7.Плата за землю

Земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Земельний податок – обов’язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Розрахунок плати за землю

ПЗ = ГО * S_ПЗ * S * К * Т, де

ПЗ – плата за землю;

ГО – грошова оцінка земельної ділянки

S_ПЗ – ставка плати за землю

S – площа земельної ділянки

К – система коефіцієнтів, що застосовуються під час розрахунку плати за землю для конкретної земельної ділянки.

Т – термін протягом, якого відбувалось володіння (користування) земельною ділянкою у розрахунковому році.

Перелік питань до екзамену (заліку) з дисципліни “Податкова система”.

1. Розкрийте сутність поняття “податки” та охарактеризуйте їх функції.

ода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Податок — обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується органами державної влади різних рівнів з юридичних осіб й фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави й (або) муніципальних утворень [1][2].

Податки варто відрізняти від зборів ( мита), стягнення яких носить не безоплатний характер, а є умовою здійснення відносно їх платників певних дій.

одатки виконують одночасно п'ять основних функцій: фіскальну, розподільну, регулюючу, стимулюючу й контролюючу.

Фіскальна функція оподатковування — основна функція оподатковування. Історично найбільш древня й одночасно основна: податки є переважною складовою доходів державного бюджету. Реалізація функції здійснюється за рахунок податкового контролю й податкових санкцій, які забезпечують максимальне збирання встановлених податків і створюють перешкоди до ухилянню від сплати податків. Простіше кажучи, це збір податків на користь держави. Завдяки даній функції реалізується головне призначення податків: формування й мобілізація фінансових ресурсів держави. Всі інші функції оподатковування — похідні від фіскальної. У всякому разі, поряд із чисто фінансово-фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші, наприклад економічні або соціальні. Інакше кажучи, фінансові цілі, будучи найістотнішими, не є винятковими.

Розподільна (соціальна) функція оподатковування — полягає в перерозподілі суспільних доходів (відбувається передача коштів на користь слабших і незахищеніших категорій громадян за рахунок покладання податкового тягаря на сильнші категорії населення).

Регулююча функція оподатковування — спрямована на вирішення за допомогою податкових механізмів тих або інших завдань економічної політики держави. На думку видатного англійського економіста Джона Кейнса, податки існують у суспільстві винятково для регулювання економічних відносин.

Контрольна функція оподатковування — дозволяє державі відслідковувати своєчасність і повноту надходжень у бюджет коштів і зіставляти їхню величину фінансових ресурсів.

Стимулююча функція оподатковування — спрямована на підтримку розвитку тих або інших економічних процесів. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Нинішня система оподатковування надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво й добродійну діяльність, і т.д.

Дестимулююча функція оподатковування — спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів.

Можна назвати також відтворювальну підфункцію, що призначена для акумуляції коштів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду й т.д.

Накопичувальна функція — узагальнення усіх функцій.