116Специфіка стратегій по лінії Схід-Захід.

Стосовно інших цивілізацій Захід знаходиться зараз на вершині своєї могутності. Якщо не вважати Японії, у Заходу немає економічних суперників. Він очолює в політичній сфері, у сфері безпеки, а разом з Японією - і в сфері економіки. Світові політичні проблеми і проблеми безпеки ефективно дозволяються під керівництвом США, Великобританії і Франції, світові економічні проблеми - під керівництвом США, Німеччині і Японії. Усі ці країни мають самі тісні відносини один з одним, не допускаючи у своє коло незахідні країни.

Основними ґеополітичними пріоритетами Заходу є: --

збереження західної цивілізації і розширення співробітництва між її европейською, північноамериканською і тихоокеанською частинами; укріплення її базових цінностей та інституцій – демократії, механізмів вільного ринку, ліберально-демократичної ідеології тощо; формування нової структуризації світу на принципах ґеоекономіки;

– протидія створенню і зміцненню будь-якого ґеополітичного блоку чи стратегічної сили, які могли б протиставити себе західній цивілізації та сприяти формуванню нової біполярности чи антагоністичної багатополярности;

– зміцнення НАТО і головних стратегічних осей Західного світу: США – Европа, США – Близький Схід, США – Південно-Східна Азія, США – Японія;

– обмеження впливу й експансії “месіанських” держав, у тому числі конфуціанських та ісламських, упередження переростання реґіональних конфліктів у ґлобальні війни;

– збереження й посилення існуючої стратегічної переваги над колишніми і потенційними супротивниками та забезпечення можливости стратегічного домінування в будь-яких реґіональних чи ґлобальних конфліктах;

– зміцнення “римленду” (по периферії Евразії від Ісландії до Японії і Філіппін);

– поширення НАТО на Схід і стимуляція приєднання до Европейського Союзу та европейської культури в цілому країн Центральної Европи (ЦЕ) і країн, що утворилися після дезінтеґрації СРСР, особливо тих, чиї культури близькі до західної;

– розбудова й поширення впливу міжнародних інститутів, які відповідають західним цінностям, забезпечення інтеґрації незахідних країн у ці інститути;

– економічна і соціокультурна експансія в інші країни, підтримка соціальних інституцій і груп, що орієнтуються на західні цінності, інтереси і стиль життя.

Наведені вище пріоритети цілком відповідають новій монополярній структурі світу (про багатополярність сьогодні можна говорити переважно в економічній сфері), яка сформувалася після закінчення “холодної війни”, а також інтересам єдиного чітко визначеного полюсу світової сили і влади. Цим полюсом стали Сполучені Штати Америки в союзі з розвиненими країнами західної цивілізації.

117Співвідношення національних, регіональних та глобальних стратегій економічного розвитку.

Економічна стратегія є ефективною, якщо вона включена в органічну суспільну систему та виходить з комплексного врахування особливостей відтворення й розвитку останньої.

Національні стратегії, які лежать у центрі міжнародних стратегій відбивають інтереси окремих країн і народів, і на сьогодні підпорядковуються планетарним стратегіям. Національна стратегія економічного розвитку країни являє собою економічну політику уряду, розраховану на тривалий строк, спрямовану на досягнення основної мети соціально-економічного розвитку.

Регіональні стратегії формуються для того щоб протистояти глобальній стратегії. Регіональні стратегії вимагають примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів, які представляють певне економічне угрупування або регіон світу, але передбачає протиставлення регіональних економічних інтересів інтересам глобальним і подекуди національним (загальна мета – зміцнення і поєднання сил для протистояння агресивному середовищу).

Глобальні стратегії економічного розвитку розуміють під собою міжкраїновий рівень економічних відносин, який вимагає стратегії примирення і узгодження економічних інтересів суб’єктів усіх попередніх рівнів. Виходячи з своїх національних стратегій, країни вже беруть участь в розробленні або глобальних, або регіональних стратегій економічного розвитку.