38. Завдання інтеграції України до єс:

співробітництво України з ЄС потрібне для технічного оновлення Українського виробництва;

забезпечення виходу на Європейський ринок, що дає можливість конкурування з іншими країнами;

запозичення досвіду та деяких правових принципів Європейських країн. Під запозиченням розуміється не сліпе копіювання, а науковий аналіз можливостей «трансплантації і вживлення» іноземних елементів у національну правову систему;

адаптація України до законодавства ЄС, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС.

Головні кроки України на шляху інтеграції до ЄС:

1992 р. — вступ України до НБСЄ (з 1995 р. ОБСЄ);

1994 р. — надання Україні гарантій з боку великих держав. Відмова України від ядерної зброї. Початок участі у програмі НАТО «Партнерство заради миру»;

1995 р. — вступ України до Ради Європи (РЄ);

2002 р. — саміт «Україна—ЄС»;

травень 2002 р. — рішення України про бажання набути повноправного членства в НАТО;

2003 p. — набуття Україною статусу «сусіда ЄС».

39. Тетчеризм — політика консервативного правління Великої Британії на чолі з Маргарет Тетчер (1979–1990), що супроводжувалась приватизацією національних підприємств, монетаризмом у фінансово-економічній сфері, зменшенням фінансування освіти й охорони здоров'я.

Консерватори прийшли до влади з чітко опрацьованою програмою дій. її метою було вивести Велику Британію із соціально-економічного застою. Для цього, на думку М. Тетчер, було необхідно:

- зупинити інфляцію, посилення якої розладнало господарське життя країни;

- знизити податки на прибутки корпорацій та особисті доходи, що дало б змогу збільшити інвестиції в економіку;

У докорінно звузити державне втручання в господарські та соціальні справи, що досі негативно впливало на зростання економіки;

- «приборкати» профспілки, які, за переконанням консерваторів, зо середжували «надмірну владу», а це підривало розвиток бізнесу.

Висунута програма передбачала, таким чином, докорінні зміни у Соціально-економічній політиці уряду.

У соціальній галузі Тетчер застосувала принцип: хто багато заробляє, тому нема чого безплатно вчитися і лікуватися. Політичною філософією прем'єр-міністра став вислів: «Безплатний сир буває тільки в мишоловці».

Кабінет М. Тетчер неухильно й послідовно втілював свою програму в життя

Уряд розпочав систематичне скорочення націоналізованого сектора економіки.

У боротьбі з інфляцією було взято курс на зниження темпів зростання державних видатків, бралося до уваги й скорочення соціальних програм.

Крім того, Тетчер рішуче пішла на закриття збиткових підприємств, обмежила зростання зарплати.

З 1982 р. економічне становище почало змінюватися на краше, а з 1985 р. почалося піднесення, яке тривало аж до 1990 р.

Економічні успіхи сприяли зростанню доходів населення. Щорічні прибавки до заробітної плати становили 7-8%. За 80-ті роки кількість акціонерів у Англії потроїлася, перевищивши 8 млн. Тепер кожен третій британець є власником акцій; 15 млн родин— 60% загальної кількості— мешкають у власних будинках або квартирах. За цими показниками Англія наблизилася до рівня Сполучених Штатів. Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе — і хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників.

40. За час існування Четвертої республіки (1946-1958 рр.) змінилося 25 кабінетів міністрів. З другої половини 50-х рр. Франція перебувала у стані гострої політичної кризи. Правляча верхівка країни намагалася запобігти остаточному розпадові імперії. Зазнавши поразки в «брудній війні» у В'єтнамі, Франція розв'язала у 1954 р. колоніальну війну в Алжирі.

4 вересня 1958 р. уряд обнародував нову конституцію.

президентську республіку. Нова конституція надавала широкі повноваження президенту, який обирався парламентом, тобто непрямим голосуванням, терміном на 7 років (з 1962 р. вибори стали прямими). Таким чином, президент став незалежним від парламенту.

Конституція П'ятої республіки значно розширювала права населення колоній, яким надавалась автономія в усіх внутрішніх справах. Після прийняття Конституції П'ятої республіки розпочалася підготовка до президентських і парламентських виборів.

41. Об‘єднання Німеччини,сучасний стан країни

42. Повоєнна відбудова в СРСР

Перемога у війні, здобута ціною величезних жертв і страждань, народжувала в народі надії на світле майбутнє. Заходи радянського керівництва щодо розвитку економіки були визначені законом про п'ятирічний план відновлення СРСР, прийнятим Верховною Радою в березні 1946р. Незважаючи на величезні людські жертви і матеріальні втрати, весь радянський народ був упевнений у можливості подолання труднощів повоєнного часу. Першочергове завдання полягало в тому, щоб перевести економіку на мирні рейки. При вирішенні цього завдання використовувалася допомогу братніх народів.( репарації від Ні­меччини, Румунії, Угорщини, Фінляндії)

 у 1946 р. радянський народ знову зазнав лиха. Надзвичайно важка посуха викликала голод серед населення ряду регіонів СРСР і спричинила значні людські втрати. 

Завдяки чесній праці демобілізованих воїнів, інвалідів і пенсіонерів, матерів і вдів, юнаків і дівчат відновлювалися заводи й фабрики, будувалися житлові будинки й школи. Вони мирилися з тими труднощами, якими було позначене їхнє життя, побут. У найкоротший термін був відновлений Дніпрогес, і промислові цент­ри Півдня країни одержали електроенергію, піднялися з руїн цемент­ні заводи Новоросійська, й уся їхня продукція була направлена в по­страждалі райони. Відновлювалися шахти Донбасу, заводи Ленінграда й інших міст. Урожаї.  Урожаї 1947 й 1948 р. трохи поліпшили постачання на­селення країни продуктами харчування. У грудні 1947 р. була скасована карткова системи й проведена грошова реформа. З’являвся дах над головою й шматок хліба на столі. У 1948 р., усього через три роки після завершення кровопролитної й руйнівної війни, був перевищений дово­єнний рівень виробництва. Успіх досягався за рахунок упровадження й розвитку нової техніки, освоєння нових виробництв, збільшення кіль­кості верстатів, машин, устаткування, механізації трудомістких і важких процесів виробництва, впровадження автоматизації, електронної техніки. Разом з тим основна увага приділялася розвиткові важкої промисловості, створенню нових видів озброєння. Легка й харчова промисловість фінансувалися по залишковому принципу й не забезпечували потреб населення. Це позначалося на рівні життя населення країни, що продовжував залишатися низьким, хоча його підвищення повільними темпами відбувалося в містах. Гірше йшли справи на селі, де колгоспники, що годували місто, ледь перебивалися від урожаю до врожаю. Майже всі зроблені ними продукти йшли на державні поставки й податки.