
- •Загальна характеристика світової літератури на межі XX-xxі століть. Найвiдомiшi митцi I тексти.
- •Особливості переходу від модернізму й авангардизму до постмодернізму.
- •Взаємовплив елiтарної та масової культури.
- •Витоки постмодернізму. Постструктуралізм як колиска теорії постмодернізму.
- •Філософське та літературознавче підґрунтя літератури кінця XX ст. (постструктуралізм, деконструкція, герменевтика).
- •Генетичні й типологічні зв’язки творчості письменників кінця XX століття з загальними тенденціями розвитку літературознавства й культурології.
- •Особливості екзистенційного роману в літературі постмодернізму.
- •Естетика інтертекстуальності в літературі постмодернізму.
- •Образ лабіринту як символ естетики постмодернізму.
- •Символ лабіринту як загадкова модель світобудови у творах митців-постмодерністів.
- •Неоміфологізм і містичність мистецтва межі XX-xxі століть.
- •Походження і призначення образу (мотиву) лабіринту в світовій культурі.
- •Значення обряду ініціації в контексті інтерпретації образу лабіринту. Трактування грецького міфу про Мінотавра в творчості письменників XX століття.
- •Риси постмодерністської естетики.
- •Руйнація традиційного сюжету, пародійна «гра» з героєм, читачем, чужими текстами в творах постмодерністів.
- •Феномен симулякру. Поняття ризоми.
- •Особливості постмодерністського героя.
- •Нові художньо-естетичні тенденції в літературі на межі XX-xxі століть.
- •Збереження гуманізму змісту в межах незвичних формоутворень художніх творів початку xxі століття.
- •Ключові мотиви і образи творів початку xxі століття: відображення хаосу буття через «хаос» тексту.
- •Роль і значення образу-символу Інтернету як явища сучасного мобільного світу.
- •Інтернет як світовий лабіринт (ілюзія керування світом) у творах митців початку xxі століття.
- •Співставлення модерної і постмодерної культури як зіткнення двох світів у романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Інтерпретація романтичної культурної традиції в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Метафора запаху як ключове поняття в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Міфологічні й біблійні алюзії, нарощення змістів, багатозначність інтерпретацій у романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Багаторівнева організація тексту в романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Відображення прийому «гри» в творчості Дж. Фаулза.
- •Особливості постмодерністської поетики творів Дж. Фаулза.
- •Специфіка сюжетобудови новелістики Роалда Дала.
- •Художня своєрідність драматургічного доробку Тома Стоппарда.
- •Жанрова типологія прозової спадщини с. Белоу.
- •Образ головного героя роману с. Белоу «Герзаг».
- •Інтертекстуальне поле роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •«Магічний реалізм» у творчості г.-г. Маркеса.
- •Суть прийому «гри» в повісті р.Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».
- •Інтертекстуальність новелістики х.-л.Борхеса.
- •Специфіка художнього світу Кена Кізі.
- •Образна символіка в романі к. Кізі «Політ над гніздом зозулі»..
- •Специфіка втілення архетипів жінки, матері в поезії Віслави Шимборської.
- •Особливості метафоричного відтворення дійсності в ліриці а. Вознесенського.
- •Новаторський характер оповідання о. Солженіцина»Один день Івана Денисовича».
- •Житєвий і творчий шлях Олександра Солженіцина: тріумф чи трагедія?
- •Інтертекстуальні зв’язки лірики й. Бродського з російською літературою срібного віку.
- •Художня картина світу в ліриці й. Бродського.
- •Художні принципи й засоби створення характерів у романі в. Войновича «Життя та незвичні пригоди солдата Івана Чонкіна».
- •Антитоталітарний пафос і філософська проблематика прози о. Солженіцина.
- •Ідейно-тематична і жанрова типологія поезії є. Євтушенка.
Суть прийому «гри» в повісті р.Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».
«Ча́йка по и́мени Джо́натан Ли́вингстон» (англ. Jonathan Livingston Seagull) — повесть-притча, написанная Ричардом Бахом. Рассказывает о чайке, учившейся жизни и искусству полёта. Также может считаться проповедью о самосовершенствовании и самопожертвовании, содержащая в себе основы буддистской философии, такие как фундаментальность ума, осознавание "Здесь" и "Сейчас", свобода от различных привязок (ядов) ума, всепрощение и сострадание ко всем живым существам, осознавание себя без отрыва от всех живых существ и отождествление своего я с собой, вне привязок к своему телу, его возможностям и границам. Впервые опубликована в 1970 под названием «История о чайке по имени Джонатан Ливингстон» (англ. Jonathan Livingston Seagull — a story). К концу 1972 было напечатано свыше миллиона экземпляров книги. Издательство «Ридерз Дайджест» (Reader's Digest) выпустило версию книги, которая стала бестселлером за 38 недель (по рейтингу газеты New York Times). По состоянию на 2006 год эта версия всё ещё допечатывается. Сам Бах утверждал, что новелла написана под впечатлением реальных полётов «потрясающего» пилота Джона Ливингстона (англ. John H. «Johnny» Livingston) с 1920 по 1930 гг.
Інтертекстуальність новелістики х.-л.Борхеса.
Хорхе Луис Борхес принадлежит к числу проблематичных писателей. Творчество его трудно отнести к какому-либо определённому жанру, ибо по форме оно соответствует художественной литературе, часто басенного характера с резко выраженной иносказательностью, а по содержанию представляет собой некий род, я бы сказала, воинствующей религиозно-философской тенденциозности, изобличающей внутреннюю борьбу писателя, и прежде всего с религиозными представлениями христианства, которые с удручающей откровенностью он пытается развенчать почти во всех своих произведениях. Ярким примером этого является, например, его «История Вечности».Вероятно, придавая языку символов физический характер, он рассматривает концепцию Святой Троицы как интеллектуальную тератологию, как деформацию, которую мог породить только кошмарный ужас. Даже ад, который он связывает с простым физическим насилием, не так чудовищен в его представлении, как три запутанные, по его выражению, лица Троицы, навевающие «интеллектуальный ужас своей душной и фальшивой бесконечностью, вроде той, что отражается в двух противопоставленных зеркалах». Такой взгляд на Троицу связан с неприятием божественности Христа и стремлением доказать, что Иисус Христос является всего лишь случайным посланником Бога, неким историческим инцидентом, но никак не вечным и непреходящим Судьёй .Что же касается христианской религи, то она в его глазах представляется монстром, которого взялся спасти и спас в своё время Святой Ириней.Лабиринт, окружающий Вечный Город, символизирует единственный путь к нему. Этот путь в христианской религии определяется как жертвенный, построенный на стремлени к нравственному совершенству и красоте. Как бы то ни было, несмотря на огромнейшую эрудицию Борхеса и красочное воображение художника, его мировоззрение не может быть приемлемым для христиан, ибо оно тянет человечество обратно к хаосу. Жизнь же можно сравнить с цветком, который был выращен Создателем, именно благодаря упорядочению хаоса.