34. Сегментні та суперсегментні явища. Синтагма. Енклітики і проклітики.

Одиниці фонетики діляться на сегментні та суперсегментні.

Сегментні одиниці – ті, які можна виділити в потоці мовлення: звуки, склади, фонетичні слова, фонетичні фрази, синтагми.

Синтагма – відрізок фонетичної фрази, характеризується особливою інтонаційно-смисловою єдністю і тактовим наголосом.

Суперсегментні одиниці (інтонаційні засоби) – одиниці, які накладаються на сегментні: мелодійні одиниці (тон), динамічні (наголос) і темпоральні (темп або тривалість).

Клітики – це слова, які не мають самостійного значення, наголосу і приєднуються до повнозначних слів, утворюючи разом з ними фонетичне слово. В українській мові клітиками є майже всі службові слова.

Проклітика – ненаголошене слово, яке стоїть перед наголошеним повнозначним і приєднується до нього.

Енклітика – ненаголошене слово, що стоїть після повнозначного наголошеного.

35. Основні складові інтонації. Типологія наголосу.

Членування мовлення на фонетичні відрізки пов”язане з інтонацією.

Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.

Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

Мелодика мовлення – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху.

Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

Пауза – перерва у зучанні, зупинка в потоці мовлення.

Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе – швидше.

Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо). Тембр мовлення не слід сплутувати з тембром голосу і тембром звука.

Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.

Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним.

Динамічний наголос – виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Динамічний наголос може бути фіксованим, тобто в усіх словах падає на певний склад (характерний для французької, польської мови) і вільним (нефіксованим), тобто може падати на будь-який склад (характерний для української, російської, білоруської мов). У мовах з фіксованим і з нефіксованим наголосом наголос може бути нерухомим і рухомим.

Музикальний наголос – виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону.

Кількісний наголос – виділення складу більшою тривалістю звучання.

Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі.

Логічний наглос – особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні.

Емфатичний наголос (виразний) – емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. За позитивних емоцій розтягуються голосні, за негативних – приголосні.