Під час дощу і відразу після нього не можна пересуватися по ділянках, небезпечних стосовно каменепадів, по дрібних осипах, вузьких гірських стежках, скелях і схилах гір. Під час дощу потрібно розташовуватися в безпечному місці, вище по схилу, під прикриттям скель, що захищають від каменепаду.

При пересуванні по ділянках, небезпечних стосовно камене­паду, потрібно робити перебіжки від укриття до укриття. Озна­ками ділянок, схильних до каменепадів, є сліди від ударів каме­нів на скелях, траві, моху, снігу і кризі.

При підйомі по осипу не можна підніматися прямо вгору - у цьому разі легко викликати каменепад. Потрібно підніматися зигзагом, ідучи фронтом тісно один до одного, використовуючи страхувальний канат. Спускатися по осипу потрібно зигзагом, на великих осипах - дрібними легкими кроками, на малих - широким ковзним кроком. При русі потрібно ставити ногу пла­вно і легко, уникаючи різких рухів і поворотів. Спускаючись із гір, необхідно виявляти особливу обережність, оскільки при спу­ску важче знаходити точки опори.

10. Робота і пересування в лавинонебезпечних районах

Схили гір крутизною від 15° і більше залежно від ситуації можуть бути лавинонебезпечними. Тому при пересуванні по схилах, укри­тих снігом, потрібно уникати руху впоперек схилу, іти зигзагом, щоб уникнути випадків підрізування пластів снігу слідами ніг.

Проведення топографо-геодезичних робіт у лавинонебезпеч­них районах (зонах) дозволяється лише з дозволу керівництва підрозділу (підприємства, експедиції) і за умови створення слу­жби протилавинного нагляду (СПН), очолюваної досвідченим фахівцем.

Вхід до лавинонебезпечної зони і проведення там робіт про­водиться з дозволу начальника протилавинного наглядового поста, який веде спостереження за даною місцевістю. Вхід працівни­ків до лавинонебезпечної зони і вихід з неї повинен реєструвати­ся в спеціальному журналі.

Лавинонебезпечні ділянки слід долати групами. Відстань між групами повинна бути не менше 100 м, а при переході на-лижах

• не менше 150-200 м. Лижні кріплення при цьому мають бути ослаблені, руки вивільнені з петель на палицях.

При роботі в лавинонебезпечних районах кожний працівник повинен мати яскраво забарвлений шнур (бавовняна стрічка,

85

пеньковий шнурок) завдовжки 30-40 м. При подоланні лавиноне­безпечних ділянок шнур повинен тягнутися слідом за людиною.

Пересуватися в лавинонебезпечній зоні потрібно по гребе­нях гір вище лінії скупчення снігу і занесених ділянок. У вузь­ких долинах потрібно пересуватися по схилу, протилежному лавинонебезпечному, дещо вище лінії тальвегу. Проходити під сніговими карнизами потрібно рано-вранці, коли ймовірність їх обвалення найменша. По крутих сніжних схилах потрібно під­німатися прямо вгору.

При завалі людини лавиною необхідно невідкладно вжити належних заходів щодо вивільнення її з-під снігу. Якщо сила­ми бригади відрити потерпілого неможливо, необхідно негайно звернутися за допомогою до найближчого населеного пункту, альпіністського табору або контрольно-рятувальної служби гір­ського району (КРС).

У лавинонебезпечних зонах забороняється:

• рух людей і транспорту не тільки під час снігопаду, заві­рюхи, туману, дощу, але також при сильному і теплому вітрі і протягом не менше двох діб після снігопадів, заві- рюх, дощів;

• пересуватися по схилах, особливо зі сходинковими обривами;

• виходити на снігові карнизи;

• зупинятися під лавинонебезпечними схилами;

• пересуватися по лавинних лотках і перетинати лавинозбори;

• робити зиґзаґи,на таких схилах і перетинати їх у нижніх і середніх частинах, щоб уникнути підрізування пластів снігу і зриву лавини;

• пересуватися по сніжному пласту при просіданні під ногами або шуму, який би вказував на наявність води під снігом.

При пересуванні по вузьких ущелинах з прямовисними сті­нами потрібно остерігатися селевих потоків. Характерні конус­ні виноси із засохлого бруду, каменів, дерев і т.д. свідчить, як правило, про можливе виникнення грязекам’яних потоків в да­ній місцевості. Тому при виникненні сильного шуму або гулу у верхній частині ущелини працівники зобов’язані негайно вийти з ущелини по бічній стороні його схилу. У місцях, схильних до селевих потоків, не можна розташовуватися на привал у вузькій частині ущелини з прямовисними стінами.

При підйомі на гору, де існує загроза каменепадів і снігових лавин, брати з собою собак забороняється.