Скороченя: АУ – Австро-Угорщина; сх. – східний; зх. – західний; ген. – генеральний; ЛН – Ліга Націй; ЧА – Червона Армія

1. Періодизація: 1900-1914 – передвоєнний період; 1914-1918 – період 1 світової; 1918-1923 – період післявоєнної нестабільності; 1924-1929 – період стабілізації; 1929-1933 – період великої депресії; 1933-1939 – період назрівання 2 світової.

2. Риси світового розвитку: 1)у першій половині 20 ст. відбувається зміна лідерів. Якщо у попередній період провідною країною світу була Англія, то на початку 20 ст. лідером стає США; 2)в Європі та США завершилося формування індустріального суспільства(машинне виробництво, урбанізація), остаточне утвердження ринкових механізмів; 3)небачене до того часу зростання продуктивних сил і виробництва штовхало провідні країни світу до пошуку нових ринків збуту, до гострої конкуренції; 4)провідними прошарками суспільства стають: буржуазія, підприємці, робітники, промисловці; 5)докорінна зміна в становищі жінки: здобуття політ. прав, економічна незалежність; 6)поява тоталітаризму; 7)період потужних соціальних рухів, революцій.

3. Перша світова(1 серпня 1914-11 листопада 1918). Головна причина – значне загострення протиріч між провідними державами світу в економічному, політичному та військовій сферах. Німеччина: 1)стати економ. і політ. лідером в Європі, а потім в світі; 2)захопити колонії; 3)послабити вплив Англії на світовий ринок, покінчити з пануванням на морях. АУ: 1)прагнула розширити свою сферу впливу на Балканах; 2)захопити Сербію; 3)відібрати у Росії Польщу і правобережну Україну. Османська імперія: 1)встановити вплив на Балканах; 2)захопити російське Закавказзя. Англія: 1)послабити Німеччину; 2)захопити німецькі колонії в Африці; 3)захопити у османів багаті нафтою Месопотамію і частину Аравійського півострова. Франція: 1)послабити Німеччину; 2)повернути Ельзас і Лотарингію; 3)захопити Саарську область(вугілля) та лівий берег Рейну(природний кордон). Росія: 1)послабити Німеччину; 2)захопити у АУ Галичину(нафта,сіль); 3)встановити своє панування на Балканах, протоки Босфор і Дарданелли.

4. 1915(Західний фронт) – «Позиційна війна» 22 квітня битва біля м. Іпр, німці вперше застосували отруйний газ. 1915(Східний фронт): німці витіснили росіян зі сх. Пруссії, зайняли Польщу, частину Прибалтики, частину Білорусії, Галичину. «Позиційна війна».

1915(дії на морі) – між Німеччиною та Англією запеклі бої, зростає роль підводної війни. 7 травня англ. лайнер «Лузітанія» був підірваний субмариною німців. 1915(політичні дії) – Італія – до Антанти; Болгарія – до Троїстого Союзу.

1916(Західний фронт) – лютий, німці атакують Верден(«Верденська м’ясорубка») найбільша битва 1 світової. Липень – битва на річці Соммі(вперше англійці використали танки). 1916(Східний фронт) – червень, Брусилівський прорив, росіяни зайняли Буковину, Галичину. 1916(дії на морі) – Ютландська битва(Англія-Німеччина). 1916(політичні дії) – Румунія до Антанти

5. 1917(Західний фронт) – на початку року німці потребували поповнень, Англо-французька армія здійснила наступ(м. Аррас), наткнулася на мінні поля. Весною ген. наступ на всіх фронтах Антанти(невдалий). 1917(Східний фронт): росіяни зазнали поразки через те, що солдати відмовлялися воювати(масове дезертирство, вихід Росії з війни). 1917(дії на морі): німці оголошують необмежену підводну війну. 1917(політичні дії): лютий – революція в Росії(тимчасовий уряд за продовження війни) 6 квітня – вступ у війну США.

1918(Західний фронт): березень – останній наступ німців(генерал армії Людендорф) поразка. Війська Антанти наступають по всьому фронту( генерал Фош, головнокомандувач військ Антанти). 1918(політичні дії): січень – президент Вудро Вільсен оприлюднив 14 пунктів(повоєнне облаштування світу). Вересень – Болгарія. Жовтень – Туреччина. Листопад – АУ. 11 листопада – Німеччина підписала Комп’єнське перемир’я.

6. 18 січня – 28 червня 1919р. Приймало участь 27 країн. Було більше 1000 делегатів. Не приймали участь Німеччина, Росія, Болгарія,Туреччина. Велика трійка “Рада трьох”: Президент США - Вудро Вільсон, Прем’єр міністр Англії - Ллойд Джордж, Прем’єр міністр Франції - Жорж Клемансо. 7.Версальський договір був розроблений за схемою: 1)Територіальні втрати – Німеччина втратила 1,8 своєї території і всі колонії. 2)Воєнні обмеження - Сухопутні сили зменшені до 100 тисяч. Введення загальної повинності заборонялось. Не можна було мати генштаб, танки, літаки, підводні човни, отруйні гази. Правий берег Рейна був оголошений демілітаризованою зоною.

3) Репарації – 132 млрд. золотих марок за 50 років. Підсумки конференції: 1)Створена “Ліга націй”. 2)Створені нові держави: Польша, Чехогсловаччина, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Сербія. 3) Франція поверула Ельзас і Лотарінгію і приєднала Саарський бассейн. 4) Туреччина одержала незалежність.

8. ЛН(1919-1939, формально до 1946). Засновники 44 держави(США не було членом ЛН). У 1934 до складу увійшов СРСР. Мета: 1)підтримка миру, розвиток співпраці між народами; 2)запобігання міжнародних конфліктів. Головні органи ЛН: 1)Асамблея – збори представників країн членів раз на рік. 2)Рада( 4 постійних члени:Англія, Франція, Італія, Японія; та 4 змінних члени щорічно). 3)Секретаріат на чолі з ген. секретарем – підготовка документів і звітів для засідань асамблеї і ради.

9. ---

10. Причини революції: 1)наявність самодержавства, прагнення буржуазії отримати владу; 2)погіршення становища, а значної частини населення внаслідок 1 світової; 3)невирішеність аграрного і національного питань. Завдання революції: 1)ліквідація самодержавства, перехід до парламентської демократії; 2)демократизація; 3)вирішення аграрного і національного питань. 23 лютого 1917 – страйк на Кутиловському заводі. 2 березня 1917 – Микола 2 зрікся престолу. Серпень 1917 – Корнілівський заколот з метою встановлення військової диктатури.

24 жовтня 1917 - більшовики захопили стратегічні об’єкти Петрограду. 25 жовтня почав роботу з’їзд Рад. Роб. і Солдатських Депутатів. Прийняті декрет про землю(конфіскація землі) декрет про мир(переговори з Німеччиною). Обраний вищий орган влади - ВЦВК, РНК

11. Причини війни: 1)прагнення буржуазії і поміщиків повернути втрачені багатства і владу; 2)прагнення більшовиків утримати владу; 3)політика воєнного комунізму викликала незадоволення значної частини населення; 4)відсутність демократичних традицій, низький рівень політичної культури. Причини перемоги червоних: прорахунки білих, розрізненість дій білих, доручення до лав ЧА талановитих офіцерів царської армії.

12. 30 грудня 1922 – перший загальний з’їзд рад прийняв Декларацію й Договір про утворення СРСР: Білорусія, Росія, Україна, Закавказька федерація(Грузія, Вірменія, Азербайджан).

Обрано ЦВК(Калінін) – законодавчий орган влади. Радянський Народний Комісаріат – виконавчий уряд. 31 січня 1924 – 2 з’їзд прийняв Конституцію СРСР.

13. В 1918 Рад.Нар.Ком. на чолі з Леніним проголошує «Воєнний комунізм» : 1)продрозверстка(80-85%); 2)заборона приватної власності; 3)повна націоналізація підприємств; 4)відміна торгівлі і товарно-промислових відносин; 5)обов’язкова трудова повинність для населення; 6)карткова система; 7)зрівнялівка по оплаті картці.

14. Особливості: 1)над швидкі темпи(1929- рік «Великого перелому»; 2)здійснювалося за планом(перша 5-ка 28-32, друга 5-ка 33-37, третя 5-ка 38-42); 3)здійснювалося екстенсивним шляхом – не за рахунок запровадження нових технологій, а за рахунок будування великої кількості підприємств; 4)більше уваги приділяли розвитку важкої промисловості. Наслідки позитивні: 1)перетворення СРСР на потужну індустріальну країну; 2)створення потужного ВПК; 3)поява нових галузей промисловості; 4)покращення технічного оснащення промисловості і сільського господарства. Наслідки негативні: 1)формування командно-адміністративної економіки без урахування ринкових законів; 2)відставання легкої і харчової промисловості; 3)нерівномірне розміщення промисловості; 4)зниження життєвого рівня; 5)збереження важких умов праці.

15. Грудень 1927 – з’їзд ВКПБ взяв курс на колективізацію(перетворення одноосібних господарств на великі колективні й радянські господарства). Причини: 1)перекачування коштів на потреби індустріалізації; 2)забезпечення населення дешевими продуктами харчування і сировиною; 3)ліквідація куркульства і приватного сектора в с/г, контроль держави за селянами.

Хід колективізації: 1929-розкуркулення. 1930-застосування насильницьких методів колективізації, стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів» селянам дозволили виходити з колгоспів. Осінь 1930-лист ЦК ВКПБ який закликав найрішучішими методами завершити колективізацію. 1937-завершення колективізації.

16. 1937-1938 – пік репресій. З приходом до влади Сталіна(1925) створено репресивний апарат: ЧК-черезвичайна комісія, КДБ-комітет державної безпеки, НКВС-народний комісаріат внутрішніх справ. Завдання: ліквідація опозиції в країні; тримати під контролем всі суп. процеси в країні; забезпечити державу безкоштовною робочою силою. Хід: 1)1920-перші репресії; 2)1934-масові репресії; 3)1937-1938 – «великий терор». Репресії направлені: 1)церква(2 тис. священників); 2)військові кадри(Якір,Федько,Ковтюх); 3)комуністи(партійні чистки-15 тис. партійних працівників:Косіор,Чубар,Коцюбинський); 4)інтелігенція(Хвильовий, Куліш, Курбас)

17. ---

18. ---

19. Тоталітаризм –політичний режим, або форма державного устрою, що характеризується тотальним(всеохоплюючим) контролем держави над усіма сферами життя суспільства і окремої людини. Ознаки: 1)становлення однопартійної системи; 2)культ особи вождя; 3)агресивна зовнішня політика; 4)повний контроль держави за усіма сферами життя суспільства та окремої людини; 5)ігнорування прав людини, масові репресії; 6)мілітаризація економіки. Різновиди: 1)більшовизм(СРСР); 2)фашизм(Італія); нацизм(Німеччина).

20. Італію називали «переможеною в таборі переможців», бо вона отримала менше територій, ніж їй обіцяли. Багато італійців почували себе приниженими. 1920-створені військові загони бойовиків(чорносорочечники)-Сквадри. Жовтень 1922 – похід Сквадр на Рим. В результаті король видав указ про призначеняя Муссоліні главою уряду. З кінця 20-х років починається процес активного втручання фашистської держави у сферу економіки. Італійський варіант цього процесу полягав у будівництві «корпоративної держави». 1927 р. Велика фашистська рада прийняла Хартію праці, відповідно до якої профспілки були замінені корпораціями. Ці корпорації об’єднували представників держави, підприємців і робітників відповідно до галузей виробництва. Ці організації повинні були не тільки управляти виробництвом, але й згладжувати суперечності між працею і капіталом. Ідеологи фашизму стверджували, що корпоративізм сприятиме ліквідації класових розходжень і забезпечить соціальну гармонію в суспільстві. У 1930 р. була створена Національна рада корпорацій, що повинна була об’єднати в єдине ціле політичне й економічне життя. Спочатку Рада об’єднала 22 галузі; до її складу входили міністри, представники фашистської партії, бізнесмени й профспілкові діячі. З 1934 р. корпоративна система стала тотальною. Національна рада корпорацій увійшла до складу фашистського державного апарату й узяла на себе функції вищого керівного органу в галузі економіки. Реорганізація вищих законодавчих органів у 1939 р. завершила будівництво корпоративної держави. Функції палати депутатів почала виконувати палата фашизму й корпорацій. Було також покінчено з виборністю: на всі ключові пости призначалися лише члени фашистської партії, чисельність якої до цього часу зросла до 1,5 млн. чоловік. У 30-ті роки Італія здійснювала політику автаркії, яка полягала у створенні національно замкненої економіки, що спирається на власні ресурси. Ця політика стимулювала розвиток національної промисловості, у першу чергу військової. Фашистський уряд прийняв програму переозброєння армії. Економічна стабілізація дозволила Італії перейти до активної зовнішньої політики.

21. Причинами його виникнення були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальсько-го миру, соціальна незахищеність більшої частини населення в результаті зростаючої післявоєнної розрухи, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.Націонал-соціалістська робітнича партія Німеччини (НСДАП), І що стала центром тяжіння усіх фашистів, була утворена в 1919 р. Порівняно швидко лідером цієї партії став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організувати заколот у Баварії, але зазнали поразки. В 20-ті роки вони ледь існували. Швидкий ріст їх впливу почався в роки економічної кризи 1929-1933 pp. Основні програмні положення фашистського руху в Німеччині були викладені в книзі А.Гітлера "Майн кампф" ("Моя боротьба").

Економічна криза і криза Веймарської республіки. Прихід фашистів до влади. Криза економічна стала і кризою Веймарської республіки. Велике безробіття, масове розорення селян і ремісників вимагали від влади екстремальних заходів для полегшення становища народу. Однак уряди, що змінювались, виявились у полоні застарілих схем, вони проводили політику економії, урізаючи й без того незначні соціальні витрати. Були підвищені податки на предмети першої необхідності, зменшені розміри пенсій, позбавлено допомоги безробітних, молодших 21 року.

22. Наприкінці XVIII ст. поляки втратили державну незалежність унаслідок трьох поділів (1772, 1793, 1795). Австрія, Прусія та Росія стерла з політичної карти Європи Польську державу. Поляки плекали надію на відновлення національної незалежності, сподіваючись, що з початком загальноєвропейської катастрофи — Першої світової війни, у якій усі три, чи хоча б одна з держав-загарбниць зазнала поразки. У ході бойових дій російська частина Польщі була окупована австро-німецькими військами. У роки війни склалися два політичні табори, які боролися за відновлення польської державності.

11 листопада 1918 р. Польщу проголошено республікою, на чолі якої став більш авторитетний Ю. Пілсудський. Він проголосив себе «тимчасовим начальником держави». Було сформовано новий польський уряд на чолі з Є. Морачевським.

17 березня 1921 р. у Польщі була прийнята нова конституція, яка зовсім не влаштовувала Ю. Пілсудського. Тому він пішов у відставку.

У травні 1926 р. Ю. Пілсудський в результаті державного перевороту знову повертається на політичну арену. Тепер його підтримує армія, духовенство та національні партії. Пілсудський розганяє сейм і оголошує встановлення режиму під назвою «санація».

Незабаром вносяться зміни і до Конституції. Для стабілізації економіки було залучено американський і французький капітали, вдалося стабілізу­вати грошову одиницю — злотий. Незважаючи на такі дії уряду, економічна криза в Польщі затягнулась аж до 1934 р. Політична ситуація ускладнюється, Пілсудський втрачає вплив, його режим стає авторитарним.

23. Восени 1918 р. в умовах воєнної поразки Австро-Угорщини під час Першої світової війни розпочалася практична реалізація планів чеських і словацьких політичних кіл щодо утворення чесько-словацької держави. 28 жовтня 1918 р. Празький Національний Комітет у центрі Праги (Вац-лавська площа) у присутності тисяч чехів проголосив утворення Чехословацької Республіки і заявив про тимчасове взяття на себе функцій вищого органу влади. Того ж дня у Женеві між керівниками двох політичних центрів — празьким Національним комітетом і Тимчасовим чехословацьким урядом розпочалися переговори щодо практичної реалізації накреслених заходів. ЗО жовтня 1918 р. Словацька національна рада прийняла рішення про приєднання словацьких земель до Чехії у рамках єдиного державного утворення.

13 листопада 1918 р. Національний Комітет у Празі схвалив Тимчасову Конституцію, що проголошувала утворення Чехословацької Республіки. 14 листопада 1918 р. Національні збори обрали першим Президентом Т. Масарика, а уряд очолив К. Крамарж.

24. Після загарбання Австрії (березень 1938 р.) німецькі апетити зросли. Своєю черговою жертвою Гітлер вибрав Чехословаччину. Німеччина вимагала від Праги передачу Судетської області, де більшість населення становили німці. 29-30 вересня 1938 р. у Мюнхені відбулася конференція за участю чотирьох держав — Німеччини (Гітлер), Італії (Муссоліні), Великої Британії (Чемберлен) та Франції (Далад'є). Чехословацьку делегацію було запрошено лише для того, щоб вона вислухала рішення. В обстановці повної відсутності підтримки з боку західних країн Чехословаччина погодилася виконати рішення конфедерації— віддати Німеччині Судетську область. Гітлер, який зрозумів, що Захід не готовий до війни і будь-що прагне її уникнути, висував усе нові вимоги. Наступним кроком Гітлера стало розчленування Чехословаччини. Унаслідок складної дипломатичної гри, ініційованої Гітлером, до якої була втягнута більшість країн Європи, йому вдалося без єдиного пострілу 15 березня 1939 р. окупувати Чехію. Словаччина отримала ілюзорну незалежність, підпорядкувавши Берліну свою внутрішню та зовнішню політику, а Закарпаття, що також належало до складу Чехословаччини було віддано на поталу Угорщині як винагороду за приєднання до «ан-тикомінтернівського пакту».

25. В умовах Індії з її багатонаціональним населенням і строкатим релігійним та соціальним складом ненасильні дії були єдиними мирними засобами залучення населення до спільної боротьби. Загальновизнаним лідером індійського визвольного руху став Махатма Ганді. Ганді розробив вчення масової ненасильницької боротьби проти колонізаторів. Гандизм об'єднав індійське суспільство і зрештою примусив колонізаторів надати країні незалежність. У другій половині 20-х рр. розпочинається нове піднесення національно-визвольного руху. Посилюється страйковий рух. 26 січня 1930 р. було проголошено Днем незалежності. З початком Другої світової війни віце-король Індії оголосив свою країну воюючою стороною. ІНК пообіцяв співробітництво з Англією за умови створення в Індії національного уряду і встановлення конституційного ладу. На початку 1940 р. метрополія пообіцяла надати Індії статус домініону після закінчення війни.

26. Політика умиротворення - політика, заснована на поступки і потурання агресору. Полягає в урегулюванні штучно розпалюваних державою-агресором міжнародних суперечок і вирішення конфліктів. Така політика призвела до остаточної деградації Версальської системи, Ліги Націй і системи колективної безпеки, радикальної зміни балансу сил в Європі, ослаблення геополітичних позицій Великобританії та Франції, посиленню Німеччини і приходу до влади правих сил на чолі з А. Гітлером. Приймаючи "політику умиротворення" перед Другою світовою війною Західні держави (зокрема, Англія і Франція) розраховували на те, що шляхом поступок і компромісів можна було зупинити агресора. Таким чином, Великобританія і Франція, закривши очі на агресію нацистів (звинувачуючи їх тільки на словах), сподівалися на те, що амбіції фашизму будуть задоволені за рахунок більш слабких держав (Австрії та Чехословаччини, наприклад). Після підписання Мюнхенської угоди радянська розвідка доповідала, що політика умиротворення Гітлера не спрацьовує, а поступки лише підстьобують агрессора. У березні 1939 року Німеччина окуповує Чехословаччину, перетворює Чехію в "Протекторат Богемії і Моравії", а Словаччину - в свого сателіта, формально незалежна держава. Потім Гітлер пред'являє претензії до Польщі - спочатку про надання екстериторіальної сухопутної дороги до Східної Пруссії, а потім - про проведення референдуму про приналежність "польського коридору". За версією Гітлера, в референдумі повинні були взяти участь люди, що проживали на цій території в 1918 році. Після надання Польщі гарантій її незалежності з боку Великобританії і Франції стає ясно, що війна Німеччини з цими державами дуже ймовірна.

27. 23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова - Ріббентропа». Він був розрахований на 10 років. Важливим додатком до пакту був таємний протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами. Сталін дістав змогу розширити територіальні межі СРСР майже до кордонів Росії 1914 р. Секретний протокол передбачав поділ Польщі на сфери впливу та територіальні приєднання до Німеччини та СРСР, введення Радянським Союзом своїх військ у західноукраїнські землі після початку німецької окупації Польщі. Радянська територія окупації східних територій Польщі передбачалася вздовж річок Нарва - Вісла - Сян.Наслідком Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок 1 вересня 1939 р. Другої світової війни. Гітлерівська Німеччина напала на Польщу.

28. причини: несправедливість Версальської системи, У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії; економічна криза 30-х років; розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі; не останню роль у розв'язанні війни відіграв. СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу. періодизація: I. 1 вересня 1939 р.- 19 листопада 1942 р. Стратегічна ініціатива належить агресивним державам. Німеччина, Італія, Японія та їх союзники зуміли оволодіти значними територіями в Європі, Африці, Азії, Океанії. II. 19 листопада 1942 р. - 9 травня 1945 р. Стратегічна ініціатива повністю переходить до країн антигітлерівської коаліції,війська яких розгромили війська Німеччини і її союзників у Європі і змусили їх капітулювати. III. 9 травня 1945 р. - 2 вересня 1945 р. Завершення. характер: Розпочалась ця війна як загарбницька, агресивна з боку держав «осі» і була справедливою та визвольною з боку жертв агресії. Після встановлення «нового порядку» в окупованій Європі характер війни змінився: вона стала антифашистською.

29. Окупація агресивними державами значних територій в Європі, Азії, Африці супроводжувалось встановленням “нового порядку”. Основним його змістом було забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на нещадному терорі і насильстві. Рух Опору — це визвольний рух проти фашизму за відновлення незалежності й суверенітету окупованих країн і ліквідацію реакційних режимів у країнах фашистського блоку.Розмах і методи боротьби проти фашистських загарбників і їхніх пособників залежали від характеру окупаційного режиму, природно-географічних умов, історичних традицій, а також від позиції тих соціальних і політичних сил, які брали участь в Опорі.В Опорі кожної з окупованих країн визначилися два напрями.Між ними йшло суперництво за керівництво антифашистським рухом у цілому. Важливою умовою розгортання руху Опору було об’єднання антифашистських сил. Стали формуватися загальні керівні органи руху Опору. Антифашистський опір населення окупованих країн виявлявся у двох формах: активній й пасивній. Активна форма полягала у партизанській боротьбі, актах саботажу й диверсій, у збиранні й передачі союзникам по антигітлерівській коаліції розвідувальної інформації, в антифашистській пропаганді й ін. Пасивна форма опору окупантам полягала у відмові від здачі сільськогосподарських продуктів, прослуховуванні антифашистських радіопередач, читанні забороненої літератури, бойкоті пропагандистських заходів фашистів й ін.Найбільший розмах рух Опору набув у Франції, Італії, Польщі, Югославії й Греції. У Югославії, наприклад, керована комуністами Народно-визвольна армія Югославії до початку 1943 р. звільнила від окупантів 2/5 території країни. Рух Опору відіграв важливу роль у боротьбі з фашизмом і прискорив його розгром.

30. 1 вересня 1939 року Німеччина та Словаччина розпочали військову операцію проти Польщі. У відповідь Велика Британія і Франція (а слідом за ними й залежні від них країни), згідно з попередніми домовленостями з польським урядом, 3 вересня 1939 року оголосили війну Німеччині, з локального конфлікту між Німеччиною та Польщею війна переросла у світову. Незважаючи на відмову від мирної конференції, Велика Британія та Франція з вересня 1939 по квітень 1940 року продовжували пасивну війну без жодних спроб наступу, тому цей етап війни називають «Сидяча» або «Дивна війна». Активні бойові дії відбувались лише на морських комунікаціях.1938-1939 радянсько-фінські переговори. СРСР намагався домогтися від Фінляндії передачі частини Карельського перешийка , А також передачі в оренду кількох островів і частини півострова Ханко (Гангут) під військові бази, пропонуючи натомість територію в Карелії загальної площею удвічі більше ніж та, що вимагалась у Фінляндії. 9 квітня 1940 року Німеччина вторгається в Данію та Норвегію (Операція «Везерюбунг»). 28 червня — 3 липня 1940 року Червона армія здійснила військову операцію для примусової передачі Румунією Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. 27 вересня 1940 року Німеччина, Японія, Італія створили військовий союз, уклавши союзний договір — Троїстий пакт. Пакт передбачав, що наступних 10 років країни-учасниці будуть підтримувати одна одну та співпрацювати для досягнення геополітичних цілей, головною з яких було встановлення нового світового порядку.

31. У 1940–1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і, згідно з „планом Барбаросса”, розробленим у грудні 1940 р., почав інтенсивну підготовку до війни проти СРСР. У першій половині 1941 р. була призначена і дата нападу 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

Відразу ж після вторгнення Німеччини на територію СРСР друга світова війна стала для нього вітчизняною, визвольною, справедливою.

План „Барбаросса” передбачав „бліц-кріг” – блискавичну війну: протягом 2–2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ –Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному – на Ленінград, центральному – на Москву, південному – на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва. Причиною трагедії стали прорахунки вищого військового командування, зокрема те, що Сталін не давав згоди на відведення військ з-під Києва.

До найкрупніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня 1941 р.) та оборона Севастополя, яка тривала 250 днів! Наприкінці 1941 р. німецькі війська групи армій „Південь” окупували майже всю Україну. Однак, ціною величезних жертв, героїчного опору народу план „блискавичної війни” був зірваний.– 22 червня створено Ставку головного командування під керівництвом маршала С. Тимошенка (згодом перейменовано на Ставку верховного головнокомандування на чолі зі Сталіним);

– 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям прифронтових областей, яка містила план оборони і евакуації;

З України було евакуйовано на схід: понад 550 підприємств, майно радгоспів, колгоспів Академію наук України, культурно-освітні заклади, понад 3,5 млн. робітників, селян і службовців.

22 Липня 1942 р. Після захоплення м. Свердловська Ворошиловградської області гітлерівці остаточно окупували всю територію Української рср.

По всій Україні встановлювався окупаційний режим

Причини поразок Червоної Армії в початковий період війни:

• репресії командного складу Червоної Армії, знищення мар шалів і генералів (40 тис. командирів), на зміну яким при йшли недостатньо досвідчені (з них лише 7% офіцерів мали вищу освіту);

• прорахунки Сталіна в оцінці воєнно-політичної ситуації та терміну нападу Німеччини на СРСР;

• невірна воєнна доктрина СРСР, коли планувалося воювати на «чужій території» і «малою кров'ю», війська не навчалися обороні і відходу;

• СРСР не встиг повністю переозброїтись, нові кордони не були захищені укріпленнями;

• Німеччина ще задовго до нападу на СРСР перевела свою економіку на військовий лад, на неї працювала вся Європа;

• німецькі війська мали досвід ведення сучасної війни, який вони здобули у Європі;

• були допущені прорахунки у визначенні напрямку головного удару Німеччини.

32. 1942 1 січня — підписання у Вашингтоні Декларації 26 держав (Декларація Об'єднаних націй).

8 січня — 20 квітня — загальний наступ Радянської Армії.12 — 29 травня — Харківська битва.

17 липня 1942 — 2 лютого 1943 — Сталінградська битва. 27, 30 серпня, 10 вересня — радянська авіація далекої дії нанесла удари по Берліну.22 жовтня — розгром німецько-фашистського десанту, який намагався перекрити Ладозьку дорогу життя до Ленінграда. 18 грудня — радянські війська вступили на українську землю; 1-ша гвардійська армія генерала В. І. Кузнецова звільнила с. Півневку Меловського району Луганської області — перший населений пункт на території України.1943 Січень — травень — визволення радянськими військами більшої частини території Північного Кавказу. 12—18 січня — прорив блокади Ленінграда. 13 січня — наказ Гітлера про тотальну мобілізацію — надзвичайні заходи для відновлення людських та матеріальних ресурсів на радянсько-німецькому фронті. 29 січня — 18 лютого — наступальна операція радянських військ у Донбасі. 1 квітня — французька ескадрилья «Нормандія» в складі 1-ї повітряної армії Західного фронту вперше прийняла бій. 5 липня — 23 серпня — Курська битва.12 липня — зустрічна танкова битва під Прохорівкою — найбільша танкова битва Другої світової війни. 25 липня — 8 вересня — падіння фашистського режиму в Італії, капітуляція Італії. 5 серпня — перший артилерійський салют у Москві в ознаменування визволення Орла і Бєлгорода. Серпень — грудень — битва за Дніпро.

21 — 22 вересня — вихід радянських військ до Дніпра.26 вересня — початок визволення Білорусії.

9 жовтня — повне визволення Таманського півострова; завершення битви за Кавказ.10—14 жовтня — ліквідація радянськими військами плацдарму ворога на лівому березі Дніпра; визволення Запоріжжя.12 жовтня — день народження Війська Польського. 3—13 листопада — Київська наступальна операція.

33. Після провалу німецького наступу на Західному фронті зимою 1944-45 рр. обстановка в Німеччині ще більше погіршилась. Реальністю стала політична ізоляція (залишився лише один союзник – Угорщина). На боці антигітлерівської коаліції уже воювали польські, югославські, чехословацькі дивізії. союзники Німеччини Румунія і Болгарія оголосили їй війну.

На час закінчення війни Німеччина втратила основні сировинні потоки. Чисельність збройних сил скоротилась на 25%. Гітлер і його оточення розуміли, що на січень 1945 р. війна уже була програна. Вони шукали шляхів для укладення мирного договору з Англією. Основні умови майбутнього мирного договору були викладені в “меморандумі Ріббентропа”. Послаблення Німеччини є політичним самогубством для Англії і США. Німеччина і вся Західна Європа повинні об’єднатися проти СРСР. Першим кроком до створення такого союзу мало стати припинення бойових дій на Західному фронті.

25 березня 1945 р. англійські й американські війська почали форсувати Рейн, а десантники висадились 24 березня. Опір німецьких військ був незначним, за винятком Франкфурта-на-Майні. Французька армія діяла в напрямку Швейцарського кордону

Німецькі війська були в стані деморалізації.

Повітряні бомбардування Німеччини вдень і вночі у квітні 1945 р. досягли свого апогею. Загальна кількість бомбового вантажу складала 2,700 тис. т. Економіка Німеччини в результаті цих бомбардувань різко знизила випуск воєнної продукції.

Основним завданням антигітлерівської коаліції було розгром німецьких збройних сил і окупація її території. 16 березня 1945р. почалась Віденська наступальна операція радянських військ 3-го Українського фронту (ком. І. Толбухін). 6 квітня бої велись уже у Відні. Німецькі війська чинили шалений опір.

Гітлер чекав розвалу антигітлерівської коаліції і намагався до того часу продовжувати оборонні бої. Одночасно він великі надії покладав на нового президента США Г. Трумена. Ф. Рузвельт помер 12 квітня 1945 р.

Останнім акордом в оборонній тактиці Гітлера був наказ про запровадження на території Німеччини “тактики спаленої землі”. Як бачимо, тактика знищення економічного потенціалу на території СРСР і Західної Європи бумерангом повернулась і в Німеччину.

34. Капітуляцією Японії було припинено воєнні дії у Другій світовій війні. До кінця липня 1945 Імператорський японський флот втратив свою боєздатність, виникла загроза вторгнення союзників на територію Японії. Тим часом Радянський Союз готувався до нападу на Японію задля виконання умов Тегеранської та Ялтинської конференцій.

6 серпня американці скинули ядерну бомбу на Хіросіму. 28 серпня розпочалася окупація Японії союзниками. Військовослужбовці союзників відсвяткували перемогу над Японією, хоча деякі підрозділи віддалених та розпорошених Азією та островами Тихого океану японських військ протягом тривалого часу аж до сімдесятих років відмовлялися скласти зброю. Після того, як Японія капітулювала, між істориками не припинялися дискусії щодо доцільності ядерного бомбардування Хіросіми й Наґасакі.

Капітуляція Японської імперії ознаменувала собою завершення Другої світової війни, зокрема війни на Тихому океані та радянсько-японської війни.

10 серпня 1945 Японія офіційно заявила про готовність прийняти Потсдамські умови капітуляції із застереженням щодо збереження структури імператорської влади в країні. 11 серпня США відкинули японську поправку, наполягаючи на формулі Потсдамської конференції; в результаті 14 серпня Японія офіційно прийняла умови капітуляції і повідомила про це союзникам.

Формальна капітуляція підписана 2 вересня 1945 року о 9:02 за токійським часом на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці. День 3 вересня був оголошений в СРСРДнем Перемоги над Японією, проте це свято не прижилося.

35. Дата створення ООН: 24 жовтня 1945 року.Число держав - членів ООН становить 192. Організація Об'єднаних Націй є унікальною міжнародною організацією. Вона була заснована після Другої світової війни представниками 51 країни, що були прихильниками курсу на підтримку миру й безпеки в усьому світі, розвиток дружніх відносин між країнами й надання сприяння соціальному прогресу, поліпшення умов життя й поліпшення справ в сфері прав людини. Її унікальний характер і покладені Статутом повноваження дають Організації можливість здійснювати діяльність по широкому ряді питань, будучи для своїх 192 держав-членів форумом, що дозволяє їм через Генеральну Асамблею, Рада Безпеки, Економічний і Соціальна Рада й інші органи й комітети висловлювати свою точку зору.

36. На відміну від інших західних держав США не лише не зазнали в Другій світовій війні тяжких втрат, а й, навпаки, отримали величезні вигоди. США досягли грандіозної економічної і воєнної могутності. За 5 років війни прибутки американських монополій становили 70 млрд дол. США зайняли домінуючі позиції у світовому капіталістичному господарстві і домоглися безумовних переваг над основними конкурентами. Після війни американці володіли приблизно половиною запасів золота несоціалістичного світу, а з 1944 р. американський долар замінив англійський фунт як основну міжнародну валюту. Економічну гегемонію Америки ще більше посилювало те, що вона виробляла майже половину світової промислової продукції. 1945 р. збройні сили США нараховували 12 млн осіб, 114 авіаносців, приблизно 3 тис. важких бомбардувальників. Влітку 1945 р. після успішного випробування атомного заряду США стали першою ядерною державою. Результат неухильно зростаючої економічної та військової могутності США - посилення їх політичних позицій у світі.

37.Пла́н Марша́лла (англ. European Recovery Program, Marshall Plan) — програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни. Висунуто 1947 року держсекретарем США Джорджем К. Маршаллом (почала діяти в квітні 1948).

Завдяки Плану у Європі:

ВВП підвищився на 32,8%, зі 119 мільярдів 1947 року до 159 мільярдів 1951 року.

промислове виробництво зросло на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем; обсяг сільськогосподарської продукції — на 11%.

до 1953 року обсяг європейської торгівлі зріс на 40%.

План Маршалла досяг своєї мети: підвищити продуктивність, стимулювати економічне зростання і сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць. Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму.

план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильну і міцну військово-політичну організацію (НАТО). Завдяки цим результатам він вважається найуспішнішою ініціативою зовнішньої політики в історії США.