12.4.3 Встановлення втрачених межових знаків способом перпендикулярів

При неможливості в зв’язку з умовами місцевості використати для встановлення межових знаків наведені вище способи, застосовують метод перпендикулярів (рис. 12.9).

Рисунок 12.9 - Встановлення втрачених межових знаків способом перпендикулярів

А, F – межові знаки, які збереглися; В, С, D, Е – втрачені межові знаки.

На рис. 12.9 показана межа ділянки, на якій збереглися тільки два знаки А і F, між якими є видимість.

Відновлення межових знаків в точках В, С, D і Е проводять в такій послідовності:

- за координатами точок А і F визначають дирекційний кут α_АF і довжину S_АF лінії АF;

- за отриманим дирекційним кутом α_АF і відомих дирекційних кутах α_АВ, α_ВС, α_СD, α_DE, α_EF визначають кути β₁, β₂, β₃, β₄, β₅ ;

- за відомими довжинами сторін АВ, ВС, СD, DE, EF і кутах β₁, β₂, β₃, β₄, β₅ рішенням прямокутних трикутників визначають величину відрізків АВ₁, В₁ С₁ , С₁ D₁ ,D₁ E₁ , E₁ F і перпендикулярів ВВ₁, СС₁, DD₁ і ЕЕ₁;

- суму отриманих відрізків (АВ₁ +В₁С₁+С₁D₁+D₁E₁+E₁F) порівнюють з обчисленою довжиною ліній S_AF. Розходження не повинно перевищувати 1:1500 (1:1000) довжини;

- провісивши лінію АF, відкладають послідовно на ній відрізки АВ₁, В₁С₁, С₁D₁, D₁E₁ і в отриманих точках В_1, С₁, D₁, E₁ встановлюють перпендикуляри В₁В, С₁С, D₁D, E₁E, на кінцях яких визначається положення межових знаків В, С, D, E.

Наведений спосіб застосовують в місцях, де межі зарослі чагарником, заболочені, якщо між знаками немає взаємної видимості або неможливо пройти по межі.

12.4.4 Встановлення втрачених межових знаків по кутових вимірах

Даний спосіб застосовують, якщо із межових знаків, які збереглися, видно втрачену частину межі і є взаємна видимість між точками А і К, але лінійні виміри по межі утруднені (рис. 12.10).

Рисунок 12.10 - Встановлення межових знаків по кутових вимірах

А, К – межові знаки, які збереглися;

В, С, D, E, F – втрачені межові знаки.

У цьому випадку встановлення межових знаків можна виконати за допомогою кутових вимірів таким чином:

- спочатку обчислюють дирекційні кути напрямків АС, AD, AE, AF і КВ, KC, KD, KE (тобто α_АС, α_AD, α_АЕ, α_AF, і α_KB, α_KC, α_KD, α_KE). Дирекційні кути α_АВ і α_KF відомі із відомості обчислення координат;

- по отриманих значеннях дирекційних кутів визначають кути β₁ , β₂, β₃, β₄, β₅ і γ₁ , γ _2, γ₃ , γ _4, γ₅;

- встановивши теодоліт в точці А і орієнтувавши його за напрямком АК, послідовно відкладають кути β_1, β₂ , β_3, β_4, β₅ і встановлюють віхи за напрямками АВ, АС, AD, AE, AF;

- встановивши теодоліт в точці К, орієнтують його за напрямком КА і відкладають кут γ₁. За напрямком КВ встановлюють віху так, щоб вона була в створі лінії АВ (позначеного на місцевості двома віхами в точках А і В'). Місце встановлення цієї третьої віхи по лінії АВ' в точці В і буде місцем втраченого знака;

- аналогічним чином будуємо кути γ 2, γ 3, γ 4, γ 5 і встановлюємо віхи в точках C, D, E, F.

Правильність встановлення точок B, C, D, E, F провіряємо шляхом вимірювання ліній АВ, BC, CD, DE, EF по створу або паралельно межі на місце, зручне для вимірювань.

Якщо розходження в довжинах ліній не перевищує 1/1000, то вважають, що роботи виконані з достатньою точністю.