Майя Орел

Відомо, що письменники живуть у своїх книжках, художники – у картинах, скульптори – у створених ними скульптурах, а викладачі – у думках і справах своїх студентів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свій рідний навчальний заклад, своїх наставників:

Технікуме мій, технікуме, рідна колиско,

З якої ми всі вийшли в життя.

З вдячністю тобі вклоняємося низько,

Наші тобі щирі й ніжні почуття!

Переконана: немає виснажливішої праці, ніж у вчителя, коли нерви паляться, мов хмиз сухий, а серце рветься у клекоті долі, коли людина з твоїх рук Людиною іде у світ. І на моє переконання, поки існуватиме людство, доти у високій шанобі буде праця вчителя. З року в рік він продовжує себе у своїх учнях, його думки, знання і досвід щедро працюють на майбутнє.

1990 рік... З одного боку, це був важкий, напружений період, а з іншого – цікавий і бурхливий. Саме в цей час я почала працювати в технікумі як викладач спеціальних дисциплін: теоретичної механіки, опору матеріалів, статики. Мені здавалося, що це були ті дисципліни, через які мають пройти майже усі викладачі– «технарі».

З перших днів довелося займатися технічним і методичним забезпеченням кабінету «Технічна механіка». Моїми наставниками були Сіненко Галина Леонтіївна та Лиско Лілія Юхимівна, досвідчені та мудрі фахівці. Вони допомагали мені адаптуватися до нових умов, надавали методичну допомогу, підказували, як доступно подати теоретичний матеріал, пов’язавши його з практикою будівельного виробництва, як активізувати пізнавальну діяльність студентів на занятті.

Розуміла, що дисципліни, які я викладала, для багатьох студентів важкі для сприйняття. Тому з перших днів зосередила увагу на оснащенні кабінету дидактичним та наочним матеріалами.

З вересня 1992 року я призначена завідувачем денного відділення спеціальності № 2903.05 «Будівництво будинків і споруд». Досвіду управлінської роботи в мене не було, але дружний, сильний колектив на відділенні допомагав вирішувати навчально-виховні завдання. До роботи ставилися відповідально, працювали як єдина результативна команда.

Через 7 років вже працювала заступником директора з навчально-методичної роботи. У мої сили вірили. Мені говорили: „Ти зможеш”. Ці слова стали поштовхом для творчого зростання.

2000-й рік стає переломним у моїй кар’єрі: мене призначено директором технікуму, трудовий колектив якого очолювала протягом 5 років.

Крім того, 2000 рік став ювілейним, уже технікуму виповнилося 120 !

Ця дата - не тільки відлік часу. Це життя, сповнене праці, смутку й радості.

120 років – це свято мудрості й вічної молодості. До ювілею ретельно готувалися студенти, і викладачі, і працівники всіх служб технікуму.

Оголошено конкурс на кращу символіку. Розробляються й затверджуються емблеми відділень. А з яким натхненням створювався текст гімну технікуму! Один із його варіантів належить Пономаренку Миколі Григоровичу, а остаточний текст – результат колективної плідної праці.

Студенти всіх відділень взяли активну участь у конкурсах на кращі малюнки, поетичні твори, фотографії. Відбулися предметні олімпіади, конкурс «Кращий за професією», виставки науково-технічної творчості, спортивні заходи.

Цікаво пройшли засідання круглого столу «Зустріч із династіями випускників технікуму», тематичний вечір «Сторінки історії», конференція «Етапи великого шляху», концерти, зустрічі з випускниками різних років, творчі звіти відділень...

Можна впевнено сказати, що славна історія технікуму залишила у житті багатьох поколінь вагомий слід. Технікум - це велика міцна родина, бо завжди разом! А це нелегко – у щоденній, напруженій праці, у творчих пошуках пролітають роки. Викладачі наполегливо сіють у серцях студентів зерна добра, творчого неспокою, людяності та щирості, вчать сумлінно опановувати науку. А посіяні зерна проростають добрими сходами. Якби наших викладачів запитати, чи почали б вони життя по-іншому, на мою думку, вони без вагань обрали б той же шлях, бо це велике щастя - вчити добру, справедливості, чесності, відповідальності.

Відомо, що без минулого немає майбутнього. Педагогічний колектив стає виховною силою тоді, коли він множить духовні скарби, береже традиції, передає їх від покоління до покоління. Велике значення в житті будь-якої організації має авторитетний, сильний лідер.

Сьогодні технікум очолює Омельченко Олексій Петрович – талановитий керівник, особистість гострого розуму та високої інтуїції.

Спілкування з Олексієм Петровичем – це справжні уроки життя і людських стосунків. Про таких, як він, кажуть, що один із ста здатний народжувати оригінальні ідеї. А їх у нього завжди багато, і, головне, усі вони здійсненні! Саме він визначив творчу атмосферу в колективі технікуму. Найважливіша якість сильного керівника, як відомо, - розбиратися в людях, знати їх можливості, інтелектуально-психологічні здібності.

Олексій Петрович послідовно й успішно втілював у життя демократичний метод керівництва. Завдяки його зусиллям вперше в технікумі в 2006 році пройшла Міжнародна конференція «Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи. Досвід міжнародного співробітництва. Аспекти роботи волонтерів з юзерами».

У червні наступного року відбувся робочий візит до технікуму представників європейських миротворчих кіл за участю Червоного Хреста Данії, представників освіти, охорони здоров'я Данії, Німеччини, Російської Федерації, Республіки Білорусь. Ім’я навчального закладу розлетілося далеко за межі України.

У листопаді 2007 р. організовано круглий стіл за участю австрійської делегації на тему «Соціальний супровід дітей сиріт і дітей, що постраждали в результаті аварії на Чорнобильській атомній станції». Тема важлива, актуальна, болюча.

Наприкінці 2007 р. в технікумі відкрито науково-дослідну лабораторію «Духовне виховання особистості майбутнього соціального працівника» Інституту духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Очолив її Олексій Петрович, людина різноманітних уподобань: класична та сучасна музика, література та живопис, техніка. Саме з його ініціативи у технікумі відкрито радіоклас. Великого значення він надає розвиткові художньої самодіяльності, заохочує всіх, хто виявляє свої таланти, створює умови для розкриття свого „Я”, своїх здібностей кожним студентом чи викладачем.

Він до всього виявляє зацікавленість, мобілізує зусилля на реалізацію планів. Наш керівник упевнений: кожна особа здатна до творчості. Без віри в себе, у свої можливості не можна бути сильним.

Захистивши кандидатську дисертацію з педагогіки, Олексій Петрович талановито поєднує педагогічну, науково-дослідницьку та адміністративну роботу. Його працездатність є взірцем для науковця, викладача чи студента.

Стіни нашого навчального закладу стають рідними для багатьох випускників, а роки навчання – світлою порою юності. Чи не так?

Приємно відзначити, що багато колишніх випускників приводять на навчання до технікуму не тільки своїх дітей, але й онуків. І не дивно: адже студентів – першокурсників зустрічають такі викладачі: заслужений учитель України Євсюкова Ольга Іллівна, відмінники освіти України Худякова Валентина Костянтинівна, Сагалаєва Любов Тимофіївна, Мороз Ольга Іванівна, Шестьора Лариса Олексіївна, Лях Лариса Григорівна, Юрик Валентина Іванівна, Ращупкіна Людмила Леонідівна, Пачін Борис Олександрович, Кім Олександр Миколайович ...

У 2001-2002 навчальному році в технікумі вперше пройшов конкурс «Викладач року - 2002» з метою виявлення і підтримки творчої праці викладачів, підвищення їхньої професійної майстерності, популяризації педагогічних ідей. Цей конкурс став ще й мірилом змін, що відбувалися в системі освіти, зокрема і в технікумі.

Учасники конкурсу протягом навчального року проводили відкриті заняття, виховні заходи, удосконалювали методичну роботу, брали участь у засіданнях обласних методичних об'єднань, готували студентів до предметних олімпіад, конкурсів, змагань, конференцій. Серед викладачів предметних комісій, адміністрації та студентів проведено психолого-педагогічне тестування, визначено рейтинг кожного учасника.

З 23 претендентів, рекомендованих для участі в конкурсі, до фіналу дійшли 14 викладачів. Найбільш приємним було те, що в конкурсі брали участь ті, хто вірив у себе, мав власний стиль, був у творчих пошуках.

Ось ці фіналісти:

1. Антонова Вікторія Леонідівна – інженер – будівельник. Її життєве кредо - завжди приходити на допомогу студентові. Цілеспрямований, сміливий, урівноважений викладач. Декілька років очолювала студентську профспілкову організацію.

2. Гаврилова Вікторія Євгенівна – має дві вищі освіти: інженер-будівельник і економіст бухгалтерського обліку й аудиту. Творчо співпрацює зі студентами. Викладач за покликанням.

3. Лужанська Галина Пилипівна – економіст з бухгалтерського обліку. Викладач предметної комісії бухгалтерського обліку і біржової діяльності. Товариський, доброзичливий наставник молоді. Викладач вищої категорії.

4. Москальова Світлана Юріївна – викладач української мови і літератури, магістр педагогіки вищої школи. Комунікабельна, ініціативна, енергійна людина.

5. Опанасенко Ігор Леонідович – інженер-механік. Активний учасник заходів предметної комісії спеціальних дисциплін спеціальності «Будівництво, обслуговування і ремонт залізниць». Продовжуючи традиції батьків, які багато років працювали у технікумі, розвиває технічну творчість молоді. Два роки був командиром студентського будівельного загону «Магістраль».

6. Пустовойтова Оксана Володимирівна – документознавець. Провідний фахівець спеціальності «Діловодство». Ініціативний, відповідальний викладач.

7. Першина Валентина Іванівна – викладач вищої категорії. Людина цілеспрямована. Маючи освіту вчителя історії, закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціалізацією «Комерційне і трудове право».

8. Радченко Ірина Леонідівна – економіст із бухгалтерського обліку й аудиту. Активно працювала над упровадженням у навчальний процес нетрадиційних методів навчання. Відповідальний, вимогливий, принциповий викладач.

9. Ращупкіна Людмила Леонідівна – викладач фізики і математики. Має дві вищих освіти. Багато уваги приділяє оснащенню кабінету фізики. Ініціативна, відповідальна в будь-якій справі.

10. Ропаєва Ліза Борисівна – інженер-економіст, з комп'ютером на «ти». Цього ж вимагає від студентів. Урівноважений, доброзичливий викладач.

11. Сагалаєва Любов Тимофіївна – викладач англійської мови, спеціаліст вищої категорії. Людина, яка уболіває за свою справу. Відповідальна, з гарним почуттям гумору.

12. Ушко Олена Леонтіївна – викладач англійської мови. Упроваджує на заняттях інноваційні методи навчання та виховання.

13. Філатов Юрій Петрович – заслужений тренер із плавання Республіки Білорусь. Брав участь у численних змаганнях, побував на Кубі, у Марокко, Швеції, ФРН, Австрії, Італії. Азартний і наполегливий у роботі.

14. Шкаріна Олена Вікторівна – інженер-будівельник, магістр за фахом «Менеджмент організацій». Голова предметної комісії загальнотехнічних дисциплін. Делікатна у стосунках зі студентами та колегами.

Розглядаючи й оцінюючи конкурсні матеріали, усі члени журі відзначили фахове та методичне зростання викладачів. Були серед учасників і зовсім молоді, і ті, хто віддав педагогічній роботі багато років.

Учасники конкурсу виявили високий рівень знань, глибоку ерудицію, продемонстрували інноваційні методи навчання та виховання.

Постійний творчий пошук ефективних форм, методів і прийомів навчання, які сприяють розкриттю, формуванню і реалізації якостей особливостей студентів, – риси, притаманні кожному учаснику.

Номінантами Гран-прі конкурсу «Викладач року - 2002» стали:

Сагалаєва Любов Тимофіївна;

Москальова Світлана Юріївна;

Шкаріна Олена Вікторівна.

У номінації «За творчість, ініціативу і гармонію»:

Пустовойтова Оксана Володимирівна;

Радченко Ірина Леонідівна.

У номінації «Прагнення до вершини»:

Антонова Вікторія Леонідівна;

Ращупкіна Людмила Леонідівна;

Першина Валентина Іванівна.

У номінації «Володіння мистецтвом дипломатії»:

Лужанська Галина Пилипівна;

Філатов Юрій Петрович.

У номінації «Студентські симпатії»:

Ропаєва Ліза Борисівна;

Опанасенко Ігор Леонідович.

У номінації «Надії технікуму»:

Гаврилова Вікторія Євгенівна;

Ушко Олена Леонтіївна.

Усі викладачі–номінанти конкурсу «Викладач року - 2002» нагороджені дипломами, цінними подарунками.

Я вірю, що вчителем треба народитися і тільки після цього – стати!

2002-2003 навчальний рік ознаменувався конкурсом «Класний керівник року». Його девіз:

Суворі, але не злі,

Горді, але не зарозумілі,

Скромні, але не боязкі,

Милі, але не прискіпливі,

Щасливі й талановиті –

Класні керівники!

Педагоги і студенти долучилися до цікавої творчої роботи. Класні керівники прагнули більше довідатися про студентів, а ті відкривали у своїх наставників нові якості.

У заключний етап конкурсу вийшли:

• Радченко Ольга Іванівна – класний керівник групи 1БД-143. Вірить у своїх студентів. Вважає, що найголовніше – це досягти взаємопорозуміння.

• Ушко Олена Леонтіївна – класний керівник групи 2БО-122. Користується авторитетом і повагою. Виховні години проходять яскраво, цікаво. Намагається виховувати у студентів естетичні смаки, любов до літератури, музики, мистецтва.

• Кожевнікова Ольга Миколаївна – класний керівник групи 3ББ-120. Студенти відзначають, що вона здатна розв’язати будь-яку конфліктну ситуацію й організувати студентів для виконання завдань.

• Колесников Костянтин Валерійович – класний керівник групи 2П-147. Веселий, з почуттям гумору, за студентів – горою! Встигав і до гуртожитку завітати, і класну годину підготувати, і піти з групою в похід.

• 5. Безкровна Любов Валеріївна – класний керівник групи 3БД-111. Постійно збагачує художньо-творчий потенціал студентів, керує театральною студією. Її люблять і поважають студенти.

• Пєрєпєліченко Тетяна Олександрівна – класний керівник групи 2 БЗ-116. Завжди підтримає, порадить у важких ситуаціях. Дуже хвилюється про кожного студента.

• Хабібулліна Ганна Володимирівна – класний керівник групи 1КЕ-151. До всіх уважна, справедлива. Студенти і батьки поважають її.

• Виборнова Юлія Миколаївна – класний керівник групи 1Д-149. Студентам її групи не страшні ніякі перешкоди. Вимоглива, творча й активна особистість.

Усі учасники і переможці конкурсу – яскраві люди, здатні зацікавити і підтримати студентів.

Їхній досвід став прикладом для інших.

У технікумі відкриваються нові спеціальності, збільшується контингент студентів, омолоджується педагогічний колектив. Тому виникає задум проведення конкурсу «Молодий викладач - 2003». Одним із найважливіших завдань цього конкурсу є поширення передового досвіду. Протягом навчального року оргкомітет знайомився з роботою молодих викладачів, які проводили відкриті навчальні заняття і позааудиторні заходи, виступали з повідомленнями, доповідями, демонстрували фрагменти занять на семінарах підвищення ділової кваліфікації викладачів технікуму, брали участь у виставках навчально-методичних комплексів. Із 17 молодих викладачів до фіналу дійшло вісім.

Конкурсантам пропонувалися психолого-педагогічні ситуації, розв’язання яких вимагало педагогічної майстерності та інтуїції, творчого підходу.

Кращими з молодих викладачів-конкурсантів журі визнало:

Бондар Юлію Олександрівну;

Кожевнікову Ольгу Миколаївну;

Пєрєпєліченко Тетяну Олександрівну;

Скачка Миколу Олександровича;

Залозну Ольгу Олександрівну;

Виборнову Юлію Миколаївну;

Левченко Ірину Володимирівну;

Радіонову Юлію Олександрівну.

Можна з упевненістю сказати, що студенти поважають своїх викладачів за професіоналізм, вимогливість, добрий і оригінальний гумор. Їхні навчальні заняття - незабутні для студентів, бо відзначаються високою духовністю, глибиною навчального матеріалу, невимушеним спілкуванням, що залишає добрий слід у серцях молоді.

Чи можна досягти досконалості? Мабуть, ні. Важливо прагнути до цього. Вважаємо, що кожна людина здатна вдосконалюватися протягом життя. Меж пізнання немає. Знання – це не кінцева мета, а лише зміст розвитку, тому викладачі охоче експериментують, впроваджують у навчальний процес інноваційні технології, які з’являються на освітньому обрії. Кожен студент для нас - особистість. Більшість викладачів дотримуються думки, що навчання і виховання – справа благородна, а допомога у виявленні та розвитку особистості студента – найкращі інвестиції в майбутнє.

Найважливіше завдання викладача технікуму – через своїх вихованців робити світ людянішим і гуманнішим, дарувати радість пізнання світу.

Настають часи розуміння того, що саме через викладача реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і культури. Саме від творчої особистості залежить майбутнє держави.

(Різні фото)

У 2004 - 2005 навчальному році пройшов конкурс „Краща циклова комісія”.

Враховуючи повноту та насиченість навчально-методичних комплексів з дисциплін, оснащення і оформлення закріплених кабінетів і лабораторій, участь викладачів і підготовлених ними студентів у роботі обласних методичних об’єднань, впровадження інноваційних методів та сучасних комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес, рейтинг серед колег та студентів, журі визначило призові місця:

І місце вибороли викладачі циклової комісії спеціального циклу загально-професійних дисциплін (голова – Шкаріна О.В.);

ІІ місце поділили викладачі комісій природничо-математичного циклу (голова – Ращупкіна Л.Л.) і літератури та мови (голова – Ушко О.Л.);

ІІІ місце посіли викладачі циклових комісій спеціальних дисциплін спеціальностей «Будівництво, обслуговування і ремонт залізничних колій» (голова – Кучеренко О.І.), «Будівництво, експлуатація будівель і споруд» (голова – Козлова О.М.), економіки підприємства, менеджменту та маркетингу (голова – Бугайова І.А.).

2005-2006 навчальний рік – ювілейний! 03 жовтня 2005 року технікуму виповнилося 125! Це пам’ятний, урочистий день для викладачів, співробітників, студентів.

Цього дня згадуються велика історія, досягнення та перемоги…

Щоразу, повертаючись у минуле, ми думаємо про майбутнє. Випускники технікуму виступили з пропозицією закласти капсулу зі зверненням до прийдешніх поколінь. Ініціативу підтримали. Відбувся мітинг. Закладено капсулу зі зверненням до випускників і студентів 2030 року. На місці закладки капсули встановлено таблицю (у стіні навчального корпусу №2 зліва від Пам’ятного знака). Ми віримо, що технікум буде мати ще глибшу історію, а символічна капсула допоможе зрозуміти нащадкам наші успіхи, наміри та плани.