1. Розкрийте об’єкт, предмет, методи історії економіки та економічної думки.

Науковий об’єкт історико-економічної науки включає в себе становлення та історичний розвиток господарської системи і знання про процеси, що проходять в ній. Тобто, всі зміни в господарському житті сусп-ва, що свідчать про еволюцію господарської системи як цілісного утворення, розвиток економічних знань про неї, входять до об’єкта історії економіки та економічної думки (іст-екон науки).

Важлива особливість наукового об’єкта іст-ек науки полягає у виділенні двох етапів його розвитку: становлення господарської системи як цілісного утворення, а згодом — її історичний розвиток.

Хронологічно перший етап розпочався після розпаду кровноспоріднених общин у країнах Європейської цивілізації й утвердження державної організації суспільного життя, що тривав майже до кінця ХVІІ ст.(процеси, що привели до відокремлення її від інших сфер суспільного життя, формування економічної думки про неї.)

Наступний етап розвитку об’єкта — набуття більш високих рівнів цілісності господарської системи та розвиток теоретичних систем економічних знань про неї(якісні зміни в господарській системі). Вони стосуються появи нових галузей вир-ва, нової техніки та способів створення матеріальних благ і послуг, форм господарських одиниць, особливостей обміну результатами вир-ва, нових способів інтеграції в цілісність тощо. Економічні знання набувають форми перших теоретичних систем, коли розрізнені погляди на господарське життя стають логічно взаємозв’язаними, коли виникають системи економічних знань.

До наукового об’єкта історії екон та екон думки належать емпіричні дані про господарське життя людей, які завжди мають конкретно-історичний зміст. Зміст цих даних на кожному етапі еволюції господарської системи конкретизується за допомогою понять «історичні факти та події».

Факт — момент дійсності, в якому відбивається (фіксується) результат дій, — поняття, що відображає взаємодію суб’єкта і об’єкта. Історичними є лише ті факти, що, по-перше, пов’язані з життєдіяльністю людей. По-друге, коли засвідчують якісні зміни в господарській системі, коли вперше з’явилися в господарському житті і суттєво вплинули на нього. По-третє, часова визначеність, приналежність їх до певного сусп-ва, його стану на даному етапі історичного розвитку. По-четверте, історико-економічна наука розглядає факти давноминулих часів.

Таким чином, об’єктом історико-економічної науки є науково-історичні факти і події, що засвідчують якісні (етапні) зміни в господарській системі.

Предмет завжди пов’язаний з науковим об’єктом дослідження та спрямований на розкриття внутрішніх (сутнісних) його характеристик. Предмет історико-економічної науки включає в себе господарські одиниці (економічні суб’єкти), економічні інститути та механізми (процеси) взаємодії структурних елементів господарської системи.

Обґрунтовуючи науковий предмет іст-екон науки, необхідно звернутися до форм суспільної залежності людей у господарській сфері як на етапі її становлення, так і на етапі розвитку, коли вона стає цілісною, відносно відокремленою системою сусп-ва. Необхідно не лише вказати на причини та основні напрями формування суспільної залежності індивідів у господарській сфері, з якою пов’язується сутність предмета.

Не менш важливим є розкриття процесу реалізації суспільної залежності: в який спосіб здійснюється, на яких рівнях проходить, яких форм набуває.

Разом із тим, вищевикладене розуміння предмета історико-економічної науки є недостатнім, оскільки в ньому відсутній складник, що відображає еволюцію економічної думки про природу та історичний розвиток господарської системи.

Як метод розуміють правила і порядок пізнавальних дій, завдяки дотриманню яких підвищується точність (істинність) наявних та відкривається доступ до нових знань. Вони дають змогу відділити все те, що викривляє (спотворює) дійсність.

Методи методологічних досліджень: Принцип цілісності господарської системи означає, що вона складається із різних (відмінних між собою) частин, які, проте, не можна розглядати відокремлено одна від одної, бо вони внутрішньо взаємозв’язані; Принцип складності потребує розгляду господарської системи як внутрішнього дискретного утворення, що складається з якісно відмінних господарських одиниць, розташованих на різних її рівнях та функціонально пов’язаних між собою; Принцип організованості передбачає встановлення рівня (міри) упорядкованості госп. життя сусп-ва. Принцип головної мети потребує при пізнанні будь-якої системи встановлення механізму її збереження від розпаду, умов виживання та здатності адаптуватися до змін у навколишньому середовищі. Принцип розвитку означає, що кожен системний об’єкт постійно змінюється в певному напрямі, перебуває у стані руху.

Емпіричні методи використовують для всебічного опису відібраних за допомогою попередньої групи методів історичних фактів і подій. До таких методів, як правило, належать спостереження, порівняння, вимірювання, проведення експерименту