Рис. 3.35. Пов’язка при переломах кісток верхньої та нижньої щелеп

При переломі ключиці в потерпілого спостерігається біль, при­пухлість. У пахвову ямку кладуть жмут вати, руку згинають під прямим кутом до тулуба, бинтують від кінцівки до спини, під­в’язують нижче ліктя косинкою до шиї, на уражене місце при­кладають щось холодне.

При переломі хребта виникає різкий біль, неможливо пово­рухнутись, зігнутися. Щоб тулуб не згинався і не сталося ушко­дження спинного мозку, підкладають дошку, фіксують на но­шах. Заборонено піднімати за руки і ноги, щоб кістки не пошко­дили спинний мозок, нерви, м’які тканини. Потерпілого не мож­на садити.

При переломі кісток тазу під коліна потерпілого, що лежить на спині, підкладають валик з пальта, брезенту, ноги напівзігнуті. При переломі кісток рук і ніг накладають дерев’яні шини, холод, руку підвішують, забезпечують повний спокій усієї кінцівки.

При переломі ребер відчувається біль під час дихання, каш­лю, при русі, тому туго бинтують рушником груди, стягують їх бинтами під час видиху.

1. Долікарська допомога при задусі, утопленні, заваленні землею, отруєнні

Асфіксія (задуха) - припинення надходження кисню в леге­ні протягом 2-3 хвилин і більше. Припиняється газообмін у легенях, має місце кисневе голодування, людина непритомніє. Після цього настає зупинка серця і смерть.

286

Асфіксія може виникнути внаслідок стискання (рукою, шнур­ком) гортані і трахеї (задушення), затоплення гортані і трахеї водою (утоплення), слизовими масами, блювотинням, землею; за­кривання входу в гортань чужорідним тілом чи запалим язи­ком (при наркозі або без свідомості); параліч дихального центру від отрути, вуглекислого'газу, снодійних засобів; від прямої тра­вми головного мозку (електрошок, блискавка, рана); унаслідок дифтерії, грипу, ангіни.

Енергійно стискають грудну клітку, видаляють воду з трахей і бронхів. В утопленика параліч легенів настає через 4-5 хвилин, а серце працює 15 хвилин. Потерпілого кладуть на рівну повер­хню, роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

При набряку гортані спостерігається шумне важке дихання, посиніння шкіри. Накладають холодний компрес на карк, ноги кладуть у гарячу воду. Підшкірно вводять 1 мл двопроцентного димедролу. За потреби лікарі роблять трехсостомію - вводять трубку в розсічену трахею.

При заваленні землею стискається грудна клітка і усклад­нюється відтік крові, тиск венозної системи зростає, що призво­дить до розриву дрібних вен обличчя та шиї. Різко погіршуєть­ся дихання.

Розвивається синдром травматичного роздавлювання. У тка­нинах накопичуються токсичні речовини, які викликають важ­ку інтоксикацію, аніроз, порушують функцію серця, печінки, ни­рок. За необхідності очищають рот, гортань, накладають джгути, терміново транспортують у стаціонар.

Гіпоксія (кисневе голодування). Головною причиною виник­нення розладів діяльності організму є зниження рівня кисню в крові - гіпоксія. Виникає у всіх випадках, коли зменшується па­рціальний тиск кисню в дихальному середовищі (при розряджен­ні кабіни літака, у горах), а також при запаленні легенів, інших порушеннях легеневої тканини, редукції гемоглобіну при отруєн­ні чадним газом. Гостра гіпоксія може виникнути при тривалій затримці дихання під час пірнання, при інтенсивному фізичному навантаженні. Ознаки - вираженість прояву залежить від швид­кості падіння парціального тиску кисню в повітрі.

Розрізняють чотири стадії:

1. - збільшення легеневої вентиляції, прискорення пульсу, легке запаморочення, підвищення артеріального тиску;

2. - послаблення мислення, дихання і пульс часті, стук у скро­нях, запаморочення. Інколи настає періодичне дихання (Чейн- Стокса);

287

3. - посиніння шкіряних покровів, сплутаність мислення, нудота, блювання, клінічні судороги, втрата свідомості;

4. - втрата свідомості, можлива зупинка дихання, після чого серце ще деякий час продовжує скорочуватись.

Відсутність чітких ознак кисневого голодування робить його особливо небезпечним.

Допомога. Максимально швидко забезпечують умови для нормального дихання атмосферним ио'вітрям, за можливості дають вдихати чистий кисень. Якщо гіпоксія супроводжується втратою свідомості і зупинкою дихання, роблять штучне дихан­ня, непрямий масаж серця. Після успішного здійснення реані­маційних заходів створюють спокій, зігрівають потерпілого.

Тривале здавлення тканин. Причини - падіння важких предметів при обвалах, придавлювання в інших ситуаціях. Ознаки

• через кілька годин після здавлювання тканин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі на шок, сильний набряк здав­леної кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бу­рою. З’являються блювання, марення, пожовтіння, потерпілий втрачає свідомість і навіть може померти.

Допомога. Постаратися вивільнити від здавлювання, обклас­ти уражене місце льодом, холодними пов’язками, на кінцівку накласти шинну пов’язку, не туго бинтуючи ушкоджені ділян­ки тіла.

Отруєння чадним газом. Чадний газ складається в основ­ному з окису вуглецю, який утворюється в результаті неповного згорання різних видів палива: вугілля, дров, нафти, природного газу.

До отруєння може призвести неправильне користування пе­чами, якщо не щільно закриті дверцята і не витягнута заслінка труби чи якщо піч несправна. Велика небезпека отруєння оки­сом вуглецю виникає в гаражних приміщеннях, коли не дотри­муються правил безпеки. Як .показують спостереження, велику кількість чадного газу може створити робота автомобільного двигуна в одномісному гаражі при закритих дверях.

Оскільки окис вуглецю не має запаху і не подразнює верхні дихальні шляхи, людина не відчуває його при диханні, тому от­руєння настає непомітно.

Що ж відбувається в організмі? Як настає отруєння?

Окис вуглецю - це дуже сильна отрута, яка пошкоджує нер­вову систему, м’язи, серце і в першу чергу кров. Окис вуглецю має здатність у 200-300 разів швидше з’єднуватись із гемоглобі­ном еритроцитів, утворюючи дуже сильну сполуку - карбоксіге-

288

моглобін. У результаті кров перестає переносити кисень із легень до тканин, розвивається кисневе голодування, від якого насампе­ред потерпає мозок.

Особливо чутливі до окису вуглецю діти, вагітні, люди, які мають хвороби легень і серця. Якщо вміст окису вуглецю в по­вітрі дуже великий, то людина відразу втрачає свідомість, з’явля­ються корчі і настає смерть.

Проте часто спостерігається поступовий розвиток симптомів отруєння. Перші його ознаки можуть служити сигналом до не­безпеки. Насамперед відчувається головний біль, інколи шум у вухах, нудота. Якщо дія окису вуглецю продовжується, то розви­вається загальна слабість, сухий кашель, блювання, свідомість ще зберігається. Інколи спостерігається збудження, яке супро­воджується слуховими і зоровими галюцинаціями. У подальшо­му людина втрачає свідомість, її шкіра червоніє, а зіниці розши­рюються. Дихання спочатку шумне і прискорене, потім стає по­верхневим і сповільнюється.

При отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести на свіже повітря, покласти під голову подушку, розстібнути ко­мір і пояс. Найкращий засіб при цьому отруєнні - довготривале вдихання кисню. Якщо є можливість, необхідно принести з апте­чки кисневу подушку. На голову і груди кладуть холодний ком­прес: змочений холодною водою шматок тканини, рушник, носо­ву хустинку. Якщо потерпілий при свідомості, його потрібно напоїти міцним чаєм чи кавою. У жодному разі не можна дава­ти алкоголь. При втраті свідомості дають нюхати змочену на­шатирним спиртом вату, але обережно, щоб не завдати опіків. Якщо потерпілий не дихає або дихання швидко погіршується, потрібно відразу приступати до проведення штучного дихання за методом «рот у рот», або «рот у ніс». Після надання першої допомоги потерпілого необхідно швидко відправити в лікарню.

Харчові отруєння. Екологічно брудні і недоброякісні про­дукти (м’ясо, риба, молоко, желе, морозиво, торти) викликають харчову токсичну інфекцію. Наявні в них токсини викликають харчові отруєння. Хвороба проявляється раптово через 2-4 го­дини після вживання отруєних продуктів, а іноді через 20-26 годин. Спостерігається нудота, повторне блювання, біль у живо­ті, рідкі часті випорожнення зі слизом чи кров’ю. Знижується артеріальний тиск, частішає або слабшає пульс, з’являється блі­дість, спрага, температура підвищується до 40 ^ЄС, катастрофічно розвивається серцево-судинна недостатність, судоми м’язів, ко­лапс і смерть.

Долікарська допомога-, негайно промити шлунок водою; ба­гато пити теплої води, кефіру; викликати постійне блювання; пити вугілля; не їсти протягом двох діб і багато пити рідкого (чай, кава); зігрівати руки, ноги потерпілого грілками; приймати фталазол, левоміцетин.

Отруєння грибами. При отруєнні грибами першу допомогу надають відповідно до загальних правил'При отруєннях, оскіль­ки проти отрути грибів немає протиотрути.

При отруєнні червоним мухомором виникає посилене сли­новиділення, нудота, блювання, звуження зіниць, інколи з’яв­ляються напади серцевої діяльності, які проявляються слаб­ким пульсом.

Треба терміново промити шлунок, дати потерпілому проно­сний засіб. Щоб не сплутати отруєння грибами з гострим апен­дицитом, потрібно знати, що при гострому апендициті болі ло­калізуються в правій стороні дихальної системи. Вони прояв­ляються при кашлі, різких рухах і ходьбі. Тому найзручніше лежати на правому боці, бо при повороті на лівий бік болі посилюються.

Перші ознаки отруєння блідою поганкою виявляються не відразу, а через 6-12 год. При цьому з’являються біль у живо­ті, нудота, блювання, на 2-3-тю добу розвивається жовтуха, а часом ниркові та серцево-судинні порушення. Перша допомо­га при цьому полягає в промиванні шлунку, а потім дають проносний засіб.

Таким чином, головним завданням при наданні першої до­помоги є виведення отрути з організму. Перед промиванням або після нього у шлунок вводять активоване вугілля (2-3 столових ложки на одну склянку води) на 5-10 хв з наступним повним його виведенням. Щоб отрута не всмоктувалась, дають обволіку- ючі засоби: вівсяний відвар, білкову рідину (1-2 яєчних білки на 1 л води). Для промивання використовують міцний напар чаю, після промивання дають соляне проносне - сульфат магнію (гірка сіль) або сульфат натрію.

Отруєння ліками і алкоголем. Передозування ліків викли­кає отруєння. При передозуванні болезахисних і жарознижува­льних ліків настає порушення діяльності, гальмування і збуджен­ня центральної нервової системи, парез капілярів, посилена від­дача тілом тепла, потіння, слабкість, сонливість. Проводять реа­німаційні заходи. Слід промити шлунок.

При отруєнні алкоголем (смертельна доза становить 8 гра­мів на 1 кг маси тіла: 8 х 70 = 560 г) він впливає на серце,

290

судини, шлунок, печінку, нирки, головний мозок. При важкому сп’янінні людина засинає з переходом до втрати свідомості. Може бути блювання, самовиділення сечі, різке пригнічення дихально­го центру, рідке неритмічне дихання, параліч центрів дихання і смерть. Слід забезпечити надходження свіжого повітря, викли­кати блювання, дати гарячий чай, каву. Необхідно провести реа­німаційні заходи.

Ознаки отруєння метиловим спиртом проявляються через 10-12 год після його вживання. Виникає головний біль, біль у животі, порушення зору до повного осліплення. Потім настає втрата свідомості. При підозрі отруєння метиловим спиртом потерпілий підлягає терміновій госпіталізації.

Передозування снодійних. Виникає гальмування нервової системи, сон переходить у несвідомий стан з паралічем дихан­ня. Людина блідне, дихання поверхневе, неритмічне, з хрипом. Слід викликати блювання, промити шлунок, провести штучне дихання та масаж серця.

Отруєння наркотиками викликає запаморочення, блюван­ня, слабкість, сонливість, глибокий сон, втрату свідомості, параліч дихання, різке звуження зіниць. Необхідно здійснити реаніма­ційні заходи.

Отруєння нікотином. Отруєння нікотином може виникнути при курінні великої кількості цигарок не тільки в початківців, але й у затятих курців. Ознакою отруєння є нудота, блювання, звужен­ня зіниць, сповільнення пульсу. Потерпілого виводять на свіже повітря, примушують глибоко дихати, дають пити чорну каву.

Отруєння препаратами побутової хімії. Отруєння відбу­ваються здебільшого не на виробництві чи в лабораторіях, де люди кожен день працюють з небезпечними речовинами і зна­ють правила користування ними. Значно частіше трагедія від­бувається на очах у близьких, рідних, сусідів. Через необереж­ність речовини, які використовуються в побуті (оцет, нашатир­ний спирт, каустична сода, різні засоби боротьби з комахами), можуть з наших помічників перетворитися на смертельних во­рогів. Дуже небезпечним і важким є отруєння ОЦТОМ і оцтовою кислотою. Оцет спалює слизову оболонку порожнини рота, гор­тані, стравоходу. Активно виділяється слина, а сильний біль не дає можливості її проковтнути. Ускладнення дихання обумовле­не тим, що слина разом із повітрям попадає в дихальні шляхи і викликає задуху.

Потрібно негайно очистити ротову порожнину. Роблять це пальцем, обмотаним серветкою, бинтом, і починають штучне

291

дихання, а за необхідності - закритий масаж серця. Важливо діяти чітко і дуже швидко. Якщо протягом 4-5 хв не надати допомогу, то людина може загинути. Всмоктуючись у кров, оцто­ва кислота руйнує червоні кров’яні тільця, залишаючи організм без основного носія кисню. У результаті порушується нормальна робота життєво важливих органів. Боротися з такими тяжкими ускладненнями в домашніх умовах ііемо/кливо. До потерпілого необхідно викликати «швидку допомогу», а до прибуття лікаря продовжувати робити штучне дихання.

При отруєннях нашатирним спиртом чи розчином каусти­чної соди може також зупинитися дихання внаслідок опіку над­гортанника і голосових зв’язок. У цьому разі потрібно робити штучне дихання і викликати «швидку допомогу».

Коли надають допомогу людині, яка випила кислоту чи от­руйну рідину, то найкраще застосувати метод «з рота в ніс». Вдувати повітря потрібно через хустинку або складену кілька разів марлю, тому що на губах або обличчі потерпілого можуть бути залишки отруйної речовини.

Якщо людина отруїлася кислотою і не втратила свідомості, рекомендується дати їй випити склянку молока або води, у якій розмішаний білок.

При отруєнні концентрованими кислотами не можна в дома­шніх умовах робити промивання шлунку. Оскільки функція надгортанника порушена, то отрута може потрапити в дихальні шляхи і підсилити задуху - таким чином можна нашкодити потерпілому. Тому промивання шлунку холодною водою дозво­ляється робити тільки з допомогою шлункового зонду. Такі дії проводять лише медичні працівники.

Причиною гострого отруєння можуть бути фосфор, неоргані­чні препарати, які застосовуються для боротьби з комахами (му­хами), особливо тіофос. Він відрізняється від інших високою токсичністю. Застосовувати його дозволяється тільки в сільсь­когосподарському виробництві, але потрібно дотримуватись пра­вил техніки безпеки. Другим небезпечним препаратом цієї гру­пи є хлорофос, який є слабшим і продається в магазинах побуто­вої хімії.

Перші ознаки отруєння: сильне виділення слини, важке ди­хання, біль у животі, нудота, часом погіршується зір. Розвива­ється м’язова слабкість, порушується функція дихання, яке може зовсім припинитись.

292

Поки не встигли розвинутися ці симптоми, потерпілому на­дається допомога - промивання шлунку. Потрібно дати випи­ти декілька склянок води і викликати блювання. Зі шкіри отруту старанно змивають (найкраще струменем води з ми­лом) або обережно, не втираючи, збирають тканиною, хустин­кою чи ватою, обов’язково сухою. Якщо в потерпілого зупиня­ється дихання, роблять штучне дихання, Поки не приїде «швидка допомога».

Усі сильні кислоти і розчини, які використовуються в домаш­ньому господарстві, і засоби побутової хімії потрібно зберігати тільки в оригінальній упаковці. У жодному разі не можна пере­сипати їх в інший посуд, особливо в пляшки з-під молока чи інших напоїв. Хімікати потрібно зберігати в спеціально відведе­них місцях: недоступних дітям, у чіткій відповідності з інструк­ціями (НЕ НА КУХНІ!).

Отруєння технічними рідинами. Отруєння бензином ви­никає при всмоктуванні його через шкіру або вдиханні його па­рів. Ознаки отруєння: головний біль, нудота, блювання, послаб­люється дихання, при диханні відчувається запах бензину. По­терпілого виносять на свіже повітря, вкладають і викликають у нього блювання, дають багато пити рідини, сечогінних засобів, які сприяють виведенню отрути. Рідину дають у вигляді чаю, від 1-2 л і більше.

Отруєння розчинниками викликає почуття сп’яніння, запа­морочення, блювання з наступною втратою свідомості. У потер­пілого викликають блювоту, дають пити молоко і терміново від­возять до медичного закладу.

Отруєння отрутохімікатами. У сільському господарстві широко застосовуються гербіциди, пестициди, фунгіциди, арбо­рициди тощо. Хвороба починається через 15-60 хвилин. З’яв­ляються симптоми ураження нервової системи: підвищене сли­новиділення, виділення мокроти, пітливість, прискорене шумне дихання з хрипом, неспокій, судома ніг, параліч м’язів, зупинка дихання, асфіксія, смерть.

Долікарська допомога: негайно відправляють потерпілого у стаціонар; дають випити склянку води, куди додають 8 крапель 0,1-процентного атропіну, 2 таблетки беладонни; проводять шту­чне дихання; промивають шлунок водою з активованим вугіл­лям; зі шкіри отруту змивають струменем води.

293

■