Заступник директора з навчально-виховної роботи у середніх та старших класах.

Забезпечує плановий характер здійснення навчально-виховного процесу на підконтрольній йому ділянці роботи. Зокрема, контролює виконання навчальних планів і програм, якість засвоєння учнями основних компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу.

Відповідає за облік виконаної кожним учителем роботи та її оплату згідно з тарифікаційною сіткою. Складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних та гурткових занять. Керує методичною роботою з учителями школи. Вивчає та пропагує передовий педагогічний досвід. Бере активну участь в атестації педагогічних кадрів.

Заступник директора з навчально-виховної роботи у молодших класах.

Керує навчально-виховним процесом у молодших класах. Відповідає за зв'язки школи з дошкільними виховними закладами. Контролює роботу груп продовженого дня.

Заступник директора з наукової роботи.

Останніми роками ця посада найчастіше вводиться у навчальних закладах нового типу: ліцеях, гімназіях, колегіумах. Заступник директора з наукової роботи поряд із директором відповідає за розбудову інноваційної педагогічної системи освітнього закладу, у зв'язку з чим коригує стратегію його розвитку, впроваджує у педагогічну практику елементи дослідницької та дослідно-експериментальної роботи. Керує роботою творчих груп, у яких зайняті вчителі різних предметів. Аналізує інноваційні процеси у системі освіти, вивчає можливості впровадження їх у життя освітнього закладу. Залучає учнів до наукової діяльності у системі Малої академії наук. Налагоджує та підтримує зв'язки із вищими науковими закладами, науково-дослідними колективами АН України. Бере безпосередню участь у розробці перспективних напрямів розвитку педагогічної системи освітнього закладу.

Заступник директора з виховної роботи.

Організатор позакласної та позашкільної роботи. Співпрацює з класними керівниками, кураторами класів, керівниками гуртків, учителями фізичного виховання предметів мистецького циклу з метою організації позакласної та позашкільної виховної роботи і дозвілля учнів. Організовує та координує шкільну художню самодіяльність, туристичну та краєзнавчу роботи. Відповідає за підготовку та проведення державних і традиційних шкільних свят та за діяльність клубу вихідного дня. За умови відсутності у штатному розписі посади заступника директора із соціально-педагогічної роботи виконує його функції.

Заступник директора із соціально-педагогічної роботи.

Організовує соціально-педагогічний комплекс навчального закладу. Планує його роботу, складаючи циклограму діяльності впродовж року. Організовує соціально-педагогічну паспортизацію класів, на основі аналізу результатів якої здійснюється соціально-педагогічне планування. Координує зусилля психологічної служби закладу, його виховних центрів, інспекції у справах неповнолітніх, різноманітних позашкільних установ і організацій з метою вирішення конкретних соціально-педагогічних проблем. Займається питаннями адаптації учнів і вчителів у навчально-виховному процесі.

Заступник директора з господарської частини.

Відповідає за господарську діяльність, яка матеріально забезпечує навчально-виховний процес. Керує обслуговуючим персоналом. Забезпечує належний санітарний стан навчальних приміщень, їхню протипожежну безпеку.

 Особливості змісту виховання в сучасній школі.

В основі сучасної вітчизняної методології відбору змісту виховання лежить ідея реалізму мети виховання. В умовах розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної держави, становлення громадянського суспільства в Україні особливого значення набуває формування громадянина -особистості, яка ідентифікує (усвідомлює свою належність) себе з Україною, активно включається у суспільне життя, захищає свої права, інтереси, переконання, виконує обов’язки, керується у своїй поведінці демократичними принципами. Більшість зарубіжних виховних систем зорієнтовані на формування громадянських і соціальних якостей особистості, на підтримку і зміцнення державного устрою, його інститутів, органів влади на основі прийнятих і діючих у державі конституції, законів. У здійсненні ефективного громадянського виховання вони нагромадили чимало цінного. «Головною метою школи, — наголошував колишній президент США Г. Форд, — є виховання громадян, які підтримують державні інститути і поважають закони держави». Для досягнення цієї мети школи достатньо фінансуються. Президент США Білл Клінтон переміг на виборах саме тому, що пообіцяв виборцям вкласти в розвиток системи освіти в чотири рази більше коштів, ніж його суперник. Реформа американської шкільної освіти була справжнім наріжним каменем передвиборчої кампанії Джоржа Буша. У перші дні свого перебування на владному Олімпі президент США назвав освіту “пріоритетною” проблемою і запропонував Конгресові програму її реформування, яка коштує понад 47 мільярдів доларів. В американських школах і школах західних країн багато робиться для формування привабливого образу суспільства і держави, виховання позитивного ставлення до його ідеалів і цінностей. Громадянськість як тактична мета виховання визначає відбір такого змісту виховання, який забезпечить передумови для формування особистості на цінностях національної культури як невід’ємної складової культури загальнолюдської. Вимоги до змісту виховання багатопланові. Вони обумовлені потребами суспільства, держави, виробництва, економіки і, насамперед, потребами учнів, батьків. Упорядкування цих вимог викликало необхідність виділення базового (база -основа, Грунт, на яких виникає і розвивається виховання) компоненту змісту виховання. Таким компонентом є базова культура особистості як основа для її подальшого розвитку. До базової культури належить культура життєвого самовизначення, сімейних відносин, економічна культура і культура праці, політична і правова, інтелектуальна, моральна, культура спілкування, екологічна, художня і фізична, культура сімейних відносин (О. Газман). Культура життєвого самовизначення – це усвідомлення себе суб’єктом власного життя і щастя, уміння приймати рішення і нести відповідальність за власну поведінку і дії. Базова культура зорієнтована, насамперед, на особистіс-но значущі цінності: громадянську поведінку, працю й матеріальне забезпечення, взаємини з людьми, сімейне благополуччя тощо. Тому вона сприймається вихованцем як цінність “для себе”. З цієї позиції учень обирає оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень, форми проведення вільного часу, спосіб реакції на невдачі й успіхи та інше, що позитивно впливає на ефективність виховного процесу, кінцевий результат якого – засвоєння базових основ загальнолюдської і національної культури. Законодавством України визначається і закріплюється національна стратегія в галузі виховання. У побудові змісту виховання вона передбачає знання рідної мови й літератури, культурно-історичного розвитку свого народу, його традицій, звичаїв, міфології, фольклору, мистецтва; народних поглядів, переконань, ідеалів, морально-естетичних цінностей, загальноприйнятих норм поведінки. Національна основа виховання є важливою умовою соціалізації школярів. Вона актуалізує в дітях природне, рідне, зрозуміле, створює сприятливі умови для засвоєння основ національної і загальнолюдської культури. І справді, ми бачимо таку річ: завше діти, що вчаться своєю рідною мовою, розумніші, більше в них хисту, й думкою вони моторніші, ніж ті, кому затуркують голову мовою чужою. Б. Грінченко Реалізувати національний підхід до побудови змісту виховання допомагає народна педагогіка, джерелом вивчення якої є фольклор педагогічного змісту і спрямованості, етнографічні матеріали, народні виховні традиції, ігри й іграшки, народні молодіжні свята, досвід сімейного виховання тощо. …Виховання, створене самим народом і засноване на народних починаннях, має таку виховну силу, якої немає в найкращих системах, що грунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу. К.Д. Ушинсъкий

Методи управління

Отримай у подарунок сучасну usb 3.0 флешку від BR.com.ua!