Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1036941_82065_i.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
450.85 Кб
Скачать
  1. Порівняйте критерії та етапи періодизації історичного розвитку господарської системи, розроблені с. Десницьким, ф. Лістом, б. Гільдебрантом, д. Беллом, е. Тоффлером.

Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку сусп-ва.

Лінійно-поетапний (стадійний) підхід трактує історію людства як сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, однієї стадії до іншої - передбачуваний лінійний розвиток. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку. Це погляди авторів Стародавнього Риму, доби Відродження та Просвітництва (Д. Віко,), представників еволюційно-прогресивістської парадигми (С. Десницького, Ф. Ліста, Б. Гільдебранта,

, Д. Белла, Б. Тоффлера), формаційної парадигми (К. Маркса, В.І. Леніна, радянських вчених), а також модернізаційної та постмодернізаційної парадигм.

С.Десницький вирізняв чотири стадії економічного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральництво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.

Циклічна модель історичного розвитку, або історичного кругообігу, акцентує увагу на просторовому аналізі історії, своєрідності просторово-тимчасових культур-цивілізацій, заперечує єдність, послідовність і закономірність розвитку людства. Вона розквітла в добу Відродження (М. Макіавеллі, , Дж. Віко), а остаточно сформувалася в кінці XIX ст. - на початку XX ст.

Ф. Ліст поділив історію економічного розвитку на п'ять стадій: дикунства, розвитку скотарства, землеробства, землеробсько-мануфактурну, землеробсько-мануфактурно-комерційну.

Б. Гільдебрант є представником німецької історичної школи (40-ві роки XIX ст. - 30-ті роки XX ст.).Основним критерієм розвитку госп-ва визначали рівень відносної відокремленості господарських одиниць, спосіб розподілу та обміну життєвих благ (так звана мінова концепція). Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во).

Проблемами індустріального розвитку в 1960-х роках почали займатися розробники соціально-інституціональних технократичних концепцій у межах інституціоналізму (В, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер,). Головним методологічним принципом періодизації сусп-ва вони вважають технологічний детермінізм, коли стадії розвитку сусп-ва визначає технологічний спосіб вир-ва (рівень розвитку техніки, технології, організації, галузевий і професійний поділ праці), незалежно від форм власності та суспільних відносив. Всесвітня історія розглядається як перехід від первісності до доіндустріального (аграрно-ремісничого) сусп-ва, далі до індустріального, а від нього до постіндустріального сусп-ва. Сусп. виробництво структуризоване, поділене на три сектори: первинний (сільське госп-во, гірничодобувна промисловість, лісництво і рибальство), вторинний (промисловість і будівництво), третинний (сфера послуг). Оскільки при такому розумінні капіталізм і соціалізм є лише стадіями індустріального сусп-ва, концепція індустріального сусп-ва була доповнена ідеєю наближення капіталізму та комунізму як варіантних шляхів його розвитку.

У1960-1970-ті роки Дж. Гелбрейт, Д. Белл почали розробляти теорії постіндустріального сусп-ва, яка охоплює концепції постіндустріалізму .

Первісне сусп-во - це найтриваліший період в історії людства від появи первісного людського стада (близько 2,5 млн років до н. е.) до формування перших держав і цивілізацій (кінець TV-HI тис. до н. е.).

Матеріальна культура пізнього палеоліту (40-36 тис. років тому - XII тис. до н. е.) - це тип примітивно-привласнювального госп-ва з такими формами, як мисливство, збиральництво і рибальство. Організація госп-ва передбачала рухливий спосіб життя з постійною зміною місця проживання. Відбувався процес розселення первісної людини по планеті, диференціації форм життєдіяльності та культури.

Приблизно в XII-X тис. до н. е. у мезоліті через танення льодовиків і підняття рівня Світового океану змінилися кордони кліматичних поясів і ландшафтних зон берегової лінії. Була порушена екологічна рівновага. На території Середземноморсько-Передньоазійського регіону господарсько-культурний тип мисливців і збирачів субтропічної та поміркованої зон з достатнім рівнем індивідуалізації госп. життя став основою формування натурального розвинутого привласнювального госп-ва мисливців, рибалок і збирачів. Цей тип ранньопервісного сусп-ва був основою поступу людства, Середземномор'я і Передня Азія - центрами випереджального розвитку. Відбувалося удосконалення знарядь індивідуальної праці. Полювання набуло спеціалізованого та переважно індивідуалізованого характеру. Жінки займалися збиральництвом. За археологічними даними вдосконалилася техніка обробки каменю . Знаряддя праці диференціюються, кількість їх типів досягла 100. Людина добувала вогонь, будувала зимові та літні типи жител.

Лише криза традиційного привласнювального госп-ва змушує людей переходити до землеробства і тваринництва. Якщо сусп-ва привласнювальної економіки живуть за рахунок природи, то сусп-ва відтворювального госп-ва вступають у співробітництво з нею. Розвиток ранньоземлеробсько-тваринницьких форм господарювання заклав основи цивілізаційного процесу.

Лише криза традиційного привласнювального госп-ва змушує людей переходити до землеробства і тваринництва. Якщо сусп-ва привласнювальної економіки живуть за рахунок природи, то сусп-ва відтворювального госп-ва вступають у співробітництво з нею. Розвиток ранньоземлеробсько-тваринницьких форм господарювання заклав основи цивілізаційного процесу1.

Основними центрами становлення відтворювального госп-ва були Близький Схід (X-VIII тис. до н. е.), Південно-східноазійський (VIII-VII), Північнокитайський (VI-V), Мексиканський (VII-IV), Андський (IV-П тис. до н. е.).

Об'єктивними умовами неолітичної революції були перехід до осілості з човново-сітковим рибальством і зростаючим значенням збиральництва. Наслідками неолітичної революції були концентрація та трансформація регулярного додаткового продукту, зростання продуктивності праці, збільшення чисельності нас-ння, формування общинного ремесла (ремісничої спеціалізації) та обміну, зародження соціально-майнової нерівності, розширення сфери особистої власності, поява родових общин ранніх землеробів і тваринників, започаткування племінного ладу.