1.1. Особливості фінансової діяльності підприємств в умовах нестабільного зовнішнього середовища

У сучасних умовах фінанси стають важливою сферою грошових відносин. Це обумовлено тим, що в ринкових відносинах гроші (основа фінансів), виконуючи функцію засобу обігу, стають капіталом. Перехід країни на нові економічні відносини призвів до посилення ролі фінансів підприємств і організацій у фінансовій системі держави. Відбувається зміна пріоритетів: поступове зниження ролі фінансів на макрорівні і збільшення значення фінансів на рівні підприємств.

Взаємозв'язок і взаємозалежність фінансів і народного господарства були вперше згадані в XVIII столітті основоположником школи фізіократів Ф. Кене [118], і далі досліджувалися багатьма зарубіжними і вітчизняними економістами, такими як А. Сміт [117], 1.1. Янжул [150] та іншими [13, 14, 16, 25,26,31,33,47, 56, 134, 135, 139].

З тих пір значення й основна роль фінансів постійно зростали, але ніколи ще вони не здобували настільки вагомого значення, як у нинішній час. Фінансовий капітал за минуле сторіччя перетворився з посередника, що обслуговує механізм процесу відтворення, у його ключову ланку, яка має значний вплив на механізм, що його породив. Одним із основних чинників посилення ролі фінансів став технологічний прогрес, що обумовив високий попит на фінансові засоби, а грандіозні досягнення в технологіях, інформатиці і системах комунікації надали практично необмежені можливості у використанні фінансових ресурсів.

Фінанси підприємницького сектора є основною ланкою народногоспо­дарського комплексу. Стан фінансів підприємства впливає на забезпеченість

загальнодержавних, регіональних і місцевих бюджетів. Чим міцніше і стійкіше фінансове становище підприємств, тим забезпеченіші ці фонди, більш повно задовольняються соціальні, культурні й інші потреби. Без нормального функціонування фінансового механізму ринкова економіка працювати не в змозі. Забезпечення стабільності економіки і громадського жнтга в країні — найважливіші цілі функціонування підприємств, які досягаються в процесі оптимізаш'Т розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни за допомогою бюджету і позабюджетних фондів. Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних і грошових фондів, призначених для споживання і нагромадження. Забезпечення такої збалансованості в значній мірі впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві [13, 16, 124, 148].

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного валового внутрішнього продукту, забезпечуючи формування і використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями і інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни і управління нею.

Таким чином, фінанси є суттєвою складовою системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругообіг виробничих фондів, впроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки. Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи держави займають визначальне місце в структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюються основні джерела фінансових ресурсі». Саме таму від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволене* досгільаях потреб, фінансова безпека країни [27, 30,42, 48.49. 64. 90. 96).

Вся господарська діяльність підприємств ешітяється на звичайну діяльність і надзвичайні події. Останні є подіжме чж тсерзсіжмн, шо мають разовий, випадковий характер. Звичайна діжльєість аіхтрасмств має три складові: операційну діяльність, інвестиційну дзевезсть і фінансову діяльність [135, 136].

Операційна діяльність - це основєз. аяшшс$ь суб'єкта підприємництва, у якій реалізуються його статути: м-иг зона містить всі види діяльності, крім тих, які законодавчо зивеогві зо інвестиційної і фінансової діяльності [136].

Інвестиційна діяльність - це придбання чи реажзасїж основних засобів, нематеріальних активів, вкладення капіталу в ажтгіТ. ~ ттая реалізація, одержання дивідендів, відсотків тощо.

Фінансова діяльність зводиться до слтлтзхгп операцій, що спричиняють зміну величини чи складу власного : зозякового капіталу підприємства.

Господарська діяльність підприємств склалаггьсх з багатьох процесів суспільного виробництва і відтворення, шо перееотвоться і взаємно обумовлюють один одного. Це і суто технічні трсезеся. пов'язані з оснащенням його матеріально-технічної база, ювструкторською і технологічною підготовкою виробництва, викссестзанжм матеріальних і трудових ресурсів, збутом продукції тощо; це, їм ІІІЇІІ III і економічні процеси, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів підприємств, їхнім розміщенням в активи, розподілом нагромазхгнь. забезпеченням платоспроможності виробництва тощо; це також сосігльаі процеси, тобто процеси життєдіяльності трудового колективу [І!46].

Прибуток підприємства, його рентабельність : усшх у конкурентній боротьбі на ринку істотно залежить від того, як вооо змогло розпорядитися своїм капіталом за весь попередній період діяльності. Тому фінансова діяльність підприємства є основною і забезпечує всі інші сфери діяльаосгі підприємства, і саме забезпечення нормальної фінансової діяльності е запорукою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому [7, 1 і. 35, 136, 137].

Таким чином, фінансова діяльність може бути визначена як система використання різних форм і методів фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення поставлених ними цілей [34].

Фінансовій діяльності підприємств властиві певні загальні і специфічні ознаки, які відображають у тому числі й особливості, обумовлені функціонуванням підприємств у різних сферах економіки [44]. Загальною ознакою фінансової діяльності підприємств є вираження сукупності економічних відносин, пов'язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансової діяльності підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу валового внутрішнього продукту, формування і використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Фінансова діяльність підприємств охоплює наступні групи фінансових відносин [74]:

пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання: пов'язані з утворенням і розподілом грошових доходів: виручки, валового і чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

відносини, що виникають в підприємств із державою з приводу податкових і інших платежів у бюджет і цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в зв'язку з інвестуванням у цінні папери й одержанням за ними доходів, здійсненням пайових внесків і участю в прибутку від спільної діяльності, одержанням і оплатою штрафних санкцій;

відносини, що формуються в підприємств із банками, страховими компаніями б зв'язку ? одержанням і погашенням кредитів, оплатою відсотків! за кредит і інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення і збереження коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами і відшкодуванням» за різними вадами страхування;

відносини, що формуються в підприємств у зв'язку з внутрівиробничим розподілом доходів.

Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

фінансове забезпечений поточної виробничо-господарської діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності і платоспроможності;

виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками:

мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним цільовим розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Таким чином, об’єктом фінансової діяльності підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом засобів, формуванням і використанням грошових фондів.

В організаційній і управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність і повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності і розвитку підпреемства, виконання фінансових зобов'язань перед державою й іншими суб'єктами господарювання.

Оскільки фінансова діяльність є основною для підприємства, фінанси підприємств - основа фінансової системи країни, подолання кризової ситуації в Україні і перехід зо ринкової економіки не можуть бути досягнуті без фінансової стабілізації в су спільстві, обов'язковою умовою якої, у своючергу, є фінансова стійкість суб'єктів господарювання [1, 11, 15, 45, 50, 63. 96].

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі, хоча комплекс розв'язуваних при цьому цільових задач має істотні розбіжності [18].

У режимі стійкого функціонування підприємство при вирішенні завдань своєї економічної безпеки акцентує основну увагу на підтримці нормального ритму виробництва і збуту продукції, на запобіганні матеріального чи фінансового збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних, на протидії несумлінній конкуренції і кримінальним проявам.

У кризові періоди розвитку найбільшою небезпекою для підприємства є руйнування його потенціалу (виробничого, технологічного, науково- технічного і кадрового) як головного фактора життєдіяльності підприємства, його можливостей. При цьому умови господарювання такі, що не забезпечується здатність потенціалу до відтворення. Ресурси для цього підприємство може здобувати тільки виходячи з результатів своєї діяльності, а також за рахунок позичкових засобів.

Таким чином, перед підприємствами постійно виникає завдання внутрішньої самооцінки і прогнозування свого фінансового стану, вживання заходів з його відновлення, тобто забезпечення фінансової безпеки виробництва від різних проявів зовнішніх і внутрішніх збурень.

У ринкових умовах діяльність підприємств є комплексом взаємозалежних господарських процесів, що залежать від багатьох різних чинників. Як правило, ці чинники взаємозалежні і у різних напрямках впливають на результати функціонування підприємства, а також і на його фінансову стійкість. Зовнішні чинники, що впливають на фінансову діяльність підприємства, поділяються на економічні, політичні, демографічні і науково-технічні [7, 8, 15]

.реалізації концепції фінансової безпеки підприємства є відсутність формалізованого опису структурної декомпозиції загроз, а також апробованих і стандартизованих способів покриття втрат внаслідок їх впливу;

з огляду на сказане вище актуальним є розгляд методичного забезпечення управління фінансовою безпекою підприємства, що дозволяє формувати комплекс захисних реакцій на негативні впливи загроз.

1.3. Огляд існуючих методів і моделей аналізу фінансової безпеки підприємства

Проведений аналіз літературних джерел з проблем фінансової безпеки дозволив виділити дві основні групи методів і моделей оцінки й аналізу фінансової безпеки підприємства [5, 7, 8, 10, 15, 18, 27, 36, 42, 47-49, 56, 58, 60, 63, 72, 75, 76, 77, 99, 129, 137, 142, 144, 146, 154-159]:

методи і моделі безпосередньої оцінки фінансової безпеки: методи оцінки і аналізу фінансової безпеки на основі методів оцінки схильності підприємства до банкрутства.

До першої групи методів належать наступні: рейтингова модель оцінки фінансової безпеки; модель експрес-оцінки фінансової безпеки; модель оцінки фінансової безпеки Ж.Депаляна; модель оцінки фінансової безпеки підприємства в розрізі йоі економічної безпеки;

економетрична модель оцінки фінансової безпеки підприємства;адекватних масштабу і характеру їх впливу. Фінансові загрози мають складний і супідрядний характер і, як наслідок, основними проблемами реалізації концепції фінансової безпеки підприємства є відсутність формалізованого опису структурної декомпозиції загроз, а також апробованих і стандартизованих способів покриття втрат внаслідок їх впливу;

з огляду на сказане вище актуальним є розгляд методичного забезпечення управління фінансовою безпекою підприємства, що дозволяє формувати комплекс захисних реакцій на негативні впливи загроз.

3. Огляд існуючих методів і моделей аналізу фінансової безпеки підприємства

Проведений аналіз літературних джерел з проблем фінансової безпеки дозволив виділити дві основні групи методів і моделей оцінки 3 аналізу фінансової безпеки підприємства [5, 7, 8, 10, 15, 18, 27, 36, 42, 47-49, 56, 58, 60, 63, 72, 75, 76, 77, 99, 129, 137, 142, 144, 146, 154-159]:

методи і моделі безпосередньої оцінки фінансової безпеки: методи оцінки і аналізу фінансової безпеки на основі методів оцінки схильності підприємства до банкрутства.

До першої групи методів належать наступні: рейтингова модель оцінки фінансової безпеки; модель експрес-оцінки фінансової безпеки; модель оцінки фінансової безпеки Ж.Депаляна;

модель оцінки фінансової безпеки підприємства в розрізі його економічної безпеки;

економетрична модель оцінки фінансової безпеки підприємства

;метод* прОГрЛМНО-ЦІЛЬОВОГО управління і розвитку для оцінки фіммсомі бежп;

експерти» модель оцінки фінансової безпеки;

модель аналізу фінансової безпеки на основі СТЕП-анапізу;

модель аналізу фінансової безпеки на основі SWOT і SPACE аналізу.

Нижче розглядається зміст цих методів.

Рейтингова модель оцінки фінансової безпеки [133, 144]. У даній моделі побудова рейтингу базується на даних статистичної звітності підприємств. Показники для рейтингової оцінки розбивають на 4 групи:

1. Показники оцінки прибутковості господарської діяльності.

2. Показники оцінки ефективності управління.

3. Показники оцінки ділової активності.

4. Показники оцінки ліквідності і ринкової стійкості.

У першу групу включені найбільш узагальнені і важливі показники оцінки прибутковості (рентабельності) господарської діяльності підприємства. Загалом, показники рентабельності підприємства є відношенням прибутку до тих чи інших засобів (майна) підприємства, які задіяні в отриманні беруть участь в одержанні прибутку. Тому вважається, шо найбільш важливими для порівняльної оцінки є показники рентабельності, обчислені як відношення чистого прибутку до всього майна чи до величини власних засобів підприємства.

В другу групу включені показники оцінки ефективності управління підприємством. Розглядаються чотири найбільш загальні показники. Ефекшвність визначається відношенням прибутку до всього обороту (реалізації продукції, робіт, послуг). При цьому використовуються показники прибутку від реалізації продукції; прибуток від фінансово-господарської діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток.

У третю групу включені показники оцінки ділової активності підприємства. У четверту групу включені показники оцінки ліквідності і ринкової стійкості підприємства.

В ОСНОВІ ріпрнчумку рейіині-у фінансової безпеки лежить порівняння підприємств м кожним і і покійників фінансового стану, рентабельності і ділової активності і умовним <м алойним підприємством, же мас найкращі результати ш всіма порівнюваними показниками. Таким чином, базою для одержання рейпінгової оцінки фінансової безпеки підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а сформовані в реальній ринковій конкуренції найбільш високі результати з усієї сукупності порівнюваних об’єктів. Еталоном порівняння ніби є найбільш вдалий конкурент, у якого всі показники найкращі.

Такий підхід відповідас практиці ринкової конкуренції, де кожен самостійний товаровиробник прагне до того, щоб за всіма показниками діяльності виглядати краще іа спою конкурента.

Якщо суб’єктів ринкових відносин цікавлять тільки цілком визначені об'єкти господарської діяльності, то еталонне підприємство формується із сукупності однотипних об’єкті». Однак у більшості випадків еталонне підприємство може визначатися із роботи об'єктів, які належать різним галузям діяльності.

Загалом алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансової безпеки підприємства може бути представлений у виді послідовності наступних дій [133]:

1. Вихідні дані представляються у вигляді матриці (аД тобто таблиці, де в рядках записані номери покійників (і= 1,2,3, ...п). а в стовпцях - номери підприємств 0= 1,2,3, ...ш);

2. За кожним показником знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпець умовного еталонного підприємства (т +1);

3. Вихідні показники матриці стандартизуються стосовно відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

Х(| * щ /тах_і ау

де Ху - стандартизовані показники стану ]-ого підприємства;

4. Для кожного анадізовнБПГг гиигвЕМПза значення його рейтингової оцінки визначається за формувоес'

=1(1-*,/-* -~Г

де Ді - рейтингові д™.» из ]-ато підприємства; хц, х₂^х_пі. - стандартизовані вскхетаие;-ог" іЕллгзованого підприємства.

5. Підприємства упорядкя^’Х'Тісг ган:кжг-"и7гься ) у порядку спадання рейтингової оцінки. Найвище* ти^'ггг:' жж підприємство з мінімальним значенням Я. Для застос\^рванкі лаал*? игорятму на практиці жодних обмежень щодо кількості шршагішзЕХ іссхшякіз і підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм олгсдаве* ргяггяиговоі оцінки фінансової безпеки може застосовуватис£ лее згтавеяи підприємств на дату складання балансу (за даними на кінепь веетасц* » * з тявзвспі.

У першому випадку адхї-вжм гокхз^ка сгочраховукггься за даними балансу і фінансової звітності не гкег-» періоду. Відповідно і рейтинг підприємства визначається на йва~» явршяр.

В другому випалю.' зскг^гіг розраховуються як темпові

коефіцієнти росту: дані на кінець зеакхіу глгуї на значення відповідного показника на початок періоду а5е сагеїзє значення показника звітного періоду ділиться на середнє знггагезж нлаовЕЗЗОго показника попереднього періоду (чи іншої бази порівнянне г Т.шазс ^ешном, одержуємо не тільки оцінку поточного стану фшансоаоії геязгхж ~~т~р»еаіства на визначену дату, але й оцінку його зусиль і здібностей икмо> зміни цього стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надагннзг росту фінансової безпеки

підприємства в даній галузі діжльаасзі

4. Так само в даній моделі минугв, ^зварасювуветися одночасно як моментні, так і темпові покаашк* «тобто аолвоєяня кількості вихідних показників), що дозволяє о дер* *т* узогаяыкшу рейтингову оцінку, яка характеризує стан фінансової бежекя ■_гтр*сшгтва як у статиці, так І в динаміці.Для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

Щ “[(1 -Ху)²+( 1 1 -Хпі)²] ^Ш,

де Ш - рейтингова оцінка для ^ого підприємства; Хц, хіу,..., Ш] - стандартизовані показники і-ого аналізованого підприємства.

4. Підприємства упорядковуються (ранжіфуються) у порядку спадання рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням Я. Для застосування даного алгоритму' на практиці жодних обмежень щодо кількості порівнюваних показників і підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм одержання рейтингової оцінки фінансової безпеки може застосовуватися для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду) чи в динаміці.

У першому випадку вихідні показники розраховуються за даними балансу і фінансової звітності на кінець періоду. Відповідно і рейтинг підприємства визначається на кінець періоду.

В другому випадку вихідні показники розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду діляться на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення показника звітного періоду ділиться на середнє значення відповідного показника попереднього періоду (чи іншої бази порівняння). Таким чином, одержуємо не тільки оцінку поточного стану фінансової безпеки підприємства на визначену дату, але й оцінку його зусиль і здібностей щодо зміни цього стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником росту фінансової безпеки підприємства в даній галузі діяльності.

Так само в даній моделі можуть використовуватися одночасно як моментні, так і темпові показники (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє одержати узагальнену рейтингову оцінку, яка характеризує стан фінансової безпеки підприємства як у статиці, так і в динаміці.

у розглянутій моделі також існують варіанти використання різних формул для розрахунку рейтингу [144]:

йзо 14

о =м 16

2>_вх іш^(1=І Ш 19

£>_с,х,<^(с=/ С), 19

/> Ашяиз фішммоФіметтшШ фінансових резу&ья***** яняш шшш 36

ляяяшшшшж 9

Н&. 10

яиялітнчнц ідентифіковані ^ ■— 10

рилі 4

;т ..., і 1

ІХ*, &ь,. /-М 17

ДІД 6

Формула (1.1) визначає рейтингову оцінку для і-ого аналізованого підприємства за максимальним віддаленням від початку координат, а не за мінімальним відхиленням від підприємства-еталона. Тобто найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат за всіма односпрямованими показниками вищий, ніж в інших.

Формула (1.2) є модифікацією формули (1.1). Вона враховує значимість показників, визначену експертним шляхом. Необхідність введення вагових коефіцієнтів для окремих показників з'являється при диференціації оцінки відповідно до потреб користувачів.

Формула (1.3) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує значимість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки стосовно підприємства-еталона.

Перевагами розглянутої моделі є те, що:

а) вона базується на комплексному, багатовимірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова безпека підприємства;

б) рейтингова оцінка фінансової безпеки підприємства здійснюється на основі даних статистичної звітності підприємства. Для її одержання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, які використовуються на практиці в ринковій економіці;

в) рейтингова оцінка є порівняльною. Вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів;

г) для одержання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, то реадт*’ яшашяшсп математичної моделі порівняльної комплексної отяглі фін ш: *» осзюлжрсьхої діяльності підприємства.

Модель експрес-оцінки фінансово' їезгоага: ”5) Основне припущення даної моделі - наступне: фінансова бепсека. шів^шзбсгва прямо пропорційно залежить від величини виконаних аормагпдо за свавсовнмн показниками. У відповідність з даною моделлю ттттггт" беякка визначається за формулою:

де Иг нормативні вимоги для з-ого «їм фіі і К( - і-ий коефіцієнт; іі- ваговий індекс і-того коефіцієнта

Отже, при ПОВНІЙ ВІДПОВІДНОСТІ ЖЛ'ЧвГЇІ фінансових коефіцієнтів К|...Кь їх нормативним мінімальним г»тк рейтинг фінансової безпеки підприємства буде дорівнювати У1 Фшасап безпека підприємства з

рейтинговою оцінкою меншою за У і хзюшггргт^-к-гьсж кк незадовільна.

У випадку проведення просторове* геа^жеїта&ої оцінки одержимо п оцінок (п - кількість підприємств». їг:с> ааори№ату«пса в порядку зростання. При проведенні динамічної рейтингсасТ :с_аваі одержимо / оцінок (/ - кількість порівнюваних періодів), схо чкоиш рядом і який піддається обробці за правилами математичної стажгтЕ»-

У даній моделі використовуються аасту^в іґять показників [58, 133, 144], що найбільш часто застосовуються і аавалала повно характеризують фінансовий стан:

1. Забезпеченість власними тасодшнеж характеризує наявність у підприємства власних оборотних коштів. агооясЬших для його стійкості. Нормативна вимога: КО > 0,1.

Ліквідність (поточна) балансу хасааггесяиу’сться ступенем загального

покриття всіма оборотними засобами підприємства суми термінових зобов'язань. Нормативна вимога: КТЛ > 2,0.

2. Інтенсивність обороту авансованого капіталу характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн. коштів, вкладених у діяльність підприємства. Нормативна вимога: КІ > 2.5.

3. Менеджмент (ефективність управління підприємством) характеризується співвідношенням величини прибутку від реалізації і величини чистого виторгу від реалізації. Нормативна вимога: КМ >(г- ї)/г. де г- дисконтна ставка НБУ.

4. Прибутковість (рентабельність) підприємства. Нормативна вимога: КП>0Д.

Рейтингове число, визначене на основі цих п'яти показників, буде виглядати таким чином:

К = 2К0 + 0,1 КТЛ + 0.08КІ+ 0,45 КМ + КП,

де всі показники вже скоректовані з урахуванням нормативу.

Таким чином, обчисливши значення фінансових показників, можна

визначити рейтингову експрес-оцінку фінансового стану підприємства і.

порівнявши її з величиною У] 1,, можна зробити висновок про рівень

і

фінансової безпеки підприємства.

Модель оцінки фінансової безпеки Ж.Депаляна. У даній моделі д основна складова фінансової безпеки підприємства розглядається його фінансова стійкість. Комплексний індикатор фінансової стійкості визначається за формулою [15, 58,90,91]:

К=25К,+25К:+20ііз+20К4+10К.5 де К|, Я₂, Яз, І^, 1*5- коефіцієнти відповідно обороту запасів, поточної ліквідності, леверіджу, рентабельності, ефективності.

Отриманий показник порівнюється зі значенням рівним 100. Якто виконується нерівність N<100 — то підприємство має високий рівень фінансової безпеки, у протилежному випадку - низький.

В моделі оцінки фінансової безпеки підприємства в розрізі »аго економічної безпеки [54] рівень економічної безпеки розглядається к рейтинг підприємства. Останній визначається або як статичний дпсстзяпг стану справ на підприємстві, або як динамічний І з уразсузаєгагм

прогнозованої зміни одиничних критеріїв у майбутньому. Ріжтязг характеризує конкурентноздатність підприємств стосовно іяашх. підприємств галузі, а сила конкурентної позиції є найкращим ікжазнк&в« безпеки в умовах ринку.

Рейтинг розраховується в балах за наступною формулою:

Р = Х,К, + Х₂К ₂ + № + МС ₄,

де К|, К₂, Кз, Щ І відповідно показники ресурсної, тез^-ша- технологічної, фінансової і соціальної безпеки, бали;

л| і ваги, 1Х-, — 1 (вага кожного показника може бути встааеьлекг. експертним шляхом або задана у вигляді нормативу, у найпростзіаому випадку пропонується приймати Ж = Ш І р = =0-25).

Е^к«^в

К: =^-У- №

де ку - значення .і-ого одиничного критерію (індикаторе» і-ого показника безпеки;

N. І число одиничних критеріїв і-ого поЕззБзка:

В - прийнята система балів (100,1000, і ін.).

Одиничні критерії ку поділяються на дві групи: стамулхтор* і дестимулятори. Значення одиничних критеріїв розраховується в тжяй спосіб:

• для стимуляторів: ку і Щ / Ь'у,

• для дестимуляторів: ку ЦЦ / Ьу,

де Ьу - фактичне значення .і-ого одиничного критерію і-ого покази*кд за. підприємстві;И*« - еталонне інп'мгмия \-*нощмлничшич критерію і-ого показника.

Як база для пор•*«*>•«* шїМ'рь Шїщм(.попув&т№Я нормативні (рекомендовані) чи прогресивко имиеиия ^ ірунами підприємств (відповідно, максимальні для стимул* горо* і иіиішиїьиі для дестимуляторів).

Фінансова безпека оаітогги* & шнсліникани фінансової стійкості підприємств і незалежності їх віл ктштйх яжерея фінансування. У даній моделі використовуються ТЮІШИИКЯ

відсоток покриття витрат <жічу/ж> пшакг, коефіцієнт автономії; коефіцієнт загальної ліквіля'кгт)

коефіцієнт забезпеченості запасі* і в*тр*т ь.гасними джерелами; наявність власних оборотии/ ; т . відсотках від сукупного нормативу.

Економетрична модель ошнки фіиаисової безпеки підприємства [36]. Дана модель базується на законі сшиоиЯГ гракжчмої корисності і має вигляд:

ФЬ-ГІЛК,,Ф6_#). де ФБ - рівень безпеки суб'єкта;

Кд - якість ресурсу ;

ФБдр - рівень безпеки інших су&апі».

Таким чином, питання рівня Гмґямжи пов'язане з ефективністю використання власних ресурсів і пвртяинш ьитрагт на підтримку заданого рівня безпеки з результатом.

Методи програмно-цільового управління і розвитку для оцінки фінансової безпеки. У роботі [57] використовувати для оцінки

економічної і фінансової безпеки підприємства підхід, що відображає принципи й умови програмно-цільового управління і розвитку. Відповідно до цього підходу оцінка фінансово» підприємства ґрунтується на

інтегруванні сукупності показник«, нв> визначають фінансову безпеку. При цьому використовується кілька рівнів інтграиЗГ показників. Такий підхі

двідрізняється високим ступенем складності аналізу з використанням методів математичного аналізу. І якщо його використання в досліджуваній області дозволяє одержати достовірні результати оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, то в практичній діяльності підприємств це дуже важко. До того

ж, як відзначає автор, дуже складною є "оцінка стійкості сукупного інтегрального показника при заданій області його зміни" [57].

Експертний метод оцінки фінансової безпеки [91]. У відповідності з даним методом для оцінки безпеки групі експертів пропонується проаналізувати низку фінансових показників підприємства і здійснити вибір області фінансової безпеки підприємства з наступних альтернатив: «висока фінансова безпека»; «середня фінансова безпека»; «низька фінансова безпека».

Результати експертизи обробляються одним з методів групового вибору [41, 66]. При цьому думки експертів повинні бути погоджені, а експерти компетентні в даній області. Альтернатива, вага якої є найбільшою, визначає ступінь фінансової безпеки підприємства [116, 158].

Модель аналізу фінансової безпеки на основі СТЕП-аналізу [143]. Метод СТЕП-аналізу дозволяє охарактеризувати зовнішню економічну ситуацію комплексно, оцінюючи вплив чинників: суспільних, технологічних, економічних, політико-правових. Аналіз виконується за схемою "чинник- підприємство". Результати СТЕП-аналізу дозволяють оцінити зовнішню економічну ситуацію, яка склалась в сфері виробництва і комерційної діяльності і її вплив на фінансову безпеку.

Модель аналізу фінансової безпеки на основі SWOT і SPACE аналізу [25, 27, 137, 143, 146]. Застосування SWOT- і SPACE- аналізу дає можливість виявити сильні і слабкі сторони підприємства на даному ринку, а також можливі загрози фінансовій безпеці з боку конкурентів, сформувати заходи їх попередження.

Основні методи і моделі, що складають другу групу:

п'ятифакторна модель Альтмана;

модель Спрінгейна;

модель Фулмера;

матричний метод оцінки банкрут сі на підприємства за допомогою нечітких множин.

Розглянемо кожну модель.

П’ятифакторна модель Альтмана 1.136], Дана модель базується на оцінці показників фінансової стійкості підприємства і виражається формулою:

Z=3,3K,+1,0К.₂+0,6Кз+1,4К₄+1 ДК.5, де Z g показник ймовірності банкрутства, при його значеннях від 1,8 до 3,0 настає різна ймовірність банкрутства;

Кь К₂, К4, Кз — це відповідно відношення прибутку до сплати відсотків і податків, виторгу від реалізації, нерозподіленого прибутку, оборотних коштів до активів;

Кз 1 відношення власного капіталу, обчисленого в ринкових цінах, до балансової вартості залученого капіталу.

Модель Спрінгейна [15]. Дана модель має вигляд:

Z=1,03К,+3,07К₂+0,66Кз+0,4К4, де Кі, К₂, К4- відношення до активів відповідно робочого капіталу, прибутку до виплати податків і відсотків, розміру виручки;

Кз- відношення прибутку до короткострокової заборгованості.

Банкрутство загрожує при величині Z-показника меншій, ніж 0,862.

Шестифакторна модель оцінки банкрутства підприємства може бути представлена так [134]:

Z=1,5K,+0,08K₂+10,0K3+5,0K,+0,3K₅+0,1K₆, де Kj і ЦІ відношення до зобов'язань cash-flow, валюти балансу;

К₃- відношення прибутку до валюти балансу;

К4 і К₅- відношення прибутку, виробничих запасів до виторгу від реалізації

;К»- відношення обороту основного капіталу до валюти бадаюг*.

Підпрнсмству загрожує банкрутство при значенні чціі \ ііііі ігі.ітц показника менше, ніж 2.

Модель Фулмера має вигляд [15]:

Н = 5.528 VI +0.212 §2 + 0.073 УЗ + 1.270 У4-0.120 2-53? Чйї- 0.575 У7 + 1.083 У8 + 0.894 У9 - 6.075, де VI — частка нерозподіленого прибутку в сукупних активах;

У2 — частка обсягу реалізації в сукупних активах;

УЗ — частка прибутку до сплати податків у сукупних дитнтаЕс.

У4 — частка грошового потоку в заборгованості підприежпза.

У5 — частка заборгованості в активах;

У/6 — частка поточних пасивів в активах;

У7 — логарифм матеріальних активів;

У8 — частка оборотного капіталу в заборгованості шдпряо*гг*£- У9 — відношення прибутку до сплати відсотків.

Втрата фінансової безпеки відбувається при значенні тжаткшо — с Ь. Матричний метод оцінки банкрутства підприємства за ляташгзк нечітких множин. Даний метод представлений у роботі [9~\ Зін: -у у низку етапів:

Етап 1. Визначення лінгвістичної змінної і нечіткая, иімитнов; Лінгвістична змінна Е «Стан підприємства» має п'ять значень;

Е| і нечітка підмножина станів «граничного неблагоаолу^їжк Ег - нечітка підмножина станів «неблагополуччя»;

Ез - нечітка підмножина станів «середньої якості»; щ - нечітка підмножина станів «відносного благополуччю»;.

Еї - нечітка підмножина станів «граничного благополуччя».

Відповідна змінній Е лінгвістична змінна Щ «Ризик баБлругггзш» такдж. має 5 значень:

ві - нечітка підмножина «граничний ризик банкрутства».(■£ — зввчггжь лілмвожина «ступінь ризику банкрутства високий»;

№ — -і.н нілвожина «сіупінь ризику банкрутства середній»;

ЩШ«вежзз; залмвожина «низький ступінь ризику банкрутства»;

€»• — »пізшаваожива <физнк банкрутства незначний».

Еіааш іаапжжнг О — показник ступеня ризику банкрутства g - приймає ■ кі гтзж лю одиниці за визначенням, иш лЕвавааго окремого фінансового чи управлінського показника X) «се лшзітна змінна В, «Рівень показника X,» на нижченаведеній

—-г — ішаипжжна «цуже низький рівень показника Хі»;

З— шавзіжнв «низький рівень показника Хі»;

В»— з£тп*нджина «середній рівень показника X,»;

Вк—ділшважиза «високий рівень показника Хі»;

тхлядасяаша «дуже високий рівень показника Хі».

Е~нг В. Визначання показників. У моделі використовується наступна ияиїлаи. із:

їм — юйшевт автономії (відношення власного капіталу до валюти

X; — жгепшаєнт забезпеченості оборотних активів власними засобами щ гдіяпнта чазстстго оборотного капіталу до оборотних активів);

3^ — жжйшот проміжної ліквідності (відношення суми коштів і ук&ищхяшш за&оапованості до короткострокових пасивів);

X» - ЕІЄПіГЗШТ абсолютної ліквідності (відношення суми коштів до црямкяр—■» пасивів);

X* — ©богетність всіх активів у річному обчисленні (відношення ааггпсгу жш регзпзапя до середньої за період вартості активів);

X, — теетабельюсть усього капіталу (відношення чистого прибутку^- до сереан5>ЗЕ зн шарію, вартості активів).

Егзи З Вгїнгчення значимості показників. Кожному показнику Х_; ставать^ у шщивідність рівень його значимості для аналізу Гі Щоб оцінит

иГ,ІГ₂>_Г*-

-йзсаю система показників прорангована з тшркщ? пшшня їхньої зкетимоеті. то значимість і-го показника г, ввгтг жзвечез ш іравилом

E

;згЛ сякав»- зйзрібно розмістити всі показника з шкжгнз ггтя.тш*нд знаяимості ги зяог в.кхпвх'валась наступна умова:

t.sc; 4. Класифікація ступеня ризик}". Нь лшіш? не 5удується Зиі£С2-Е-5^ГІ£ ПОТОЧНОГО ЗНаЧвИНЯ £ ПОКаЗНИКЇ. г-"уиян» ТМ’ЧИУЧ ш їршгерію розояшсж ша множини на нечіткі підмножини.

Етїл г-. Класифікація значень показників. Нь .загасає? г~.ип булується оастдпсвгі5 поточних значень показників X як і-пгип» т«гзсйзкз повної лнсвкжЕ* їхніх значень на нечіткі підмножини ввзгу З

Етзс 6. Оцінка рівня показників. На ньому езшг лязнсдильс* оцінка показників.

Етлс 7. Класифікація рівня показнжків.. Ргзуз&ЛЕтгж проведеної пазЕфіжавт е розрахунок А,у - рівня пркншкхжсл жсія ї нечіткій

Егзс 8. Оцінка ступеня ризику. Оцінка сталеве лечш-і здійснюється за фсрухю:

н ІН#

Етзс 9. Лінгвістичне розпізнаванні. Ргззльзхзл* хлажфікації € иічгмд—ш. опис ступеня ризику банкрути» а ндкшЕнсаоі ступінь воошенесті експерта в правильності його ашжшші: Іакям чином вясвоес« ЕЗрО СТ\ИІНЬ ризику підприємства ЗД0©3'$ВЄ ІЄ іш тінгвістичну форму, аше і характеристику якості тверджень.

Т*юі чином, проведений аналіз існуючих »стає» чслелей оцінки іV фінансової безпеки підприємства дозволив виділити переваги і *и можного методу (табл, 1.3).

Таблиця ІЗ

Порівняльна характеристика існуючих моделей оцінки фінансової безпеки підприємства

П

Модель

Недоліки

ереваги

Мозсяь експрес-оцінки фонковоібезпеки

1. порівняння з нормативами дозволяє простежити їх виконання;

2. досить проста у використанні.

1. перевищення нормативу в деяких випадках (як для показника ліквідності) може також загрожувати фінансовій безпеці;

визначення ваг мас досить суперечливий характер

.

р-'жгїшгова модель оцінки

ШЯ&ВС0ВО4 6ЄЗПЄКИ

Мадж оцінки фінансової аедия Ж.Депаляна.

1. базується на комплексно- | му, багатовимірному

підході;

2. використовує дані публіч­ної звітності підприємства;

3. рейтингова оцінка є порівняльною. Вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів;

4. для одержання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм.