2. Чужорідне тіло у вухах, носі, очах, дихальних шляхах, кишковому тракті

Чужорідне тіло у вусі. Комахи (таргани, блощиці, мухи й мош­ка) та дрібні предмети (коралі, ґудзики, горох тощо) часто по­трапляють у зовнішній слуховий прохід, здебільшого це трап­ляється з дітьми. , < V/'

Неспеціалістові надавати долікарську допомогу суворо забо­ронено. Але при живих чужорідних тілах слуховий апарат зали­вають водою, спиртом, рідкою олією, після чого комахи гинуть.

.. Чужорідне тіло в носі (кульки, ягоди, папір тощо). Слід си­льно висякатися. Видаляти неспеціалісту заборонено.

Чужорідне тіло в очах. Дрібні негострі предмети (пісок, мо­шка) затримуються на кон’юнктиві (слизовій оболонці), унаслі­док чого виникає сльозотеча, печуть очі, з’являються кон’юнкти­віт і почервоніння очей.

Терти очі не можна. Виймають чужорідне тіло ватним там­поном, змоченим у розчині борної кислоти. Очі закапують для профілактики інфекції 30-процентним розчином сульфацилу натрію.

Чужорідне тіло в дихальних шляхах призводить до асфік- ції. Предмети потрапляють у горло чи трахею, при цьому вини­кає різкий напад кашлю, спазм голосових зв’язок, задуха. Потрі­бно різко і сильно відкашлятися. Якщо це не допомагає, то поте­рпілого кладуть животом на зігнуте коліно (як утопленика), го­лову опускають якнайнижче і ударом руки по спині виклика­ють здригання грудної клітки.

Чужорідне тіло у шлунково-кишковому тракті (цвяхи, шпильки, кнопки). Дрібні та округлі предмети проходять трак­том і виходять з калом. Гострі й великі предмети можуть ушко­дити внутрішні органи і викликати в потерпілого кровотечу, ки­шкову непрохідність. Слід їсти багато мокрого хліба, картоплю, капусту, моркву, при появі болю за грудиною і в животі слід негайно викликати лікаря.

3.3.3. Перегрівання

Перегрівання настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні в нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь - загальна слабкість, незду­жання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червона, укрита потом, пульс і дихання прискорюються, темпера­

294

тура тіла 37,5-38,9 °С. Середній ступінь (температура тіла 39- 40 °С) - сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготін­ня в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почерво­ніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120-130 уд./хв, часте і поверхове дихання. Тяжчі сту­пені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному: якщо темпе­ратура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар, якщо довго діяли сонячні промені - про соняч­ний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40 °С, настає непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, при­пиняється дихання.

Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або у прохоло­дне місце, обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний компрес, дати прохолод­не пиття, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, слід негайно робити штучне дихання.

Сонячний удар - безпосередня дія прямих сонячних проме­нів на голову людини, що викликає важке перегрівання і ушко­дження головного мозку. Виникає запаморочення, слабкість, біль у ногах, спині, іноді блювання. Потім шум у вухах, потемніння в очах, задишка, серцебиття, ціаноз обличчя, прискорення і спові­льнення пульсу, втрата свідомості, судоми, галюцинації, зростан­ня температури до 41 °С. Дихання нерівне, настає параліч леге­нів. Потерпілого необхідно перенести в тінь, зняти одяг, поклас­ти на землю, піднявши голову, облити холодною водою, накласти холодні компреси, давати пити прохолодні напої, піднести наша­тир під ніс, краплі Зеленіна, валер’янку.

Опіки. Опіки бувають первинні та вторинні. Опік - це ушко­дження тканин, яке виникає під дією високої температури, хімі­чних речовин, електроструму, сонячних і рентгенівських проме­нів. Вторинні опіки - результат займання одягу та охоплення тіла полум’ям.

Розрізняють чотири ступеня опіків:

1. ступінь - еритема і набрякання шкіри, почервоніння шкіри;

2. ступінь - утворення пухирів, змертвіння шкіри, відмирає роговий і блискучий шар епідермісу;

3. ступінь - некроз епідермісу, змертвіння шкіри, її глибо­ких шарів, м’язів, тканин, частковий некроз дерми; струпи, кровотеча;

295

4. ступінь - некроз (обвуглення) шкіри і м’лких тканин, сухожиль, кісток.

Ураження опіком третини або половини шкіри, внутрішніх тканин призводить до шоку, колапсу, смерті.

За глибиною ураження опіки поділяють на поверхневі (І, II,

3. ступенів), які гояться за рахунок здорової шкіри та епітелію шкірних придатків, та глибокі (III, IV ступенів), які можуть заго­їтися тільки внаслідок крайової епйгелізації (при обмежених опіках) або після проведення пластики Шкіри.

При термічних опіках І—II групи можна попередити утво­рення набряків. Місце опіків охолоджують холодною водою і притискають опік, потім опік обережно протирають спиртом або оцтом і накладають суху стерильну пов’язку.

При опіках ІІІ-ІУ групи перша допомога полягає в накла­данні сухої стерильної пов’язки і швидкій госпіталізації.

Хімічні опіки. Виникають унаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та орга­нічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При згоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки. Ознаки: за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділя­ються на чотири ступені: І - чітко виражене почервоніння шкі­ри, легкий набряк, що супроводжується болем і почуттям печії;

2. - великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;

3. - потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, го­дин; шкіра припухає, виникають різні болі; IV - глибоке омерт­віння не лише шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м’я­зів, зв’язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речо­виною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем води не менш як 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. При попаданні хі­мічної речовини в дихальні шляхи необхідно прополоскати гор­ло водним трипроцентним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо неві­домо, яка хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізую­чого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов’я­зку, після чого треба спробувати зняти або зменшити біль.

296