• застосовувати для нагрівання вентилів і застиглих бало­нів відкритий вогонь (нагрівати їх можна тільки водою або парою);

• зберігати балони з газом в житловому приміщенні і склада­ти наповнені і порожні балони разом.

У приміщенні на видному місці має бути вивішена інструк­ція з обслуговування опалювальних приладів.

Перевезення газових балонів, як правило, слід здійснювати на автомашинах типу «клітки» або автомашинах із спеціаль­ним кузовом, що виключає можливість падіння балонів і ударів їх один об од єн. Перевезення поодиноких балонів у легкових автомашинах слід проводити із застосуванням заходів і при­строїв, що вберігають балони від ударів і переміщень. Усі напов­нені балони мають бути перевірені на герметичність вентиля (клапана) і різьбового з’єднання.

При вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні бало­нів слід вживати запобіжні заходи проти їх падіння, пошкоджен­ня і забруднення. Не дозволяється знімати балони з автомашини ковпаками вниз, а також забороняється транспортування і збері­гання наповнених балонів без заглушок і запобіжних ковпаків.

У холодну пору року намети та інші спеціальні житлові при­міщення мають утеплюватися і обладнуватися обігрівальними приладами (опалювальні печі на рідкому, газовому і твердому паливі).

2. Протипожежні вимоги до підприємств, установ, організацій, шо розташовані, мають об'єкти або проводять роботи (заходи) в лісі

Підприємства, установи, організації, що розташовані, мають об’єкти або проводять роботи (заходи) в лісі або межують із лісовими насадженнями, зобов ’язані:

• мати у своєму розпорядженні протипожежне обладнання та засоби гасіння лісових пожеж (додаток 10). У разі виявлен­ня лісової пожежі повідомляти про пожежу постійного лісо- користувача і вживати термінових заходів до її ліквідації;

• узгоджувати з постійними лісокористувачами місця розта­шування в лісі об’єктів, проведення робіт (заходів), а до початку ведення пошукових робіт реєструвати місця їх про­ведення, розміщення баз, маршрути переміщення в лісі тощо;

• перед початком пожежонебезпечного періоду особи, відпові­дальні за проведення культурно-масових та інших заходів у

319

лісі, перед виїздом або виходом у ліс зобов’язані провести інструктаж робітників, службовців або учасників ;культурно- масових та інших заходів про дотримання правил пожежної безпеки в лісі та попередження виникнення лісових пожеж, а також про способи їх гасіння в разі їх виникнення;

• зберігати горючі матеріали та речовини тільки у спеціаль­

но відведених місцях відповідно до^вумог Правил пожеж­ної безпеки в Україні; ^ '

• обладнати місця для паління.

Пожежна безпека в лісах України

Лісовий фонд України є високопожежонебезпечним об’єктом. Охорона його від пожеж відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України НАПБ А.01.002-2004 є обов’язком для всіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадян, що з будь-яких причин перебувають у лісі.

Забезпечення пожежної безпеки адміністративних і вироб­ничих приміщень, житлових будинків, споруд тощо, розташова­них на території лісового фонду, здійснюється згідно з вимога­ми, що встановлені Правилами пожежної безпеки в Україні, за­твердженими наказом Міністерства України з питань надзви­чайних ситуацій від 19.10.2004 № 126 і зареєстрованими в Мі­ністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004).

Обов’язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються Законом України «Про пожежну безпеку». Від­повідно до цього закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території Украї­ни, зобов’язані:

• виконувати правила пожежної безпеки в лісі, виховувати в дітей обережність у поводженні з вогнем;

• повідомляти лісогосподарське підприємство, територіальний підрозділ МНС України, місцеві органи влади про виникнен­ня лісової пожежі.

Особи, винні в порушенні вимог пожежної безпеки в лісах, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Види лісових пожеж: низові, верхові, підземні (додаток 11).

Низові лісові пожежі - пожежі, які поширюються надґрун­товим покривом (мохи, лишайники, трави, чагарники, деревний опад, лісова підстилка, вітролом, порубкові рештки) і нижнім пологом (підріст, підлісок).

320

Верхові лісові пожежі - пожежі, за яких вогонь поширюєть­ся в кроновому просторі лісових насаджень. При цьому низовий вогонь розглядається як складова частина верхової пожежі.

Підземні лісові пожежі - пожежі, які супроводжуються без­полуменевим горінням торфового шару ґрунту.

Види низових пожеж за параметрами крайки і висотою по­лум’я: слабкі, середньої сили, сильні (додаток 12).

Низові пожежі слабкі - пожежі зі швидкістю поступального руху фронтальної крайки до 1 м/хв і висотою полум’я до 0,5 м.

Низові пожежі середньої сили - пожежі зі швидкістю посту­пального руху фронтальної крайки від 1 до 3 м/хв і висотою полум’я від 0,5 до 1,5 м.

Низові пожежі сильні - пожежі зі швидкістю поступально­го руху фронтальної крайки більше 3 м/хв і висотою полум’я більше 1,5 м.

Види низових пожеж за швидкістю поширення: рухливі, стійкі.

Низові пожежі рухливі - пожежі зі швидкістю поступально­го руху фронтальної крайки більше 0,5 м/хв, де переважає полу- меневе горіння, при якому найчастіше відбувається обгорання надґрунтового покриву.

Низові пожежі стійкі - пожежі зі швидкістю поступально­го руху фронтальної крайки менше 0,5 м/хв, де переважає безпо­луменеве горіння (тління) наземних горючих матеріалів.

Види верхових пожеж: рухливі, стійкі.

Верхові пожежі рухливі - пожежі, які поширюються крона­ми дерев зі швидкістю більше 4 км/год, значно випереджаючи фронт низових пожеж, спричиняють утворення нових осередків унаслідок рознесення іскор; при пожежі згорають хвоя і дрібні гілки; великі гілки і кора дерев обвуглюються.

Верхові пожежі стійкі - пожежі, які поширюються зі швидкі­стю до 4 км/год кронами дерев одночасно з просуванням фронту стійкої низової пожежі. Після таких пожеж вигорає майже все, лишаються тільки обвуглені рештки стовбурів колишнього лісу.

Види верхових пожеж за параметрами фронтальної крайки: слабкі, середньої сили, сильні.

Верхові пожежі слабкі - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки до 3 м/хв.

Верхові пожежі середньої сили - пожежі зі швидкістю про­сування фронтальної крайки від 3 до 100 м/хв.

Верхові пожежі сильні - пожежі зі швидкістю просування фронтальної крайки більше 100 м/хв.

321

Види лісових пожеж за розмірами: особливо великі, великі, невеликі.

Особливо великі лісові пожежі - площа лісової пожежі пе­ревищує 200 га.

Великі лісові пожежі - площа лісової пожежі від 5 до 200 га.

Невеликі лісові пожежі — площа лісової пожежі до 5 га.

Торф’яна пожежа - загорання висушеного торфовища вна­слідок природних чинників або виклркане штучно. Підземні (ґрунтові або торф’яні) пожежі виникаіоть часто в кінці літа як продовження низових або верхових. Заглиблення низового по­лум’я починається біля стволів дерев, потім воно поширюється в усі боки до кількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали з опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф’яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця в торфі, і в ці порожнини мо­жуть провалюватися люди й техніка. Усі види цього лиха су­проводжуються такими факторами ураження, як висока темпе­ратура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразню­юче впливає на людей і утруднює боротьбу з пожежею; обмежен­ня видимості; негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Класи природної пожежної небезпеки визначаються за шка­лою оцінки природної пожежної небезпеки земельних ділянок лісового фонду (додаток 13).

Найчастіше пожежонебезпечні умови складаються у степовій, поліській і лісостеповій зонах, горах Криму. Найбільш пошире­ними є лісові й торф’яні пожежі, бо ліси і торфовища займають понад 10 млн га території України. До 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - у східному, 10% - у південному, 8% - у південно-західному і 32% - у західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодняки. У результаті широкома­сштабних робіт із залісення на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, що досягли на цей час критичного в пожеж­ному плані віку 15-30 років.

У середньому за рік залежно від погодних умов виникає бли­зько 3,5 тисяч пожеж, якими знищується понад 5 тисяч гекта­рів лісу. Найбільшу пожежну небезпеку становлять північний і східний регіони, де щорічно виникає в середньому, відповідно, 37 і 40% усіх лісових пожеж.

322

Профілактика і ліквідація масових пожеж

У лісах у пожежонебезпечний період - з моменту сходження снігу і до настання стійкої дощової погоди - забороняється роз­палювати багаття у хвойних молодниках, торф’яниках, у місцях

із підсохлою травою, а також під кронами дерев. В інших місцях розпалювати багаття допускається на ділянках, відораних сму­гою ґрунту шириною не менше 0,5 м, багаття потрібно ретельно засипати чи заливати водою до повного гасіння.

Під час ліквідації осередків масових і лісових пожеж важ­ливе значення має своєчасне виведення населення з районів, що є загрозливими, у безпечні місця. Населення виводять по най­більш зручних шляхах, з урахуванням напряму і швидкості розповсюдження вогню та зони задимлення. Змінювати вказа­ний маршрут виходу з метою його скорочення недопустимо, тому що можна несподівано потрапити в кільце вогню. Якщо не вда­ється обійти зону диму, то при переході через неї слід одягнути протигази з гопкалітовими патронами, а за їх відсутності - рес­піратори, ватно-марлеві пов’язки чи закрити рот і ніс шматком змоченої у воді тканини. Якщо шляхи евакуації відрізані вог­нем, слід пересуватися в обхід пожежі, використовуючи просіки, береги річок, джерел, ділянки листяного лісу. В усіх випадках з групою людей, яких виводять з осередків пожеж, повинен бути провідник, який добре знає місцевість. Осіб, які не можуть само­стійно пересуватися (хворі, інваліди тощо), виносять на ношах або із застосуванням інших підручних засобів. При виведенні людей з району пожежі найбільшу небезпеку становить паніка. Необхідно постійно виявляти спокій, витримку і обережність.

Райони масових пожеж, як правило, оточують наряди міліції. У ці райони допускають тільки тих осіб і техніку, які безпосередньо пов’язані з гасінням пожежі. На дорогах, які ведуть до району пожежі, організовують патрулювання. Це створює умови для безпе­решкодної роботи людей, які ліквідують пожежу, і забезпечує без­пеку сторонніх осіб. У самому районі пожежі організовують регу­льований рух транспорту і техніки, виходячи із ситуації, що скла­лася, і рішень, прийнятих керівником гасіння пожежі. На дорогах виставляють регулювальників і встановлюють дороговкази.

Якщо працівники опинилися в осередку пожежі, вони пови­нні виконувати такі рекомендації:

• не панікуйте і не тікайте від полум’я, яке швидко набли­жається, у протилежний від вогню бік, а перетніть смугу вогню проти вітру, закривши голову та обличчя одягом;

323