95. Переваги та недоліки стратегії відкритості

Стратегія відкритості спрямовує орієнтацію зовнішньої політики на європейську і євроатлантичну інтеграцію зближення нац.економік різних держав,вирішеня спільних економічних питань та забезпечення вільної конвертації та пересування світових ресурсів та капіталу. Також відкритість пов`язують із становленням ринкових відносин. Це в свою чергу веде до поступок на різних державних фронтах таких як правове та митне регулювання , проведення політики преференційної відкритості, наближення економік та введення спільних стандартів. Серед таких стандартів можна виділити правила СОТ, що до її членів, де йде мова про проведення преференційного режиму у галузі торгівлі,зменшення митних тарифів та введення майже однакових квот на товари, що не завжди вигідно для кожної країни , через різний рівень економічного розвитку. Однак стратегія відкритості дозволяє нарощувати інвестиційний потенціал країни за рахунок притоку іноземних інвестицій,що і є ключовим фактором економічної динаміки країни,за рахунок довгострокових інвестицій.

Негативні наслідки:

• Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

• Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць,що приводить до підвищення цін.

• Ефект утрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації.

Процеси відкритості неоднозначні. Спостерігається підвищення ефективності виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації. Завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність у багатьох країнах. А у разі закритості країни,так званого захисного режиму,який призваний захищати нац. виробника,можна захиститись від економічнох криз ,що кояться в світі час від часу. Цеможнапобачити на прикладіазіацькихкраїн,які створили альянс на випадокекономкризи. Китай, Японія, Північ.Корея та АСЕАН використовуютьстратегіюзахисту, закриваються шляхом відкриттявнутрішніхринків, зняттябарєрів у разікризи, а такожможливийввідспільноївалюти. Оджеслідвпроваджувативласну модель відкритості,такзванупоміркованувідкритість,щобвтримуватипанівніпозиції на міжнародному ринку.

96. Передумови й фактори формування, примноження та диверсифікації світових економічних стратегій Міжнародна економічна стратегія розвитку (МЕС) вивчає формування і реалізацію довгострокової ек-ї політики , спрямовану на суттєве поліпшення соц-ек показників розвитку країни, стимулювання динамізму ек. розвитку на нац-му, рег-му та глоб-му рівнях. Різноманітність і диверсифікованість МЕС визначає, по суті, сама специфіка розвитку світового господарства, а саме два протилежні його аспекти: *все більше переплетіння нац-х ек-к в єдину сист, стандартизація осн. ел-ів економік відповідно до вимог транс націоналізації та надзвичайний динамізм розвитку; *з іншого боку – поглиблення розриву в розвитку між найрозвиненішими і найбіднішими країнами, посилення відмінностей всередині груп країн. Кожна країна є особливою, що зумовлено розподілом факторів виробництва, історичними особливостями розвитку, геополітичним положенням. Поки що не можна говорити про єдину для всіх кр-н модель економічного розвитку. В кожному випадку необхідно узгодження можливостей і зовнішніх факторів із врахування того, що в кожна країна є унікальна!!! Чинники, що впливають на формування стратегії із зовні (зовнішні, глобальні фактори): функціонування світового ринку, мобільність факторів вир-ва, інтеграція світового госп-ва, його галузева структура, НТП транс націоналізація ек-х відносин, міжн ек інтеграція, глобалізація ек-х процесів. Внутрішні чинники: розподіл факторів виробництва, історичні особливості розвитку, геополітичне положенням, поточний стан розвитку, політична ситуація, тощо. Варто виокремлювати особливості факторних передумов формування стратегій для розвинених країн, менш та найменш розвинутих. Факторні передумови в найрозвинених країнах, такі як тенденція акумуляції капіталу, високих технологій і кваліфікованої робочої сили, призводить до розробки стратегій напрямлених на ще більшу оптимізацію та перебудову ек-ки на основі новітніх технологій з метою збереження і посилення технологічного лідерства, та на завоювання нових фін і товарних ринків. Тоді як в найменш розвинених країнах факторною передумовою є природні ресурси ( копалини + клімат) та некваліфікована дешева робоча сила ( особл Пвд, Пвд-Сх Азія і дещо Лат Америка), які не можуть надати відчутного імпульсу економіці. В тривалій перспективі це не є ефективною стрижнем ефективної стратегії ( хіба що країни Затоки, що викор-ть нафтодолл. на перебудову ек-ки). Хоча, країни де осн фактор є дешева РС можуть розвивати легку і харчову промисловість, але наразі дані галузі надто залежать від іноземних інвестицій (ТНК), що не є дуже позитивним для країни. Для даних країн головне накопичити капітал. Особливий фактор, окрім факторів виробництва для країн є динаміка процесів у світовій економіці: еволюція цивілізаційних стадій ек-го розвитку, інтернаціоналізація госп життя, НТП, світова ек-на інтеграція, глобалізація ек розвитку.