складалась із 3х верств: евпатріди (аристократи), геомори(землевласники); деміурги(ремісники). Реформи Солона встановлювали юрид. рівність громадян, незал. від їх маєткового стану.

Ек розквіт Афін припадає на першу пол. 5 ст. до н.е. і базується не на землеробстві, а на ремісничому виробництві та морській торгівлі.

Зростання товарного вир-ва та розвиток торгівлі зумовили появу у Греції різних видів кредиту.В Афінах держава мала видатки лише на утримання царя та пожертви богам. Але з появою грошей та зародка товарно-грошових відносин видатки держави різко збільшилися. Вона мала утримувати незабезпечені верстви нас-ння, влаштовувати свята, утримувати військо та флот, цілий ряд інших верств нас-ння. Джерелом доходів були мита на товари, що ввозилися, податки від нерухомості, різного роду конфіскації.

Розвиток Давнього Риму

Держава виникає у «царський період» (8 – 6 ст. до н.е.). 2 верстви: патриціїв ( нащадків тих родів, що заснували Рим, мали земельні володіння) та плебеїв (не мали прав на зем. власність, і не мали політичних прав).У Законах 12 таблиць запроваджується поділ римлян на вільних і рабів, патриціїв і плебеїв. Іде поступове руйнування натур. госп-ва елементами госп-ва товарного. Плебеї мають право на володіння лише мізерними ділянками землі у 2 югери. Розвиавається ремісниче вир-во, та зростання торгівлі.

В період між 2 ст до н.е. та 2 ст. н.е. розвивається товарне госп-во, руйнується натуральне.

Провінції-головні джерела доходів скарбниці Риму.

Виробництво хліба стає не вигідним, у маєтках переходять до вирощування садів та виноградників, а також до тваринництва.

Поширюється також і праця рабів. Наприкінці 1 тис. до н.е. відбувається криза держ. устрою, перехід від республіканського правління до монархічного у вигляді імперії