2. Охарактеризуйте шляхи переходу країни від командно-адміністративної до ринкової системи економіки.

Розпад СРСР і всієї соціалістичної системи був об'єктивним явищем, зумовленим глибокою системною кризою командно-адміністративної економіки. Виникла необхідність у пошуках шляхів ринкових перетворень для швидкого і безболісного переходу до змішаної економіки. Досвід функціонування цієї економіки у розвинутих країнах дає можливість упевнитись у правильності вибраного шляху, однак жодна, навіть найефективніша, модель розвитку інших країн не може бути „перенесеною" на національний грунт іншої країни, адже країни розрізняються між собою рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами, історичними традиціями.

Як показує досвід функціонування економіки постсоціалістичних країн, існують загальні закономірності перехідної економіки, які проявляються у поступовому вирішенні таких головних завдань:

- реформування відносин власності (приватизація);

- роздержавлення (зняття з держави безпосередніх функцій управління);

- демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної монополії, антимонопольна політика);

- лібералізація цін (перехід до ціноутворення на основі попиту і пропозиції);

- макроекономічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, обмеження інфляції, забезпечення росту зайнятості, антициклічна політика);

- формування ринкової інфраструктури (товарних, фондових бірж, служб зайнятості, інвестиційних фондів, довірчих товариств тощо);

- створення системи соціального захисту населення (системи соціального забезпечення і соціального страхування);

- інституційні перетворення (запровадження ринкового господарського законодавства).

Процес переходу до нової економічної системи - це завжди болісний і тривалий процес. Є ціла низка: характеристик перехідної економіки: нестійкість, невизначеність, висока ризикованість, багатоваріантність, суперечливий характер, історичність. У різних країнах існують свої специфічні риси трансформаційних перетворень. Існують навіть національні моделі перехідної економіки: польська модель „шокової терапії", чеська модель „оксамитової революції", „еволюційний" китайський варіант переходу, українська „клаптикова" модель, у якій, на жаль, з самого початку не існувало виваженої стратегії переходу і тому довелося періодично змінювати політику перетворень, поєднуючи у ній різні варіанти, запозичені з досвіду інших країн.

Перехідний процес в Україні надто затягнувся. З самого початку українці втратили свої заощадження. У середині 90-х років країна пережила гіперінфляцію. Обсяги виробництва зменшувались протягом усіх 90-х років так, що у 2000 році обсяг виробництва складав приблизно 40% від обсягу 1990 року. У 1996 р. була проведена грошова реформа, але з серпня 1998 р. знову спостерігалася інфляція, оскільки змінилися умови постачання та піна на нафту і газ з Росії.

З 2000 р. в Україні спостерігається економічне зростання. Новий уряд у своїй програмі сформував ряд важливих кроків, які дозволять Україні найближчим часом забезпечити умови для сталого економічного розвитку, увійти до ВТО, до міжнародних економічних організацій, що й буде означати закінчення перехідного періоду.