В

1. упорядкування даних, інформації та знань про об’єкт моделювання;

2. навчання та тренування;

3. спілкування;

4. експериментування.

1. Опису об’єкта;

2. дослідження об'екта-орнгінала шляхом

дослідження самої моделі, оскільки таке дослідження с більш простим з погляду його

реалізації

І вйобрпас чи відтворює найбільш суттєві властивості об’екта-орилиада для певної меті

дослідження, (тобто знаходиться у

відношенні подібності (е

аналогом) до об’сгга- ооилиала

1. матеріальній,

2. ідеальній.

науковій літературі є певні розбіжності у використанні терміну “класифікація”. Під ним розуміють, з одного боку, - процедуру побудови класифікації та подальшого її використання, з іншого — вже побудовану систему. Таким чином, в першому випадку класифікацію розуміють як процес, а в другому - як продукт. Таке відокремлення можна побачити у А.Н.Азріліяна: “Класифікація [від лат. сІаББІБ - розряд + Гасеге - робити]: 1) система супідпорядкованих понять у будь-якій галузі знань; 2) розподіл тих чи інших об’єктів за класами (відділами, розрядами) в залежності від їх загальних ознак [15, с. 361]”. Однак, класифікація як процес також містить в собі можливість неоднозначного трактування. Його можна розуміти і як процес побудови, і як процес використання вже побудованої класифікації.

З цього робимо висновок, що в термін „класифікація” вкладається різний зміст: по-перше, - це процедура побудови класифікації, по-друге, - результат

цього процесу у вигляді певної системи, но-трек, використання и><1 системи у науковій та пракгичній діяльності людини 174. с. 25). Іаже розуміння терміна “класифікація" формує етани жигммого циклу класифікації: “побудова - результат у вигляді системи використання” (рис. 1.6). Для того, щоб розрізняти ці три тлумачення терміна падалі, е сенс користуватися трьома різними термінами відповідно до панів житного циклу класифікації: для класифікації як процесу побудови пропонується використовувати термін “побудова класифікації^-”, для розуміння класифікації як системи - саме “система класифікації”, а для використання цієї системи - „класифікування”, як запропоновано в роботі [149, с. 8).

Все ж найчастіше в науці використовують один термін. Цс відбувається тому, що класифікацію треба розглядати як систему в контексті її життєвого циклу. У цьому підрозділі основну увагу буде приділено першому та другому етапам життєвого циклу класифікації - процесові побудови та аналізу існуючих систем класифікацій економіко-математичних моделей.

1-ий ЕТАП- Процес побудови класифікації

Нові

інания

Г

Т

I

2-ий ЕТАП -		3-ІЙ ЕТАП •
Результат	1 \	Процес
попереднього	Г '	використання
етапу - система	1—і/	класифікації •
класифікації	V	класифікування

Зворотній зв’язок

Рис. 1.6. Життєвий цикл класифікації

Джерело: авторська розробка

Системи класифікації економіко-математичних моделей склали таю вчені, як Є.М. Браверман [17], О.Г. Гранберг [ЗІ], Е.М. Крилатих [78], Р.Г.Кравченко [75], О.В.Лотов [91], Л.І.Лопатиіков [90], А.А.Спірін, Г.П.Фомін [155], Дж.Форрестер [183], Дж.Франс, Дж.Х.М.Торнлі [184],

В.В.Фєдосєєв [179], В.В.Вітлінський [24], С.В.Проколов [146], И.І.Вілкас, Е.З.Маймінас [22], В.С.Григорків [32] та інші. 1 Ірото, порівнюючи їх у додатку Б, табл.Б.5-Б.6, доходимо висновку, що автори використовувал

и

різні підходи до відокремлення основ класифікації й способів відображення класифікацій та вживали різні терміни для позначення класів економіко- математичних моделей з однаковими властивостями, що й призвело до певних розбіжностей між вищезгаданими класифікаціями. Тим часом, на нашу думку, наявність єдиної загальновизнаної класифікації економіко- математичних моделей дозволить науковцям розмовляти спільною мовою без уточнень, що саме вони розуміють під тим чи іншим класом, типом чи формою моделей, а також - об’єднати економіко-математнчні моделі в єдину систему. Враховуючи це, пошук узагальнюючої системи класифікації економіко-математичних моделей залишається актуальним.

Оскільки питання класифікації саме економіко-математичних моделей досліджено не достатньо, поряд з ними були проаналізовані й класифікації моделей взагалі. На нашу думку, це досить обгрунтовано, тому що на класифікацію моделей взагалі достатньо накласти додаткові умови щодо об’єктів класифікації та методів побудови й дослідження моделей для того, щоб з загальної класифікації моделей отримати класифікацію економіко- математичних моделей. Для цього необхідно із загальної класифікації моделей відкинути ті класи, які не відповідатимуть цим вимогам. Такими вимогами є те, що об’єктами класифікації є економічні процеси, а методами побудови та дослідження є математичний апарат.

Фактично всі розглянуті нами класифікації можна умовно поділити на три основні групи: першу складатимуть класифікації, що можуть претендувати на роль узагальнюючих; другу групу складатимуть класифікації, в яких відокремлено дуже мало форм економіко-математичних моделей, тому вони не можуть бути узагальнюючими, й третю групу складатимуть класифікації, які займають проміжне положення (додаток Б, табл.Б.1).

У класифікаціях, наведених в роботах [155, 179, 108, 183, 101], способом її відображення обрано текст, що не показує зв’язків між формами моделей. Крім того, вони досить поверхові, в них немає детально розробленої системикласифікації з описом класів та наведенням прикладів економіко* математичних моделей.

Одна з можливих всеосяжних систем класифікації економіко- математичних моделей надана О.Г.Гранбергом [31] у вигляді тексту, що ускладнює процес розуміння зв’язків та підпорядкування в цій системі. Для запобігання цієї вади за наведеним текстом нами була побудована таблиіія (додаток Г, табл.Г.1). Перевагою цієї класифікації є те, що в ній наведені визначення кожної з форм класифікації з посиланням на подальші розділи цієї роботи, де більш детально розглянуті основні характеристики форм та приклади моделей. Враховуючи розгалуженість класифікації [31, с. 28-31], яка нараховує 26 класів моделей за 10-ма ознаками, візьмемо її за основу побудови всеосяжної. Оскільки класифікації, наведені в [24, 189, 48, 146, 194, 50] (додаток Б, табл.Б.6), дуже схожі на наведену О.Г.Гранбергом [31] як за відокремленими основами, так і за формами моделей, ці шість класифікацій можна вважати тотожними.

Праці Е.М.Крилатих [78, с. 64] та Р.Г.Кравченко [75, с. 93] (додаток Г, табл.Г.2) поєднує табличний спосіб відображення та методологія відокремлення основ класифікації, а саме - будь-яка модель характеризується рядом ознак, частина з яких відноситься до властивостей, що характеризують об’єкт моделювання, а частина пов’язана з самим апаратом моделювання. Перевагою обох класифікації є табличний спосіб відображення, а спільним недоліком І відсутність текстового пояснення, щодо розуміння авторами сутності видів економіко-математичних моделей.

Класифікацію, наведену Е.М.Крилатих [78, с. 64-71], враховуючи її розгалуженість (в роботі запропоновано 15 первинних та 75 — вторинних ознак класифікації об’єкта, що моделюється а також відповідно 14 та 72 ознаки для характеристики засобів моделювання), також вважаємо достатньо узагальнюючою. Варто зазначити, що загальна схема класифікації моделей сільськогосподарського виробництва, наведена в [78, с. 65-73], може слугувати класифікатором економіко-математичних моделей, коди ознак якого складаються з чотирьох цифр: перша означає аспект класифікації, друга - первинну ознаку, третя та четверта - вторинну ознаку. Іншими словами, в роботі присутня ієрархія побудови класифікації - після визначення аспектів пропонується взяти до уваги ряд ознак: первинних (укрупнених) та вторинних (деталізованих). Також в роботі запропоновано використовувати схему класифікації для створення інформаційно-пошукової системи, шо містить в собі опис використаних економіко-математичних моделей.

В роботі Е.І.Вілкаса. ЕЗЛІаймінаса [22] представлені досип, складні класифікації соціально-економічних задач [22, с. 266-284] та класифікації соціально-економічних моделей [22, с. 284-308], представлених табличним способом з детальним описом. Остання має складну ієрархічну структуру, шо складається з трьох рівнів - в ній відзначено 69 типів моделей за 26-ма ознаками. Саме з використанням матеріалів цієї класифікації буза в подальшому побудована класифікація економіко-математичних моделей Л.І.Лопатніковим [90, с. 402-405], що побудована також у табличний спосіб та має 49 типів моделей за 7-ма ознаками.

Цікавим є підхід до класифікації моделей, який можна адаптувати до класифікації економіко-математичних моделей у Ю.П.Сурміна [162, с. 200- 203]. Автор наголошує: -Для того, щоб класифікація відповідала природі моделей, вона повинна мати три зрізи, що відповідають природі моделі: віддзеркалюваність, репрезентація та екстраполяція. Віддзеркалюваний зріз моделі характеризується її субстанціональністю, тобто тією матерією, з якої „зіткані” об’єкти моделювання, їх масштабами, часовим характеристиками. Репрезентаційний зріз моделювання пов’язаний з цілями дослідження, формою моделі, її місцем у пізнавальному процесі, зв’язком з тими чи іншими методами науки тощо. Екстраполяційний аспект моделі полягає у використанні отриманих за допомогою моделей знань, розповсюдженні їх на ті чи інші сфери діяльності людини [162, с. 200]”.

Щодо способів відображення найбільш вдалою є класифікація, наведена Дж.Форрестером [183], оскільки автор обрав схематичний спосіб відображення (додаток В, рис.В.З), який підкреслює ієрархічну структуру системи класифікації економіко-математичних моделей. Однак, ця класифікація практично не представляє форми економіко-математичних моделей, що відображають сутність процесів, що моделюються. Тому її не можна вважати вдалою для узагальнюючої схеми класифікації економіко- математичних моделей.

Сам процес побудови класифікації, в результаті якого ми маємо отримати безпосередньо систему класифікації, є досить складним й включає в себе декілька етапів (рис. 1.7), відзначених автором в роботі [134], та за допомогою яких побудуємо власну, більш узагальнену систему класифікації економіко-математичних моделей.