6. Варіативність планетарної стратегії сталого розвитку.

Основними проблемами, що виникають на шляху розроблення та реалізації стратегії сталого розвитку, є такі: застосування ефективного механізму зворотного зв'язку (моніторингу та контролю за діяльністю органів у сфері сталого розвитку, реалізацією заданих цілей); відсутність у стратегіях чітких вимірюваних цілей; ефективне довготермінове планування; розроблення та реалізація чітких планів дій на місцевих рівнях та контроль за їх виконанням; узгодженість механізмів реалізації стратегії сталого розвитку із бюджетним процесом; застосування повного набору ефективних механізмів фінансування сталого розвитку; застосування механізмів інноваційної фіскальної політики.

Низка фундаментальних принципів формування ефективної економічної стратегії держав в планетарному масштабі.

1. Обгрунтованість - підтримка кожного з положень науковими розрахунками.

2. Прозорість - чіткий виклад страт, доведення її

3. Легітимність – сприйняття стратегії переважною більшістю суспільства, політичних та економічних сил.

4. Адекватність - врахування комплексу характеристик поточного стану економічної системи, досягнутих результатів та використання її особливостей як рушіїв економічного оновлення.

5. Контрольованість - наявність визначених критеріїв успішності заходів програми, відстеження своєчасності, повноти їхнього досягнення, орієнтирів оперативного коригування. 6. Логічність - встановлення обмеженої кількості ключових завдань, визначення шляхів їх послідовної реалізації

7. Структурна довершеність. Згідно з теорією менеджменту, будь-яка ефективна стратегія повинна містити три складові: основні цілі, основні елементи політики, послідовн основних дій.

8. Врахування зовнішніх впливів. Слід відмовитися від спроб будувати економічну стратегію, враховуючи лише суто внутрішні фактори і проблеми та ігноруючи при цьому геоекономічні фактори і процеси глобалізації.

7. Варіативність політики автаркії: економічна самодостатність; структурна закритість; економічна закритість; автаркія експансії.

(різниці між переліченими поняттями не має, сенс той же що й в автаркії, з різницею лише що автаркії як такої, в ідеалі не існує, тож в нас є:ектсамодостатність(в країни все є, тому нічого з-за кордону не потрібно), структурна закритість (Росія та дещо Білорусія, .ек закритість(Узбекистан, Сирія, Білорусія),автаркія експансії – в процесі підготовки до війни )Економічна самодостатність - сподівання на власні сили й засоби. Прикладом можуть бути країни Західної Європи, які не залежать від сировинної бази та світової економічної політики. Автаркія експансії – економічна політика фашистських режимів у Німеччині та Італії, де в процесі підготовки до війни ставилося завдання досягти самозабезпечення стратегічними ресурсами. Політика автаркії проводилась і в СРСР сталінським керівництвом. Структурна закритість спостерігається в Росії і до нещодавна -Білорусії.

Структурна автаркія – нова форма закритості, широко використовується розвиненими країнами і полягає в створенні особливих (монопольних) умов функціонування для галузей, виробництв, наукових досліджень, які мають стратегічне значення для розвитку національної економіки та знаходяться у стадії формування. Такі умови забезпечують цим напрямкам виключне положення в економіці, підривають основи приватної економічної зацікавленості (мотивацій вигоди), що відвертає від них надмірну увагу і перешкоджає трактувати їх як закриті. Головна з них – посилений інтерес до цього напрямку з боку держави. Ці умови відміняються з набуттям галуззю (виробництвом) певного рівню конкурентоспроможності.Автаркія—це ізоляція держави від зовнішньо-еко впливу,створення незалежного господарства,яке може себе самозабезпечити без усілякої підтримки з зовні. Автаркія є вагомоюпротивагоюсьогоденномуглобалізму. Повнаавтаркія(ізоляція) може бути реалізованатільки в умовах „народного господарства”(виробництва). Автракія–цетакожстратегічний план мілітризації та підготовки до війни. Віндозволяєраціональносконцентруватиресурси та направитиїх на потреби державиПовнаавтаркіянеможливанавіть для великих і багатих ресурсами країн, тому, як правило,влітературіговорять про «автаркічнітенденції» в економічнійполітиці (ПівнічноїКореї, Албанії). Історичнийдосвід показав, щотакітенденціїзавдаютьнепоправноїшкодиекономіцікраїни, відкидаючиїї назад в областінауково-технічногопрогресу, економічноїефективностісуспільноговиробництва і рівнядобробуту народу.