рухомих локомотивів, вагонів, дрезин та ін., а також у від­сутності сторонніх предметів, об які можна спіткнутися;

• при спуску з гальмівної площадки потрібно повернутися лицем до вагона і триматися за поручні;

• сідати на гальмівну площадку і спеціальну підніжку та схо­дити з них тільки при зупинці рухомого поїзда.

В обмежених місцях, де з обох сторін дороги протягом біль­ше 100 м є високі платформи, будівлі, огорожі та круті схили виїмок, що не дозволяють робітникам розміщуватися збоку від дороги при проходженні рухомого складу, роботи необхідно спе­ціально узгодити з черговим по станції, і місце роботи огоро­джується сигналами зупинки встановленого зразка, про що ро­биться відповідний запис у журналі «Огляду доріг, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв’язку і контактної мережі».

8. Виконання топографо-геодезичних робіт на водах

Експлуатація маломірних судів. При експлуатації плавзасобів необхідно дотримуватися вимог «Правил техніки безпеки на суд­нах морського флоту», «Правил плавання по внутрішніх водних шляхах», Інструкції про порядок здійснення контролю за вико­нанням судноплавними компаніями України, нормативних актів з питань безпеки судноплавства, Положення про навчання та перевірку знань посадових осіб, які здійснюють державний на­гляд за забезпеченням безпеки судноплавства на морському і річковому транспорті.

Перед початком навігації по судноплавних водних шляхах мають бути проведені технічний огляд, реєстрація і перереєстра­ція всіх плаваючих засобів топографо-геодезичних організацій у місцевих органах Реєстру України або в навігаційно-технічній інспекції та отримані дозволи на їх експлуатацію.

Маломірні судна повинні проходити огляд у порядку і в тер­міни, передбачені відповідними інструкціями державних інспек­цій з маломірних суден. Човни з веслами мають бути стійкими до перевертання, не мати протікання. Забороняється використання підвісних човнових моторів підвищеної потужності, що не відпові­дають вантажопідйомності і стійкості човнів. Потужність човно­вих моторів залежно від вантажопідйомності судна не повинна перевищувати меж, указаних у табл. 2.6. Підвісні мотори повинні додатково кріпитися до човнів страхувальними канатами. На мо­торних човнах мають бути запасні справні весла.

Вантажопідйомність човна, кг	до 300	300-500	500-1000	1000-1500	понад 1500
Потужність мотора, к.с., не більше	6	-12	18	22	25

Для герметизації можливих пробоїн і тріщин на човнах по­винні бути необхідні матеріали. Плоти мають бути міцно зв’яза­ні і обладнані необхідним устаткуванням (кермо, греби, прича­льний канат та ін.). Усі плавзасоби мають бути забезпечені ін­дивідуальними рятувальними жилетами, поясами або нагрудни­ками в кількості, що відповідає чисельності посадочних місць.

У всіх випадках транспортування бригад по воді, особливо при подоланні небезпечних ділянок, рятувальні засоби (жилети, нагрудники, пояси) мають бути одягнені на людей, а рятувальні круги та інші засоби при їх наявності на плавзасобі мають бути розташовані на видному і легкодоступному місці. До управлін­ня катерами і моторними човнами допускаються особи, що ма­ють посвідчення на право керування відповідним плавзасобом.

При завантаженні плавзасобу необхідно суворо дотримува­тися встановлених для них норм вантажопідйомності. Для уни­кнення перекидання або затоплення плавзасобу люди і вантаж на них мають бути розміщені рівномірно, причому важкі ванта­жі складаються на дно плавзасобу в середній його частині. Забо­роняється завантажувати ніс човна. Висота вантажу над бортом човна не повинна перевищувати 20-25 см. Висота бортів заван­таженого човна над водою в тиху погоду має становити не мен­ше 20 см, у вітряну — не менше 30 см. Піднімати людину з води дозволяється тільки з корми або носа човна. При посадці і виса­дці людей човни та інші плавзасоби повинні ставитися вздовж берега або причалу (якщо дозволяє глибина річки, озера і т.д.).

Під час пересування річками в дуже небезпечних місцях (пе­рекати, пороги, швидкотоки тощо) човни і плоти повинні спус­катися на шнурках без пасажирів і вантажу. Невеликі човни в районі лісових заломів і порогів треба перетягувати берегом.

Пересування на гумових (секційних) надувних човнах допус­кається по незасмічених водоймищах і річках із спокійною течі­єю. Гумові човни мають бути забезпечені веслами, кочетами, бан- ками-сидіннями, леєрами або бортовими канатами, причальними стропами, рятувальними линами та іншими засобами залежно від типу човна, а також матеріалами для ремонту човна.

147

При пересуванні на моторних човнах забороняється робити різкі повороти. При появі хвиль човен рекомендується спрямо­вувати носом до хвилі, зменшивши швидкість. На річках з не­безпечними перешкодами (пороги, водоспади та ін.) до управлін­ня човнами і плотами допускаються тільки досвідчені штурма­ни, які обізнані з особливостями місцевих річок.

При роботі на маломірних судах забороняється:

• пересуватися водними шляхами під час туману, завірюхи, льодоходу, при вітрі понад 6 балів, сплаві лісу, а на моторних човнах - і в темний час доби;

• палити на плавзасобах за наявності на них горючих і вибу­хових речовин та матеріалів;

• купатися з бортів човнів і катерів під час їх руху;

• знаходитися в аварійному човні, що причалив до катера під час його руху;

• під час руху човна, плоту стояти (за винятком випадків пере­сування за допомогою жердин), переміщатися без необхідно­сті, робити різкі рухи, сидіти, звісивши ноги за борт, переса­джуватися з одного човна до іншого;

• ночувати на всіх видах маломірних суден і плотах;

• плавати в безпосередній близькості від берегів з нависаючи­ми козирками;

• при пересуванні судноплавними ріками проходити в безпо­середній близькості від багатотоннажних суден;

• підпливати на човнах, плотах та інших плавзасобах до баке­нів, барж, що їх перетягують через річку тросами за течією;

• пересуватися на човнах, катерах та інших плавзасобах з несправними або нестійко працюючими моторами (двигу­нами).

При швартуванні катера потрібно остерігатися затягування швартовими канатами рук і ніг пасажирів. Причалювання чов­на до борту катера слід проводити при непрацюючому гвинті катера і проти течії. У темний час доби човен повинен мати світловий сигнал, а катер має бути освітлений. Відштовхувати човен від катера потрібно жердиною з рогатиною, упираючи її до носа від човна.

Гідрометричні і топографічні роботи на річках, озерах, водосховищах і шельфах, що виконуються із застосуванням плавзасобів. Гідрометричні роботи і топографічна зйомка водних акваторій виконуються з плавзасобів (морські і річкові паропла­ви, катери, шлюпки, моторні човни, човни, плавучі споруди і пло­ти) і належать до робіт з підвищеною небезпекою.

Плавання суден і сплав плотів по судноплавних річках, озе­рах, водосховищах і каналах регламентуються відповідними пра­вилами плавання по внутрішніх водних шляхах. На сплавні несудохідні, так звані малі річки, зазначені правила не поширю­ються; на цих річках діють правила, установлені організаціями, які їх експлуатують.

Судна, призначені для гідрометричних і топографічних робіт на озерах і водосховищах, повинні мати такі морехідні якості: плавучість, остійність, непотоплюваність, швидкість, повороткість. Згідно з «Правилами технічної експлуатації суден морського флоту» судно при недостатній стійкості і крені більше 8° у пла­вання не випускається. Маломірні судна, які використовуються при гідрометричних і топографічних роботах, повинні бути осна­щені згідно з табелем постачання маломірних суден.

Кількість допущених до посадки людей чітко і великими цифрами має бути вказана на бортах човна (шлюпки, бота) або катера незмивною фарбою або випалюванням біля носа з кож­ної сторони плавзасобу.

Виконувати роботи зі шлюпки при силі вітру більше 3 балів за шкалою Бофорта не дозволяється. Під час льодоходу не вище трьох балів виконання гідрологічних робіт допускається тільки із суден зі сталевим корпусом.

Якірні троси повинні мати не менш як шестикратний запас міцності і випробовуватися до початку робіт. Використовувані при гідрогеологічних роботах металеві троси мають відповідати вимогам ГОСТ 3241-80 «Канати сталеві. Технічні умови».

Безпека проведення робіт із застосуванням блоків має забез­печуватися правильним їх підбором і експлуатацією. Діаметр металевих блоків при роботі з ручним приводом повинен бути не менше 16, а при роботі з машинним приводом - не менше 20 діаметрів троса.

При гідрогеологічних роботах слід застосовувати лебідки з електричним і мають ручним приводом. Під час роботи з лебід­ками забороняється:

• виконувати ремонтні роботи, регулювати гальма, мастити і чистити механізми;

• надягати канат, що зіскочив, на барабан або ролик блоку;

• поправляти на барабані неправильно намотуваний канат;

• різко гальмувати при підйомі або опусканні вантажу;

• залишати канат після роботи в натягнутому положенні;

• стояти поблизу натягнутого каната;

149

• навантажувати лебідку вантажем, що перевиїцує її ванта­жопідйомність;

• вставляти металеві прокладки до отвору рукоятки ручної лебідки для ущільнення її на квадраті валу;'

• працювати на електролебідці з несправним заземлення:м.

При постановці візуальних геодезичних орієцтирів необхід­но дотримуватись таких умов: • -

• буї, віхи і буйрепи мають бути виготовлені на березі;

• у тих місцях палуби, звідки проводитиметься установка буїв і віх, не повинні знаходитися сторонні предмети;

• буйреп укладається на палубі так, щоб під час його викидан­ня не утворювалися петлі;

• при ручній постановці віх або буїв необхідно викинути пере­дусім буйреп, потім буй або віху і якір-вантаж, розміщені спочатку на фальшборту.

Постановку і зняття віх і буїв необхідно виконувати тільки за штильової погоди при повній зупинці судна. При постановці віх із шлюпок або малих катерів віхи потрібно буксирувати по воді. Буйреп має кріпитися до шпиртбакену перед буксируван­ням, а до якоря - у місці постановки, після вимірювання глиби­ни. На акваторії роботи можна проводити тільки в рятувальних жилетах, а виконавець промірів повинен страхувати себе кін­цем фала до банки шлюпки або корпусу катера.

При проведенні топографо-геодезичних робіт на акваторіях з катерів (шлюпок) і моторних човнів на береговій базі, яка є в районі робіт, але не далі 3 км від робочої шлюпки (катера), пови­нна знаходитися друга моторна шлюпка (катер), яка проводить безперервне спостереження за працюючими суднами. Між пра­цюючими шлюпками, страхуючими катерами і береговою базою повинен бути встановлений постійний радіозв’язок або світлова умовна сигналізація за допомогою ракет.

Під час роботи має здійснюватися безперервне спостережен­ня за зміною погодних умов з урахуванням місцевих ознак по­гіршення погоди. При отриманні сигналу штормового попере­дження в. районі робіт необхідно прийняти рішення про повер­нення працюючих на берег. У разі раптового обмерзання маломі­рного судна необхідно вжити таких заходів:

• негайно припинити роботи;

• постійно проводити сколювання криги з бортів судна;

• судно відвести в безпечний район.

150

При появі великих морських тварин у безпосередній близько­сті від зони робіт усі роботи необхідно припинити. При виявленні на плаву або на дні вибухонебезпечних предметів необхідно:

• усі роботи припинити;

• керівнику робіт повідомити до найближчого морського пор­ту про місце виявлення вибухонебезпечних предметів.

Доставка екіпажів маломірних судів на берег в аварійних ситуаціях може проводитися на багатосекційних надувних чов­нах.

Промірні роботи дозволяється проводити:

• на річках із швидкістю течії 1,5 м/с - з веслових човнів і катерів;

• на річках із швидкістю течії 1,5-2,5 м/с із човнів і понтонів, що пересуваються по тросу;

• на річках із швидкістю течії більше 2,5 м/с - із катерів від­повідної потужності;

• на невеликих річках із швидкістю течії більше 2,5 м/с - із люльок, що пересуваються по тросу, або з гідрометричних мі­стків.

Вантажопідйомність човна, який використовується на про­мірних роботах, має бути не менше 0,5 т. Промірювання глибин до 3 м робиться наміткою, до 20 м - ручним лотом, а глибини більше 20 м вимірюють ехолотами ПЭЛ-3, ПЭЛ-4.

Промірні роботи із самохідних плавзасобів слід проводити на тихому ходу. При проведенні робіт лотом забороняється сто­яти на борту і сидіннях, перегинатися через борт човна. Підйом і опускання лота масою більше 10 кг необхідно виконувати за допомогою лебідки або короба. Працюючий з наміткою або ло­том розміщується на носі катера або човна. Лотлінь не повинен мати пошкоджень. Забороняється намотувати на руку вільний кінець лот ліня і використовувати сталеві троси як лотлінь руч­ного лота. Забороняється гальмувати руками барабан, який ви­користовується для змотування і намотування лотліня. При ві­брації лотліня запобіжну собачку потрібно встановити на хра­повик для попередження зворотного обертання барабана.

Вимірювання глибини наміткою слід проводити за командою керівника робіт. Намітка опускається вперед і вбік від курсу катера з тим, щоб при русі вона не могла бути затягнута під днище катера. Виконуючи промірні роботи з човнів, поромів на створах, де швидкість течії більше 1,5 м/с, носова частина човна (понтона) повинна закладатися наглухо (тонкими дошками або

151

брезентом) на рівні бортів, щоб уникнути зачерпування води но­совою частиною.

Натягування троса через судноплавну річку для виконання гідрометричних робіт допускається з відома судноплавного на­гляду, з яким це питання узгоджується письмово, Міцність тро­са на розрив повинна відповідати розрахунку і мати шестикрат­ний запас. Міцність кріплення опор, справйість троса і механіз­мів перевіряються: перед початком роібіт - начальником партії, щомісячно - виконавцем робіт. Трос позначається: удень - пра­порцями, вночі - ліхтарями.

На судноплавних річках, коли на створі проводиться робота, трос опускається на дно річки. Категорично забороняється зали­шати трос у натягнутому стані на ніч, а також натягувати його при густому тумані або сильному дощі.

Люлькові переправи влаштовуються за типовими або спеціа­льними проектами. Перед початком робіт усі конструкції (тро­си, блоки, лебідки, опори, кріплення троса, корпус люльки і т.д.) переправи оглядаються і перевіряються комісією з участю нача­льника партії (експедиції). Результати огляду фіксуються ак­том. Люлькові переправи всіх систем після їх спорудження ви­пробовуються на міцність. Випробування люлькової переправи проводиться начальником партії з представником сільради і одного свідка або у присутності трьох свідків за відсутності пред­ставника сільради. Результати випробовування слід фіксувати актом. Величину ваінтажопідйомності люльки позначають на борту фарбою Пересування люльки по тросу здійснюється за до­помогою спецлебідок. Низ люльки, у якій знаходиться спостері­гач і вантаж, має підноситися над горизонтом води не менше ніж на 2 м. На люльці повинен знаходитися рятувальний круг або пояс. Швидкість переміщення люльки не повинна переви­щувати 0,5 м/с. Лебідки, які використовуються при люльковій переправі, повинні бути справними і мати автоматичне гальмо.

Люлькова переправа має бути обладнана додатковим аварій­ним тросом у випадках, коли:

• велика відстань між опорами;

• велика висота над рівнем моря;

• високі обривисті малодоступні береги;

• кам’янисте русло і велика швидкість течії.

При проведенні робіт з гідрометричних містків слід виконува­ти всі основні правила безпечного ведення робіт стосовно люль­кових переправ.

152

На гідрометричних містках мають бути встановлені міцні по­ручні з двох сторін висотою не менше 0,8 м, а підвісний місток повинен бути закріплений металевими тросами. При глибині води у створі містка або нижче його понад 1,5 м, а на гірських річках

• понад 0,5 м під час проведення робіт на містку повинні бути рятувальні засоби (круги, канати і т.д.) у кількості, що дорівнює чисельності працівників, які знаходяться на містку, але не менше одного круга на кожні 10 м довжини містка.

Користування гідрометричним містком сторонніми особами (пересування через річку) категорично забороняється, а тому вхід на гідрометричний місток обмежений.

При роботі з ехолотом слід дотримуватися таких правил:

• монтаж приймально-передавальних апаратів необхідно ви­конувати при положенні судна «в дрейфі», при хвилюванні моря (водосховища) не більше 4 балів - після підвішення їх на тросі або канаті за бортом судна;

• кришки ехолота під час роботи повинні постійно закриватися;

• при регулюванні та огляді ехолота, а також при зміні ехограм і відпрацьованих пер, електроживлення від аку­муляторів слід відключати, оскільки напруга струму (до 600 В) небезпечна для життя;

• монтаж і демонтаж ехолота повинні проводити три робітни­ки, розташовуючи його частини на катері рівномірно, щоб уникнути крену або диферента;

• рукоятку барабану перед витравленням троса з тарировоч- ною дошкою слід складати, при підйомі тарировочної до­шки запобіжну собачку потрібно накладати на храповик.

При зміні швидкості перебігу вертушки з човна в умовах, небезпечних для його стійкості, можна обладнати катамаран з двох човнів, забезпечений підвісним мотором. Усі учасники ро­біт на акваторіях зобов’язані чітко засвоїти наведені нижче пра­вила поведінки в екстремальних ситуаціях:

• не пливти від човна, що перекинувся, до берега, а триматися за човен і разом з ним підпливати до берега;

• перебуваючи у воді, постаратися звільнитися від усіх зай­вих предметів одягу, які можна скинути з себе;

• якщо з берега організується дійова допомога, то не поспі­шати допливти до берега, а берегти сили, прагнути утри­матися на плаву;

• при наближенні човна, що підійшов на допомогу, не нама­гатися влізти до нього з борту, щоб не перекинути;

153

• у разі провалення під кригу, якщо- в руках немає дошки, рейки, жердини, потрібно розкинути руки,'щоб не піти під кригу з головою. Вилазити на кригу потрібно, упираючись ногами у протилежний край криги.

Для захисту очей від надмірного засліплення при роботі на кризі в денний час за яскравої і сонячної погоди учасники робіт повинні носити темні окуляри. Не можна виконувати гідромет­ричні роботи під час бурану і вітру понад 5 балів.

Ґрунтова зйомка. Зразки донного ґрунту необхідно підні­мати за допомогою ґрунтовідбірників, підйом і спуск яких слід проводити лебідками і брашпилями, коли судно знаходиться в дрейфі.

Ґрунтову зйомку повинна виконувати бригада з двох чоло­вік; один робітник повинен працювати з пробовідбірником і подавати в потрібний час команди, а другий обслуговує лебідки, виконуючи всі команди першого.

При проведенні ґрунтової зйомки з використанням катеру і шлюпки ґрунт необхідно брати за допомогою ручних ґрунтових кранів, наміток, а також гир з поглибленнями. Забороняється брати проби ґрунту зі шлюпок і моторних човнів важкими і громіздкими приладами: трубками ТНХ-Т, ТНХ-Л та ін. Для запобігання перекидання шлюпки взяття зразків ґрунту зі шлю­пки має проводитися тільки з корми. При взятті зразків донно­го ґрунту за допомогою гир із поглибленнями і ручних кранів забороняється намотувати кінець троса на руку або робити на кінці троса петлю.

Між працівниками, які проводять відбір ґрунту, і вахтовим на містку має бути налагоджений гучномовний зв’язок для ви­конання необхідних маневрів судна. Працюючому з трубкою не дозволяється перегинатися через борт. Трубка повинна підійма­тися плавно, без ривків, особливо при підході до поверхні води і підйомі вище, хід підйому трубки при цьому встановлюють зале­жно від умов проведення робіт, регулюючи швидкість обертання барабана лебідки.

Закладення водомірних постів. При закладенні репера для водомірного поста працівники партій і бригад повинні чітко до­тримуватися вимог безпеки праці підрозділу 2.2.8. «Закладка центрів, марок і реперів» даного посібника.

Забивання паль слід проводити за допомогою копра і молота (баби) при дотриманні таких заходів безпеки:

• майданчик копра та східці до нього мають бути огородже­ні поручнями висотою не менше 1 м;

154

• працювати на копрах дозволяється тільки атестованим робі­тникам;

• закріплення копра на рейках слід проводити захисними за­собами;

• під час перерви в роботі свайний молот (баба) копра слід опу­скати в крайнє нижнє положення;

• копри висотою більше 10 м при пересуванні потрібно зміц­нювати розтяжками, а молот повинен знаходитися в нижньо­му положенні;

• канати слід пропускати через каніфас-блок, закріплений біля основи копра, при підтяганні паль канатами від лебідок;

• під час роботи копра при підйомі та установленні паль сто­роннім особам знаходитися біля копра забороняється;

• при кожному плавучому копрі повинен знаходитися рятува­льний човен;

• при підтягуванні палі лебідками копра блок треба закріплю­вати біля основи копра, а не перекидати канат через блок, закріплений у верхній частині копра;

• забороняється переміщувати та обертати палі безпосередньо руками, з цією метою обов’язково слід застосовувати ломи;

• закріплювати канат на дерев’яних палях при їх підтяганні потрібно за допомогою скоби.

При ручному забиванні паль працівники повинні користува­тися дерев’яною бабою, забезпеченою достатньою кількістю (не менше чотирьох) гладких ручок. При забиванні паль з підмост­ків палю необхідно міцно закріпляти шнурками, і в жодному разі не можна утримувати палю руками. Зусилля робітників, що забивають палю вручну, необхідно координувати командами.

Робота з оглядово-пошуковим гідролокатором (ОПГ) і ра- діо-геодезичними системами (РГС). Складання забортного при­строю слід проводити безпосередньо на палубі.

Опускання забортного пристрою проводиться за допомогою лебідки або капронового фала. У роботах з установлення забор­тного пристрою беруть участь не менше 3-х чоловік: два з них опускають за борт пристрій, а третій закріплює його за допомо­гою гвинтів, що для цього встановлені на палубі, а також за допомогою спеціальних розтяжок.

Обтічники системи необхідно встановлювати і підіймати при відключеному електроживленні гідролокатора при положенні су­дна в дрейфі. При підключенні кабелів пункту управління, обті­чників антени і мережного кабелю штепсельні роз’єми мають з’єднуватися відповідно до їх функціонального призначення.

155

Екрани кабелів заземляють, а кабелі прив’язують'до виступів на перегородках.

Категорично забороняється під час роботи з гідролокатором ОПГ:

• працювати без страховки за бортом;

• проводити встановлення або знімання,-електричних блоків ОПГ, зміну запобіжників при включеній апаратурі та на ходу судна;

• включати блоки до електромережі при відкритих кришках.

.Блоки станцій радіогеодезичної системи потрібно надійно закріплювати на спеціально виготовлених стелажах або крон­штейнах, які теж кріпляться до перегородок або на палубі суд­на. Розміщення кабелю на палубі необхідно узгодити з капіта­ном судна.

З метою запобігання електротравматизму всі силові кабелі напругою більше 36 В мають бути заховані в гумові або хлорві­нілові трубки, що захищають кабель від дії води. В якості сило­вих кабелів забороняється використовувати кабелі, які не розра­ховані на підвищену напругу.

Кабель електроживлення, що йде від агрегату до РГС, пови­нен мати металеву обмотку і бути надійно захищеним від уда­рів. Забороняється проведення електричних кабелів через пере­городки судна. Підведення дротів і кабелів у жодному разі не повинно порушувати герметичність перегородки і відсіків судна, з цією метою використовують отвори з ущільнювачем або ілю­мінатори.

При підключенні проводів живлення до вихідних затискачів під час роботи агрегату вимикач навантаження повинен знахо­дитися в положенні «вимкнено».

Бензинові електроагрегати потрібно надійно закріплювати на дерев’яних або металевих підставках, прибитих або приваре­них до палуби судна. Каністри з бензином необхідно зберігати на палубі окремо від бензоагрегатів, під брезентом, з урахуван­ням правил пожежної безпеки.

Регулювальні роботи, які необхідно проводити з увімкненою апаратурою, дозволяється виконувати тільки за допомогою ізо­льованого інструменту, використовуючи при цьому індивідуальні засоби захисту (діелектричні рукавички, килими і т.д.). Над уста­новленою станцією РГС на палубі необхідно спорудити укриття з фанери або брезенту, натягнутого на міцний каркас. Оператор­ська ділянка палуби вкривається діелектричним килимом.

156