Вступ до мовознавства

1. Мовознавство – наука про мову. Об”єкт і предмет мовознавства.

Мовознавство, або лінгвістика – наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представників.

Об”єктом мовознавства є природна, тобто людська мова. Предмет мовознавства: природа й сутність мови, її будова, структура, встановлення системи мови, походження мови, зміни в мові, фактори цих змін, виникнення та розвитку письма, його види, встановлення зв”язку між мовою та письмом, проблеми графіки і орфографії, класифікація мов, типологія мов, встановлення близькості мов, виділення мовних сімей, родин.

2. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості.

Мова – система фонетичних, лексичних, граматичних засобів, яка розвивається і забезпечує потреби людини у спілкуванні та пізнанні.

Мова – явище суспільне. Про це свідчать її функції. Основними функціями мови є комунікативна (функція спілкування) і мислетворча (функція формування і формулювання думки).

Усі інші функції мови – похідні від головних.

До комунікативної відносяться: фатична (контактоустановлювальна), реперезентативна (функція позначення світу речей), емотивна (функція вираження почуттів, емоцій), волюнтативна (функція волевиявлення), прагматична (функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого), естетична (функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку), метамовна (функція використання мови для опису іншої мови, тобто спеціальної наукової мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо)).

До мислетворчої відносяться: когнітивна (пізнавальна) і акумулятивна (нагромадження знань).

Інформативна функція пов”язана з обидвома головними.

Виділяють чотири структурні рівні мови: фонетичний, морфологічний, лексичний, синтаксичний.

3. Зв”язок мовознавства з іншими науками.

Мовознавство пов”язане з суспільними і з природничими науками.

Мова – явище суспільне, отже, мовознавство передусім пов”язане з такими суспільними науками, як історія, археологія, етнографія, соціологія, психологія, літературознавство та ін.

Мовознавство та історія – історія мови є частиною історії народу.

Мовознавство та археологія – археологія постачає мовознавству віднайдені при розкопках пам”ятки писемності.

Мовознавство та етнографія – етнографія допомагає в дослідженні говірок.

Мовознавство і соціологія – мова функціонує в суспільстві, суспільство впливає на розвиток і функціонування мови.

Мовознавство і психологія – в мові відображається психічний склад, менталітет народу.

Мовознавство і літературознавство – спільний об”єкт вивчення – слово. Разом вони утворюють науку філологію.

Із природничих наук мовознавство пов”язане насамперед з фізіологією людини (допомагає пояснити артикуляцію звуків) й антропологією (допомагає пояснити походження мови). Мовознавство співпрацює також з медициною, фізикою, кібернетикою, математикою, семіотикою, географією.

Особливої уваги заслуговує зв”язок мовознавства з філософією, яка вивчає найзагальніші закони природи, суспільства і мислення. Мовознавство зародилося в межах філософії і лише згодом виокремилося як наука.