13. Види, рівні, суб'єкти та об'єкти міжнародних економічних стратегій.

Види:глобальні,С домінування та підпорядкування,наздогрозв,ек прориву,виживання,антикризові.обмеж зростання.

Види: за структурою: корпоративна, конкурентна, функціональна;

за рівнемрозвитку: страт розвкраїн, страт країн з перехідноюекономікою, КЩР;

За цив. Належністю: сталогоекрозвитку, СЕР в нестабек с-мах, ам страт лідерства, страт екзрост ЄС; За інститутстр-ою: формальна/ неформ.;За галузстр-ою: економіч, соц., еколог; За строком: довгостр (10 р і бліьше)/ середньостр. (менше 10 р)

За параметрами розвсередовища ЕС: зовн/внутр.; За рівнемконкуретоспром: конукр/не конкур Суб'єктомекономічноїстратегіїможевиступати будь-якийсуб'єкт, щоздатенвпливати на процесивласноговідтвореннязавдякисвоємумісцю в інституційнійсистемі, розробляє і здійснюєвласнустратегію, цеможуть бути особа, фірма, корпорація, діловеоб'єднання, держава, міждержавнеекономічнеоб’єднаннятощо. Об'єктекономічноїстратегіївизначається сферою діїсуб'єкта і може бути уособлениміншимсуб’єктом, суспільнимінститутом (системою відносинміжсуб’єктами) абосуспільною системою в цілому. Страт мета – орієнтирдіяльностісуб'єкта, сенсйогорозвитку, полягає у забезпеченнітривкогозбалансованогоекономічноговідтвореннясуб'єктастратегії. Страт мета є надсистемною характеристикою і можепередбачатизначнуструктурнумодифікаціюсуб’єкта. Страт напрямидеталізують мету, визначають шляхи їїдосягнення, виходячиізсистемних характеристик суб'єкта - конкретніцілі на довготерміновийперіод, щореалізуютьстратегічнінапрями та виходять з характеристик об'єктастратегії. Страт пріоритетивизначають вагу окремихстратегічнихзавдань у формуванніекономічноїстратегіїсуб'єкта.

14. Виміри цивілізацій як об’єктивної реальності як об’єктивна реальність.

Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгор­танням глобалізаційних процесів. Включаючи цивілізації у за­гальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії Західнохристиянської цивілізації, за­гальмовує їх самостійний рух. Це нормальна ситуація, коли менш розвинені, занепадні цивілізації отримують імпульс щодо зміни вектору свого розвитку, стимулюються виправлення притаман­них їм вад, заміна застарілих норм на більш адекватні сучас­ності. Сприймаючи новий виклик, вони мають мобілізуватися,поєднати власні життєздатні елементи культурного набутку з до­сягненнями найбільш прогресивної цивілізації. В міру цього змінюються і їх стратегії.

Взаємодія цивілізацій відбувається зараз у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традицій­них, що найбільш яскраво проявляється в протиріччях між Зах­іднохристиянською та Ісламською цивілізаціями, які іноді вили­ваються навіть в озброєнні конфлікти на кшталт іракського, ліванського, кувейтського конфлікту тощо. По-друге, це зростання взає­мопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей в східних цивілізаціях, та інтерес до східних досягнень в тій же культурній сфері серед носіїв західнохристиянської куль­тури.

Взагалі головними цінностями провідної цивілізації сучас­ності виступають:

1. домінанта ринкового господарства;

2. пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

3) принцип законності та захисту прав людини.

Сучасний етап міжцивілізаційної взаємодії відбувається в умовах глобалізації, становлення «світового села». Вона позна­чена швидкою інтенсифікацією міжцивілізаційних відносин шля­хом зростання потоків товарів, послуг, капіталів, інформації, міграції робочої сили тощо, та потужним впливом провідної ци­вілізації на ідентичність інших цивілізацій.

Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані Західнохристиянська цивілізація, розпочала незбройний наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи в якості інструментів поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну приваб­ливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивіл­ізацій, вона забезпечує свою стратегію домінування на економічному напрямі, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та переводячи в малорозвинені країни екологічно небезпечні виробництва. На фінансовому напрямі зростання зовнішніх боргів посилює за­лежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихиль­ної до дій Заходу суспільної думки.

Ок­ремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до захід­них стандартів, не позбавившись при цьому своєї цивілізаційної ідентичності. На цей шлях встали Японія, Китай, Індія тощо. Інші країни спробували наблизити свої базові культурні цінності, чи протидіяти просуванню західних цінностей.

Разом із тим, підживлюючись досягненнями Заходу, зане-падні цивілізації отримують новий імпульс розвитку, хоч і в фар­ватері провідної, шо виражається згодом у реалізації наздоганяючи стратегій.

Однак розвиток сучасної цивілізації несе і певні негативи, які також мають враховуватись в економічних стратегіях. Це:

- соціальне розшарування, поділ на високопрофесійних фахівців та низькокваліфікованих виконавців;

- зростання роль елітарності;

- послаблення ролі демократичних інститутів;

- відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;

- зниження рівня моральних якостей в суспільстві тощо.

15. Вплив глобалізації на стратегії економічного розвитку країн.

Глобалізація відкриває нові можливості для розвитку і одночасно накладає нові обмеження та реалізацію національних економічних стратегій. При цьому можливості створюються на наднаціональному рівні, а їхнє використання, як і запобігання негативним наслідкам глобалізації, належать до першочергового обов’язку національних політик. Збереження національного суверенітету, неодмінною складовою якого є суверенне право формувати власну економічну політику, виходячи з примату національних інтересів, за сучасних умов можливе лише за врахування під час формування економічної стратегії держави суті та особливостей теперішнього етапу глобалізації, впливу національної економічної політики на адаптацію України до процесів глобалізації та пріоритету зміцнення національної конкурентоспроможності й забезпечення економічної безпеки країни.

Позитиви глобалізму: можливість глобального регулювання екологічної ситуції на планеті, забезпечення людства від глобальних загроз - планетарні катастрофи), можливість “підтягнути” в економічному плані відсталі країни до рівня просунутих, світова координація боротьби зі СНІД, наркоманією, тероризмом тощо. Проте глобалізація має і негативні наслідки, через що виникають і конфронтаційні стратегії.

Негативи глобалізму:

1. збільшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між економічно розвинутими країнами2. зростання безробіття, бідності, техногенне перевантаження.3. економічне і політичне послаблення національних держав, пригнічення внутрішніх національних ринків, національних економік.4. зростання рівня тіньової економіки. Зростання корупції5. конфлікт між вимогами глобалізації та соціально-культурними і економічними традиціями націй-держав.