Т

Джерело: авторська розробка

можна скористатись даними ТВВ через брак інформації.

Вл.Інозем- цев,

2, Під* секторів - 2

	об’ективізовуються.	•.руута штжуип через спілкування, врсишом чого є інформація та знання. Обкк сехіорм оодідхються на усталений та тнійшорв.
1 С.Любим- цева 2, під- 1 секторів -5	Принцип поділу гтпгй до ВЛЛноземоевого.	Рсиив ехововгіка. Пїдсектори: 1 - жрарагіі сектор, вся промисловість; 2 - мім ції в ні Еюслугн; 3 - нематеріальні ■КЯІП. Фіепвш пвпяпнір Підсектори: 1 - зфораеційне та відповідне йому віртушк звукове" виробництво; 2 фіаавсовнй сектор, віртуальний грошовий обг.	Недолік: не можна скористатись даними ТВВ через брак інформації.
М.Портер, не обмежено	Підхід передбачає гхшіНе шс спжя стругтури економіки на секторі заі кластерами, тобто! системами взаємозв'язку] між підприємствам» і] організаціями.		Недолік: не можна скористатись даними ТВВ через брак інформації.

ипи моделей структуре національної економіки за агрегованими видами економічної діяльності та основні їх характеристики

Автори моделі та кіль-ть секторів в ній	О™0"*1 Сектора характерне? ви мюкя ,	Переваги та недоліки моделей
Модем, дя )Чіц>і—иві ии/іц1 мн цГмиші базою можуть слугувати ТВВ
1 А.Фішер- ЕСКларк, 3	Критерієм подт аі. Лгрцяні сектор та добувна сектори є таав^рмкхжтк економічні ОСО&—М.ТІД. І^ОИКЗЖП (ірві дсбунної). галузей. їх цмнгії. кіІВ^о&нпоакзуг. природних фнгтпріи Об’єктам поділу є речова. форма процвіту. ок» внпуокп^я.	Переваги: можливість скористатись даними ТВВ, компактність. Недоліки: замало секторів, не має даних щодо іноземних країн
Світовий банк, 3	Ті ж самі, то Я у Фшеееє-^х, Лсрцві Кларка. В-Прикаовсп. р. В^вовщхао восяуг.	Перевага: можливість скористатись даними ТВВ, компактність, наявність даних щодо іноземних країн. Недолік: замало секторів.
Д.Белл, 5	Ті ж самі, шво і у Фзшгрь- 1. Лгрвршй сектор та добувна Кларка. йфаивсаовістк- II Оршшспкть (крім добувної), р. Тркжрт. а'ш. М. ТаргшА. фівввсові та страхові послуги. І5.1нівісі«тя.	Переваги: можливість скористатись даними ТВВ, компактність, більше даних по промисловому сектору та сектору послуг. Недолік: не мас даних щодо іноземних країн.
ОЕСР, б	П ж самі, шой у Фіиця-;1. Сгяпяг госоалрство. Кларка. Ь. Приаоаса. [і Тяршк грвтппрт. зв’язок. |5- Фівявсові тж страхові послуги. К. Ьвві мсотк.	Переваги: можливість скористатись даними ТВВ, компактність, більше даних по промисловому сектору та сектору послуг, наявність даних щодо іноземних країн. Недолік: -
1 Модежі. аш яобядовл якяг. далі ТВВ не можуть бути використані
І М.Порат, Ь 5 с У	Сритерісм подій} в* І. Агрорвгіі ектори є частка айвпопяі Іямірішвй виробництві населвявв. З. Постшюра&икЙ U, ІвфоравШІ {хВовафершй	Недолік: немає чіткого визначення, які саме ВЕД відносяться до кожного з секторів, не можна скористатись даними ТВВ, оскільки в них не зазначена кількість працюючих.

Поділ на ссктарЦ]. СуУат-об'ікіивний сектор, в якому відбувається за бхгашхшв вяшт з об'остом споживання та які об’астивізовуїогьса. тжірвязваості

благами, ню кі? С>6~€тт-оо'сттивний сектор, в якому

Теорії постіндустріального суспільства Д.Белла, Е.Тоффлера, В.Л.Іноземцева та інших стверджують, що перехід країни на більш високий щабель розвитку, а саме - до неоекономіки або економіки знань в структурі економіки - відображається скороченням аграрного та індустріального секторів та збільшенням сектору послуг. Використовуючи дані UNCTAD, видно, що саме в такому напрямку відбуваються структурні зрушення в більшості країн світу (додаток А, рис.А.І-А.6). Загальною тенденцією в світі є перерозподіл ВВП з аграрного сектора у сектор послуг, а саме - протягом 1970-2006рр в два з половиною рази скоротився аграрний сектор (з 10,2% до 3,9%) та збільшився сектор послуг (з 51,6 до 67,0%) (додаток А, рис.А.1). Що стосується країн з транзитивною економікою, до яких відноситься і Україна, то тут також зберігається загальносвітова тенденція, а саме: збільшення сектора послуг з 37,8% у 1970р до 56,1% у 2006р (додаток А, рис.А.З). Найбільш значуща динаміка, що розкриває зміст постіндустріального суспільства, простежується за даними нових індустріальних країн, до яких згідно з UNCTAD відносяться країни першої хвилі - Китай, Республіка Корея та Сінгапур та країни другої хвилі — Індонезія, Малайзія, Філіппіни. У країнах з транзитивною економікою (додаток А, рис.А.5) за 1970-2006рр в середньому частка сільського господарства скоротилася в 4,5 рази — з 26,8 до 5,9%; сектор послуг поступово збільшився з 46,6 до 58,2%. З вищезазначеного випливає, що перехід до постіндустріального способу виробництва неминуче призводить до прогресивних структурних зрушень в національній економіці. Такі зміни проявляються у переорієнтації виробництва зі сфери створення матеріальних благ суспільства на сферу послуг. Причому, серед послуг перевага надається саме інформаційно- інтелектуальним. А наслідком впровадження інновацій, створених в секторі послуг, є підвищення ефективності виробництва в первинному та вторинному секторах, а результаті чого відбувається економія матеріальних ресурсів. Це, в свою чергу, дозволяє перемістити вивільнені ресурси в сферу

послуг. Якщо вдається підтримати такий механіїм н робочому стані, то він забезпечуватиме економічне зростання національної економіки.

В той же час, аналізуючи структурні ірушсння, завжди треба враховувати специфіку кожної країни окремо тії ЇЇ конкурентні переваги на ринку. Таким чином, виникас потреби у ниборі найбільш досконалих структур економіки країн, які можна використовувати як еталон або орієнтир для удосконалення пропорцій української економіки. Поголимось з думкою авторів [160, с. 234], які нііпжпюті., що ирихоиуіочн намагання економіки України в процесі трансформації наблизитися до європейських стандартів, краінамн-орігнтнрамн доцільно обрати декілька уі рунумлін« країн, серед яких структура найбільш розвинутих країн і ринковою економікою, яка може слугувати як довгострокова мста; струкгура країн, що демонструють найбільш високі досягнення в зростанні ріння конкурентоспроможності, яку можна використати як середньострокоиі орієнтири; структура успішних трансформаційних країн, яка може бути обрана як короткострокові орієнтири

• для з'ясування структурних зрушень, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності країни у процесі переходу планових економік у ринкові, а також їх наближення до країн ЄС. Для вибору конкретних краш- орієнтирів були враховані такі чинники: по-перше, вплив країни на розвиток світової економіки; по-друге, значення для України цих країн як партнерів по торгівлі або конкурентів на світовому ринку; по-третє, їх схожість за рівнем або стадією економічного розвитку.

Крім вищезазначених чинників на нибір країн-орієнтирів впливає наявність статистичних даних щодо інших країнах снігу. Гак, дані по більш розгалуженій, шсстисекторній структурі Існують тільки для країн, що г членами ОЕСР, Статистичні дані иЖ’ТАІ) охоплюють більшу кількість країн, але вони існують тільки для трьох секторів економіки. Виходячи і.» зазначеного, для аналізу структури національної економіки ~*а шістьома секторами було обрано країни, що с членами ОІІСР і і іких було сформовано три групи. До першої ірупи увійшли країни „Велико! сімки” Канада, СІІ1А.

Японія, Франція, Німеччина, Італія, Об’єднане Королівство (разом вони утворили так званий „структурний стандарт”); другу групу утворили Фінляндія та Ірландія (лідери економічного зростання), а третю - країни з успішною трансформаційною економікою, що увійшли до складу ЄС: Угорщина, Польща, Словацька Республіка, Чеська Республіка. Окрім них, було обрано Корею як країну, що відноситься до групи нових індустріальних країн, та Російську Федерацію - як країну, з якою історично склалися досить потужні економічні зв’язки і яка перебуває на схожій стадії трансформації економічної системи.

Однак, цікаво порівняти структуру української економіки зі структурою ще однієї країни, яка відноситься до нових індустріальних країн та в умовах сучасної фінансової кризи найменше на сьогоднішній день постраждала від неї, - Китаю. Крім того, варто звернути увагу на структури країн, з якими до 1991р Україна мала безпосередні економічні зв’язки, - країн колишнього СРСР і Білорусі, Молдови, Казахстану. Але вони не входить до складу країн ОЕСР, і тому структури цих країн розглянемо за трьохсекторною моделлю, запропонованою UNCTAD.

Для визначення кількісних параметрів критеріїв розвитку української економіки в сфері її структурування були покладені основні значення, спрямованість та зрушення, що відбулися в структурі економік вищезазначених країн протягом 2000-2007рр. Такий період обумовлений наявністю даних по ТВВ України. Аналіз структур та основних тенденцій структурних зрушень в економіці за обраними вище країнами та групами країн були проведені в межах шестисекторної моделі (додаток А, табл.А.9) та трьохсекторної моделі (додаток А, табл.А. 10).

Згідно з даними наведеними в додатку А, табл.А.9, загальними тенденціями в розвитку національних економік розвинутих країн, що складають „Велику сімку”, є скорочення часток сільського господарства (на 0,1-0,8в.п.) й промисловості (на 1,0-5,3в.п.) та збільшення питомої ваги послуг: фінансових та страхових (на 0,6-4,9в.п.) й інших (на 0,5-1,4в.п.).

Причому, збільшення часток фінансових, страхових та інших послуг відбувається не тільки за рахунок скорочення аграрного та промислового сегментів, а й також за рахунок скорочення частки таких послуг, як транспорт та торгівля у всіх країнах, крім Канади (на 0,2-1,7в.п.).

Такі ж самі тенденції, тільки більшими темпами, простежуються в країнах-лідерах економічного зростання, особливо в Ірландії. В більшості успішних трансформаційних країн основними тенденціями змін в структурі економік є скорочення частки сільського господарства, транспорту й торгівлі та збільшення частки промисловості, фінансових, страхових та інших послуг. З країн, що в минулому складали СРСР за шістьома секторами присутні дані тільки по Російській Федерації, в якій збільшилась частка фінансових і страхових послуг на 10,1в.п. та промисловості - на 0,4в.п. за рахунок зменшення питомої ваги всіх інших сегментів. В країнах Сходу - Кореї та Туреччині - скоротилися частки сільського господарства й промисловості на 1,9-2,4в.п. за рахунок збільшення сектору послуг.

Таким чином, узагальнюючи дані, наведені в додатку А, табл.А.9, основними структурними характеристиками національних економік в розрізі шести секторів були отримані середні показники структур по групах (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Структура української економіки та інших країн світу за валовою

доланою вартістю в 2007 році по шести секторам, % Сектори	Країна „великої сімки"	Крашн- лідери економіч­ного зрос­тання	Країни з транс­форма­ційною еконо­мікою	Кора	Росій­ ська Феде­ рації	Укра­ їна	Відхиленні України до країн
							„великої сімки", в.п.	лідерів еконо­мічного зростан­ні, в.п.	транс­ форма­ ційних, В.П.	Кореї	Росій­ ської Феде­ рації
І.Сільське господарство	и	2,5	3,6	3,0	4,6	7,6	6,1	5,1	4,0	4,6	3,0
2. Промисловість	20,6	24,9	28,0	30,5	31,8	30,4	9,8	5,5	2,4	-0,1	-1,4
З.Будівництво	5,7	8,2	6,7	8,9	5,7	4,6	-1,1	-3,6	-2,1	43	-1,1
4.Транс порт та торгівлі	19,9	19,7	24,7	16,9	30,1	25,7	5,8	6,0	1,0	8,8	-4,4
5.Фінансові та страховії 29,6 послуги		24,7	18,8	21,6	14,7	16,0	-13,6	-8,7	-2,8	-5,6	1.3
б.Інші послуги | 22.7		20,0	18,2	19,1	13,1	15,7	-7,0	-4,3	-2,5	-3,4	2,6

Джерело: авторські розрахунки для зарубіжних країн - за даними ОЕСР, розміщеними на сайті [203]; для України — за даними Держкомстату [164-171]

Порівняння співвідношень між секторами економіки України та інших країн (табл.1.2) доводить існування суттєвої різниці між ними. Дані табл.1.2 для більшої наочності відображені у вигляді діаграм на рис.1.1.

100%

90%

80%

70% {— 60%

50%

40%

30%

20%

10%

В_ ^ 15,7

НІ

18,2

19,1

20,0

І

I

■ І

30,1

16,9

19.7

4.6

19,9

6.7

зів

<36,5

7,6

0%

Країни "Великої Країни-лідери Трансформа* сімки" економічного ційиі країни зростання _

О Сшільксгосподдрство ■ Промисловість

. В Фінансові та страхові послуги

Корея

Україна

Російська

Федерація

□ Будівництво

И Інші послуги

-□ Транспорт та торгівля

Рис. 1.1. Структура ВДВ України та країн-орієнтирів в 2007р. за шістьома секторами, %

Джерело^-, авторські розрахунки для зарубіжних країн - за даними ОЕСР, розміщеними на сайті [203]; для України - за даними Держкомстату [164-171]

Згідно з даними табл.1.2 прогресивними зрушеннями в економіці України в короткостроковому, середньостроковому та довгостроковому періодах будуть такі: зменшення частки сільського господарства відповідно на 3,0-6, Ів.п.; промисловості - на 2,4-9,8в.п. Одночасно з цим необхідно збільшити частку такого промислового сектора економіки, як будівництво, на 1,1-4,3в.п. Особливу увагу для досягнення світових орієнтирів структур треба приділити розвитку таких секторів, як „фінансові та страхові послуги”, частку якого в Україні треба збільшити відповідно на 2,8-13,6 пунктів та „інші послуги”, який потребує також збільшення на 2,5-7,0 пунктів. Варто зазначити, що такий традиційний сектор послуг, як „транспорт та торгівля”, в Україні більший, ніж в країнах-орієнтирах відповідно на 1,0-8,8%. Тут слід зауважити, що зменшення питомої ваги того чи іншого сектора економіки н

еозначає зменшення його реальних обсягів виробництва, а лише більш низькі темпи приросту цього обсягу у відповідному секторі у порівнянні з іншими секторами.

Найбільш відчутною та очевидною є різниця між структурами країн „Великої сімки” та України, що відображено на рис. 1.2. Так, з даних рис. 12 видно, що найбільше викривлення спостерігається в секторі сільського господарства - його частка в Україні в п’ять разів більша, ніж в країнах, що утворюють „світовий стандарт”; частка промисловості в 1,5 разів більша, відповідно частка послуг - менша: фінансових і страхових - в 1,9 разів, інших

• в 1,5 разів.

Сільське господарство

0. -р

0. І Ї5 .0 і

Транспорт та торгівля

* Україна, фактичні дані ТВВ за 2007р.

—— Країни "Великої сімки", середнє за фактичними

даним»

Рис. 1.2. Структура ВДВ за шістьома секторами економіки України та країн „Великої сімки” в 2007р., %

Джерело: авторські розрахунки для зарубіжних країн - за даними ОЕСР, розміщекихь на сайті [203]; для України - за даними Держкомстату [164-171]

Схожі висновки отримаємо, порівнюючи структурні зрушення економік за трьома секторами (додаток А, табл.А.10), а саме: загальною тенденцією розвитку всіх, без винятку, економік є скорочення часток аграрного та промислового секторів (крім Казахстану, в якому індустрія скороталась), ті збільшення частки послуг.Порівнюючи структуру української економіки зі структурами країн колишнього СРСР в табл.1.3 та на рис. 1.3, зазначимо, що найбільш прогресивкою, тобто найбільш наближеною до світових стандартів є стр>кт\ра економіки Російської Федерації. А саме: частка аграрного сектора в Росії менша, ніж в Україні, і складає 4,8% проти 6,6%, а частка сектора поел\ г - навпаки, більша - відповідно на 4,2в.п. На аграрну спрямованість молдавської економіки вказує завелика (порівняно зі світовими стандартами) частка сільського господарства: 17,6% проти 6,6% української економіки. Однак, частка послуг в Молдавії є більшою, ніж в Україні, на 8,4в.п. Структури економік Білорусі та Казахстану' є найбільш наближеними до структури української економіки.

Таблиця 1.3

К

Джерело: авторські розрахунки для зарубіжних країн - за даними 2006р., розміщеними на сайті [204]: для України - за даними Держкомстату 2007р. [164-171]

Китай Російська Молдова Білорусь Казахстан Україна Федерації

Рис. 1.3. Структура ВВП України та країн-орієнтирів за трьома секторами, %

□ Послуги

• Індустріальний

• Аграрний

ритерії оптимізації структури української економіки за основними

трьома секторами, %		Російська Федерації	Молдо­ ва	Біло­ русь			Відхилення України			до країн
Сектори	Китай				Казах­ стан	Україна ■Китай	Російська Федерація	Молдо­ ва	Біло­ русь		Казах -стан
1 -Аграрний	12,8	4,8	17,6	9,2	7.5)	6,6 -6.2)	1.8	-11,0	-2,6		-0,9
^Індустріальний і	46,6	38,4	21,4	41,5	37,7	40,8; -5,8	2,4	19,4	-0,7		3,1
З.Посяуги	40,6	56,8	61,0	49,3	54,8)	52,6] 12,01	-4,2	-8,4	3,3		-2,2

Джерела: авторські розрахунки для зарубіжних країн - за данини 2006р., розміщеними на сайті [204]: для України - за даними Держкомстату 2007р. [ 164-171]

Враховуючи те, шо економіка Китаю на сьогоднішній день є найменш постраждалою від світової фінансової кризи, варто більш ретельно придивитися до структури економіки саме цієї країни. За даними рис. 1.4 видно, що в Китаї, у порівнянні з Україною, аграрний сектор в 2 рази більший, а сектор послуг - навпаки, менший.

Аграрве

ми»

4OJ0 .

ам> -і2л

Послуги Індустріальний

І ■ Україна, фактичні даш ТВВ за 2007р. “• — Китай, за 2006р.

Рис.1.4. Структура ВВП за трьома секторами економіки України та Китаю, % Джерело: авторські розрахунки для зарубіжних країн - за даними ОЕСР, розміщеними на сайті [204]; для України - за даними Держкомстату [164-171]

Незважаючи на те, що більшість науковців при агрегуванні йшли шляхом деталізації сектору послуг, на нашу думку, особливо в умовах кризи більше уваги необхідно приділити реальному сектору економіки, й тому пропонуємо в шестисекторній моделі сектор промисловості поділити на три, а саме, - добувну промисловість, обробну промисловість та енергетику (додаток А, табл.А.4). А четвертий сектор - „транспорт та торгівля” - поділити на два окремих — транспорт та торгівлю. Розподіл видів економічної діяльності з ТВВ за запропонованими дев'ятьома секторами наведений у додатку А, табл.А.7. Проте, за браком достатньої кількості інформації по країнах-орієнтирах, порівняльний аналіз структур був проведений тільки за трьох- та шістьома-секторними моделями економік.

Таким чином, проведені дослідження переконливо свідчать, що структурні характеристики України досить суттєво відрізняються не тільки від країн „Великої сімки”, а й від структур інших країн-орієнтирів. Це разом здумкою вчених про те, що „Стабільне економічне зростання передбачає не лише повне використання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури виробництва, шо с основою фактора ефективності” [339, с. 26], доводить необхідність удосконалення вітчизняних структурних співвідношень, та підтверджує актуальність теми дослідження. Складність та багатоаспектність цієї економічно« проблеми обумовила необхідність застосування у процесі її розв'язання методів математичного моделювання.

2. Аспекти класифікації економіко-математнчннх моделей як інструмента наукового дослідження

Застосування апарату математичного моделювання для розв’язання економічних проблем, в тому числі й проблеми пошуку оптимальних структурних пропорцій національної економіки, завжди було пов’язане з необхідністю поєднувати знання з економіки про об’єкт моделювання, якими зазвичай володіє одна група спеціалістів - економістів, - зі знаннями у сфері математичного моделювання, якими володіють зовсім інші спеціалісти — математики, програмісти, системні аналітики та ін. Таким чином, виникає необхідність пошуку інструментів, за допомогою яких можна було б поєднати такі знання. Одним з них є класифікація, тому що за її допомогою фіксуються закономірні зв’язки між класами об’єктів з метою визначення місця об’єкта в системі, яке буде вказувати на властивості певного об’єкта. З цього випливає, що за допомогою класифікації економіко-математичних моделей можна визначити місце кожної окремої моделі в їх загальній системі та з’ясувати основні властивості конкретної моделі, а головне, - класифікація дозволяє окреслити основні характеристики моделі, необхідні для її побудови

.Варто зазначити, ідо пошта мяягш» шесе ш ообв досить велике змістовне навантаження. Виходячи з шп, акпт; з сямнш (181, 15, 51, 122] (додаток Б, табл.Б. 1), слово ^можяГ с зшвоякшвс з сраицузької (^modele^) та італійської („modello”), які пояи&егть зи шншого ^moduhisT, що за змістом відповідає таким повкппс. к хорь образ, зразок, ворма, спосіб тощо. Крім того, варто віхшачнтж, шт з акмцу моделювання як процесу пізнання існують некоректні мюе^іііеешєя давала моделі. Так, слово “модель” ДОСИТЬ часто ВИКОРИСТОВУЮТЬ 3 д*і«ігтииидму житті, коли кажуть “модельне взуття” або “уоієзь анммв&нГ. Відразу відкинемо сферу застосування поняття ^модель’” у »»ли жжтті, оскільки зона не має

відношення до науки. Хоча не ооьжі’ї* ж зш сіяераю повсякденного жигття застосовується, з ігноруванням його адішого зюстл. Одним з таких невдалих використань слова *шост* є сжтуивж, коли під моделлю розуміють теорію, ЩО ВОЛОДІЄ СТпуж'ЛТЯЛР ікоавшстю по відношенню до іншої теорії для уникнення відповщльаосіі. ипв'кзяаої із захистом будь-якої визначеної теорії [21, с. 10].

Прагнучи надати цьому воежгтю *:і?яііимімівп та повного наукового визначення, натикаймося на багахссзараввсть оовкгпц шо викликає певні складнощі, для подолання яких звабим» ататгтз основних її змістових характеристик в різних літературних дергт.

Поняття моделі в загальбочаЁлкэссосьпшу та науковому розумінні досліджували А.І.Уемов [177], ВХЛіїжжярч [94], Я.Г.Неуймін [120], М.Вартофский [19], В.ОЛІтофф [192* I^і?!}- Першою класичною роботою, в якій було відображено важливість шшжг zjx вз\т можна вважати статтю

А.Розенблюта та Н.Вінера “Роль может у шжувГ (1945р.) [148]. В ній автори вперше дали наукове ушшяшашт .загдпгш моделі, обгрунтували тезу про принципову єдність матеріальних ге ідеальних моделей. Пізніше різні вчені давали визначення поеята можлгі в межах своєї спеціалізації: О.Г.Гранберг [31], В.А.Веніков [2ї]. ОААявонш [3], В.ВЛеонтьев [87] та інші (додаток Б, табл.Б. 1). Враховуючі те. изо а додатку Б, табл.Б. 1, вказаністорінки використаних джерел, на шктияаихззпьеж асі мзи«яаа. жг-адаш в роботі, надалі при згадуванні втотігяи тдзам» тххжзвєжж ш тжщяяю без вказування сторінок.

Всі визначення можна умовно пеіплзаггж за тлг гт?та (жовток Б, табл.БЛ). Першу групу утворюють ншпеш а явазг шйрг намагаються дати найбільш узагальнене визначеная того лімигггх 3 лг**? ^ТРУ^ВУ' увійшли джерела, які перелічують лесітш ргаясі шяш іь.:г~ заняття, - в основному, це словники та енгштаспеїЛ Третю ”'r ^rr; дпаихакт» поняття моделі у своєму, специфічному КОЛІ Ш2НК

Достатньо успішно були знпиачеяп» і іпжпрсто-науковій

літературі (третя фупа визначень*. де §№ шяшпя їдАсвиявнаса в межах спеціальної, відносно вузької систеав [143. Ill- ТШ* 151. Недоліком таких визначень є те, що вони не підходять га раль іии^іьетавтаага. оскільки всі ВОНИ підкреслюють СВОЮ, ДОСИТЬ вузьку ooepv ас.ТОЗДЕНИ «юлед .

Визначення, наведені у словниках. <. іим ижпстаек |І5. 51. 122. 20. 175] (друга група) для того, щоб розкрта багамзвцц*»к£* hdsfttb .^модель”, просто надають перелік значень всього, шо ші зетіиаю зі моделлю. Такий спосіб надання визначення також ве шдожь дя з'игоаяшядго, тому що фізично неможливо перелічити ВСІ MggSgggESE мшкгг.

Найбільш вдалими визначеннями „зааягяь” з погляду

узагальнення є ті, що відносяться ха дершнЕ ггутзь. Лід лоедпдження їх змістової характеристики скористаємось ддшдидйим прийомом і відокремимо такі його складові: 1) зміст- вав ягжиеяиі у вдвятіж ^модель”;

2. природа або форма існування мопеді; 3} яавшввехь заміщення між об’єктом-оригіналом та моделлю; 41 мета ствосе&гл т& егіїшяня моделі.

Розглянемо першу складов> амшвді Ші поияттям моделі різні дослідники розуміли наступне: об'ежт. смстези*. гашення, аналог або копію, образ або опис (додаток Ь, та&гЬ2і Ні нашу думку, в узагальнюючому визначенні всі ш їм—іти куйте шшіщ на „об'єкт"* оскільки всі вони можуть бута і е певяна сйГшіщ а для виокремлення

його особливості використати словосполучення „специфічний об’єкт” [72, 120].

Другою складовою частиною визначення моделі є природа або форма існування моделей (додаток Б, табл.Б.З). Джерела [48, 31, 155] виокремлюють дві основні форми: матеріальну та ідеальну (уявну). У визначеннях [120, 21] існує третя | „опис певними засобами”, але вона фактично є однією з ідеальних форм існування моделей. Досить часто автори обмежують форми існування моделей: наприклад, ідеальні форми існування моделей зводять тільки до математичного та логічного опису [38] або схеми, структури чи знакової системи [181], хоча ідеальна форма набагато ширша.

Частина дослідників вважає, що форма може бути: „...створена чи обрана суб’єктом...” [54], штучною або природничою [121]. На нашу думку, для того, щоб не ускладнювати словесне визначення, краще залишити дві основні форми: матеріальну та ідеальну.

Більшість визначень [21, 120, 54, 176, 21, 146] поєднує така особлива риса моделі, що в основу її побудови покладено принцип подібності, який ґрунтується на відношенні гомоморфізму між моделлю та об’єктом- оригіналом. Це означає, що модель заміщує оригінал і відображає чи відтворює найбільш суттєві властивості, характеристики та зв’язки об’єкта- оригінала.

Модель є штучно створеним людиною об’єктом з певними цілями. Саме тому досить часто автори [21, 120, 48, 31, 121, 54] у визначеннях відокремлюють цілі створення та існування моделей, хоча формулюють їх по-різному (додаток Б, табл.Б.4). Узагальнюючи дані, наведені у додатку Б, табл.Б.4, можна зробити висновок про те, що існують дві основні цілі створення моделей: 1) описова, якщо модель слугує для опису та (або) пояснення, кращого розуміння об’єкта, та 2) дослідницька, коли модель використовують для дослідження об’єкта-оригінала шляхом дослідження самої моделі. Але в обох випадках модель слугує інструментом для досягнення зазначених цілей, що необхідно відобразити у визначенні.

Р.Шеннон [190, с. 16-18], С.Б.Огнівцев [140, с. 14-15] відзначають, що моделі можуть виконувати різні функції.

Таким чином, аналіз поширених визначень поняття моделі показав, що на шляху побудови найбільш загального поняття, що відображає даний феномен, жоден з них не є достатньо повним, щоб відобразити багатогранну сутність моделі. На наш погляд, найбільш повні визначення, наведені в роботах [21, с. 11], [120, с. 44]. Якщо ці визначення доповнити функціями, що можуть виконувати моделі, та їх цілями, отримаємо таке узагальнене визначення: “модель” - це специфічний об’єкт, який створюється у матеріальній або ідеальній формі; який заміщує і відображає чи відтворює найбільш суттєві властивості об’єкта-оригінала для певної мети дослідження, тобто знаходиться у відношенні подібності (є аналогом) до об’єкта- оригінала, з метою опису або дослідження об’єкта-оригінала, шляхом дослідження самої моделі, оскільки таке дослідження є більш простим з погляду його реалізації. Модель слугує інструментом для досягнення цілей та виконання функцій: 1) упорядкування даних, інформації та знань про об’єкт моделювання; 2) навчання та тренування; 3) спілкування; 4) експериментування (рис. 1.5). Враховуючи складність та ємність такого визначення з нього як наслідок можуть випливати різноманітні класифікації моделей, якщо за класифікаційні критерії брати ті чи інші компоненти визначення з подальшою їх деталізацією. Для більшої наочності представимо його у вигляді схеми (рис. 1.5), яка була запропонована автором в роботі [135].

В наведеному вище визначенні моделі, на відміну від існуючих визначень (додаток Б табл.Б.1), автором у було додано ще одну досить важливу ознаку — функції. У деяких роботах [190, 140] були зазначені функції, але вони не увійшли у саме визначення поняття. З визначення моделі, наведеного на рис. 1.5, як наслідок випливають різноманітні її класифікації, якщо за класифікаційні критерії брати різні її компоненти.Рис. 1.5. Узагальнена схема визначення поняття моделі Джерело: авторська розробка

Модель- це специфічний об'єкт, що