Рис. 3.8. Розпалювальні палички

такі розпалювальні палички дуже швидко. Треба приготувати кілька таких паличок, на інших гілках другої і третьої партії палива теж зробити надрізи. Нехай вони не будуть такими гли­бокими, але вони повинні розташовуватися по всій довжині і краще з різних боків.

Коли багаття розгориться достатньо для того, щоб можна було підкладати великі дрова (товщиною з руку і більше), потрібно і на них зробити по всій довжині подібні зарубки, тільки, звичай­но, тепер уже сокирою. А ще краще - розколоти кожне поліно уздовж. Внутрішні шари деревини залишаються сухими, яким би сильним дощ не був, і загораються досить легко.

5. Поведінка на воді

За статистичними даними, у середньому на водоймищах і ріках України тоне близько 5 тис. осіб щороку.

Аналіз загибелі людей на воді показав, що найбільше людей гине при купанні в необладнаних місцях - 90% , у каналах, кри­ницях - до 10% і на організованих пляжах - менше 1%.

Основними причинами загибелі при купанні є:

• купання у стані сп’яніння - 55%;

• невміння плавати - 25%;

• недогляд за дітьми до 16 років - 13%;

• інші (самовбивства, нещасні випадки) - 7% .

До підвищення травматизму на воді призвело те, що на водо­ймищах, які використовуються підприємствами, організаціями, селянськими спілками і громадськими організаціями в госпо­дарських цілях і з метою відпочинку населення, не підбирають­ся і не обладнуються місця для купання.

Практично допомога потерпілим на воді надавалась лише там, де функціонують державні рятувально-водолазні станції.

253

У місцях масового відпочинку населення різними торговель­ними структурами в купальний сезон організовується торгівля спиртними напоями, що призводить до збільшення кількості не­щасних випадків на воді.

Для зменшення чисельності нещасних випадків на воді необ­хідно вжити ряд заходів:

1. Рішенням місцевих рад народних депутатів закріпити водо­ймища за підприємствами, устано^а^и,''селянськими спілка­ми і громадськими організаціями, -які використовують їх у господарських цілях і з. метою відпочинку населення.

2. Зобов’язати їх підібрати місця для купання і відпочинку на­селення, відкрити відомчі рятувальні пости.

3. Зобов’язати підприємства, організації, які проводять роботи з виймання ґрунту, торфу, виколювання льоду чи поглиблення дна водоймища, виставляти попереджувальні знаки в небезпеч­них місцях, а по закінченні робіт вирівнювати дно водоймища.

4. На водоймищах загального користування, де функціонує дер­жавна рятувально-водолазна служба, організувати чергуван­ня працівників міліції та органів охорони здоров’я (особли­во в передвихідні, святкові та вихідні дні).

5. З настанням весни для успішного проведення весняного па­во дка рішенням обласної, районної та місцевих Рад народ­них депутатів організувати штаби по боротьбі з паводками з обов’язковим залученням до їх складу працівників рятува- льно-водолазної служби.

Штаби по боротьбі з паводками до настання паводка зобо­в’язані:

• зосередити у своєму розпорядженні необхідні рятувальні засоби і техніку;

• розробити маршрути своєчасної евакуації населення;

• взяти на облік квартири, житлові будинки, одиноких і пре­старілих жителів .у районах можливого затоплення;

• взяти на облік індивідуальні весельні і моторні човни;

• для недопущення дорожньо-транспортних пригод зобов’яза­ти дорожні служби, організації, підприємства позначити ві­хами ями, траншеї, глибокі канали і т. ін.;.

• у період загрози паводка організувати цілодобові чергуван­ня спеціально підготовлених для цього людей.

6. Заборонити відкриття пляжів, човнових прокатних станцій, плавальних басейнів, переправ, таборів відпочинку, туристич­них баз без погодження з державною рятувально-водолаз- ною службою.

254

Вибираючи пляж для безпечного відпочинку людей на воді, слід дотримуватись ряду важливих вимог. Перш за все водойми­ще, де буде розташований пляж, не повинне мати поверхневих забруднень, масляних плям, плаваючого сміття. Берег пляжу має бути похилим, дно твердим із поступовим зниженням до глиби­ни 1,7 м. Відстань до місця стоянки суден, водопою худоби, ви­току каналізаційних і стічних вод має становити не менш як 100 м .

Швидкість течії не повинна перевищувати 0,5 м/сек, течія зі швидкістю від 0,5 до 1 м/сек може бути допущена лише за від­сутності місць із меншою течією.

У місцях купання на глибині 1,2-1,3 метра виставляється водомірна рейка. Межі місць, відведених для купання, мають бути позначені буйками на віддалі 25-30 метрів один від одного.

Площа зони купання вибирається з розрахунку 5 м² на одно­го відпочиваючого на проточній воді, а на непроточній воді збі­льшується у 2-3 рази.

На березі в місцях масового купання через кожні 25 метрів, не далі як 5 м від води мають бути розташовані щити з навіше­ними на них рятувальними засобами (круг, рятувальне кільце Олександрова).

У кожному місці купання на видному місці мають бути ви­ставлені:

• інформаційні щити з правилами поведінки на воді та показ­никами температури води і повітря;

• схематичне зображення території та акваторії пляжу з ука­заними найбільшими глибинами і небезпечними місцями;

• інформаційний щит з адресою і телефоном найближчої ря­тувально-водолазної станції.

Досвід і спостереження свідчать, що нещасні випадки найча­стіше трапляються при порушенні заходів безпеки на воді. Ко­жному слід пам’ятати, що вода помилок не пробачає. На відпо­чинку необхідно дотримуватися заходів безпеки та намагатися якнайшвидше навчитися плавати. Товариство рятування на воді навчає громадян найпростіших заходів безпеки, і їх при купанні потрібно виконувати дуже точно.

Купайтеся краще вранці або ввечері, коли сонце гріє, але не­має небезпеки перегрівання. Температура води має бути не ниж­че +17... 19 °С, у більш холодній перебувати небезпечно.

Плавайте у воді не більше 20 хвилин, причому цей час пови­нен збільшуватися поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

255

Не доводьте себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судоми, припинення дихання, втрата свідомості. Кра­ще купатися кілька разів по 15-20 хвилин.

Не входьте, не пірнайте у воду після тривалого перебуван­ня на сонці, коли периферичні судини сильно розширені для більшої тепловіддачі. При охолодженні у воді настає різке ре­флекторне скорочення м’язів, що може ^причинити припинен­ня дихання. ф: ‘

Не входьте у воду у стані алкогольного сп’яніння. Алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку.

Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, вибирайте безпечне для купання місце з поступовим схилом, твердим і чистим дном. У воду заходьте обережно. Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях, спеціально необладнаних. Навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, то за ніч могли щось скину­ти у воду або течія могла принести корчі.

Не запливайте далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил. Відчувши втому, не слід губитися і праг­нути якнайшвидше доплисти до берега. Навчіться «відпочива­ти» на воді. Для цього обов’язково потрібно вміти плавати на спині. Перевернувшись на спину і підтримуючи себе на поверх­ні легкими рухами кінцівок, ви зможете відпочити.

Якщо вас захопило течією, не намагайтеся з нею боротися. Треба плисти вниз за течією, поступово, під невеликим кутом, наближаючись до берега.

Не розгублюйтесь, навіть якщо ви потрапили у вир. Необхід­но набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зроби­вши сильний ривок убік, спливти.

У водоймах із великою кількістю ряски намагайтеся плисти поблизу самої поверхні води, не чіпати рослини, не робити різ­ких рухів. Якщо все-таки руки чи ноги заплуталися у стеблах, необхідно зупинитися (набрати положення «поплавка», «спли­вання») і звільнитися від них.

Дуже обережно плавайте на надувних матрацах, автомобіль­них камерах і надувних іграшках. Вітром або течією їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею - захлеснути, із них може вийти повітря, і вони втратять плавучість.

Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обе­режності. Не плавайте з трубкою при сильному хвилюванні води в морі. Плавати треба тільки вздовж берега та обов’язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.

256

Не допускайте грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, «топити», подавати помилкові сиг­нали про допомогу і т. ін.

Не запливайте за обмежувальні знаки, які позначають аква­торію з перевіреним дном, визначеною глибиною, там гаранто­вана відсутність водовирів та інших небезпек.

Не наближайтеся до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу вас.

Порушення цих правил залишається головною причиною загибелі людей на воді.

Втім, називають також іншу причину загибелі на воді: спо­чатку самовпевненість, а потім страх. Причому відомо, що і від того, і від іншого часто рятують знання.

У вас починає судомити ногу. Знаючи, що це звичайна ситуа­ція, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, розпря­мивши ногу, сильно рукою потягти на себе ступню за великий палець. Якщо не знати цього прийому, легко злякатися, і, втра­чаючи сили і збиваючи дихання, намагатися плисти до берега, а там уже - як поталанить.

Зрозуміло, усі ці поради потрібні, якщо ви вмієте плавати.

Рятування потопаючого. До потопаючої людини необхід­но підпливати ззаду. Якщо це зробити неможливо, то слід пірну­ти під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною (рис. 3.9). Робити це потрібно в тих випадках, коли потерпілий в паніці робить безладні рухи або чинить опір.

Рис. 3.9. Захоплення потопаючого перед буксируванням

257

Опинившись за спиною потопаючого, рятівник міцно хапає потерпілого, випливає на поверхню і буксирує його до берега одним із указаних способів (рис. 3.10-3.13).

258

Рис. 3.13. Буксирування при захваті вище ліктів

У місцях із сильною течією допомогти потопаючому значно важче. У цьому випадку потрібно бути і відважною людиною, і відмінним плавцем. Краще, якщо є можливість, доплисти на човні до утопаючого і простягнути йому шнурок чи колоду.

Зазвичай в місцях із сильною течією вода буває холодною, тож якщо ви впевнені у своїх силах і хочете допомогти потопаючому самостійно, то краще надавати допомогу у верхньому одязі, інак­ше ви ризикуєте переохолодити організм. Коли нещастя сталося в гірській річці, де сильна течія, то вам потрібно бути дуже обере­жним, пірнаючи у воду. Дно в більшості гірських річок кам’яни­сте, тому пірнати у воду потрібно ногами, щоб не травмувати голо­ву. При сильній течії у воду входять вище того місця де знахо-. диться потопаючий - течія сама допоможе добратися до нього.

Способи Звільнення від захватів потопаючого. Способи зві­льнення від захватів використовуються в тих випадках, коли потопаючий знаходиться в стані сильного переляку і хапається за рятівника. Щоб звільнитись від захватів потопаючого, рятів­ник докладає значних зусиль, а інколи застосовує силу. Найчас­тіше потопаючий хапає рятівника за кисті рук, шию (спереду, ззаду), тулуб через руки, під руки і за ноги.

Якщо потопаючий схопив рятівника, то останній повинен звільнитися від нього за допомогою пірнання. У випадку, коли пірнання успіху не принесло, слід застосовувати один із способів (рис. 3.14-3.17) і звільнитись від захвату.

Від захвату потопаючого за тулуб під руки рятівник звільня­ється від нього таким же прийомом, як при захваті за шию спереду.

Звільнення від захвату за тулуб через руки. При захваті по­топаючим рятівника руками за тулуб через руки спереду рятів­ник, стиснувши кисті рук у кулаки, завдає різкого удару велики­ми пальцями в область ребер потопаючого, після чого буксирує його одним із прийомів.

259

Рис. 3.14. Звільнення від захвату рук

Рис. 3.15. Звільнення від захвату за шию спереду

260

а) б)

Рис. 3.16. Звільнення від захвату за шию ззаду

Рис. 3.17. Звільнення від захвату за ноги 261