• якщо ви знаходитесь у висотному будинку, не біжіть униз крізь вогнище, а скористайтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.

Використовуйте пожежні сходи - під час пожежі заборонено користуватися ліфтами.

За будь-яких умов, якщо це можливо, викличте пожежну команду (телефон - 01).

2. Пожежна безпека приміщень

Склади хімічних речовин. Обслуговуючий персонал повинен зна­ти пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання та особли­вості гасіння хімічних речовин і реактивів.

На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних властивостей: «Вогненебезпечні», «Отруйні», «Хімічно активні».

Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закри­тих сухих приміщеннях або під навісами в тарі залежно від фізико-хімічних і пожежоНебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.

Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних ре­човин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують. СДОР дозволяється зберігати лише в суворій відповідності з існуючими для них спеціальни­ми правилами.

Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижче

2. ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико- хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що збе­рігаються, склади повинні розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перего­родками 1-го типу.

Хімікати у дрібній (невеликій) тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або в шафах, а у великій тарі (упа­ковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стела­жах необхідно встановлювати максимально допустиму кіль­кість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одно­часного зберігання.

Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріа­ли, мають бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміща­тися від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м. Тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не по­винна мати пошкоджень герметичності та інших ознак

327

несправності. У разі виявлення пошкоджень тару необхідно негайно видаляти зі складу.

На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути напис або етикетка з його назвою та зазначенням характе­рних властивостей (окислювач, пальне, самозаймисте і т.д.).

Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється збері­гати лише обрешетованими дерев’яними -планками або у плете­них кошиках. ііг/

Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від пожежо- та вибухонебезпечності про­дукції. Підлога у приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати уклон для стікання випадково роз­литої рідини до спеціальних приймачів.

У складах кислот мають бути нейтралізуючі речовини (сода, крейда чи вапно). У приміщеннях, де зберігаються хімічні речо­вини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передба­чати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бор­тики, пороги з пандусами тощо).

Металеві порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цин­ковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), слід зберігати в окре­мих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках збері­гання інших горючих матеріалів забороняється.

Пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами не більше 100 шт. у кожній з розривом між групами не менше 1 м. У кожній групі має збері­гатися продукція лише певного виду, про що робляться відпові­дні вказівні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовува­ти та обгороджувати бар’єрами. Пляшки з реактивами на від­критих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння.

Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів до недопущення контакту їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.

Склади речовин, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лу­жні метали, перекис барію, гідрат натрію та інші), слід розміщу­вати в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщен­нях з легким дахом. Усередині цих приміщень не повинно бути водяних парових і каналізаційних труб. Дахи та стіни не пови­нні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні мати за­хист від потрапляння ґрунтових вод. Лужні метали слід зберіга­

328

ти в ізольованих відсіках (секціях), розміщуваних у торці склад­ської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну).

У разі зберігання в одній секції складу різних лужних мета­лів кожний із них має розміщатися на окремому стелажі.

У відсіках, суміжних з тими, де знаходяться лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини. Бара­бани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком', щоб у ширину було не більше двох, у довжину - восьми та у висоту - чотирьох барабанів.

Окиснюючі хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманга­нат калію, хром, селітра та інші окиснювачі) слід зберігати в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горю­чими речовинами забороняється. Сажу, графіти, подрібнені та порошкові полімери необхідно зберігати в окремих закритих сухих складах або в секціях складів, захищених від потраплян­ня атмосферних опадів та ґрунтових вод.

Під час зберігання подрібнених і порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхню джгутову упаковку необхідно знімати.

Карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре провітрю­ваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. За­бороняється розміщати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях і низьких затоплюваних місцях. Барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні. У механі­зованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси в разі вертикального зберігання, а за відсу­тності механізації — не більше трьох ярусів у разі горизонталь­ного зберігання та не більше двох ярусів у разі вертикального зберігання. Між ярусами барабанів мають бути укладені дошки завтовшки 40-50 мм.

Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію має бути не менше 1,5 м.

Аміачну селітру слід зберігати в окремих, не нижче II ступе­ня вогнестійкості, безгорищних одноповерхових будівлях, у шта­белях не більше 2 м заввишки. В окремих випадках дозволя­ється в сільськогосподарських підприємствах зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщен­ня (відсік) для її зберігання розміщуватиметься біля торцевої

329

стіни і відділятиметься від іншої частини складу протипожеж­ною стіною без отворів. При цьому вся будівля-складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

Кожний склад (відсік) площею понад 300 м² повинен мати не менше двох самостійних виходів.

В одному складі дозволяється зберігання не більше 3,5 тис. т селітри, а у відсіку — 1,2 тис. т. У складських приміщеннях для зберігання аміачної селітри не повинно бути приямків, лотків, каналів та інших заглиблень. Сулії з кислотами можуть устано­влюватися на стелажах не більш ніж у два яруси за висотою або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше

0. 15 м заввишки.

Не дозволяється:

• проводити у складах роботи, не пов’язані зі зберіганням хімічних речовин;

• входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;

• застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки

з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо);

• укладати тару з натрієм на стелажах на висоті менш ніж

0. 2 м від рівня підлоги.

Архівосховища. Приміщення сховищ мають відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородка­ми 1-го типу та перекриттями 3-го типу або розміщуватися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежни­ми перегородками не повинна перевищувати 600 м². Кожний відсік повинен мати не менше двох виходів. Один евакуаційний вихід дозволяється мати, лише якщо площа відсіку менше 70 м².

У приміщеннях сховищ, каталогів та описів двері мають бути протипожежними 2-го типу.

За відсутності у приміщеннях архівосховищ вікон необхід­но влаштовувати в них спеціальні системи димовидалення. Стелажі у сховищах мають бути виготовлені, як правило, з негорючих матеріалів. В окремих випадках для невеликих ар­хівів, за погодженням з органами державного пожежного на­гляду, дозволяється влаштування дерев’яних стелажів. По­здовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною, повинні бути не менше 0,8 м завширшки. Головний

330

прохід повинен бути не менше 1,2 м, а прохід між торцями стелажів і стіною не менше 0,45 м завширшки.

Будівлі (приміщення) для електронно-обчислювальних ма­шин. Обчислювальні центри. Над і під залами електронно-об- числювальних машин (ЕОМ), а також у суміжних з ними примі­щеннях не дозволяється розташування приміщень категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою. Приміщення категорії В мають бути відділені від залів ЕОМ протипожежними стінами.

Сховища інформації, приміщення для зберігання перфокарт, перфострічок, магнітних стрічок і пакетів магнітних дисків слід розміщати у відособлених приміщеннях, обладнаних негорючи­ми стелажами й шафами. Зберігати перфокарти, перфострічки та магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах.

Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ має бути виготовлена з негорючих матеріалів (або важкогорючих з межею вогнестійкості не менше 0,5 год). Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 м². Діафрагми пови­нні мати межу вогнестійкості не менше 0,75 год. У місцях перети­нання з діафрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.

Звукопоглинальне облицювання стін і стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів.

Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Промивання чарунок та інших знімних при­строїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних при­міщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або техніч­ного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих мийних речовин дозво­ляється мати в залі не більше 0,5 л ЛЗР (легкозаймистих речо­вин) у тарі, що не б’ється та щільно закривається.

Приміщення, у яких розташовуються персональні ЕОМ і ди­сплейні зали (де влаштування систем автоматичного пожежога­сіння не обов’язкове), слід оснащувати переносними вуглекисло­тними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м² при­міщення з урахуванням гранично допустимої концентрації во- гнегасної речовини.

Персональні комп’ютери після закінчення роботи на них ма­ють бути відключені від мережі.

Не рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами. Не дозволяється:

331

• розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;

• проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосеред­ньо в машинному залі;

® зберігати постійно в залах ЕОМ перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки та дискети, інші носії інформації, запасні блоки й деталі (зберігатися там можуть лише носії інформа­ції, необхідні для поточної роботи); ,

• залишати без нагляду ввімкнену в мйр&ку електронну апара­туру, яка використовується для випробування та контролю ЕОМ.

Негативосховище. Спеціальні сховища аерозйомочних не­гативів на целулоїдній основі за ступенем пожежної небезпе-. ки згідно з ОИТЇТ 24-86 належать до підприємств категорії Б, оскільки целулоїд є вибухонебезпечною речовиною, що скла­дається з нітроцелюлози ~ 83% , камфори - 9% , амілацетату і атилацетату - 8%.

Сушіння целулоїду не дозволяється при температурі вище +50 °С, бо при 60-100 °С вона починає розкладатися з виділен­ням тепла. Таке накопичення тепла може викликати самозай­мання плівки при +125 °С.

При неповному згоранні целулоїду створюються легкозайми­сті пари, які у сполуці з повітрям створюють вибухову суміш. Ці пари затрудняють гасіння пожежі, оскільки вони дуже отруйні: вміщують окис вуглецю, окиси азоту і синильну кислоту.

Унаслідок того, що фотоплівка містить багато кисню, вона може горіти без доступу повітря (у піску, воді), без полум’я бур­хливо розкладаючись і виділяючи вибухову суміш газів. Тому до будови негативосховища ставляться серйозні вимоги стосов­но пожежонебезпеки.

Негативосховище, як окреме підприємство, має розміщувати­ся в цегляній одноповерховій споруді без горища І, II ступеня вогнестійкості, з двома-чотирма виходами, з негорючими, утепле­ними і легкими (викидними при вибуху) перекриттями.

Як споруда особливої категорії пожежної небезпеки негати­восховище має розміщуватись не ближче 50 м від навколишніх споруд.

Приміщення негативосховища'має бути впоперек розділене протипожежними стінами (брандмауерами) на секції, а кожна секція ділиться внутрішньою перегородкою на дві камери, кожна з яких може вміщувати не більше 2 т плівки.

Вентиляцію слід влаштовувати у вигляді повітроводів, для підтримання температури близько +18 °С і вологості 50%,

332

Опалення бажано встановлювати калориферне. Застосування водяного опалення може допускатися за умови обладнання глу­хих радіаторів (закритих решіткою), розміщених не в камері, а в коридорі не ближче 1,5 м від місця зберігання плівки.

Освітлення природне, бокове з коефіцієнтом природного осві­тлення 5%, шибки зафарбовані білою фарбою або закриті біли­ми вогнезахисними шторами. У сутінках штучне освітлення за­безпечується люмінесцентними лампами холодно-білого світла.

Фотонегативи зберігають не в котушках, а розрізаними 18 х 18 см по .10 штук у конверті.

Кожна половина сховища повинна мати справний пожеж­ний кран з рукавом довжиною 20 м. Для автоматичної системи гасіння пожежі рекомендується дренчерна система, яка приво­диться в дію збуджуючим клапаном групової дії.

Для оперативної сигналізації про спричинену пожежу необ­хідно в камерах мати спеціальні автоматичні прилади повідом­лення.

Слід враховувати, що у сховищах знаходяться негативи на нітратній основі; хоч уже багато років аерофотозйомка викону­ється на безпечній у пожежному відношенні триацетатній плів­ці. Остання загорається тільки при піднесенні до неї полум’я і гасне, коли полум’я прибрати. Її горіння не створює температу­ри, необхідної для самозаймання. При температурі +300 °С три­ацетатна плівка чорніє, обвуглюється, але не займається.

Пожежонебезпечна мікрофотоплівка з роздільною здатністю 300 ліній на 1 мм дозволяє зберігати мікрофотокопії з нітрат­них негативів. При зберіганні мікрофотокопій площу складсь­ких приміщень можна зменшити приблизно в 10 разів.

333

Додатки