Література:

1. Загальна біологія: Підруч. Для 11 кл. загальноосвітн. навч. закладів / М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г. Балан. 2-ге вид. доопр. – К.: Генеза, 2001. – С. 101-105.

2. Біологія / За ред.. В.О.Мотузного. – К.: Вища школа, 1991 – 607 с.

Тема 7 «етологія»

Мета – сформувати та поглибити знання студентів про етологію як один із напрямків вивчення поведінки тварин; розкрити етологічну структуру популяцій; розглянути особливості поведінки тварин..

Ключові слова та поняття: популяція, етологія, поведінка тварин, типи поведінки тварин, інстинкт, стимул.

Студент повинен знати: особливості етології, методи вивчення поведінки тварин у природі, форми поведінки тварин.

Студент повинен вміти: характеризувати етологічну структуру популяцій, визначати типи та форми поведінки тварин, пояснювати роль стимулу в поведінкових реакціях, зміни поведінки живих істот з часом; циклічні зміни поведінки; принципи соціальної поведінки; групову поведінку; принципи територіальної поведінки; особливості поведінки людини; особливості поведінки жінок і чоловіків.

Питання, які виносяться на самостійне опрацювання:

1. Етологія як наука.

2. Методи вивчення поведінки тварин у природі.

3. Етологічна структура популяцій.

Методичні рекомендації

При вивченні даної теми необхідно акцентувати увагу, що при характеристиці популяцій вивчається не лише її вікова, статева, просторова структура, а важливою є етологічна структура популяцій.

Поведінка тварин є предметом вивчення етології. Термін етології був введений в біологію в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.

Зазначається, що етологія як наука сформувалась в 30-х рр. ХХ ст. ЇЇ засновниками були австралійський зоолог К.Лоренц та нідерландський зоолог Н. Тінберген.

Звертається увага на звʼязок етології з іншими науками. Так, етологія тісно пов'язана з низкою областей знання, базуючись в своїх шуканнях на даних одних наук і будучи в свою чергу основою для розвитку інші наук. Вона спирається на загальну біологію, зоологію, еволюційне вчення, фізіологію, психологію, генетику, екологію. Досягнення етології постійно використовуються зоотехніком і ветеринарією, де для неї широке поле докладання. Зоотехнія і ветеринарія, у свою чергу, поповнюють етологію надзвичайно цінними даними.

Вивчення відхилень у поведінці тварин при неадекватних умовах годівлі, утримання та експлуатації тварин, захворюваннях тварин сприяє розумінню ролі окремих факторів у визначенні поведінки тварин, механізмів багатьох нормальних поведінкових актів.

Етологія вивчає поведінку тварин методами спостереження та реєстрації, а механізми поведінкових актів - фізіологічними методами.

Важливо підкреслити, що з точки зору етології поведінка тварин залежить від стимулу (ключових подразників) та від внутрішніх процесів.

Способи життя тварин досить різноманітні:

- активний спосіб;

- пасивний спосіб;

- денні тварини;

- нічні тварини.

Робиться акцент на тому, що залежно від способу життя виду форми спільного існування особин у популяції надзвичайно різноманітні. Розрізняють одинокий спосіб життя, при якому особини популяції незалежні й відокремлені один від одного, але лише тимчасово, на певних стадіях життєвого циклу.

Повністю ізольоване існування організмів у природі не зустрічається, оскільки було б неможливим здійснення їхньої основної життєвої функції — розмноження. У видів з ізольованим способом життя часто утворюються тимчасові угруповання особин у місцях зимівлі (сонечка, жужелиці) або в період, який передує розмноженню.

Звертається увага студентів на те, що при сімейному способі життя помітно посилюються зв'язки і взаємовідносини між батьками і їхнім потомством: турбота про відкладені яйця, пташенят, їх охорона. Розрізняють сім'ї батьківського, материнського і змішаного типів. При сімейному способі життя помітно виявляється територіальна поведінка тварин, коли різноманітними сигналами, маркуванням тощо забезпечується володіння ділянкою, яка необхідна для вирощування потомства. В основі формування більш-менш великих об'єднань тварин (зграя, стадо, колонія) лежить ускладнення поведінки, а отже, і зв'язків у популяції.