2.3. Життєвий цикл інновацій

Рой Росвелл виявив декілька поколінь моделей інноваційного процесу. Лінійний підхід до визначення інноваційного процесу він відносить до1950-х — середини 1960-х років, тобто до першого поколін­ня інноваційного процесу. Простий лінійно-послідовний процес акцентує увагу на ролі НДДКР і ставленні до ринку лише як до споживача результатів технічної активності виробництва подано на рис. 2.3.

Фундаментальні дослідження

Прикладні дослідження

Дослідний зразок

Промисловий зв’язок

Виробництво

Збут

Рис. 2.3. Перше покоління інноваційного процесу.

Друге покоління інноваційного процесу, за Росвеллом, належить до кінця 1960-х — початку 1970-х років.

Третє покоління: початок 1970-х — середина 1980-х рр. Сполу­чена модель. Значною мірою комбінація першого і другого поко­лінь, з акцентом на зв'язки технологічних спроможностей і можли­востей із потребами ринку (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Друге покоління інноваційного процесу.

Рис. 2.5. Третє покоління інноваційного процесу. Інтерактивна модель

Четверте покоління: середина 1980-х рр. — нинішній час. Це японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що ак­центує увагу на паралельній діяльності інтегрованих груп та зов­нішніх горизонтальних і вертикальних зв'язках. Головне тут — у паралельній діяльності. Одночасна робота над ідеєю декількох груп фахівців, які діють у декількох напрямах. Це прискорює ви­рішення завдання, оскільки час реалізації технічної ідеї й пере­творення її на готову продукцію — дуже важливий аспект у су­часному світі.

П'яте покоління: сьогодення — майбутнє. Це модель стратегіч­них мереж, стратегічна інтеграція і встановлення зв'язків. Відмін­ність її полягає в тому, що до рівнобіжного процесу додаються нові функції. Це процес ведення НДДКР з використанням систем обчис­лювальної техніки та інформатики, за допомогою яких установлю­ються стратегічні зв'язки.

Зародження інноваційної ідеї і можливість використання нових наукових результатів відбуваються на етапі фундаментальних та по­шукових досліджень, прикладних досліджень і розробок.

Процес створення й освоєння нової техніки починається з фундаментальних досліджень (ФД), спрямованих на одержання нових наукових знань і виявлення найбільш істотних закономір­ностей. Мета фундаментальних досліджень — розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства стосовно їх конк­ретного використання. Фундаментальні дослідження поділяють на теоретичні й пошукові.

Результати теоретичних досліджень виявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створенні нових теорій. До пошукових належать дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів створення ідей і технологій. Завершуються пошукові ФД обґрунтуванням й експериментальною перевіркою нових методів задоволення суспільних потреб. Усі пошукові фундаментальні дослідження проводяться як в академічних установах і ВНЗ, так і у великих науково-технічних організаціях промисловості й лише персоналом високої наукової кваліфікації. Пріоритетне значення фундамен­тальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона виступає генератором ідей, відкриває шляхи в нові області знання.

Наступний етап інноваційного процесу — прикладні науко­во-дослідні роботи (ПД). Їх виконання пов'язане з високою імо­вірністю одержання негативних результатів. Виникає ризик втрат при вкладанні коштів у проведення прикладних НДР. Інвестиції в інновації, що мають ризиковий характер, називаються ризикоінвестиціями.

Етап дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт пов'язаний з розробкою нового виду продукції. Він включає: ескізно-технічне проектування, випуск робочої конструкторської до­кументації, виготовлення й випробування дослідних зразків.

Під дослідно-конструкторськими роботами (ДКР) мається на увазі застосування результатів ПД для створення (або модернізації, удосконалення) зразків нової техніки, матеріалу, технології. Дослідно-конструкторські роботи — це завершальна стадія наукових досліджень, своєрідний перехід від лабораторних умов і експериментального виготовлення до промисло­вого виробництва. До ДКР належать: розробка визначеної конструкції інженерного об'єкта або технічної системи (конструкторські роботи); розробка ідей і варіантів нового об'єкта; розробка технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологіч­них та інших процесів із трудовими в цілісну систему.

Залежно від складності інноваційного проекту (розробки й освоєння нового виду продукції) завдання, розв'язувані на попе­редньому етапі інноваційної діяльності, можуть бути досить різни­ми. Зокрема, при розробці й освоєнні великих інноваційних проектів здійснюється системна інтеграції результатів НДР, проведених у різний час іншими колективами, налагодження й доробка як окре­мих підсистем, так і технологій в цілому.

Виконавцями робіт на попередньому етапі є творчі колективи вчених та інженерно-технічних працівників вузів, університетів, ін­ститутів НАН України, державних та недержавних науково-техніч­них центрів (НТЦ).

Результати інноваційної діяльності практично реалізуються на ринковому етапі, який включає впровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукту і спад.

На стадії передсерійного виробництва проводяться дослідні й експериментальні роботи. Експериментальні спрямовані на виготов­лення, ремонт і обслуговування спеціального обладнання, необхід­ного для проведення наукових досліджень і розробок.

Стадії промислового виробництва включають два етапи: власне виробництво нової продукції та її реалізація споживачам. Перший — це безпосереднє суспільне виробництво матеріалізованих досягнень науково-технічних розробок у масштабах, зумовлених попитом спо­живачів. Другий — доведення нової продукції до споживача.

За виробництвом інновацій настає їх використання кінцевим споживачем з рівнобіжним наданням послуг, забезпечення безава­рійної економічної роботи, а також необхідна ліквідація застарілого і створення замість нього нового виробництва.

Вже на початковій стадії процесу управління підприємством візьме до уваги криву життєвого циклу виробу, тобто періоди її підйому та зниження, зумовлені впливом ринкової конкуренції.

На відміну від НТП, інноваційний процес не закінчується тільки впровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається й після впровадження, бо в міру поширення (дифузії) нововведення вдосконалюється, стає ефективнішим, набуває раніше не відомих споживчих властивостей. Це відкриває для нього нову галузь застосування і ринки, тобто — нових споживачів.

Отже, інноваційний процес спрямований на створення необхід­них ринку продуктів, технологій або послуг і здійснюється в тісній єдності із середовищем: його спрямованість, темпи, мета залежать від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує й розвивається.

Сутність дифузійних процесів на різних рівнях виникнення інноваційного середовища визначається рівноважним поширенням нововведень у ділових циклах науково-технічної, виробничої та організаційно-економічної діяльності, включаючи і сферу надання послуг. Врешті-решт дифузійні процеси дають новому технологічному укладу можливість посісти домінуюче становище в суспільно­му виробництві. При цьому відбувається структурна перебудова економіки. Коли більшість технологічних ланцюгів виробництва продукції і надання послуг оновлюються, ділові цикли розвиваються в новому напрямі під впливом змін у системі цінностей.