крити, бо помічено, що кульова блискавка часто вибирає саме ці шляхи навіть при слабкому русі повітря. Під час сильної грози в приміщенні краще знаходитися якнайдалі від вікон і печей. Блискавка часто вдаряє в димар і руйнує печі, а при падінні на будинок проходить по стінах і по тих кутах, де розташовані ри­нви. При грозі краще триматися якнайдалі від проводів і вели­ких металевих мас, наприклад, від залізних стовпів. Розмови по телефону, особливо під час сильної грози, не рекомендуються. Слід вимкнути радіоприймачі і телевізори.

Ознаки удару блискавки: на шкірі потерпілого є знаки входу електрики діаметром до 3 сантиметрів у вигляді розгалужених червоних ниточок. Загальний стан: опіки, судоми, занепад сер­цевої і дихальної діяльності, втрата притомності.

2. Орієнтування на місцевості без компаса і карти

Особливості орієнтування. Орієнтуватися на місцевості - це означає вміти визначати своє місцезнаходження і потрібний на­прям руху відносно сторін горизонту, навколишніх природних і штучних предметів (об’єктів та елементів рельєфу).

Орієнтування передбачає:

1. Пізнавання місцевості за відомими орієнтирами і ознаками.

2. Визначення сторін горизонту, тобто напрямів: північ, південь, схід, захід.

3. Визначення свого місцезнаходження щодо орієнтирів, навко­лишньої місцевості та напрямів руху.

Основне завдання орієнтування полягає в тому, щоб витрима­ти обраний напрям за будь-яких умов: удень і вночі, під час руху в тумані чи в дощ. на пересіченій або закритій місцевості тощо. Тому орієнтуватися треба безперервно, одночасно кілько­ма способами, які б доповнювали один одного і служили своєрі­дним контролем.

За будь-якого способу орієнтування важливо вибрати на мі­сцевості такі орієнтири, які стануть добрими маяками, указува­тимуть потрібний напрям, забезпечуватимуть рух без грубих помилок. Це можуть бути різні природні та штучні предмети (об’єкти): вершини горбів, вигини річок, мачти, димарі, перехре­стя доріг, окремі будинки тощо.

Орієнтири повинні різко відрізнятися від інших предметів за формою, розмірами і забарвленням.

Під час руху незнайомою місцевістю слід вибирати кілька близьких і далеких орієнтирів. Просуваючись уперед, намічають

235

нові орієнтири, запам’ятовують їх зовнішній виг'ляд і взаємне розташування.

Рухаючись до близького орієнтира, загальний напрям ви­тримують за дальнім. Це робиться для того, щоб, коли ближній орієнтир закриється перешкодою (лісом, підвищенням рельєфу тощо), можна було витримувати правильний напрям. Досягши одного близького орієнтира, намічають: Другий'близький орієн­тир у створі з дальнім. Змінюючи напрям руху, вибирають но­вий дальній орієнтир.

Визначення сторін горизонту за сонцем. У північній пів­кулі сонце знаходиться за поясним декретним часом: на сході

• о 7 год, на півдні - о 13, на заході - о 19 і на півночі -- о 1 год. Визначаючи напрями, слід враховувати, що сонце в середньому переміщується на 15° за 1 год або на 1° за 4 хв. У момент спосте­реження визначають, на скільки градусів сонце змінило поло­ження від напряму на схід або південь.

Приклади:

1. 0 10 год 20 хв сонце перемістилося від сходу на 3 год 20 хв. (10 год 20 хв - 7 год), або на 50° (15° • 3) + (20 : 4). Отже, напрям на сонце о 10 год 20 хв становить 140° (90° + 50°).

2. О 17 год 40 хв сонце здійснило шлях на південь за 4 год 40 хв. (17 год 40 хв - 13 год), що дорівнює 70° (4 ■ 15°) + +(40 : 4). Напрям на сонце становить 250° (180° + 70°).

Улітку на широтах України в перші години після сходу і в останні перед заходом сонця воно переміщується відносно лінії горизонту на 7-10° за 1 год. Це слід враховувати, визначаючи напрям до 7 год і після 19 год.

Визначення сторін горизонту за сонцем і годинником. Го­динник кладуть на горизонтальну поверхню і годинну стрілку спрямовують на сонце (точніше на орієнтир, що знаходиться прямо під сонцем). Кут між цифрою 1 і числом, на яке вказує годинна стрілка, ділять на 2. Візують на горизонт пряму лінію, що при цьому утворилася. Ця пряма (бісектриса), одним кінцем, спрямованим від годинника, вкаже на південь, а протилежним

• на північ. Слід пам’ятати, що годинник має йти за поясним декретним часом.

У районах, розташованих на південь від широти 45-50°, щоб підвищити точність визначення напрямів північ-південь, можна скористатися таким способом. Тримаючи годинник у правій руці цифрою 1 від себе, нахиляють його під кутом 40-50° до площи­ни горизонту і знаходять на циферблаті точку, що лежить посе­

236

редині дуги між цифрою 1 і годинною стрілкою (бісектрисою). Утримуючи годинник у нахиленому положенні, лівою рукою при­кладають до циферблата сірник навпроти цієї точки вертикаль­но до площини циферблата. Не змінюючи положення годинника і сірника, повертаються так, щоб тінь від сірника проходила че­рез центр циферблата. При цьому положенні цифра вказуватиме на південь.

Сторони горизонту (приблизно) можна визначити за перемі­щенням вершини тіні. На рівній ділянці встановлюють верти­кально (на око) віху або будь-яку рівну палицю. Вершину тіні позначають шпилькою (тоненьким кілочком, камінцем). Через 30-40 хв удруге позначають положення вершини тіні. Пряма, що сполучає перше і друге положення вершини тіні, указує на­прями на схід і захід, а перпендикулярна до неї лінія - на північ і південь.

Найточніші результати одержують у дні весняного (21 бере­зня) і осіннього (23 вересня) рівнодення. У ці дні пряма, що сполучає вершини тіні, спрямована точно на захід і схід. Менш точно сторони горизонту можна визначити у дні літнього (22 червня) і зимового (22 грудня) сонцестояння.

Визначення сторін горизонту за місяцем. Горизонтальний діаметр диска повного місяця розділіть на 12 частин і визначте, скільки таких частин міститься в його поперечнику в момент спостереження (рис. 3.1). Якщо видно праву частину диска, тоб­то місяць молодий, то здобуту кількість частин віднімають від часу спостереження (годинник має іти за поясним декретним часом). Коли видно ліву частину місяця, тобто він старий, то кількість частин слід додати до часу спостереження. Щоб не забути, коли видимі частини додавати, а коли віднімати, можна скористатися мнемонічним правилом (див. рис. 3.1).

З частини 6 частин 9 частин 12 частин 9 частин 6 частин 3 частини

Рис. 3.1. Визначення сторін горизонту за місяцем

237

Одержана сума або різниця означає ту годину ночі (дня), у якій знаходитиметься сонце на місці місяця в момент його спо­стереження.

Запам’ятавши цю годину, спрямовують на місяць поділку циферблата годинника, яка відповідає обчисленій годині, а не годинну стрілку. Потім ділять навпіл_,дут' між цифрою і поділ­кою циферблата годинника, спрямованого на місяць. Бісектриса кута вказуватиме на південь.

Приклад. Час спостереження 20-30 хв. Місяць старий. Ви­дима частина диска становить 10 частин його діаметра. Отже, сонце знаходитиметься на місці місяця о б год ЗО хв (20 год ЗО хв + 10 = 30 год 30 хв). Спрямувавши на місяць поділку циферблата, що відповідає положенню годинної стрілки о 6 год 30 хв, ділять кут між цією поділкою та цифрою навпіл і дістають напрям на південь.

Під час повного місяця і місяць, і сонце знаходяться в одному напрямі, тому в цей час на місяць можна наводити годинну стрілку і ділити навпіл кут між годинною стрілкою і цифрою 1.

Визначення сторін горизонту за місцевими ознаками. На­прям північ-південь можна встановлювати і за різними місце­вими ознаками, характерними для даної місцевості, хоч за тако­го способу виникає помилка до 30-50°. Це пояснюється тим, що положення орієнтирів чи певних ознак, прикмет залежить від особливостей рельєфу, ступеня вологості, напряму переважаючо­го вітру тощо.

Наприклад, у лісі крона дерев звичайно розвивається в той бік, де більше простору, а не на південь, як прийнято вважати. На формування крони поодиноких дерев значною мірою впли­вають напрями переважаючих вітрів. Утворення річних кілець на стовбурах дерев часто залежить від фізіологічних особливос­тей їх росту, від напрямів переважаючих вітрів, від рельєфу міс­цевості тощо. Тому, орієнтуючись за ними, необхідно використо­вувати й інші ознаки.

Кора поодиноких дерев з півночі буває темнішою, інколи вона вкрита мохом, особливо біля кореня. Але цією ознакою можна користуватися тоді, коли вона характерна для кількох дерев.

Мурашники в лісі, як правило, розташовані з південного боку дерева, пенька чи куща. Південний бік мурашника пологіший, ніж північний.

Великі пеньки, валуни, камені, скелі з півночі звичайно вкри­ті мохом.

238

На галявинах соснового лісу після дощу стовбури стають темнішими з північного боку.

У жарку суху погоду з південного боку на стовбурах сосен і ялин виділяється смоли більше, ніж з північного.

Північний схил яру, як правило, крутіший за південний, більш відслонений, з осипами, тріщинами, промоїнами; рослинність тут рідка і бурувата.

У похмуру і дощову погоду через нерівномірне висихання кори після дощу на стовбурах дерев з півночі утворюється вер­тикальна темна смуга.

У першій половині літа трава густіша і вища з південного боку, з півночі - рідша й нижча. У другій половині літа з півдня трава звичайно більш пожухла, водночас з північного боку - свіжіша.

На кущі суниць найчервоніші ягоди звичайно з південного боку.

Орієнтуючись за рослинним «компасом», слід користувати­ся кількома прикметами й порівнювати результати спостережень.

Узимку і рано навесні сніг швидше тане на південних схилах горбів і гір та на північних схилах ярів, лощин і ям, у результаті чого на снігу утворюються витягнуті на південь виступи у ви­гляді зазубрин або шипів. Навколо поодиноких дерев, стовпів, каменів, пеньків ранньої весни утворюються витягнуті на пів­день борозенки, бо сніг тане швидше з північних боків заглиб­лень, що краще освітлюються сонячним промінням.

Визначення азимута без компаса

За допомогою годинника. Циферблат годинника поділено на 60 частин (поділок). Ціна однієї поділки, тобто однієї хвилини, — 6°. Одній годині відповідає 30°.

Щоб визначити азимут, число 12 циферблата спрямовують на північ, тобто на орієнтир, яким позначено північний напрям з точки стояння. Потім візують поглядом з центра годинника лінію на орієнтир (предмет), що вказує заданий напрям, і запа­м’ятовують на циферблаті поділку, через яку проходить лінія візування. За ходом годинникової стрілки від числа 12 раху­ють поділки (хвилини) і множать їх кількість на 6. Одержане число і буде азимутом у градусах.

За допомогою «паперового компаса» (рис. 3.2). На аркуші паперу креслять тушшю лімб (градусне кільце), як у компаса. Діаметр круга - 11,5 см. У цьому випадку 1 мм на лімбі відпо­відатиме 1° напряму. Поділки лімба можна нанести і через 5°, тобто через 5 мм. Паперовий лімб наклеюють на картон. Ази­мут визначають, як за допомогою годинника.

239