4. Гра «хоровод»

Діти стають у коло, беруться за руки і здійснюють одночасні плавні рухи вправо, вліво.

293

III етап - закріплювальний

Важливе місце у корекційній роботі займає завдання розвитку навичок довіль­ності. Воно вирішується на III етапі.

Новии досвід спілкування з однолітками у групі складається на основі атмо­сфери довіри 1 відкритого спілкування, в якому широко використовуються при­йоми зворотного зв’язку. Створюється можливість пережити новий досвід вза­ємин із дорослими.

цифічнГ™ ^{ДИТЯЧОЇ ігрової} психокорекції можна поділити на специфічні та неспе-

Неспецифічш ефекти мають прояв перш за все у змінах самооцінки, при­веденні 11 у відповідність до реальних можливостей, розширенні уявлень про себе у збільшенні арсеналу засобів спілкування, знятті тривожності. Водночас існує ряд специфічних індивідуалізованих ефектів, що стосуються безпосередньо про­блеми кожної дитини. Корегуванню піддаються болісні для самої дитини особли­вості характеру: боягузтво, нездатність володіти власними почуттями, жадібність.

На III етапі, завершальному, проводяться три останні заняття з метою закріп­лення нових форм переживань, почуттів до однолітків, до самого себе, до дорос­лого, закріплюється впевненість у собі, прийоми спілкування з однолітками.

© Заняття 10

1. Гра «РОЗВІДНИКИ»

нег™Г^{ИТОК МОТОрНО}~^{СЛуХОВОЇ Пам}’^яті> ^зняття рухового розгальмування,

Хід гри. У кімнаті розставлені стільці в довільному порядку. Одна дитина (розвідник) іде через кімнату, обходячи стільці з будь-якого боку, а інша дитина (командир), запам’ятавши дорогу, повинна провести загін тим самим шляхом потім розвідником і командиром загону стають інші діти.

Гімнастика

Дітям показують малюнки із зображенням веселих чоловічків, їхні рухи треба повторити. ¹

2. Гра «ДРУЖНА СІМ’Я»

Мета: розвиток емоційно-виразних рухів рук і адекватного використання жес­тів, відображення взаємин в ігровій групі.

Хід гри. Діти сидять на стільцях, розставлених по колу. Кожна дитина зайнята якоюсь справою: одна ліпить із пластиліну кульки, друга вбиває у дощечку неве­личкі цвяшки, хто малює, хто плете й т. ін. Приємно дивитися на сім’ю, де всі так дружно працюють.

Діти повинні здійснювати руками такі маніпуляції, начебто в них у руках не ^а Р^еальні- Гра супроводжується музикою Р. Паулса «Золотий

294

Втьний час

Для емоційного зближення та взаємодії дітей психолог пропонує виконати спільну роботу: намалювати спільний малюнок «Наша дружна група» на великому аркуші паперу, який розстеляють на підлозі.

Мета малювання: вплив на поведінку дітей.

У результаті гри діти стають спокійнішими та доступнішими. Поліпшується спілкування з однолітками. Отримане дітьми враження від гри закріплюється в спільному малюнку, виявляються страхи.

3. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло, беруться за руки, дивляться один одному в очі, передаючи мімікою свій настрій.

© Заняття 11

1. Гра «ЧОТИРИ СТИХІЇ» V %

Мета: розвивати уважність, пов’язану з координацією слухового апарату й

рухового аналізатора.

Хід гри. Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що коли він скаже слово земля, то всі повинні опустити руки вниз, якщо слово вода - витягнути руки уперед, слово повітря - підняти руки вгору, слово вогонь - здійснити обертання руками у ліктьових суглобах. Той, хто помилився, - програв.

Гімнастика

Діти йдуть по колу. Звучить нота нижнього регістру - діти зображують «пла­кучу вербу» (ноги на ширині плечей, руки злегка розведені в ліктях і висять, голова нахилена до лівого плеча).

На звук, узятий у верхньому регістрі, діти зображають «тополю»: п’яти разом, носки в сторони, ноги прямі, руки підняті догори, голова закинута назад.

2. Етюд «ЗУСТРІЧ ІЗ ДРУГОМ»

Мета: розвивати здатність розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно виразити свій емоційний стан. Розвивати виразні рухи.

Хід етюду. Психолог розповідає дітям оповідання:

У хлопчика був друг. Але прийшло літо, і їм довелося розлучитися. Хлопчик залишився в місті, а його друг поїхав із батьками на південь. Сумно в місті без друга. Минув місяць. Якось іде хлопчик вулицею й раптом бачить, що на зупинці з автобуса виходить його товариш. Як же зраділи вони один одному!

За бажанням діти розігрують цю сценку. Виразні рухи: обійми, посмішка, сум, емоція радості.

3. Гра «КОРАБЛИК»

Мета: підвищення самооцінки, впевненості в собі.

Хід гри. Двоє дорослих (психолог та педагог) розхитують, взявши за кути, ковдру - це кораблик. Якщо звучать слова «Тиха, спокійна погода, світить сонеч­ко», усі діти зображають хорошу погоду.

295

й ^ Р.П-ЮГЯ бупі я найсильніший матрос!»

Хя —нГХи У "ЄР- «— “ ™^{ПраВИТИ ,ГР}‘^ШКУ'

4. Гра «ХОРОВОД».

© Заняття 12

1. Гра «У МАГАЗИНІ ДЗЕРКАЛ» пам’ять- створити позитивний

■.« уміння підкорятися ВИМО.

"„Та"оГ^иуяа ногою, й усі мавпоики гупнули ногами. Що 6 не робила мавпочка, усі інші точно повторювали п рухи.

Гімнастика

ПКпижинки 2) Струмочки. 3) Дощик.

1) Крижин . ; Спека, сонце.

4) Фонтанчик. Ь) лолод, лід. ;

2 Етюд «ДУЖЕ ХУДА ДИТИНА» ^

Мета: навчити відображати страждання и печаль.

Дит2^™ст1,Тон^аТуже худою і слабкою, навіть мураха може

звалити її з ніг. От послухайте:

О, це хто там печально йде,

Ледве себе до дому несе?

От мураха пробіг,

Повалив його з ніг. ^

Петрик з дому ішов, до хвіртки дійшов,

Але далі йти він не зміг!

Він каші, він каші, він каші не їв,

Хворів, хворів та й упав!

І от він лежить, не ступив на поріг,

Мураха звалив його з ніг! гтПп-

(присідає).

296

3. Гра «ТРИ ХАРАКТЕРИ»

Мета: вчити зіставляти різні характери; корегувати емоційну сферу дитини.

Хід гри. Діти слухають три музичні п’єси Д. Кабалевського: «Злюка», «Плак­са», «Рева»; разом із психологом дають моральну оцінку злості й плаксивості, порівнюють ці стани з хорошим настроєм реви. Троє дітей домовляються, хто яку дівчинку буде зображати, а інші діти повинні здогадатися за мімікою та жестами, яка дівчинка кого зображує.

Програма 4

ТРЕНІНГ СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 4-6-х КЛАСІВ

розробка О. Лещинської

Програма включає 15 занять по дві години на кожне. Черговість розташування ігор обрана так, щоб сприяти зростанню довірливості та відвертості групового спілкування. У програмі описані правила усіх ігор, за винятком рольової творчої гри (РТГ), оскільки при проведенні такої гри у кожному окремому випадку власне ведучий вигадує сюжет і ролі залежно від тих завдань, які він має намір вирішити за допомогою цієї гри. Творчій рольовій грі у пропонованому циклі присвячені заняття № 8-10, 12.

Загальна мета занять: розвивати в учасників Т-групи асоціативне мислення і фантазію, вміння співпрацювати, надавати один одному емоційну підтримку, за­фіксувати у свідомості присутніх форми шанобливого ставлення до людини.

© Заняття 1

Мета: сприяти створенню ігрової атмосфери на заняттях, покласти початок діагностичному етапу у груповому процесі.

Метод: використання гри «ОПОВІДАЧ, ЩО ЗАПЛУТАВСЯ».

Хід гри. Суть гри полягає в тому, що один із учасників промовляє вголос ряд вільних асоціацій, а потім хтось інший «розплутує» розповідь, тобто повторює той самий ряд асоціацій у зворотному порядку.

Усі гравці сідають у коло. Першим оповідачем є тренер (щоб дітям одразу було зрозуміло, що він від них вимагає). Наприклад, він може почати так:

Одного разу я зустрів свого старого знайомого. Ми зайшли у кафе випити по склянці соку. Узагалі-то мені більше подобається молоко. Моя бабуся мала корову. Якби ви знали, як цікаво спостерігати за цією твариною. А ще у бабусі був пес. Я брав його до лісу, коли йшов по гриби. Він полюбляв ласувати суницями. Чи знаєте ви, що суниці можуть вилікувати від сорока хвороб?..

Буде краще, коли тренер не має готового оповідання, а експромтом повідомляє ті асоціації, які виникнуть у нього під час заняття. Адже завдання тренера - про­демонструвати дітям приклад вільної імпровізації.

Закінчивши свою розповідь, він пропонує комусь із гравців її «розплутати». Той самий гравець, «розплутавши» розповідь тренера, може «заплутати» її по-

новому. Коли він вирішить, що зробив це достатньою мірою, він пропонує «роз­плутати» вже власну розповідь іншому гравцеві. Усі гравці мають слухати уважно, оскільки ніхто не знає, хто саме буде наступним ведучим. Тренер може зупинити гру, якщо помітить, що інтерес та уважність дітей помітно знизилися.

Вправи «заплутування», а тим більше «розплутування» дуже корисні, оскільки активізують цілий ряд психічних процесів - оперативну пам’ять, логічне мислення, уяву.

Ця гра - перше джерело інформації про членів Т-групи. Зазвичай у їхніх розповідях тим чи іншим чином відбиваються захоплення, соціальні уста­новки, риси характеру учнів.

© Заняття 2

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина - індивідуальність; по­класти початок діагностичному етапу у груповому процесі.

Метод: використання ігор «Асоціація», «Зобрази проблему».

«АСОЦІАЦІЯ»

Хід гри. Учні сідають у коло. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає в середину кола й повертається обличчям спочатку до одного гравця, потім до його сусіда і т. д. Той, до кого він повернувся черговий раз, повідомляє про асоціації, які в нього виникли на даний момент. Один каже: «Ти нагадуєш мені Вінні-Пуха. Ти такий самий товстенький». Другий каже: «Ти схожий на велику теплу ковдру, тому що від тебе йде тепло».

Той, хто сидить у центрі кола, вислуховуючи такі висловлювання, починає переосмислювати власне «Я», власні уявлення про ставлення до себе одноклас­ників, про свій авторитет серед них тощо.

Після того як усі учасники гри вислухали асоціації товаришів, відбувається обговорення, під час якого кожний ділиться враженнями від свого перебування в центрі кола. Той, хто сидить у центрі кола, дуже хвилюється, але вислуховує важ­ливу для себе інформацію мовчки. Тепер можна розповісти про свої переживання, поділитися із членами групи заповітним, бути вислуханим та сподіватися на те, що його зрозуміють. Усе це сприяє пізнанню та об’єктивній оцінці власного «Я».

«ЗОБРАЗИ ПРОБЛЕМУ»

Хід гри. Діти сідають у коло. Гравець, що сидить зліва від тренера, зображає без слів, тільки рухами й мімікою, власну проблему. Решта, спостерігаючи за ним, висловлюють свої припущення щодо проблеми, переданої за допомогою мімічних рухів. Останнім виступає той, хто зображував проблему Він розповідає про те, що прагнув зобразити, але при цьому уникає оцінювати думки товаришів, що висло­вили власні припущення. Гра повторюється стільки разів, скільки учнів у ній беруть участь. Наприкінці проводять обговорення.

Мета гри — покласти початок відвертій розмові про особисті проблеми кож­ного. За правилами гри, учасник на свій розсуд обирає особисту проблему для обговорення, й сам визначає, наскільки може «розкритися» перед гру­

298

пою. Зазвичай молодші підлітки пропонують для обговорення в групі проб­леми, пов’язанні із навчанням та шкільним життям.

© Заняття З

Мета: непрямим шляхом, через реалізацію ігрового завдання, виявити акту­альні проблеми Т-групи.

Метод: використання ігор «Що тобі каже лялька?» й «Заборонений плід».

«ЩО ТОБІ КАЖЕ ЛЯЛЬКА?»

Тренер приносить на заняття ляльку. Він каже:

До нас завітала дуже мудра пані. (Звертається до учня, що сидить зліва від нього.) Візьми її так, щоб вона дивилася на тебе. Що вона тобі каже?

Учасник, до якого звертається тренер, має відповісти на запитання прямою мовою. (Наприклад, хлопчик на ім’я Мишко вклав в уста «пані» таку фразу: «Мишко, Мишко, поводься добре».) Після того як усі дадуть відповідь на запи­тання тренера, проводиться обговорення.

Установка, задана тренером, на мудрість і принциповість «пані» сприяє тому, що кожен учасник гри вкладає в уста «пані» фразу, яка пов’язана з його особистою актуальною проблемою. Коли гравець відчуває на собі мудрий погляд «пані», йому складно уникнути того, щоб не згадати щось дуже важливе для себе, а тим більше приховати це. Зазвичай діти вкладають в уста «пані» те, що їх турбує найбільше.

Доречним є запитання: чи будь-яка лялька придатна для використання у грі? Адже доволі важко знайти ляльку, яка асоціювалася б з образом мудрої пані. Досвід показує, що для гри придатна будьгяка лялька. Це пояснюється тим, що діти готові сприйняти ігрову ситуацію, їм притаманно домальовувати відсутні деталі за допомогою уяви.

От що «сказала пані» іншим гравцям: «Ти надто довірлива, Таню»; «Ти, Рус- лане, будеш лікарем»; «Тобі, Тарасе, час виправляти трійки з математики» тощо.

З допомогою цієї ігрової ситуації із підсвідомості гравців витягується акту­альна для кожного з них проблема, пов’язана зазвичай з усвідомленням певної власної вади.

«ЗАБОРОНЕНИЙ ПЛІД»

Хід гри. У центрі кола на стілець кладуть предмет, зазвичай це аркуш паперу. Тренер звертається до групи зі словами: «Діти, уявіть собі, що на стільці лежить щось дуже бажане, але заборонене. Зараз кожен із вас за допомогою пантоміми, без слів, покаже, як він вчинив би по відношенню до цього предмета».

Аркуш паперу, що лежить на стільці, символізує для кожного з учасників гри щось своє. Один уявив собі, що він нещодавно хворів на ангіну, йде влітку по ву­лиці, спекотно, всі поруч ласують морозивом - і шоколадним, і у вафельках. Дру­гий уявив собі персики, оксамитові, рожеві, здається, що сік от-от поллється з них. Але, на жаль, вони ростуть у чужому садку. А третій намалював собі таку картину: він ішов вулицею й побачив гаманця, що лежав під ногами; підняв його і знайшов у

299

ньому гроші. Що робити? Можна на ці гроші сходити у кіно, покататися на каруселі, купити морозиво й пепсі-колу. Проте з’являється думка: «А якщо ці гроші належать пенсіонерові або ж матері багатьох дітей? Втрата цих грошей для

них означає втрату найнеобхіднішого-хліба, молока...»

Спочатку всі учасники виконують завдання тренера, тобто за допомогою пан­томіми показують свої дії щодо «забороненого плоду». Наприклад, одна дівчинка помацала аркуш паперу, вдарила себе по руці й відвернулася. Цим вона показала, що має намір утриматися від привласнення чужої речі. З пантоміми іншої дівчинки стало зрозуміло, що вона спочатку запитає всіх навколо, чи потрібна їм ця річ, а тоді, якщо вона переконається, що не потрібна, візьме її собі. Один із хлопчиків показав, що потайки візьме собі уявну річ.

Потім кожний розкриває свою таємницю - розказує, що він конкретно уявляв

та що зображував своїми рухами. Гра поступово переходить у загальну розмову,

під час якої діти діляться власними враженнями й думками щодо того, як іноді

буває складно примусити себе вчинити добре. Спостережливому тренерові гра дає

багато нових даних про гравців. Дітям вона допомагає замислитися над власними вчинками.

© Заняття 4

Мета: підкреслити для групи значущість окремої особистості, сприяти вироб­ленню в учасників групи комунікативних навичок психодіагностичного характеру.

Метод: використання гри «РОЗБИРАННЯ».

Хід гри. За допомогою лічилки або жереба обирається перший об’єкт для

характеристики. Решту гравців розбивають на дві команди, перша з яких розказує

про позитивні риси характеру вибраного учня та його добрі вчинки, друга - про

вади характеру та його негативні вчинки. Команди роблять свої заяви по черзі 4-5 разів.

Після цього слово надають вибраному учневі. Він мовчки слухає й схвальні, і негативні висловлювання щодо себе, а потім може поділитися власними пережи­ваннями, сказати, з чим він згодний, а з чим — ні.

Гра буде кориснішою, якщо тренер скористається маленькою педагогічною

хитрістю. До початку гри він уже приблизно знає про взаємини між учасни­ками групи. Краще, якщо друзі того, кого характеризують, будуть вислов­лювати критичні зауваження, а компліменти доручити його опонентам.

Незважаючи на те, що тому, кого характеризують, доводиться вислуховувати про себе не дуже втішні зауваження, зазвичай усі без винятку діти прагнуть побувати у цій ролі. Кожен бажає використати можливість побувати в центрі уваги групи, стати центом небайдужої розмови, доброзичливого аналізу рис характеру, відчути, що його особисті проблеми цікаві ще для когось.

Якщо на занятті присутні 7-9 учнів, то можна характеризувати кожного про­тягом одного заняття, якщо ж 10-15 учнів, то гру розбивають на два етапи.

300

© Заняття 5

Мета: дати можливість членам групи нестандартно і творчо виразити власне ставлення одне до одного.

Метод: використання гри «ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ».

Хід гри. Усім членам групи дають завдання додому - написати невеличкий твір одне про одного у фантастичній манері або у формі казки. На наступному занятті кожний читає власний твір, решта намагаються вгадати, про кого цей твір.

Ця гра сприяє розвиткові у дітей психологічної спостережливості. Щоб напи­сати такий твір, дитина має вміти скласти характеристику людини, добре виокремлювати її індивідуальні особливості. Ці вміння й перевіряються на заняттях групи під час читання творів. «Влучність» визначається за тим, наскільки швидко група упізнає героя твору. Тут же обговорюються його художні особливості та психологічна достовірність.

Може трапитися так, що п’ять творів із дев’яти присвячені одній і тій самій людині. Слід обговорити з дітьми цю ситуацію, з’ясувати, що цікавить авторів у характері героя. Гра може перейти в дискусію на тему: «Що означає бути цікавою людиною?» Винагородою авторові найбільш вдалого твору може бути призна­чення його ведучим наступної гри.

© Заняття 6

Мета: формування шляхом створення довірливої атмосфери комунікативних умінь у членів групи.

Метод: використання ігор «МОВЧАНКА» й «ВЕЛИКА РОЗМОВА».

На початку заняття оголошують гру «Мовчанка». Тренер запрошує всіх піти надвір. Група мовчки прогулюється шкільним подвір’ям. Найкраще, якщо тренер знайде можливість, гуляючи подвір’ям, спонукати групу подолати якомога більше перешкод, що зазвичай супроводжується спілкуванням. Такою прогулянкою може бути, наприклад, переміщення спортмайданчиком або ж військовим містечком. Після короткої мандрівки група повертається у приміщення. Гра «Мовчанка» закінчується й починається гра «Велика розмова».

Хід гри. Дітям не повідомляють, що зараз відбудеться «Велика розмова». Повернувшись із прогулянки, під час якої було необхідно мовчати, й, отримавши дозвіл розмовляти, діти особливо гостро відчувають потребу у спілкуванні. Адже під час прогулянки у них накопичилося багато вражень. Зараз вони готові до «Великої розмови». Виникає ситуація, подібна до тієї, яка буває в таборі відпо­чинку тихого літнього вечора. Перед відбоєм діти сидять на лаві зі своїм вожатим: починається розмова, теми плавно змінюють одна одну. Панує тепла дружня атмосфера. У всіх співрозмовників зміцнюється почуття довіри до товаришів, виникають дружні почуття.

До завдання тренера входить забезпечення можливості висловитися всім ба­жаючим, ненав’язливо підказати нову тему для розмови, якщо запас тематики вичерпується. Зазвичай діти розповідають про кумедні випадки на уроках, про улюблених тварин, фантазують про космос тощо.

301

© Заняття 7

Мета: навчити учасників групи діагностувати свій характер.

Метод: використання гри «ПРИГНОБЛЕНИЙ».

Хід гри. За допомогою жереба або лічилки обирають «пригнобленого», який виходить за двері. Решта гравців висловлюють причини, за якими можна «при­гнобити» того, хто вийшов за двері, а тренер записує ці вислови. Коли їх накопи­чується 6—10, запрошують «пригнобленого». Йому пропонують вгадати не менше трьох причин із складеного списку. Після того як він вгадає ці причини, його знову приймають у групу, а список, який був складений за його відсутності, тренер ховає. Більше його не використовують.

Може виникнути запитання: чому записують 6—10 причин, а вгадують тільки три? «Запасні» причини пишуть для того, щоб полегшити «пригнобленому» зав­дання «влучання» у список. Зазвичай усі учасники групи прагнуть побувати в ролі «пригнобленого». Адже всім цікаво знати, які якості його характеру сприймаються як вади. Для багатьох дітей виявляється зовсім непросто відповісти на запитання: «За що мене можна пригнобити?» Багато з них навіть не припускають думки про існування власних вад. Наприклад, одній з учасниць гри сказали, що вона хвалько, не виконує обіцянок, дуже самолюбна, спізнюється на уроки, образлива, вперта. Дівчинці коштувало чимало зусиль вибрати з характеристик три, що стосуються її. Зате такі зусилля не марні — в душі підлітка починається внутрішня робота для викорінення цих вад. Однак іноді спостерігається і протилежна картина. Гравець охоче називає власні вади, а потім нічого не робить для їх викорінення.

© Заняття 8

Мета: формувати комунікативні вміння й навички, показати непривабливість деяких форм спілкування, що спостерігаються в підлітковому середовищі.

Метод: використовується гра «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ».

Ця гра є різновидом рольової творчої гри. Тут ми покажемо лише її сюжет і ролі. Як видно з назви гри, члени групи малюють у власній уяві картину прийому гостей на святкуванні дня народження.

Хід гри. Перед початком гри тренер вручає кожному учасникові квиток, у якому вказано, як себе поводити в цій грі. Зміст квитка зберігається в таємниці до кінця гри, й лише потім, під час обговорення, можна признатися, що кому було задано виконувати.

Завдання на квитках:

• Іменинник - старається розважати гостей загальною бесідою.

• Всезнайко - старається «влізти» в усі розмови.

• Сперечальник - з усіма дискутує.

• Миротворець - намагається погасити конфлікти.

• Людина, що всім та всіма не задоволена.

• Тамада - помічник іменинника.

• Оригінал - намагається будь-яку бесіду повернути в інше русло.

302

• Нетактовна людина, тобто така, у якої відсутнє почуття такту, пристой­ності; відсутня чуйність.

Мета фи - показати підліткам, що правила хорошого тону - не така вже

марна річ, як їм іноді здається.

Запропоновані ролі бажано розподілити так, щоб кожна дитина грала майже себе. Не виключено, що при розподілі вказаних вище ролей імпровізований день народження буде затьмарений конфліктом. Не біда. Аналіз такого конфлікту під час обговорення сприятиме утвердженню соціально схвалених форм поведінки. Ніхто не постраждає від цього конфлікту, оскільки кожний виконавець лише виконував завдання, яке отримав на картці. Змодельована ж у такий спосіб ситуа­ція буде достатньо реалістичною, й на основі її аналізу можна буде робити кон­кретні висновки.

© Заняття 9

Мета: розвивати в учасників Т-групи вміння співпрацювати, надавати одне одному емоційну підтримку.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 10

Мета: формувати вміння співпереживати, надавати емоційну підтримку; за­фіксувати у свідомості учнів форми ввічливого ставлення до людини.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 11

Мета: утвердити в очах групи значущість окремої особистості; сприяти вико­нанню діагностичного завдання учасниками групи.

Метод: використання гри «ДУМКА».

Хід гри. Одному з гравців пропонують вийти за двері, а решті - висловити свої думки про того, хто вийшов, і записати їхні аркуші паперу. Потім запрошують того, хто за дверима, вручають йому список думок про нього для того, щоб він прочитав їх уголос і вгадав, кому яка думка належить.

За своїм призначенням гра схожа на «Пригнобленого» та «Асоціацію». Однак проводиться вона ближче до завершення циклу занять, коли учасники Т-групи вже непогано знайомі. Тому список, який отримує кожен із учнів від своїх товаришів, містить точніші оцінки, глибші судження членів групи одне про одного. Це спону­кає до більш серйозних висновків про себе та свій характер. Зазвичай наприкінці цієї гри, коли вже більшість учасників отримали свій список, можна спостерігати таку картину: діти притихли, деякі зосереджено вивчають списки, інші обміркову­ють те, що прочитали.

303

© Заняття 12

Мета: розвивати в учасників Т-групи творчі здібності, вміння співпрацювати, надавати одне одному емоційну підтримку.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 13

Мета: формувати вміння знаходити правильний тон спілкування з людьми.

Метод: використання гри «ПОДАРУЙ КВІТКУ».

Хід гри. Одному з учасників гри дають квітку. Власник квітки може пода­рувати її тому, кому побажає. Решта дітей намагаються отримати цю квітку, по черзі звертаючись до власника з відповідним проханням. Кожен учасник гри може висловити тільки одне прохання. Власник вислуховує всі прохання, а тоді робить свій вибір і від дає квітку.

Після того як квітка знайде нового власника, проводять обговорення. Той, хто віддав квітку, пояснює свій вибір, говорить, чим саме його зворушило, підкупило це прохання. Якщо комусь із дітей також захочеться побути в ролі власника, то він має придумати сюжет, аналогічний попередньому, і почати гру.

За допомогою цієї гри діти мають можливість випробувати різні форми пове­дінки, можуть перевірити, які з них сприяють досягненню бажаного резуль­тату, а які - ні.

Тут може виникнути побоювання, що ця гра вчить маніпулюванню людьми. Однак практика показує, що такі побоювання необгрунтовані. Діти надають пере­вагу проханням щирим, аргументованим, висловленим з повагою. Більш того, всіляким спробам схитрувати, викликати жаль одразу ж дається відсіч.

Наприклад, Надійка віддала квітку Дмитрику у відповідь на таке прохання: «Надійко, подаруй мені квітку, вона мені дуже потрібна». У цьому проханні її привабило те, що висловлено воно було лагідно і водночас переконливо.

У цій грі діти запропонували ще один сюжет для розігрування: батько може відпустити на прогулянку тільки одного з дітей; дітям пропонується позмагатися в отриманні дозволу на прогулянку ...

© Заняття 14

Мета: навчити учасників групи за допомогою асоціацій діагностувати харак­тери своїх товаришів, а також нестандартно, творчо виражати своє ставлення до однокласників.

Метод: використання гри «ХТО ЦЕ?»

Хід гри. Одного з членів групи обирають ведучим. Він має право вибрати когось із дітей, не повідомляючи, кого саме. Решта дітей за допомогою непрямих запитань та відповідей ведучого з’ясовують, кого він вибрав. Запитання мають допомогти дізнатися, які асоціації викликає у ведучого той член групи, якого він вибрав. Це запитання на кшталт: «Якого літературного героя він тобі нагадує? Яку квітку? Яку пісню? Яку тварину?» тощо. Водночас кожен із учасників має право на одне пряме запитання, наприклад: «Це Надійка?»

304

© Заняття 15

Мета: змоделювати екстремальну ситуацію й проаналізувати поведінку групи у цій ситуації.

Метод: використання рольової творчої гри «БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ» .

Хід гри. Тренер повідомляє групі: «Ми перебуваємо на безлюдному острові. Після двох хвилин роздумів кожний з вас повідомить, як його звати й чим він займається». У цій грі діти самі обирають собі ролі й самі розігрують сюжет.

Гра повинна вийти найбільш творчою з усіх решти рольових творчих ігор, її мета - допомогти дітям усвідомити цінність спілкування між людьми, плідної співпраці та взаємодопомоги.

Програма 5 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ для роботи з дітьми починаючи з 3-го класу

розробка С. Л. Коробко

Може проводитися психологом або вчителем у рамках розкладу «уроків за вибором» (шкільний компонент).

Завдання курсу та його побудова

Головне завдання курсу - сприяння формуванню в дітей самосвідомості, само­оцінки й почуття власної гідності як основи становлення гармонійно розвиненої особистості.

Основним методом виховного процесу обрано гетеоністичний, суть якого по­лягає у встановленні взаємозв’язку між самопізнанням і пізнанням навколиш­нього.

У рамках цього підходу побудована логіка курсу, усвідомлення гуманних цін­ностей, пізнання себе як особистості, пізнання деяких законів життя через розу­міння значущості іншого й визнання його прав на добре до себе ставлення. Курс складається з чотирьох розділів: «Достоїнства бувають різні», «Таємниця мого “Я”», «Я та інші», «Кодекс честі».

Основна форма взаємодії вчителя й учня під час занять - індивідуально- групова робота з використанням усного та писемного мовлення.

Пропонований курс подається як частина цілісної системи виховання дітей. Опис занять із більшості тем містить завдання для здійснення міжпредметних зв’язків. Вони розраховані на вчителів різних предметів, вихователів, батьків і мають реалізовуватися на уроках, у позакласні години в школі, у спільних з бать­ками справах.

Заняття починаються розминкою, яка має забезпечити «вихід» емоційної на­пруги дітей, спричиненої зосередженістю уваги протягом навчального дня, усуну­ти або послабити психологічні бар’єри, що заважають взаємодії в групі, створити

305

стан Підвищеної сприйнятливості дітей до виховно™ кттгтит, „ ..

====Г=~Г==^

™™іГ„^аМ0Г° ^К0МПЛЄ^^В"Р“ - "°™У кількох занять виклиГв ності в рГоті “ ^{П03ИТИВШ ВРЖННЯ ВІД} У"І™“»»"Я сприяють актив-

Зразки комплексів, що налаштовують учнів на заняття

11 Учні шикуються в шеренгу і за сигналом під звуки маршу йдуть по колу Потім дівчатка сідають на стільці, а хлопчики виконують комп^Гвправ імітуючи ловлення сонячного зайчика. Далі хлопці сідають а хтось із дів’ чаток під звуки колискової «колише зайчика», решта дівчаток беруться за руки ! «роблять хвилю». Після цього вони «передають зайчика» одна одній на витягнутих руках. Музика стихає. «Зайчик» прокидається дівчатка пГ

цююТ ^ИОГ° ^ВГ°^РУ' ^ЗН°^{ВУ ЗВУЧИТЬ ВЄСЄЛа :М}У^зика> Дівчатка й хлопчики тан-

Н Учнів ділять на три групи. Під музику діти першої та другої груп ідуть по колу в протилежних напрямках, а третьої - стоять на Гсці й пдЗть у долоні. Далі діти міняються місцями і повторюють вправу.

чнів Ділять на три групи. Ведучий пропонує якийсь ритмічний малюнок Д.ти кожно, групи близько хвилини илещугь у долоні, намагаючись на

/о~Г°^{НОВаНИЙ Р}™' ^{П0І,М ВЄДУЧ}"^{Й ЗМІ}"^Ю€ >™' "»“»»■

Н Під звуки вальсу вчитель звертається до дітей-

^У*^К0МУР°^{СтУтЬ Яблуньт}■ ^На щоосенір_Яст_Юпь

стр^шТш ^Р “^{тЬ СтРУМ}°^К■ ^ШІтЬ’ *° « чьому саїку 6Ш

Я пропоную вам погратися в таку гру. Поділіться на дві групи і станьте з

(м’ші>7 ^УЯвНОг° ^СтрУМт- ^{ДІти пе}Р^{шої г}РУ™ мають підкидати яблука (мячг) вгору г ловити їх, а діти другої - плескати в долоні й рахувати

^{ПІдКидати й} Г™ ^ - Разів, після За дві-три хвилини учні починають танцювати під ритмічну музику.

Основні принципи проведення ефективного заняття

не утаст^будь "яіНй У?^икот*^ИІ завдань. Якщо дитина вперто

306

ження. На це працює відсутність зразків, які неодмінно потрібно наслідувати, єдино правильних відповідей, стандартів досягнень, бальних оцінок. Потяг до творчої активності підтримується (стимулюється) технологією проведення занять, змістом розповідей, прийомами театралізації й розминками.

Принцип саморозкриття. Учитель забезпечує кожному учневі можливість ви­явити його справжні почуття, переживання, думки, а не засвоєні зразки поведінки. Проте педагог повинен врахувати, що учнів молодшого шкільного віку легко спонукати до саморозкриття, і обережно користуватися цим принципом. Отже, обговорювати всією групою можна лише факт наявності в дітей тих чи інших переживань. Особисті проблеми треба обговорювати наодинці. Якщо діалог на­одинці стає емоційно значущим для якоїсь дитини, то заплановане для всього класу завдання слід перенести на наступне заняття, а решті дітей запропонувати самостійну роботу.

Принцип індивідуального підходу. Необхідно враховувати рівень можливостей і реальних досягнень учня, ступінь відкритості у спілкуванні.

Принцип коректної педагогічної оцінки. Насамперед оцінювати потрібно не особистість учня, а його дії та їх результат. Зрозуміло - не в балах. Це має бути вербальне, інтонаційне, мімічне виявлення зацікавленого й поважного ставлення до того, що учень сказав, намалював, показав...

Педагог може виявити здивування («Як ми не звернули на це увагу раніше?»), захоплення («Дуже цікаво!»), згоду («Так, я з вами згодна»), сумнів і прагнення обміркувати («Судження цікаве, але потрібно подумати»), намір уточнити («Чому ти так вважаєш?»). Категоричні оцінні судження («Тільки це правильно!»), що однозначно трактують за принципом добре - погано, недоцільні. По-перше, тому що багато питань, які обговорюються на заняттях, не мають однозначної відповіді. Багато у висловлюваннях і проявах дітей - суто індивідуальне і не може бути прогнозованим. По-друге, ці заняття спрямовані на уточнення дитиною своєї думки, свого почуття, своєї оцінки.

Принцип доброзичливості однокласників. Усі стосунки між дітьми мають бути приязними. Будь-які передумови завдання комусь із учнів психічних травм не­припустимі.

ЗМІСТ ПРОГРАМИ КУРСУ

Розділ	Завдання курсу	Тема
І. Достоїн­ства бувають різні	Уточнити уявлення дітей про якості особистості, що дістають схвальну соціальну оцінку; зорієнтувати дітей на діяльність, спрямовану на усвідомлення ними своїх переваг і вад; сформувати установку на довільне керування власною поведінкою; розширити критерії оцінювання якостей особистості;	1. Хороший хлопчик, хороша дівчинка: які вони? 2. Доброта - одна з го­ловних чеснот людини. 3. Як стати сильним і спритним.

307

Розділ	Завдання курсу	Тема
	навчити засобів графічного моделювання рівня самооцінки; збагатити досвід моральної поведінки.	4. Достоїнства бувають різні. 5. Як сподобатися людям?
II. Таємниця мого «Я» Який (яка) я?	Підвести дітей до усвідомлення власної унікальності та значущості, а також унікальності і значущості кожної особистості; уточнити уявлення дітей про те, для чого потрібен самоаналіз і чому самооцінка має бути адекватною; формувати вміння здійснювати багатостороннє диференційоване самооцінювання та оцінювання своєї особистості в цілому; збагатити дітей досвідом самооцінки у різних ситуаціях; проаналізувати типові приклади невпевненості в собі дітей молодшого шкільного віку і сформувати ставлення до цього; допомогти дітям проаналізувати значущі життєві ситуації щодо їх впливу на самооцінку; сформувати разом із дітьми правила, що спри­яють зміцненню впевненості у власних силах.	6. Такий лише я один. 7. Навіщо себе оцінювати? 8. Як себе оцінювати? 9. Який (яка) я? 10. Як повірити у свої сили?
Керую своїм настроєм і поведінкою	Продовжити навчати дітей аналізувати особистий внутрішній стан; проаналізувати разом із дітьми типові невдачі та можливі їх причини; зміцнити установку на те, що кожен відповідає за свої вчинки сам; навчити прийомів саморегуляції емоційного стану; вправляти у прийнятті рішень, що допомагають запобігти невдачам.	11. Як ставитися до невдач? 12. Мій настрій.
III. Я та інші	Формувати у дітей уміння бачити поруч людину з притаманним їй внутрішнім світом; зосередити увагу на позитивних якостях особистості; збагатити досвід емоційної чуйності до людей; навчити адекватно реагувати на оцінювання власної особистості однолітками; показати дітям реальність небезпечних ситуацій, що виникають через агресивність однолітків; навчити протистояти шкідливому впливові з боку однолітків; навчити прийомів захисту від рекету.	13. Я бачу, я розумію тебе. 14. Взаємооціню- вання. 15. Образа і образливість. 16. Як поводитися в конфліктній ситуації? 17. Умій протистояти шкідливому впливові. 18. Як захистити себе від рекету?

308

Розділ	Завдання курсу	Тема
IV. Кодекс честі	Узагальнити знання дітей про власну гідність; заохотити дітей до оцінювання ними власної особистості та навчити спостерігати динаміку свого розвитку під час вивчення курсу.	19. Що таке власна гідність? 20. Як я змінився? 21. Правила мого життя.

Орієнтовні розробки занять

Кожна розробка може бути реалізована на одному або кількох заняттях.