
- •1.Предмет і завдання історії педагогіки як науки і навчальної дисципліни.
- •2.Освіта і виховання у східних слов'ян
- •3.Наукові дані, гіпотези про виникнення писемності в древній Русі.
- •4.Літописи повідомлення про початок освіти в Київській Русі. Прийняття християнства на Русі, його роль у розвитку культури, просвіти, виховання (іх-х ст.).
- •7. Вплив колоніальної політики Литви і Гіольші на стан освіти в Україні. Педагогічні ідеї епохи Відродження і їх поширення в Україні
- •8. Епоха українського національного Відродження (хуі-хуііі ст.) Духовне піднесення української громадськості. Розвиток мережі братських шкіл.
- •9. Значення українського козацтва в розвитку культури,
- •10.Зародження і становлення українського школознавства. Статут Львівської братської школи 1586 р., та Луцької братської школи - 1624 р.
- •11.Формування педагогічних поглядів я.А.Коменського під впливом роботу братських шкіл України та поширення його ідей на практику і теорію навчання, виховання в школах України.
- •12.Острозька академія.
- •13.Кисво-Могилянської академія.
- •14.Розвиток козацької системи навчання і виховання. Сутність і специфіка козацької педагогіки. Козацька читанка.
- •15.Педагогічна діяльність учителів братських шкіл г.Смотрицького,. С. Та л Зизаніїв, і.Гізеля, п.Могили, і.Борецького, п.Беринди, з.Копистянського, ф.ГІрокоповича.
- •16. Колоніальна освітня політика Австро-Угорської монархії на українських землях. Насаджування німецьких та угорських шкіл. Освіта на Закарпатті і Буковині.
- •17. Освітня діяльність і педагогічні погляди г.С.Сковороди. Дидактика г.С. Сковороди
- •18. Посилення наступу російського самодержавства на українську національну школу, систему виховання. Ліквідація національної школи, заборона української мови. Статут народних училищ 1786 р.
- •19. Система реформування освіти 1804 р. Та його значення.
- •20. Статут гімназій і училищ 1828 р
- •21. Освітня програма Кирило-Мефодіївського товариства. Педагогічні погляди м.І.Костомарова та п.Куліша.
- •22. Педагогічна діяльність о.В.Духновича. Розвиток педагогічних ідей на засадах народності, демократизму та гуманізму.
- •23. Громадсько-педагогічний рух і шкільні реформи 60-х років XIX століття.
- •24. Педагогічні погляди т. Г. Шевченка
- •25. Народна педагогіка - основа теорії і практики к.Д.Ушинського.
- •26. Дидактичні погляди к.Д.Ушинського.Вимоги
- •27. Обгрунтування к.Д.Ушинським необхідності формування в учнів національного характеру, народних поглядів і переконань, світогляду, моралі та ін. Основні праці, підручники для школи к.Д.Ушинського
- •29. Стан освіти в Україні на кінець хіх ст. Освітні статуси 70-80-х рр.
- •30. Піднесення громадсько-педагогічного руху на поч. Хх ст. Утворення учительських спілок, з'їзди вчителів, їх просвітницька робота.
- •31. Вища освіта (поч. Хх ст.). Стан жіночої освіти. Фребелівський жіночий педагогічний інститут.
- •32. Церковнопарафіяльні і земські школи, їх роль у поширенні освіти серед сільського населення.
- •33. Діяльність привітних навчальних закладів. Колегія Павла Галана 1871 р.. Хаківська приватна школа х.Д.Алчевської 1870 р.
- •34. Громадський рух за пропоганду педагогічних ідей і поширення освіти серед народу. Діяльність "Просвіти".
- •35. Українська школа у роки першої світової війни.
- •36. Шкільні справи у часи пролетарських революцій.
- •37. Проблеми української національної школи і мови навчання у творчості і.Я.Франка.
- •38. Проблеми української національної школи і мови навчання у творчості Лесі Українки
- •39. Гомадсько-просвітницька діяльність м.М.Коцюбинського та п.А.Грабовського.
- •40.Утворення земських шкіл. Методи їх роботи. Діяльність м.О.Корфа.
- •41.Науково-педагогічна діяльність
- •42. Просвітницька діяльність та педагогічні ідеї
- •43.Педагогічні ідеї Софії Русової.
- •44. Школа і освіта за часів радянського будівництва. Перебудова системи народної освіти в Укріїні.
- •45.Руйнівний вплив сталінщини на українську педагогіку і школу в 30-ті роки.
- •46. Діяльність і педагогічні погляди а.С.Макаренка
- •47. А.С. Макаренко про дитячий колектив. Його формування та основні закони розвитку.
- •48. А.С.Макаренко про виховання у праці. Про підготовку вчителя.
- •49.Народна педагогіка - основа творчої спадщини в.О.Сухомлинського.
- •50. В.О.Сухомлинський про роль рідної мови в навчанні, вихованні і розвитку дітей.
- •51. В.О. Сухомлиеський про формування особистості на культурно-історичних традиціяї рідного краю.
- •52. Педагогічні ідеї м.І.Пирогова.
- •54. Педагогічна діяльність г.Ващенка.
- •55. Розвиток освіти і шкільництва України після другої світової війни. Радянська система освіти 50-90-х років.
- •56. Відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України.
- •1.Предмет і завдання історії педагогіки як науки і навчальної дисципліни.
31. Вища освіта (поч. Хх ст.). Стан жіночої освіти. Фребелівський жіночий педагогічний інститут.
Початок ХХ століття в Російській імперії позначився бурхливим розвитком вищої жіночої освіти та відкриттям відповідних навчальних закладів. На період 1905-1915 рр. в Росії було відкрито вищих жіночих курсів у 5 разів більше, ніж за попередні 40 років. Починаючи з 1905 року у сфері жіночої освіти Росія обігнала навіть Західну Європу . До 1 січня 1909 року по всій Російській імперії нараховувалось чоловічих гімназій 338, прогімназій – 65, реальних училищ – 254, жіночих гімназій – 677, прогімназій – 281. У підсумку виходить 657 чоловічих середніх навчальних закладів і 958 жіночих. Жіночих середніх навчальних закладів нараховувалось, в Росії майже в півтори рази більше, ніж чоловічих. Бюджетна комісія Державної Думи визнала цей факт знаменним.
Починаючи з 1905 року, по Україні масово відкриваються вищі жіночі навчальні заклади. Серед них великою популярністю користувалися вищі жіночі курси в Києві, Одесі та Харкові.
ВЖК були приватними вищими навчальними закладами, які за устроєм наближалися до урядових вищих освітніх установ. Вони підпорядковувались піклувальникові учбового округу, який затверджував навчальні плани та викладацький склад курсів. Керівництво навчальним процесом здійснювала педагогічна рада, до складу якої входили викладачі курсів. Господарська частина знаходилась у віданні у відомстві господарського комітету курсів. Функціонуючи під егідою громадських об’єднань, груп учених-однодумців, професорів університету, курси не мали статусу комерційних закладів освіти. Поряд з ними функціонували жіночі курси на чолі з господарем-власником, який був розпорядником грошових ресурсів. В Україні на поч. ХХ ст. відповідною організацією відзначались Київські ВЖК А.В.Жекуліної.
ВЖК існували за рахунок плати за навчання, читання лекцій, пожертв. Плата за навчання коливалась від 70 до 150 руб. В окремих випадках педагогічна рада звільняла малозабезпечених слухачок від оплати (частково чи повністю). Сума звільнення визначалась господарським комітетом, в залежності від матеріальних статків останніх.
Фребелівський жіночий педагогічний інститут.
Вищий жіночий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку. Заснований 1908 року Київським фребелівським товариством. Названо за прізвищем теоретика і практика дошкільного виховання Ф. В.А. Фребеля. Протягом трьох років навчання слухачки вивчали біологію, анатомію й фізіологію людини, загальну гігієну, психологію, педагогіку, історію педагогічних учень, філософію, дитячу літературу, іноземні мови, ігри, ручну працю тощо. При інституті були психолого-педагогічна амбулаторія, народний дитячий садок, дитячий притулок (ясла), початкова школа для практичних занять студенток. У 1920 році інститут було включено до складу Київського інституту народної освіти.
32. Церковнопарафіяльні і земські школи, їх роль у поширенні освіти серед сільського населення.
Поширення церковнопарафіяльних шкіл викликало невдоволення як з боку чиновницької бюрократії, так і з боку багатьох земств. У 1870-ті роки міністерство народної освіти фактично підпорядкувало церковні школи своєму адміністративному управлінню. Багато церковних училищ перейшли у відання земств.
Ставлення до церковної школи стало змінюватися на рубежі 1870-1880-х років, в період суспільних потрясінь. 1884 року видано «Правила про церковнопарафіяльні школи», за якими створювалися однокласні (2-річні) та двокласні (4-річні, з початку XX століття а — 3 — річні) церковнопарафіяльні школи. В однокласних вивчали закон Божий, церковний спів,лист,арифметику, читання. У двокласних школах крім цього вивчалася історія.
Навчання здійснювали священикі, диякони і дячки, а також вчителі і вчительки, які закінчили переважно церковно-учительські школи та єпархіальні училища.
Діяльність шкіл перебувала у віданні опікунської ради, куди входили завідувач школи, піклувальники, вчителі, представники від міста чи земства, виборні особи від населення, що користується школою, які повинні були бути православного віросповідання. На раду покладалися турботи про благоустрій школи у всіх відносинах.