44. Новаторський характер оповідання о. Солженіцина»Один день Івана Денисовича».

Найголовніше новаторство Солженицына в тому, що він показує психологію не однієї людини, а цілого покоління. Його твори правдиві. Ймовірно, саме тому, починаючи з 60х років на Солженицына сиплються звинувачення в злостивості, ненависті до радянського ладу, в зраді Батьківщини. Солженицын звертається до спадщини класичної літератури, до досвіду психологічного роману. Герой Солженицына часто знаходиться в екстремальній ситуації. Олександра Солженицына не випадково називають художником і мислителем в одній особі. Корені психологізму письменника, які властиві будь-якому понастоящему талановитому художньому твору, йдуть углиб його душі. Солженицын не приймає тоталітаризму, виступає в захист особи від насильства. Увагу письменника привертають складні психологічні ситуації. Солженицын говорить про безсердечність людей в тоталітарній державі. Само виховання сприяє появі в людських душах цієї якості. Безсердечність громадян тоталітарної країни узаконена. Саме тому стає можливою поява величезної кількості людських жертв. Письменник є опонентом офіційної ідеології. Він прагне показати аморальність суспільства на різних рівнях.

Офіційна влада довгий час не бажала визнавати достовірність і правдивість творів письменника. Самому Солженицыну довелося винести багато що. Письменник ніколи не відносився до себе з жалем, Олександр Исаевич створював свої твори, прекрасно усвідомлюючи, яку ненависть і лють викликає його творчість у представників офіційної влади.

Головною особливістю психологізму Солженицына є його бажання вписати художній світ у світ реального Гулага. Деякі дослідники вважають, що сенс назви роману в тому, що ми потрапляємо в перший круг - круг власної душі. Письменник протиставляє "я" осіб і суспільства. Він розділяє ядро людини і його оболонку. Моральній оцінці підлягає саме перший круг -душа людини, від якої розходяться менш важливі психологічні круги. Солженицын вважає, що не середовище формує людину. Адже в умовах Гулага людина могла б піддатися середовищу, деградувати, а потім загинути. Але насправді людина формує себе сама, і через це формування він осягає життя. Тому людина несе підвищену відповідальність за свої вчинки.

Солженицын є опонентом офіційної ідеології. Його бажання показати аморальність суспільства на різних рівнях призводить до многогеройности роману. Кожен герой шукає свою долю. Головний висновок, який робить письменник, - треба зберегти душу свою чистою, не піти на угоду з совістю, з державою. У цьому і полягає головна проблема морального вибору в творах Солженицына. Його творчість сприймається неоднозначно. Навіть знаючи страшні сторінки історії своєї країни, все одно кожного разу не втомлюєшся обурюватися жахливим злочинам епохи тоталітаризму. І, проте, твори Солженицына необхідно знати для того, щоб уміти відрізняти істинне від помилкового, щоб ніколи більше не повторилися злочини минулого.

45. Житєвий і творчий шлях Олександра Солженіцина: тріумф чи трагедія?

Ім’я Олександра Солженицина, довгий час колишнє в нашій країні під забороною, наконец-то по праву зайняло своє місце в історії російської літератури. Короткий життєпис Олександра Ісайовича Солженицина: дата народження – грудень 1918 року, місце народження – місто Кисловодськ; батько походило із селян, мати – дочка пастуха, що став згодом заможним хуторянином. Після середньої школи Солженицин закінчує в Ростові-на-Доні фізико-математичний факультет університету, одночасно надходить на заочне відділення в Московський інститут філософії й літератури. Не закінчивши в останньому двох курсів, іде на війну, з 1942 по 1945 рік командує на фронті батареєю, нагороджений орденами й медалями. У лютому 45-го у званні капітана арештований за критику Сталіна й засуджений на вісім років (перебував на так званих загальних роботах у політичному Особлаге). Потім був переведений у Казахстан «навічно», однак після последовавшей у лютому 1957 року реабілітації працював шкільним учителем у Рязані. Після опублікування в 1962 році «Одного дня Івана Денисовича» був прийнятий у Сполучник письменників, з якого через сім років був виключений. В 1970 році визнаний гідним Нобелівської премії по літературі. В 1974-м у зв’язку з виходом першого тому «Архіпелагу ГУЛАГ» насильно виселений зі СРСР. До 1976 року жив у Цюріху, потім перебрався в американський штат Вермонт, природою напоминающий середню смугу Росії

«Один день Івана Денисовича» був задуманий автором на загальних роботах в Экибастузском особливому таборі. «Я тягав носилки з напарником і подумав, як потрібно б описати увесь табірний світ одним удень», – згадував Олександр Ісайович

У повісті «Раковий корпус» Солженицин висунув свою версію «порушення рака»: сталинизма, червоного терору, репресій

Чим притягає творчість Солженицина? Правдивістю, болем за що відбувається, прозорливістю. Письменник, історик, він увесь час попереджає нас: не втратьтеся вистории.

Я вважаю, що письменники й художники своїми добутками допомагають людям перемогти неправду. Таке й вся творчість Солженицина, що видається письменника наших днів і великої людини

“Архіпелаг ГУЛАГ” – це й документальне свідчення, і художній твір. Тут відбитий дивовижний, фантастичний мартиролог жертв “будівництва комунізму” у Росії за роки радянської влади.