Вартість і час
При інвестуванні важливу роль відіграє час, протягом якого будуть отримані сподівані доходи. Якщо можливий вибір з кількох варіантів з рівними за обсягом доходами, то вибирають той, який забезпечує найбільш швидке їх отримання. Пізніше в часі отримання цих доходів пов’язане з так званими втраченими можливостями. Чим більшими будуть обсяги втрачених можливостей, тим ціннішими є ті інвестиції, які раніше приносять дохід. Зв’язок між коштами втрачених можливостей та розподілом в часі доходів є проблемою вартості грошей в часі.
Процеси прийняття інвестиційних рішень, вкладення коштів в цінні папери повинні спиратися на обчислення, у яких виступає чинник часу.
Співвідношенню «гроші — час» приділяють виключно велику увагу. Фінансові менеджери часто розв’язують задачу визначення теперішньої вартості грошових засобів (Present Value — PV) та їхньої майбутньої вартості (Future Value — FV), тобто вартості грошей з урахуванням добавлених відсоткових виплат. Розроблені зручні моделі та формули, які дають змогу орієнтуватися у справжній ціні можливих майбутніх прибутків.
Вирішення проблеми щодо вартості грошей у часі ґрунтується на аналізі зв’язку між чотирма змінними: теперішня вартість PV, майбутня вартість FVt (вартість капіталу через t років), норма відсотка (дисконту) R, час t. Зв’язок між цими чотирма змінними встановлюють рівняння:
FVt = PV (1 + R)t (1)
або ж
(2)
У першому з них коефіцієнт (1 + R)t є складним відсотком, у другому множник 1/(1+R)t — коефіцієнт дисконтування.
Норма дисконту
Важливим етапом у таких розрахунках є визначення норми дисконту R, за допомогою якої зіставляються різночасові затрати та доходи.
Суть ряду фінансових розрахунків зводиться до того, щоб за відомою теперішньою вартістю грошових ресурсів визначити майбутні розміри виплат, і навпаки, — знаючи майбутні доходи, обчислити теперішню вартість ресурсів.
У першому випадку на теперішню вартість нараховується відсоткова ставка, в другому — з майбутньої вартості відраховується дисконтна (облікова) ставка.
У розрахунках важливу роль відіграє встановлення науково обґрунтованої норми (ставки) дисконту.
Під нормою дисконту розуміють норму доходу на альтернативні та доступні на ринку інвестиційні можливості з приблизно таким же рівнем ризику. Це та норма віддачі на вкладений капітал, яка може стимулювати інвесторів до відповідних внесків.
Існує просте правило: високий ризик означає високу ставку дисконту (капіталізації), малий ризик — низьку дисконтну ставку.
Загалом для оцінки дисконтних ставок використовуються такі принципи:
1) з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку має те, що надійде пізніше;
2) чим нижчий сподіваний рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;
3) якщо загальні відсоткові ставки на ринку ростуть, то ростуть і дисконтні ставки.
Інвестори досить часто визначають ставки дисконту (норму відсотка) R шляхом додавання до ставки (норми) безризикової віддачі RF (наприклад, норми річного доходу по державних цінних паперах) так званої «премії за ризик».