5. Суть та завдання земельного кадастру в умовах переходу до ринкової економіки

Земельний кадастр – це багаторівнева інформаційна система, яка містить відомості і документи про правовий, природний та господарський стан земельного фонду. В ньому наводяться дані про землевласників і землекористувачів, відомості про використання земель, їх якісні і кількісні характеристики та економічні оцінки.

Всі кадастри, створювані з 1917 р., ґрунтувались на єдиних для всього колишнього СРСР правилах та вимогах і являли собою інструмент централізованого господарсько-економічного управління різними регіонами країни.

Як показав досвід країн, що будували суспільство на основі загальнодержавної та одержавленої колективної власності, такий розвиток був безперспективним.

У 80-90 роках стає очевидним, що ринкова економіка набагато ефективніша за державну.

У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів. Зміни економічного механізму господарювання, перехід до економіки ринкового типу і докорінна перебудова соціально-економічної структури суспільства торкаються земельних відносин, управління земельними ресурсами й організації раціонального їх використання, землевпорядкування і земельного кадастру.

Сьогодні значно зростає роль державного земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і обґрунтування розмірів плати за землю. Це, в свою чергу, вимагає реформування існуючої системи землевпорядкування, створення нового її типу, який відповідав би сучасним умовам розвитку суспільства і земельних відносин.

Необхідність реформування земельних відносин в Україні знайшла законодавче відображення у постановах Верховної Ради України від 13 грудня 1990 р. «Про земельну реформу», від 13 березня 1992 р. «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та в низці ухвал місцевих рад.

Проведення земельної реформи вимагало необхідної інформації про землю. Тому згадана постанова «Про земельну реформу» зобов’язувала місцеві ради до 15 березня 1991 р. провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначити ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально, або способами, які призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічного стану. По суті, така інформація давала відомості про землекористувачів, кількість і якість земель. Звичайно, що у визначені жорсткі терміни неможливо було провести детальну інвентаризацію земель усіх категорій. Тому основна увага зосереджувалася на одержанні відомостей про землі сільськогосподарських підприємств. Це задовольняло потреби реформування земельних відносин, насамперед у сільському господарстві.

Основи земельної реформи були викладені в Земельному кодексі України, прийнятому в 1990 році. Цим документом передбачався перерозподіл земельних ресурсів з державної власності шляхом передачі землі:

• громадянам – у довічну успадковану власність;

• колективним сільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям – у постійне користування.

Проте такий підхід не дозволив створити повноцінного ринку землі.

Більш прогресивним був Земельний кодекс України, прийнятий у 1992 році, згідно з яким кожен громадянин отримав право на приватизацію рівних за розміром земельних ділянок. Проте цей документ також мав ряд недоліків, а саме:

• працівники сільськогосподарських підприємств вважали, що їх права, як основних товаровиробників не повністю враховані;

• різна забезпеченість землею в різних регіонах України не дозволяла поділити землю в рівних частинах;

• реалізація цього підходу привела б до розвалу колективних сільськогосподарських підприємств, які на той час залишалися основними виробниками сільськогосподарської продукції.

На прискорення ринкових реформ в Україні, стимулювання ефективного землекористування та підприємницької діяльності, заохочення інвестицій в реалізацію програм соціально-економічного розвитку направлений Указ Президента України від 12 липня 1995 р. № 608/95 «Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності».

Важливою віхою в історії земельно-кадастрових робіт у перші роки демократичної влади було проведення бонітування ґрунтів у 1993 році.

На забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва направлений Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»

23 березня 1995 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (тимчасову)», а 30 травня 1997 року – постанову «Про методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)».

З 1995 року дані грошової оцінки земель використовувались при паюванні земель колективних сільськогосподарських підприємств. Так, зокрема, кожна земельна ділянка (пай) була оцінена в грошовому виразі і її вартість вказана у сертифікаті на право власності на земельну частку (пай). За даними нормативної грошової оцінки в установленому порядку визначаються показники земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати за використання земель.

У ході проведення таких важливих етапів земельної реформи, як роздержавлення і приватизація землі, виникла необхідність у законодавчому регулюванні нових земельних відносин у країні. Цій меті відповідав Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року. Будучи основним законом про землю, він поряд з необхідними правовими нормами регулювання земельних відносин в Україні закріпив законодавчі норми щодо ведення державного земельного кадастру.

Реформування земельних відносин у напрямі роздержавлення і приватизації з метою підвищення ефективності її використання й охорони супроводжується комплексом землевпорядних і земельно-кадастрових дій як правового, так і організаційно-господарського характеру. Спираючись на правову базу, чинне земельне законодавство України, у встановлені строки проведена інвентаризація земель, виділено землі запасу і резервного фонду, встановлено межі сільських, селищних рад, населених пунктів, ведуться роботи з обліку якості земель з метою оподаткування громадян, підприємств, організацій.

Активно ведуться роботи з видачі власникам землі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на право власності на середню земельну ділянку (пай), а землекористувачам – державних актів на право постійного користування землею.

Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних відносин.

Проведено грошову оцінку сільськогосподарських угідь, загальна вартість якої складає 306,8 млрд гривень.

Проводиться також грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення.

Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального і ефективного оновлення сільськогосподарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших галузях виробництва, підвищення добробуту населення. Це зумовлює необхідність комплексного підходу до розв’язання проблеми реформування земельних відносин на ринкових засадах, у тісному поєднанні з економічними реформами у державі в цілому.

Реаліями сьогодення є те, що здійснення земельної реформи, розвиток багатоукладної економіки, формування різних підприємницьких структур пов’язані з процесом утворення великої кількості земельних ділянок. В цих умовах зростає значення державного управління земельними ресурсами, ефективність якого багато в чому залежить від земельно-кадастрових даних, зокрема від створення системи реєстрації земельних ділянок та прав власності на них.

Однією з передумов запровадження в Україні ефективної системи земельно-кадастрових робіт є широке застосування сучасних інформаційних технологій, в основному у рамках програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Необхідність даних державного земельного кадастру є дуже актуальною для потреб управління міським господарством у зв’язку з купівлею-продажем, даруванням, передачею у спадщину, обміном землі разом із нерухомістю, проведенням аукціонів, конкурсів міських земель. Об’єктивні дані державного земельного кадастру стануть базою функціонування не лише землевпорядних органів, але й таких структур, як земельний банк, земельна біржа та ін.

Сьогодні особливо актуальним є питання застосування даних державного земельного кадастру для здійснення приватизації землі у сільському господарстві.

У період реформування земельних відносин в сучасних умовах велике значення мають кадастрові знімання – комплекс робіт для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Крім того, необхідно дещо розширити зміст земельного кадастру, насамперед – даними зонування територій населених пунктів. Це пов’язано із введенням містобудівного кадастру відповідно до Закону України від 16 листопада 1992 року «Про основи містобудування», що базується на даних земельного кадастру.

Новим імпульсом у запровадженні в Україні ринку землі повинна стати експертна грошова оцінка земельних ділянок.

Вказані проблеми обумовлюють створення системи єдиного державного земельного кадастру, тобто науково обґрунтованого реєстру даних про природні, соціальні, економічні явища, їх кількісні та якісні характеристики, правовий статус.

Контрольні запитання

1. Походження терміну «кадастр».

2. Перші відомості про кадастрові роботи.

3. Що покладено в основу «реального» кадастру?

4. Розкрийте зміст міланського земельного кадастру.

5. Земельний кадастр в Україні в часи Київської Русі.

6. Назвіть основні етапи розвитку кадастру в Україні.

7. Категорії землеволодінь в Україні, згідно з інвентаризацією 1729 -1731 рр.

8. У чому полягає суть оцінки земель за методом В. В. Докучаєва?

9. Суть провізорного францисканського кадастру.

10. Земельний кадастр під назвою «дефінітум».

11. «Пунктовий» метод оцінки земель.

12. Земельно-кадастрові роботи в Україні (у складі колишнього СРСР).

13. Ведення земельного кадастру у США.

14. Типи реєстрації землі в Канаді.

15. Сучасна система управління земельними ресурсами в Англії.

16. Французький земельний кадастр.

17. Кадастрова діяльність у Фінляндії.

18. Особливості земельного кадастру в Німеччині.

19. Земельний кадастр у країнах Східної Європи.

20. Система державного земельного кадастру Росії.

21. Підходи створення кадастрово-реєстраційних систем.

22. Завдання земельного кадастру в умовах переходу України до ринкової економіки.