168.Цивілізаційні витоки економічного націоналізму.

Економічний націоналізм – теорія і практика соціально-економічних відносин та органічно пов’язаних з ними етнічних відносин, що базуються на економічній самоіндефікації нації, прагненні домогтися економічного суверенітету. На противагу такому прогресивному економічному націоналізму існує агресивний і руйнівний, що передбачає гіпертрофовану національну економічну ідею, менталітет і національну економічну політику держави, що ґрунтується на проповідуванні зверхності обраної соціально-економічної моделі суспільства, здійснюваної урядом внутрішньої та зовнішньої економічної політики. Економічний націоналізм зводиться до встановлення закономірностей максимізації прибутків і корисностей в умовах міжкраїнної конкуренції, міжнародного руху капіталу і факторів виробництва, чи абсолютизації природних та відносних переваг. Існує ціла низка країн, що у відповідальні моменти трансформацій змогли вийти за межі економічного націоналізму, і саме тому сформувати власну, національну модель розвитку. Так післявоєнній, переможеній, а тому у всіх відношеннях залежній Німеччині, країнами-переможницями, перш за все США, посилено нав’язувалась ідеологія індивідуалізму і відводилось місце в міжнародному поділі праці, як аграрно-індустріальній країніСаме це дозволило країні, спираючись на національний менталітет, зберегти національну ідентичність і у короткий термін здійснити економічний прорив. Форми вияву економічного націоналізму – проповідування зверхності одного з існуючих в країні типів та форм власності, моделей регулювання економіки, видів здійснюваної економічної політики, економічної культури, психології, національної свідомості, духу народу, моралі тощо, які безпосередньо чи опосередковано впливають на прогрес економіки. У сфері міжнародних економічних відносин економічний націоналізм виявляється в політиці протекціонізму і дійсно є стратегією захисту національних економік в умовах глобалізації.

Причини виникнення несподіваного для багатьох аналітиків ренесансу (а інколи навіть агресії) націоналізму пов'язані з тим, що тривалий час національні та етнічні фактори сприймалися комуністичною ідеологією як другорядні і рудиментарні форми суспільного устрою, тоді як пріоритетними були класові інтереси. Виникнення та експансія ідеології націоналізму обумовлені трьома факторами: прагненням підлеглої національності зберегти середній по країні прожитковий мінімум; захистом власної території від перенаселення представниками інших національностей; здійсненням Центром жорсткої асиміляційної політики. Останній фактор є причиною виникнення у свідомості даної національності почуття страху за своє існування, а також нонконформістських настроїв серед політичної та інтелектуальної еліти. Зрозуміло, що за таких умов приводом для конфлікту може бути будь-що: від побутового інциденту до невірно зрозумілих населенням дій органів влади. Серед причин ренесансу націоналізму як політичної ідеології також слід відзначити формування у свідомості національних політичних і управлінських еліт прагнення до позбавлення від контролю з боку центру. Це теж є вагомим фактором, який має неабиякий конфліктний потенціал