1. Теоретичне обгрунтування особливостей спеціальності громадського харчування.

1.1 Психолого-педагогічні засади формування особистості студента як майбутнього фахівця.

Професійна орієнтація – це частина соціального самовизначення особистості. Вибір професії по-справжньому вдалий тільки тоді, коли він пов'язаний з соціально-моральним вибором [1].

Профорієнтації приділяється багато уваги, але в той же час багато людей не вдоволені своєю професією. Так Головаха Е.І. пропонує для професійної орієнтації молоді такі практичні рекомендації [2]:

– професійна орієнтація не повинна обмежуватись професійною сферою, але завжди зосереджується на життєвих цілях молоді;

– для формування реалістичної життєвої перспективи потрібно знайомити юнаків та дівчат з конкретними прийомами вдалих і невдалих життєвих шляхів, пов’язаних з вибором тієї чи іншої професії;

– особливо важливими є знання майбутніх умов праці;

– для юнаків при виборі професії більш важливим є розмір заробітної плати, а для дівчат – сприятливі умови праці. Трудові професії, перш за все, подобаються молодим людям за змогу добитись самостійності і незалежності, а для тих, хто їх обирає, інколи майбутня заробітна плата має менше значення, ніж для тих, хто обирає розумову працю високої кваліфікації;

– незалежно від загального рівня знань, існує потреба у спеціальній професійній інформації;

– існує пряма залежність майбутніх професійних і життєвих досягнень від готовності молоді до самовіддачі у праці і самостійності в реалізації життєвих цілей;

– важливо враховувати не тільки раціональні моменти, пов’язані з визначенням життєвих цілей і планів, але і емоційні особливості особистості.

Можливість успішного формування особистості інженера-педагога знаходиться в прямій залежності від змісту і організації його професійної підготовки у закладі осв іти. Вони у свою чергу, залежать від рівня розуміння науково-педагогічними працівниками вищого навчального закладу цілей, змісту, структури і характеру майбутньої професійної діяльності спеціаліста. Тому між характером і змістом педагогічної діяльності, яка забезпечує відповідне формування особистості інженера-педагога та змістом його майбутньої професійної діяльності є безперервний зв'язок. Встановлену залежність необхідно враховувати у процесі проведення досліджень, пов’язаних з удосконаленням особистісно-фахової підготовки майбутніх інженерів-педагогів.

Потреба в безпеці та захисті також значно впливає на вибір професії. Період вибору професії для молодої людини – це період коли молоді люди намагаються розібратися та визначитись в своїх потребах, інтересах, здібностях, цінностях та можливостях. Зазвичай до 25 років молоді люди підбирають роботу, яка їм підходить. Найбільш важливими мотивами вибору їх професії є: практичні роздуми, батьківські установки, бажання реалізувати свої здібності, інтерес до професії, її престижність та орієнтація на систему цінностей особистості, яка є дуже динамічною з віком. Якщо вибрана професія співпадає з "Я-концепцією" особистості, то дана особистість добивається самоактуалізації. Професіональна "Я-концепція" – це уявлення особистості про себе, як про професіонала [3].

Ставлення до навчання, як до засобу досягнення мети, утворює стійкий рівень мотиваційно-цільової основи навчання – навчальну мотивацію. Вона складається з оцінки студентами різних аспектів навчального процесу, його змісту, форм і способів організації з точки зору їх особистих, індивідуальних потреб і цілей, які можуть співпадати або не співпадати чи співпадати частково з метою навчання. Сама структура навчальної мотивації багатозначна за змістом і формами. Студенти можуть краще або гірше навчатися, тому що хочуть або не хочуть: отримати професію (професійна мотивація); отримати нові знання та задоволення від самого процесу пізнання (пізнавальні мотиви); мати більш високу заробітну платню (прагматичні мотиви); принести користь суспільству (широкі соціальні мотиви); утвердити себе та зайняти в майбутньому певне місце в суспільстві в цілому та в найближчому соціальному оточенні (мотиви соціального та особистісного престижу) і т.д. Кожен з названих різновидів навчальної діяльності може займати в загальній структурі домінуюче або підпорядковане значення і тим самим визначати той чи інший рівень індивідуальних досягнень у навчанні, а разом з ними обумовлювати і ступінь наближення до кінцевої мети. Москалюк О.І. визначено, що найбільш дієвим є поєднання соціальних та пізнавальних мотивів навчання [4].

Формування у студентів навчальної мотивації також залежить від правильної сформованості педагогічних установок. Педагогічна установка – готовність студента до активної навчальної діяльності, що ґрунтується на потребі особистості в діяльності з оволодіння обраною професією й формується у навчальних ситуаціях. Педагогічна установка є тією основою, на якій формується професійна спрямованість студента на початковому етапі навчання у ВНЗ, оскільки вона [5]:

– визначає активне ставлення до навчальної діяльності й сприяє формуванню узагальнених стійких відношень – схильностей особистості до професійної діяльності;

– закріплює позитивне емоційне ставлення до професії в ході навчальної діяльності студентів;

– забезпечує стійку психологічну готовність до оволодіння професією і формує спрямованість студента на професію;

– є чинником активності особистості, що сприяє формуванню інтересу і схильності до професії;

– впливає через навчально-пізнавальну діяльність на весь процес формування професійних цінностей і переконань.

Майбутня професійна діяльність – це одна з найбільш значущих сфер буття людини. Саме в ній відбувається самоактуалізація людини як індивіда, особистості, неповторної індивідуальності. Основними функціями процесу професійної підготовки спеціалістів Н.Л. Коломінський вважає [6]:

– когнітивну (забезпечення належного рівня професійних знань, умінь, навичок, наукового і культурного світогляду);

– ціннісно-установчу (формування професійних установок: цільових, смислових, операційних);

– розвивальну (креативна): розвиток професійних здібностей, духовних потреб особистості;

– мотиваційну (стимулююча): стимулювання, формування, підтримка мотивів особистісного зростання, самоактуалізації через професію;

– морально-виховну (виховання моральних якостей, що відповідають вимогам суспільства та професійної специфіки фахівця).

Отже, професійне становлення особистості – важливий компонент загального процесу її розвитку. Саме тому однією з центральних проблем підготовки майбутніх фахівців є дослідження професійної спрямованості як визначальної характеристики спеціаліста, що дозволяє людині максимально виявити свої здібності й творчо опанувати професію.