1. Простота розрахунків;

2. можливість визначення загроз фінансовій безпеці, що виражені через визначені коефіцієнти.

1. порівняльна оцінка може бути некоректною, якщо як порівняння виступають підприємства з низьким рівнем фінансової безпеки;

2. ваги коефіцієнтів можуть значно відрізнятися в залежності від виду діяльності підприємства.

1. Невелика кількість рівнів фінансової безпеки (високий, низький).

ваги коефіцієнтів можуть значно відрізнятися в залежності від виду діяльності підприємства

.Мзаеж оцінки фінансової

жявеоі підприємства в

рщріза його економічної 5яШ£ЕВ

використання фінансової безпеки як складової економічної безпеки підприємства

вибір еталона сильно впливає на одержання рейтингової оцінки, у результаті чого рейтинги для того самого підприємства можуть сильно відрізнятися

.

ОЦІНКИ

гшзщпш. модель ШШхШСЭВСИ безпеки

1. Можливість використовувати професіоналів в області фінансового менеджменту;

2. Багатогранність дослідження фінансової безпеки.

1. Експертні оцінки не дають і об'єктивної картини дослідження;

неправильне формування | групи експертів може призвести до протилежних реальності результатів.

|Продовження табл. ].3 Модель Перевага	Недоліки
Економетрнчна модель і і лкагедж заззачати рівень ляіига фінансової безпеки : tmrrt якого яакявяшо підприємства ■ іПі»ициш римтnnj І Ыгяяжу шшршжткл* 1 2)явомхааг вобузумти 4?*иав»'-‘ (опшмібеїпеки і аід агрыеч—« игграт при і цапнув грмичмоі ириаі	досить складним є агрегування витрат підприємства.
Методе програмно- ; ї > агтср«івш сукупності ниаового управління і і ижжжапк. ш> визначають розвитку ДЛЯ ОЦІНКИ frlІЯ Iі 1,■ І беику в один фінансової безпеки юашк і 2) ■итгугмвм декількох ргаїо» wneipmS показників.	високий ступінь складності проведеного аналізу; досить складною є оцінка І стійкості сукупного інтегрального показника при заданій області його зміни.
Мол ель аналізу фінансової лепаолек вмиехено оеяіепі на ОСНОВІ СТЕП- І яжиииі зовнішню нзажзу аижяйсі > arrvaniio	не приділяється досить уваги внутрішнім чинникам оцінки фінансової безпеки
Модель аналізу фінансово* лвжпк жаль якісно бежа на основі SWOT і вкзіжш дчигі і слабкі SPACE аналізу і спужг Ёсзгэсозо- [ госяазгрсьюї діяльності і пі.тариовсіва	модель має дескриптивний характер, що ускладнює порівняльний аналіз рівнів фінансової безпеки для різних підприємств
ГГ егвфахлорна модель юасво вюагчакпь Альтмана мозсаввсіь банкрутства Модель Спрінгенна піхс^зкисхга. L отже, рівень Мруть Фулмера і фівжсоня безпеки	не адаптовані до реалій української економші
Маїричинн метод оцінки 1);шласцж визначити ризик банкротства підприємства за боввряпгтва: допомогою нечітких [ 2) застосовується рідко нзшшн ззаорвсіошулший шпгемгтвчняй апарат.	досить складний у використанні; вимагає великої кількості спостережень.

У результаті аналізу існуючих методів і моделей оцінки фінансової безпеки підприємства втвтено, ию в даний час недостатньо розробленими є підходи до прогнозування і планування рівня фінансової безпеки підприємства, що були б застосовні в українських умовах господарювання Й охоплювали широкий спектр фінансових показників.

Внсноакм до першого рогділу:

——і ппша спостеріг«« TVv* ПОСИЛСННЯ рОЛІ фІНЯНСІВ *о.-.*,'л*. \а*імні їм і к господарювання. Процеси фінансової, промислової, ф.и,чмош>1 ін і еіриції призвели до того, що з інструментів і‘Аг/ьвтпи •'^/шомінних процесів фінансова сфера перетворилася в ***** **'шаь роїиигку національних економік, регіонів, підприємств.

і ФШйШійй сфера української економіки характеризується високим ршш* г*Ґя,іки<к<к пов'язаної із системною кризою, що охопила вракподг, *л* бфери економічної діяльності. Негативні тенденції розвитку Р&шлиж^,>-: сфери виявляються, насамперед, в інфляційних процесах, вняучяші Ар (ґі/іпришсгв власних оборотних коштів, високому рівні тг^явешм', бяитиих фондів, відсутності розвинутого сектора довг V, -і, Ґ/аикінського кредитування, зниженні рівня рентабельності пр"МУ&У/;ШУ, мянри* мс гв, зростанні кількості збиткових підприємств, ішямаеяміб іязЛтрг капості.

3. ^/\у. й інвестиційна кризи, з одного боку, впливають на

фіЩМвМРу підприємств, а, з іншого, формують середовище

Ьшіл## ^ужиктулання, до якого необхідно адаптуватися. Одним з ажрш/.х :,,:%ишеиия адаптивних властивостей фінансової системи віяориешум і тнжеиия рівня втрат, що викликані негативними впливами зозшщ^^л^, 'У'.-у^тииши, е застосування механізмів забезпечення фінансової безша# * іюфр діяльності,

безпека є функціональною складовою економічної беза&гу, •. у/* исгнн і припускає такий рівень стійкості його фінансового стаиг. забезпечити захист пріоритетних фінансових інтересів,

повя'&хгу/ 'і реалізацією прийнятої стратегії і досягненням цільових кошт»«я#?**/ в умовах дії зовнішніх і внутрішніх загроз.

йф^я^мість системи забезпечення фінансової безпеки ■даддодеш* (аяежмгь, насамперед, від своєчасної ідентифікації загроз, під у/ї/Жї/імл чинники, що здійснюють негативний вплив на $унгх.юг/№* , ЩїїШіеіїі фінансової системи підприємства.

£ '/«'/їм фінансовій безпеці підприємства мають складну ієрархічну структуру і можуть бути класифіковані за такими ознаками як сфера і джерело виникнення, ступінь ймовірності, тривалість впливу, ступінь розвитку, ступінь напруженості тощо. Необхідність комплексного аналізу загроз з урахуванням їх співпідпорялкованості, структурних взаємозв'язків з метою розробки адекватних захисних реакцій підприємства робить актуальним формування ефективного методичного забезпечення системи управління фінансовою безпекою.

7. Проведений огляд сучасних методів і моделей оцінки й аналізу фінансової безпеки підприємства показав, що на сьогоднішній день відсутнє комплексне методичне забезпечення прогнозування і планування рівня фінансової безпеки підприємства, яке було б адаптоване до українських реалій господарювання і охоплювало б широкий спектр фінансових показників

.

О-Ьі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ 1 НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Н

«у

а правах рукопису

ОВАНДЕР НАТАЛІ Я ЛЬВІВНА

УДК 519.863 : 338.012 : 330.44

МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ ЗА ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

08.00.11 — математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Хмельницкая шціонільннй уиімршет

Бібліотека

Науковий керівник:

КУЗУБОВ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ доктор економічних нау

к

Житомир - 2009

crop.

йзо 14

о =м 16

2>_вх іш^(1=І Ш 19

£>_с,х,<^(с=/ С), 19

/> Ашяиз фішммоФіметтшШ фінансових резу&ья***** яняш шшш 36

ляяяшшшшж 9

Н&. 10

яиялітнчнц ідентифіковані ^ ■— 10

рилі 4

;т ..., і 1

ІХ*, &ь,. /-М 17

ДІД 6

ОЕСР - Організація економічного співтовариства та розвитку ООН - Організація Об'єднаних Націй СНР — система національних рахунків ТВВ — таблиця „витрати-випуск”Актуальність теми обумовлена необхідністю розробки державнеє політики та національної стратегії забезпечення стійкого економічного розвитку, особливо - у 'ім’ячку ЗІ вступом країни до Світової оргзнгшш торгівлі. Світовий досвід розвитку економіки переконує, що прогресивні структурні зрушення призводять до прискорення розвитку національної економіки та водночас забезпечують більш ефективний розподіл ресурсів економіки країни і, таким чином, є одним з дієвих шляхів її економічного зростання. Одним з важливих напрямків структурування економіки с оптимізація зрушень в структурі економіки країни за видами економгтаж діяльності, представленими в таблицях „витрати-випуск”.

Враховуючи складність вищезазначеної економічної проблеми й те. нд> ефективним інструментом її розв’язання є економіко-математичні mdjbexL стаємо перед необхідністю розробки відповідних математичних моделей. яз~ відображатимуть оптимальні структурні зрушення в національній екоеомші за умов обмеженого ресурсного потенціалу країни. Розв’язання залз=: оптимізації вимагає використання засобів апарату економіко-матемагнчногс моделювання, що відображено у працях О.О. Бакаева, LG. Благува» Е.М. Бравермана, В.В. Вітлінського, В.М. Гейця, В.М. Гдушгова,. B.C. Григорківа, А.М. Єріної, Н.І. Костіної, Р.Г. Кравченко, ЄМ. Крюазях. М. Кубоніва, М.В. Кузубова, 0.1. Кулинича, О.В. Лотова, LNL JbiBHm_L ОМ. Марюти, B.C. Міхалевича, B.C. Немчінова, Н.С. Оржнжь. В.Ф. Ситника, Дж.Х.М. Торилі, І.С. Ткаченка, Дж. Франса, Дж. Форрееїжо. Р. Шеннона й багатьох інших.

Проблема оптимального використання ресурсів розглядалася в росеїзаь багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, С.О. іиичі > Р. Беллмана, Б.І, Гольденгоріна, Дж. Данцига, ЮМ. Єрмоіьсш. М. Інтриллигатора, JI.B. Канторовича, Г. Мак-Корміка, A. tim

xД. Химмельблау, 0.1. Черняка та інших. Ці метода використовуються переважно на мікроекономічному рівні, хоча реалії ринкової економіки вимагають ефективного господарювання саме на макроекономічному рівні, що у кінцевому підсумку позитивно впливатиме на мікроекономіку.

Розподіл ресурсів національної економіки та технології їх використання між видами економічної діяльності відображені в міжгалузевому балансі, запропонованому В.В. Леонтьєвим. Залучення міжгалузевого балансу для аналізу структурних зрушень було здійснено А.Б. Аганбепяном, М.Р. Ейдельманом, В.В. Коссовим, І.В. Крючковою та іншими вченими. Подальші багатоаспектні дослідження з використанням міжгалузевого балансу для побудови різноманітних статичних та динамічних економіко- математичних моделей проводилися О.Б. Альохіним, М.А. Гершензоном, О.Г. Гранбергом, Ю.П. Іваніловим, В.А. Кадієвським, 0.1. Ляшенко,

2. C. Морозом, B.C. Немчіновим, 0.0. Петровим, М.І. Скрипниченко та багатьма іншими авторами. Однак, ці моделі не досліджували питання оптимального розподілу ресурсів між видами економічної діяльності та його впливу на національну структуру економіки. Тому проблема розробки методів оптимізації зрушень в структурі економіки країни за видами економічної діяльності з обмеженнями по ресурсах з використанням моделі міжгалузевого балансу залишається недостатньо вивченою і потребуе подальшого дослідження.

Тим часом, саме такий підхід дозволяє досягти економічного зростання економіки країни за допомогою більш ефективного використання її ресурсів, тобто за рахунок поліпшення виробничої структури економіки України. З огляду на це, економіко-математичне моделювання оптимальних структурних зрушень в економіці України за видами економічної діяльності є важливою науковою проблемою, що й зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи в

Житомирському держанному а'хжхлогічному університеті: шифр № 314 від 04.12.2006р. за темою „Побудок* економічного механізму забезпечення сталого розвитку і кон курси икпроможносгі суб’єктів господарювання”, 2007-2010рр., номер державної реєстрації 01061)013189. Особисто дисертанткою розроблялася економіко-математична модель оптимізації структурних зрушень и економіці України за даними таблиць „витрати- випуск” та виконувалися комп'ютерні розрахунки щодо її реалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є побудова моделі оптимізації структурних зрушень в економіці України за різними критеріями оптимізації, реалізація яках дозволить обґрунтувати стратегію структурної перебудови країни й досягнення в такий спосіб прискорення її економічного розвитку за рахунок структурних чинників.

Відповідно до визначеної мети в дисертаційній роботі поставлені та розв’язані такі завдання:

• дослідити існуючі теоретичні підходи до аналізу структури національної економіки за агрегованими видами економічної діяльності та зіставити структуру економіки України зі структурами економіки розвинутих країн світу;

• здійснити аналіз сутності поняття моделі як інструмента наукових досліджень в економіці з метою його використання при побудові класифікатора економіко-математнчннх моделей;

• дослідити та поглибити георетико-методичні засади класифікації економіко-математичних моделей з метою з’ясування місця міжгалузевого балансу в загальній системі цих моделей;

удосконалити методику побудови оптимізаційних економіко- математичних моделей шляхом адаптації прирісшого підходу;

розробити модель оптимізації структурних зрушень національної економіки за видами економічної діяльності на підставі даних таблиць „витрати-випуск”

• ;іірошлгіуївгш тми миммш с^Ьсчгтшносп структурних трі ппі і економіці ЕриУи» іі жцпмціммі юта гч вдосконалення;

• пронести «пуо дашт мвмп ефективності функцюнуяандо економіки Україна;

- здійснити розршш ж «наш «пмізщТ структурних ірушв» 1 економіці та на підставі х^.!ьпг» Т гштаор запропонувати форменим» політики й стратега игци аінміг іг і ісидшчоі національної гтг^тт«» економіки.

Об’єктом іяослкпвнш е тк формування структури скаввяпш України за видами овопт^оял' гжьг^лгт: ва підставі даних тяЕши» „витрати-випуск".

Предметом ііістаиш ; «гономіко-матем атичних мпигии#

та інсірументарій осттииезивї ----- ^г-л-л згущень в економіці Укршш ж видами економічної дімнакт. шг лчжовуються на підстав: ют міжгалузевого балансу і іній

Методи досііхксмш. Готппю та методичною базою дисс^тішіійвіу роботи є дослідженню кгчгяіяціі ~х зарубіжних вчених в сфері анашз» структурних Зрушень З І ИІІМІ—ІП крени» економ І КО-МаТСМЕП'ЧНПГТ моделювання оопіміаапймиї шушвож, класифікації екоими^ математичних моделей. Чкгдашгнрчииш жиратом дослідження с статиста: методи, використані дли иил^ жнана економічного розвитку та сишнз: ефективності структурою. уівгіїїі * економіці країни за даними тяБіинь „витрати-випуск"; метода лявйишпг програмування та аналізу резхтлкгз реалізації моделей пити іииТ ,г^>т~урних зрушень в наиюваїБлш. економіці.

Інформаційну базу зикжгашШиип роботи склали нормативво-ш^аж акти України, офіційні стктк дяді Дгржкомстату України, Мшіст^^ж економіки України, игріодичних видань, монотрашнні

дослідження вітчизняних тз -чнг^ таснЕі. вчених, ресурси мережі Ъзтетвк ма­тематикою виконаної роботи

.Науко»» новизни одерж»них результатів полягає в наступному:

вперше:

• побудовано та реалізовано модель оптимізації структурних зрушень в економіці України за видами економічної діяльності на матеріалах таблиць „витрати-випуск”, що дозволило обґрунтувати стратегію структурної перебудови української економіки. Це передбачає стимулювання розвитку видів економічної діяльності, які забезпечують прискорене зростання економіки країни та сприяє підвищенню ефективності тих видів економічної діяльності, що стримують такий розвиток;

удосконалено:

• прирістний підхід розвитку видів економічної діяльності, який адаптований до потреб моделювання оптимізації структурних зрушень в економіці країни;

• інструментарій оцінки ефективності структурних зрушень в економіці країни на підставі даних таблиць „витрати-випуск”;

класифікацію економ і ко-математичних моделей шляхом запропонованого класифікатора, який дозволяє визначити місце міжгалузевого балансу в загальній системі таких моделей;

набули подальшого розвитку:

визначення поняття моделі, що відображає основні його характеристики, які є ознаками для класифікації економіко-математичних моделей;

• підходи до аналізу структури економіки країни у порівнянні зі структурами розвинутих країн світу за агрегованими видами економічної діяльності на матеріалах таблиць „витрати-випуск”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних рекомендацій щодо адаптації прирістного підходу до побудови моделі оптимізації структурних зрушень в економіці України на основі міжгалузевого балансу. Результати дослідження дозволяють обґрунтувати стратегію структурної перебудови української економіки та виявити види економічної ДІЯЛЬНОСТІ, що стримують ЇЇ економічне зростання. Отримані у ході дооліджвннн роїулі. гати ііи кори стан і Радою по вивченню пролук? явних сил У країни МЛІ І України (довідка №01-11/593 від 07.10.09p_, с. 252) та Головним упринліннмм економіки Житомирської обласної державної адміністрації (довідки № ОІ-я/87 від 16.01.09 р., с. 251).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри економіки Житомирського державного технологічного університету при викладанні курсів „Економі ко-математнчне моделювання”, „Макроекономіка", „Економетрія” (акт № 44-45/865 від 17.06.2008 р., с. 249- 250).

Особистії іміссок здобувана. Всі наукові результати, практичні висновки та пропозиції, що виносяться автором на захист, отримані здобувачем особисто. Усі публікації у фахових та інших виданнях одноосібні.

Анробнціи результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися та отримали позитивний відгук на конференціях: Иссукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 25 лютого 2003р.); II Міжнародній науково-практичній конференції „Дишіміка наукових досліджень 2003” (м. Дніпропетровськ, 20- 27 жовтня 2003р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Дні науки 2005” (м. Дніпропетровськ, 15- 27 квітня 2005р.); Іїсеукраїнській науково-практичній конференції „Стратегія розвитку і реалізації потенціалу АПК” (м. Житомир, 26 вересня 2008р.); II Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегії розвитку України в глобальному середовищі” (м. Сімферополь, 7-9 листопада 2008р.); V всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів „Актуальні проблеми економічної системи України” (м. Черкаси,15 листопада 2008р.): на науково-практичних конференціях Житомирського державного технологічного університету протягом 2005~2008рр.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць (загальний обсяг публікацій становить 3*74 д.а., всі належать особисто автору), в тому числі 6 статей - у фахових виданнях за переліком ВЛК України обсягом 2,62 д.а.« 11 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій обсягом 1,12 д.а

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛЮВАННЯ ЗМІН В СТРУКТУРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1. Моделі структури економіки га аналіз за ними сучасного стану національної економіки

Протягом багатьох років предметом дослідження економічної науки є взаємозв’язок між економічною динамікою та структурними процесами в економіці. Оцінка впливу окремих видів економічної діяльності (з урахуванням різних ступенів Тх агрегації) на економічний розвиток стає безпосереднім об’єктом наукових досліджень у другій половині XX ст., хоча завжди посідала важливе місце в дослідженнях економічної науки — від робіт меркантилістів, А.Сміта, Д.Рікардо та інших. Першим звернув увагу на вплив структурних змін в економіці країни на її розвиток лауреат Нобелівської премії Саймон Кузнець, який на основі статистичних досліджень багатьох країн виявив, що зростання агрегованого продукту передбачає зміни економічних структур, а саме: структури випуску; структури зайнятості; розподілу праці в сім’ї; структури доходів; міжнаціональних потоків товарів, інформації, робочої сили та капіталу [202]. Отже, його емпіричні викладення довели наявність зв’язку між економічною динамікою та структурними процесами, тобто те, що „...структурні зміни є передумовою економічного зростання і, розпочавшись, надалі формують, стримують або підтримують економічний розвиток країни” [160, с. 25].

Таким чином, стає незаперечним той факт, що динаміка розвитку будь- якої національної економіки безпосередньо залежить від структури національного виробництва, яка слугує узагальненням якості розвитку та сталості всієї економічної системи. Тому питання формування структури економіки країни та її регіонів є проблемою, яку має вирішувати держававншачточн сгратепю га основні положен«« програм економічного і соціального національного розвитку, шукаючи моделі зростання. Одним із важливих напрямків структурування національної економіки є її формування за видами економічної діяльності. При формуванні ефективної, а, отже, і оптимальної структури економіки в розрізі видів економічної діяльності головною метою є визначення тих ВЕД, які на конкретному проміжку часу або відіграють провідну роль у забезпеченні економічного зростання, або стають гальмом такого розвитку.

Найбільш детальну структуру національної економіки за видами економічної діяльності відображено в таблицях _ви і рати-випуск \ вперше запропонованих В.В.Леонтьсвим у 1939р, причому, кількість видів економічної діяльності не є сталою величиною - кожна країна відокремлює їх самостійно. Так, в Україні в 1966р. їх було - 111 [57]. в СРСР у 1972р. - 112 [196, с. 701], в Японії - 2000 [105, с. 157], в наш час в Україні - 38 [110]. Така розбіжність в кількості ВЕД та дрібна деталізація ускладнюють дослідження, тому для забезпечення можливості порівняння структур економік різних країн та для більшої переконливості скористаємося теоретичними моделями структур економік за агрегованими видами економічної діяльності, які ґрунтуються на дослідженнях ролі кожного сектора для загального розвитку національної економіки.

Теоретичні моделі структури економіки грунтуються на розподілі суспільного виробництва на частки (сектори) за валовим випуском продукції, валовою доданою вартістю, валовим внутрішнім продуктом, капіталом та зайнятим населенням. Одна з перших моделей структур економіки була розроблена в 30-х роках XX століття новозеландським економістом А.Фішером та англійським економістом і статистиком Коліном Кларком, які запропонували теоретичну концепцію трьох секторів [199], [49, с. 610], [160, с. 211-212], згідно якої з розвитком економіки відбувається процес послідовної зміни ролей трьох основних її секторів - первинного, вторинного та третинного. Критерієм поділу економіки на сектори було обрано техніко-

економічні особливості галузей, їх залежність від природних факторів та взаємозв'язків з виробництвом благ. Таким чином, згідно з моделлю структури економіки А.Фішера-К.Кларка (додаток А, табл.А.1) до складу первинного сектора входять види економічної діяльності, де здійснюється виробництво сировини, до вторинного - види діяльності, в яких відбувається переробка сировини в кінцеву продукцію, а до третинного сектора — ті види діяльності, що надають послуги першим двом. Кожний з секторів економіки Ш£ власний життєвий цикл, який відображає провідну роль сектора для розвитку економіки країни загалом. Згідно теорії трьох секторів із зростанням доходу на душу населення попит на сільськогосподарську продукцію поступово знижується; на промислові товари він спершу зростає, .а. з насиченням ринку - скорочується; на послуги — постійно зростає [49, с. 610]. Таким чином, зміни в добробуті та продуктивності праці людини в різних секторах економіки спричиняють зрушення в структурі її потреб, що. в свою чергу, призводить до послідовного переходу провідної ролі сектора віл первинного до третинного. Важливим є те, що ця концепція не тільки підтверджується протягом останніх шістдесяти років, але й залишається актуальною і сьогодні [200].

В подальшому теоретичні моделі структурування національної економіки головним чином розвивалися шляхом деталізації третинного сектора послуг, причому, перші два залишалися майже незмінними. Оскільки прискорення розвитку нових видів економічної діяльності розпочалося відносно недавно досі серед науковців не існує єдиної думки стосовно кількості основних секторів економіки, з чого виникли моделі структури економіки з четвертинним та п’ятиртинними секторами економіки [10, 60]. Однією з них є найбільш відома та поширена п’ятисекторна модель економіки ДЛЇелла [10] (додаток А, табл.А2). В ній перші два сектори — аграрний та індустріальний - фактично не змінилися, а послуги поділені ше на три сектори. Таким чином, в цій моделі також види економічної діяльності розмішуються у вигляді щаблів з огляду на ту послідовність, згідно з якою вони займали провідне місце в господарських відносинах - від сільського господарства до економіки знань.

Враховуючи те, що Д.Белп є одним із засновників теорії постіндустріального суспільства, логічно згадати й ті теорії, які пояснюють тенденції розвитку секторальної структури економіки країни та досліджують питання, які саме сектори виступають як основні рушійні чинники економічного зростання. Це - вищезгадана теорія трьох секторів К.Кларка [199], теорія постіндустріалізма Д.Белла [10] та її подальший розвиток у вигляді теорії трьох хвиль Е.Тоффлера [176], концепції посткапіталістичного суспільства П.Дракера [41], теорія корпоративної економіки та суспільства достатку Дж.К.Гелбрейта [36]. Всі ці теорії знаходяться на перетині двох наук — економіки та соціології. П.Дракер [41] вважає, що сучасна епоха — це епоха радикальних змін, які полягають у трансформації індустріального суспільства у суспільство, що базується на знаннях. Е.Тоффлер [176] висуває теорію трьох хвиль: в історії цивілізації є три хвилі — аграрна, індустріальна та пост- або суперіндустріальна, і до змін в суспільстві призводить зіткнення цих хвиль. Незважаючи не певні відмінності в вищезгаданих теоріях, їх поєднує те, що в основному в них використовується трьохсекторна модель економіки Фішера-Кларка, і вони підкреслюють, що основним напрямком трансформації сучасної економіки є перехід від економіки, яка грунтується на ресурсах, до економіки знань (останню ще називають „нова економіка”, або „неоекономіка”, або „постіндустріальна економіка”, або „неоінформаційна”, або „віртуальна”, тощо). Навіть враховуючи те, що безпосередньо структурні зрушення не були предметом дослідження вищезгаданих теорій, важливим в них є висновок про те, що рушійною силою економічного зростання є розвиток саме сектора інформаційних технологій та знань.

Варта уваги класифікація типів економік, яку запропоновано Майклом Поратом [160, с. 214]. В залежності від того, в якому секторі більша частка зайнятого населення, він запропонував п’ять типів суспільства: аграрне - вякому більшість населення иіймяте виробництвом продуктів харчування; індустріальне» о якому превалює частка працюючого населення, що зосереджена в промисловому виробництві; постіндустріальне - відповідно у сфері послуг; інформаційне - в секторі інформаційних послуг; ноосфернс - в секторі інтелектуальної діяльності [160, с. 214]. Однак, недоліком такої моделі є те, що Порат не конкретизує сектори економіки в розрізі видів економічної діяльності.

На особливу увагу заслуговують роботи сучасного російського дослідника постіндустріального суспільства ВЛ.Іноземцсва 160, 61], який вважає, що традиційна методологія відокремлення галузей на основі речової форми їх продукту стає анахронізмом, а „...основна межа між секторами економіки пролягає не між матеріальним виробництвом та сектором послуг, а між благами, що об’єктивізовуються, та благами, що не об’єктивізовуються” [160, с. 215]. Відповідно до такої методики економіка країни поділяється на дві основні складові: „суб’єкт-об’єктивний сектор, коли людина взаємодіє з предметом своєї діяльності або з об’єктом споживання, та суб’єкт-суб’єктивний сектор, де люди взаємодіють через інтерперсональне спілкування, продуктом якого є інформація чи знання, і який відрізняється низьким ступенем відтворюваності" [ 160, с. 215]. Враховуючи те, що сучасна економіка знаходиться у стані трансформації до постіндустріального суспільства, розподіл видів економічної діяльності між зазначеними в моделі В.Л.Іноземцева секторами (додаток А, табл.А.З) здійснено певною мірою умовно та передбачає відокремлення в кожному з них, крім усталеного сектора, ще умовний підсектор.

Схожий підхід до структурування національної економіки використаний

С.Любимцевою [96]. У відповідності до нього вся економіка поділяється на два основних сектори - реальної та фіктивної економік, які, в свою чергу, поділяються на підсектори (додаток А, табл.А.4). Згідно з цією моделлю до першого підсектора реальної економіки вчений відносить сільське господарство, мисливство, рибальство та всю промисловість; до другого

-

матеріальні ncviryrm. а аг ttvtwvt - шю^шшв послуги. Фіктивна економіка сквазаггьс* г лаг*' шагасяи» — янлпяй- гай складають інформаиі#* т* ждиоіилн і* япг’Д-'ьлі _sr яошГ жхсежгтво й послуги, та другий - фшаасовю сггтлг І кгггчмиимі тілший обіг. Незважаючи на десять ції німі тгт:-,т зг тзтиигкі^за^я инпмши а моделі, її практичне використання стає Äss: згспгззсТ я відповідної

СТ2ГШСШЧ9СЯ іапкгшнпЕ

Ще ошв» піуніиш iLTxrjzx лг згсілгвеж* структури національної ековомікн за дгташ аваьехт: 5 сисгєсенй шдхід М.Портера

[ 145], як» TfTPwWwr ве — -ігптіяяи» вище нппіімич за. сектори за видами

Є»пнпмппот тттігтлгу— £ за | |Ц І ЩМ1 ТППТТ ЛСХШИ Н32ЄМОЗВ’ЯЗКу МІЖ

підприємствами та »п н+< дттгрмг. за пи. за ту»? зчгиого, є майбутнє. Однак, такая ттттт нлгйпекж: п чьлтт пглнтчнц тгж згггхгьш особливості кожної окремої чмдар = ляп вг мв. і«тя ч»;г.та:•■■амілй для з’ясування загальних занзвамїрнвеггі ггэвегг^- чшттшнитыниг евнмк та їх порівняння.

Всі ияяутіуяг тзопггячн: «жл -тіууи¹ зяшжальної економіки

покладені в осаову сучатаго аегшашвЕя інапгзд стгужтур економік країни. Такі дослідявсвнж. за ^ік.іи.учнаь шедшам шяая окремої країни, проводять аналтгятао-внчиж: тт.тртапдд Сзсявсш санку. Конференція 00Н з торгівлі та роетязху <UNL1AIT — LTmietr Nattens Conference on Trade and Development f атаяинлп ininftnann-m га розвитку (OECP) -

англійською Orzscnza^cm зве ?ашпппг С:-тсегншп ec Dev efopment (OECD) ТОЩО. ВраИЖ'КЗЧН ВК1. HMWUTj ЖаИВШІШШЕХ зтяв&шь структур економік різних країн, такі лздйж^ш '^утгивтзск se зпяйнятій економічним співтовариством Міжзнааїшй ігдктагцнд стаонтязшї видів економічної діяльності Дшетаггааа 5сншжтг тпікгга Classäcaäon - ISIC [201]). Конференція ООІН з тзпгшп ті дишга.» п Сзіговий банк в своїх Сфугтуряих ІПСІТІчПЕятаст зі 5єу тштаздае ГДЕСЄЕСШрЕу модель Фішера- Кларка. Тшй часом дэеяике тгхжяснгвнггь з ти моделях входить до вторинного с£Ж7о~7} - їжтп/.~~рт і «і лешжная» овгворв, як у Фішера-Кларка,що обумовлено існуючою практикою розподілу видів діяльності у статистиці [24, 160]. Фахівці ОЕСР використовують більш детальне стругтуруаакн» економіки на основі п’ятисекторної моделі Д.Белла, хоча відокремлюють шість основних секторів: сільське господарство; промисловість; бушанжитвск; транспорт та торгівля; фінансові, страхові та ділові послуги; інші послуга [203].

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені моделі структурукшн* національної економіки, загальні характеристики яких зведено у таблЛЛ. з двох точок зору: можливості застосування даних ТВВ України для побузе* таких моделей та наявності статистичних даних інших країн світу міжнародних зіставлень, дійшли висновку про те, що для аналізу структура економіки України найдоцільніше скористатися трьохсекторною молетдзх запропонованою Конференцією ООН з торгівлі й розвину, та шестисекторною моделлю ОЕСР. Агрегування видів економічної .тіимссг' за даними ТВВ України у відповідності з вищезазначеними трьох- та шестя секторними моделями наведені у додатку А (табл.А.5-А.8).

Тим часом з погляду економічного розвитку нас цікавить не структура економіки країни, а тенденції змін пропорцій між егкхооааг протягом часу, тобто міжсекторапьні зрушення в національній енвомші При цьому особливою ваги набуває проблема пошуку орієнтирів еюзитжзезєк змін таких пропорцій. Світовий досвід доводить існування загальнях ЗаКОНОМІрНОСТеЙ еВОЛЮЦІЇ Структур еКОНОМІЧНИХ СИСТеМ, І ТОМ>\ гстзу>

формування структури суспільного виробництва країни відбувається $ відповідності з цими пропорціями, то це вважається ознакою структурних зрушень і, навпаки, якщо зміни відбуваються в прот'«кз»>му напрямку, - то це є свідченням деформації структурних змін, що жшг негативно позначитись на економічному розвитку країни

.19

Таблиця 1.1