Модуль 1 «Загальна соціологія. Суспільство як соціальна система»

РОЗДІЛ 1.1. СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО.

Зміст

1. Соціологія як наука, її об’єкт та предмет.

2. Структура сучасного соціологічного знання.

3. Функції соціології в сучасному суспільстві.

4. Методи соціології.

Ключові слова: соціологія, об’єкт соціології, предмет соціології, структура соціології, функції соціології, методи соціології.

Цілі та завдання вивчення розділу 1.1

Успішне вивчення розділу 1.1. дозволяє:

• Познайомитися із специфікою соціологічної теорії.

• Мати уяву про структуру соціологічного знання.

• Знати основні функції та методи соціології.

Володіти ключовими поняттями: соціологія, об’єкт соціології, предмет соціології, структура соціології, функції соціології, методи соціології.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.1.

При вивченні Розділу 1.1. важливо дати визначення основних понять: соціологія, предмет соціології, соціальне, соціальні інститути, функції соціології.

Вивчаючи питання 1, зверніть увагу на передумови виникнення соціології, особливості її об’єкту та предмету, актуальність на сучасному етапі розвитку суспільства.

Вивчаючи питання 2, з'ясуйте відмінності між різними рівнями соціологічного знання.

Для успішного засвоєння навчального матеріалу необхідно уважно прочитати зміст розділу, звернути увагу на ключові слова та визначення основних понять. Треба відповісти на питання для самоконтролю та зробити стислий конспект змісту розділу.

Навчальний матеріал

1. Соціологія як наука, її об’єкт та предмет.

Поняття «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) і грецького «logos» (слово, наука). У цьому змісті слово «соціологія» означає науку про суспільство. Поняття «соціологія» з'являється в 1842 р. XIX сторіччя в роботі «Курс позитивної філософії» французького філософа й соціолога О. Конта. Як відомо, в XVIII-XIX ст. (в епоху Просвітництва) для Європи були характерні віра в торжество розуму, високий рівень довіри до науки. Було розповсюдженим уявлення, що наука й технологія здатні гарантувати постійне поліпшення умов життєдіяльності людей.

Саме ці передумови лягли в основу соціологічної теорії О. Конта, який вважав, що історія людства являє собою процес духовного прогресу - від теологічної стадії (панування релігійно-міфологічної свідомості) до наукової (позитивної) стадії, заснованої на спостереженні реальних фактів і явищ та їхньої інтерпретації розумом. За допомогою раціональних (наукових) методів, на думку Конта, соціологія повинна не тільки пояснювати закономірності суспільного устрою й розвитку, а й поставити політику на наукову основу для сприяння прогресу людини й суспільства. В цілому, соціологія зароджується в XIX ст. у відповідь на вимоги теорії й практики. Вона прагнула осмислити ті колосальні соціальні зрушення, які відбувалися в Європі на хвилі революцій: процеси індустріалізації, урбанізації, становлення капіталістичного суспільства й руйнування аграрного, общинного укладу життя, характерного для традиційного суспільства. Суспільство особливо в цей час мало потребу в розумінні законів і факторів свого розвитку. На відміну від інших суспільних наук (наприклад, економіки, юриспруденції, культурології, демографії), які вивчають окремі підсистеми суспільного життя, окремі види відносин, соціологія підходить до вивченню суспільства як системи, тобто цілісному функціонуючому утворенню, що складається з елементів – індивідів, соціальних груп, організацій, інститутів, ролей, норм поведінки й цінностей. Кожне конкретне явище вивчається соціологією не саме по собі – економіка, політика або культура, а з погляду тієї ролі, що відіграє дане явище в рамках всього суспільства. Наприклад, економіст, вивчаючи родину, буде звертати увагу на її бюджет (доходи й витрати), юрист – на права й обов'язки чоловіка й жінки, батьків і дітей, демограф – на віковий склад родини й кількість дітей. Соціолог, вивчаючи родину, буде дивитися на неї крізь призму суспільства як цілого, з погляду тих функцій, які виконує сім’я як соціальний інститут. «В чому полягає роль сім’ї в суспільстві? Які повинні бути відносини в родині, щоб сім’я могла виконувати свої соціальні функції найбільше ефективно?» Ще один приклад. Економіка, вивчаючи суспільство, буде звертати увагу тільки на один його аспект - сукупність відносин, в які вступають один з одним люди й соціальні групи в результаті виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальними благами. Інтерес соціології до економічних явищ – вивчення їх впливу на всі інші соціальні явища. Як економічні процеси впливають на соціальну нерівність, соціальне самопочуття людей, соціальну мобільність, народжуваність, політичні симпатії й т.д.

На відміну від психології особистість людини розглядається не з погляду його унікальних якостей і неповторних рис, а в системі соціальних зв'язків, як представник соціальної групи, певного суспільства. Людина завжди включена в складну систему класових, поселенських, професійних, демографічних, етнічних груп, відображає їхні інтереси, здобуває їхній соціальний досвід.

Соціологія – наука про закономірності розвитку й функціонування суспільства як цілісної системи, його організації, соціальних механізмів функціонування й розвитку, поведінки людей в ньому.

Об'єкт соціології – суспільство як цілісна система з її структурними елементами.

Предмет соціологічного аналізу – соціальні зв'язки й відносини, які є фундаментом суспільного життя й визначають цілісність суспільної системи. Соціологія вивчає механізми й закономірності, які перетворюють індивідів у суспільство, яким чином виникає соціальний зв'язок між людьми, на чому тримаються відносини співробітництва, і чому відбуваються дезінтеграція й розпад цих відносин, чому виникає соціальна напруженість і конфлікти. Соціологічні знання в цей час дуже потрібні, тому що розвиток суспільства вимагає грамотних управлінських рішень з боку політичних суб'єктів. Соціологія є обов'язковим предметом вивчення у вузах, тому що суспільству потрібні компетентні люди, здатні самостійно оцінювати соціальні явища й свідомо брати участь у громадському житті, комплексно оцінювати наслідку управлінських рішень. Політична система в умовах демократії вимагає знань про електоральну поведінку, суспільну думку. Соціологія допомагає зрозуміти, що багато подій життя окремої людини відображають загальні проблеми. Наприклад, для того, хто розриває шлюб, розлучення може сприйматися тільки через призму особистих відносин. Але розлучення зараз являють собою і суспільну проблему. В останні десятиліття в країнах Європи і США їх чисельність зросла. Наприклад, у сучасній Великобританії понад 1/3 всі шлюби розпадаються у строк менший, ніж за десять років. Інший приклад - безробіття, що може стати особистою трагедією для того, кого звільнили, і хто не в змозі знайти іншу роботу. Однак безробіття - далеко не індивідуальна причина для горя, коли мільйони людей виявляються в подібному положенні. Це соціальна проблема, що відображає соціальні тенденції великого масштабу.

Соціологія дає можливість поглянути на навколишній світ з іншого кута. Якщо ми адекватним образом сприймаємо, як живуть інші, то найчастіше краще розуміємо їхні проблеми. Наприклад, жителі західних і східних регіонів нашої країни не зможуть знайти взаєморозуміння, якщо не зрозуміють причини існуючих протиріч і не навчаться бачити спільність інтересів і проявляти чутливість до розходжень у соціальному досвіді.

2. Структура сучасного соціологічного знання.

Є різні підходи до трактування структури соціології. Найбільш відомим вважається підхід до визначення структури соціології, започаткований Р. Мертоном, – сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.

Загальна соціологічна теорія – пояснює суспільство як цілісний організм, сутність суспільства, його виникнення, основні етапи і рушійні сили розвитку, дію соціальних законів, формулює основні методологічні підходи до соціологічного аналізу.

Спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня) вивчають відносно самостійні соціальні інститути й сфери громадського життя. (соціологія сім’ї, соціологія політики, соціологія управління, соціологія спорту й ін.), а також теорії, які вивчають закони розвитку й відтворення окремих соціальних спільнот (соціологія молоді, міста, села, етносоціологія та ін.).

Конкретні соціологічні (емпірич­ні) дослідження – проводяться за допомогою спеціальних процедур і дослідницьких методик із метою отримання нового знання про соціальну реальність.

Досить поширеним у сучасній соціології є підхід до структурування соціологічного знання з позицій мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:

• фундаментальну соціологію, що спрямована на побудову лише теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;

•  прикладну соціологію, спрямовану на вирішення прак­тичних завдань, які стоять перед суспільством, і вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення функціонування суспільних механізмів.

У складних умовах сьогодення, коли Україна перебуває в стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно при­кладна соціологія, до того ж попит на неї обмежується, за­звичай, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.

Широко відомим є також підхід до структури соціології з погляду методів і рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:

• теоретичну соціологію, що спрямована на вивчення сут­ності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;

•  емпіричну соціологію, яка має на меті збір і накопи­чення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.

За предметом вивчення розрізняють:

•  макросоціологію, сфера соціологічного знання, яка зорієнтована на дослідження масштабних суспільних процесів, вивчає структурні компоненти суспіль­ства (великі соціальні групи, світову системи тощо), їх стан та взаємодію;

• мікросоціологію, що спрямована на вивчення буденного життя людини в її найближчому оточенні (у центрі уваги – міжособистісні взаємодії людей із акцентом на дослідженні особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).

Мікросоціологію ще називають інтерпретативною (пояснювальною) або гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки в малих групах.

Макросоціологія найтісніше пов’язана з такими науками, як: економіка, право, політологія, культурологія, а мікросоціологія  – з педагогікою, психологією, лінгвістикою тощо.