Пластикові картки у міжнародному платіжному обороті

Міжнародні платіжні картки — це універсальний персоніфікований платіжний інструмент у вигляді пластикової картки, призначений для проведення розрахунково-платіжних операцій та для отримання готівкових коштів.

За формою пластикова картка представляє пластину стандартних розмірів (85,6 мм на 53,9 мм і 0,76 мм), виготовлену зі спеціальної пластмаси з магнітною смугою, на якій занесені певні дані, необхідні для ідентифікації особи-власника картки при її використанні в банківських автоматах та електронних терміналах торговельних закладів.

На картках великих міжнародних карткових асоціацій, наприклад Viza та Маster Card магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер РIN, який вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні ним банківських автоматів і терміналів РОS. Набрані цифри порівнюються з РIN-кодом, записаним на магнітній смузі. Якщо вони не збігаються, власнику картки надають можливість повторити ще кілька спроб набору РIN-коду. Потім картка вилучається або повертається власнику (єврокарта).

Міжнародні платіжні картки — це:

• можливість цілодобово отримувати готівку з власного карткового рахунку в будь-якій країні світу у валюті країни місцезнаходження держателя картки незалежно від валюти карткового рахунку. При цьому кошти конвертуються банківською установою по вигідному для держателя курсу;

• можливість сплачувати за товари та послуги в більш ніж 20 млн. торговельних організацій у всьому світі; використовувати свою картку для здійснення операцій Мail Огder (оплата товарів, що замовлені по пошті), Рhone Оrder (оплата товарів, що замовлені по телефону), Еlесtron Оrder (оплата товарів/послуг, що замовлені через мережу Іnternet);

• гарантія збереження коштів — в разі втрати або крадіжки картки, при своєчасному повідомленні банку, держатель втрачає лише пластикову картку, а кошти при цьому залишаються недоторканими. У держателя картки зникає потреба мати при собі готівку і не робить його об'єктом, привабливим для злочинців;

• додаткові прибутки. Банк нараховує відсотки на щоденні залишки на картковому рахунку та зараховує їх на нього в останній день місяця, про що робиться відповідний запис в щомісячній виписці порахунку, яка надається клієнтам.

В Україні випуск міжнародних платіжних карток здійснюється в двох валютах — доларах США та гривнях.

Тема 5. Документарні форми розрахунків

5.1. Сутність та особливості міжнародного інкасо

Інкасо міжнародне — банківська операція, яка означає доручення експортера своєму банку отримати від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі документів (фінансових, комерційних) і зарахувати ці кошти на рахунок експортера.

Зміст інкасової операції полягає у тому, що експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту) відправити платіжні документи у банк-імпортера (інкасуючому банку). Останній, у свою чергу, передає документи імпортеру і, згідно з відповідними інструкціями, отримує від імпортера оплату за пред'явленням, або акцепт, тратти, яку виписав експортер на ім'я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснити платіж після завершення строку тратти. При цьому відповідальність банків за здійснення інкасових операцій обмежується лише пересиланням і передачею документів проти оплати чи акцепту і не гарантує платіж експортеру.

Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості:

• використовується як при розрахунках за умови негайної оплати, так і при погашенні боргу за комерційним кредитом;

• як правило, має документарний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності (фінансових і комерційних) документів;

• платіжні документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;

• широко використовується кредит: експортеру — у вигляді дисконту векселів; імпортеру — у вигляді підтоварних позик (комерційний кредит).

Залежно від характеру документів, за якими здійснюється інкасова операція, УПІ визначають дві форми інкасо: чисте (просте) і документарне.

Чисте інкасо означає інкасацію (передачу) лише фінансових документів (векселі, чеки та ін.).

Документарне інкасо — інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів без інкасації фінансових (платіжних) документів.

У практиці міжнародних розрахунків частіше використовують два види документарного інкасо:

а) документи проти оплати;

б) документи проти акцепта.

Інкасо проти документів означає, що платнику через банк вручаються документи проти платежу суми еквівалента (платіж валютою проти документів); або проти акцепта векселів (документи проти акцепта).

Учасники інкасо:

• експортер (продавець, довіритель) — сторона, що продає товар і дає доручення банку отримати платіж (інкасо);

• банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає інкасову операцію;

• банк-інкасатор — банк, який безпосередньо виконує інкасове доручення і передає документи імпортеру для оплати;

• імпортер (платник) — сторона, що здійснює платіж або акцепт за отриманий товар.

В інкасовій операції банк виконує функції агента з грошових розрахунків між експортером та імпортером. Він надає імпортеру, за вказівкою експортера чи його банку, документи про відвантаження товару чи надання послуг та інкасує проти цих документів належну суму чи отримує акцептований вексель.

При розрахунках у формі інкасо відповідальність банків обмежується переданням і оформленням документів проти оплати чи акцептування векселя.

На відміну від документарного акредитиву, де банки несуть зобов'язання, тут вони не зобов'язані платити самі, якщо покупець не виконує чи не в змозі виконати свої зобов'язання щодо оплати.

Процес інкасової операції можна умовно поділити на три фази:

1. Узгодження умов інкасо. Експортер визначає умови платежу, обговорює їх з покупцем і включає у договір про купівлю-продаж. Інкасове доручення може містити декілька видів інструкцій щодо видачі документів:

а) вручення документів проти платежу. Інкасуючий банк може вручати платнику документи тільки проти негайної оплати. "Негайно" в міжнародній практиці означає "найпізніше, коли прибуде товар";

б) вручення документів проти акцепту. Інкасуючий банк може вручати платнику документи проти акцепту тратти, яка підлягає до оплати, як правило, протягом 30-180 днів після пред'явлення. Цей вид інструкції використовується при розрахунках за комерційним кредитом. Трасат до здійснення платежу вже вступає у право володіння товаром. Отже, акцепт означає для нього термін відстрочки платежу за векселем. Для продавця (трасанти), після відвантаження товару, акцепт тратти може бути використаний як форма забезпечення кредиту. Однак, акцептування векселя залишається ризиковою операцією для продавця, оскільки він наражається на ризик неплатежу за векселем. Щоб уникнути цього, довірителю (продавцю) слід вимагати, щоб акцепт був доповнений авалем інкасуючого або іншого першокласного банку. Аваліст за векселем несе солідарну відповідальність (разом з трасатом, трасантом, індосантом) за оплату векселя.

2. Видача інкасового доручення і подання документів.

Після одержання замовлення або після укладання контракту про купівлю-продаж продавець відвантажує замовлений товар безпосередньо на адресу покупця або на адресу посередника. Водночас він складає всі необхідні документи (рахунок-фактуру, коносамент, страховий сертифікат, свідоцтво про походження товару та інші) і надсилає їх разом з інкасовим дорученням банку-ремітенту.

Банк-ремітент перевіряє повноту та правильність заповнення документів. Після цього складається інкасове доручення банку-інкасатору згідно інструкцій (ст. 8 УПІ). Одночасно на документах (тратти, коносаменти, страхові поліси) згідно інструкцій оформляється, індосамент — передавальний напис на користь інкасуючого банку. Потім банк-ремітент пересилає документи з необхідними інструкціями інкасуючому банку.

3. Подання документів платнику та платіж.

Інкасуючий банк інформує покупця про надходження документів, а також умови оплати. Він приймає платіж або акцептований вексель і передає покупцю документи. Сплачена сума за Інкасо переказується банку-ремітенту, який потім зараховує на рахунок експортера.

Інкасове доручення знімається з обороту тільки в разі одержання платежу або акцепту, передбачених умовами інкасо або у випадку повернення документів інкасуючим банком або одержання відповідних інструкцій від експортера. Якщо імпортер з будь-якої причини не може здійснити оплату чи акцептувати тратту, то експортер може застосувати спеціальні інструкції щодо заяви "протесту" від його імені, яка передбачає подання згодом офіційної скарги.

Переваги документарного інкасо:

• простота і низька вартість послуг;

• як правило, оплата більш швидка, ніж просто за рахунком-фактурою;

• передання безпосередньо покупцю документів і в деяких випадках товару після попередньої домовленості проти оплати належної суми чи акцептування векселя.