12.3 Методи кадастрових знімань
Для здійснення кадастрових знімань створюється знімальна основа до густоти пунктів,яка буде забезпечувати проведення знімальних робіт. Густота і розташування пунктів знімальної основи визначається ситуацією на кадастровому об’єкті і вибраною технологією робіт. Найчастіше координування точок поворотів меж і знімання деталей ситуації здійснюють шляхом прокладання теодолітних або полігонометричних ходів з прив’язкою до пунктів ДГМ. Координати точок теодолітних ходів та полігонів повинні вираховуватися в державній системі координат.
При зніманні меж великих землеволодінь чи землекористувань часто прокладають теодолітні ходи значної довжини, що призводить до накопичення похибок вимірів. Для уникнення цього, а також для передачі координат та напрямків вихідних сторін, з метою орієнтування систем теодолітних ходів та полігонів здійснюється геодезична прив’язка їх до пунктів ДГМ.
Найбільш простим методом геодезичної прив’язки є безпосереднє включення одного із пунктів ДГМ в систему теодолітних ходів.
У випадку неможливості включення кутів поворотів меж і межових знаків безпосередньо в ходи геодезичної основи для їх координування використовують різні засічки (пряма, зворотна, лінійно-кутова, лінійна) та метод перпендикулярів.
При цьому слід дотримуватися таких вимог: визначення координат прямою кутовою і лінійною засічкою – не менше як із трьох пунктів геодезичної основи, лінійно-кутовою (полярною) засічкою – з двох пунктів, зворотною кутовою засічкою – із чотирьох пунктів.
У всіх випадках при координуванні кутів поворотів меж і межових знаків повинен бути незалежний подвійний контроль – визначення з двох пунктів геодезичної основи.
При різних методах координування кутів поворотів меж і межових знаків розходження їх положення, одержаного з двох незалежних визначень, не повинно перевищувати 0,15 м.
Середня квадратична похибка визначення координат кутів поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м, що відповідає 0,2 мм в масштабі плану 1:500.
12.3.1 Теодолітний хід
При зніманні точок поворотів меж шляхом прокладання теодолітних (полігонометричних) ходів середня квадратична похибка в ходах полігонометрії (теодолітних ходах) довільної форми визначається за формулою:
, (12.2)
де М – очікувана середня квадратична похибка в положенні кінцевого пункту ходу відносно початкового після врівноваження за умову дирекційних кутів;
ms - середня квадратична похибка вимірювання ліній;
mβ - середня квадратична похибка вимірювання кутів;
S - довжини сторін ходу;
n - кількість сторін в ході.
Для розрахунку точності лінійних і кутових вимірювань формулу (12.2) представимо у вигляді
, (12.3)
де mt і mu - відповідно поздовжній і поперечний зсув ходу:
, (12.4)
. (12.5)
Для визначення величин ms і mβ приймемо принцип однакового впливу цих похибок на точність полігонометричного (теодолітного) ходу. Таким чином,
.
(12.6)
Величини ms і mβ визначимо з формул (12.4) і (12.5):
,
(12.7)
.
(12.8)
Виходячи з формул (12.7), (12.8), здійснюють вибір світловіддалеміра і тип теодоліта.
Сторони теодолітних ходів вимірюють світловіддалемірами та електронними тахеометрами, згідно з вимогами відповідних інструкцій з експлуатації даного типу приладу.
Абсолютні лінійні похибки не повинні перевищувати 1.0 м при зніманні у масштабі 1:2000; 0,6 м – у масштабі 1:1000; 0,3 м – у масштабі 1:500.
Кутові нев’язки у таких теодолітних ходах не повинні перевищувати:
,
(12.9)
де n+1 – кількість кутів у ході.