Питання для самоконтролю

1. У чому полягає теорія «довгих хвиль» М. Д. Кондратьєва?

2. Які існують структурні джерела економічного розвитку країни?

3. У чому полягає роль інновацій в еволюції економічної системи?

4. Як визначити наукомісткість виробництва?

5. Які риси характерні для сучасної ринкової моделі економіки, що базується на інноваційному типі розвитку?

6. За яких умов економіку країни можна назвати інноваційною?

7. За якими показниками можна визначити перехід економіки на інноваційну базу?

8. Дайте визначення національної інноваційної системи?

9. З чим пов’язане гальмування розвитку інноваційної економіки в Україні?

10. Що передбачає інноваційний розвиток економіки?

Тема 2. Сутнісна характеристика інноваційних процесів

2.1. Сутність сфери інноваційної діяльності. Поняття новини, нововведення інновації, інноваційного процесу. Сфера інноваційної діяльності. Система класифікації інновацій. Практичне значення класифікації інновацій. Виокремлення інновацій за такими ознаками: характер діяльності, технологічні параметри, галузево-функціональний вид діяльності, місце в системі, причини виникнення. Типи інновацій: продуктова, технологічна, сировинна, організаційна, збутова, інфраструктурна. Функції інновацій.

2.2. Основні етапи (наука, дослідження, розроблення, виробництво, використання) та стадії (наука — техніка — виробництво) інноваційного процесу. Моделі інноваційного процесу. Взаємозв'язок окремих видів інноваційних процесів.

2.3. Життєвий цикл інновацій. Циклічна концепція розвитку інновацій. Поняття інноваційного циклу. Фази життєвого циклу інновацій. Інноваційний ланцюг. Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на життєвий цикл інновацій.

2.1. Сутність сфери інноваційної діяльності

Як уже відзначалось, незважаючи на значне накопичення ем­піричних знань та теоретичних концепцій, ще відсутня узагаль­нююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важли­вих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література. Західні дослідники (Б. Санто, В. Д. Хартман, Б. Твісс, Г. Перлакі, Е. Менсфілд, Р. Фостер, Й. Шумпетер, П. Друкер та ін.) трактують категорії інноватики залежно від об'єкта та предмета свого дослідження. Наприклад, Ф. Ніксон вважає, що інновація — це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи на ринку нових та удосконалених промислових процесів і обладнання.

На думку відомого американського вченого в галузі управлін­ня наукою й технікою Б. Твісса, нововведення — процес, в яко­му винахід або ідея набуває економічного змісту. «Це єдиний у своєму роді процес, — пише Б. Твісс, — що об'єднує науку, тех­ніку, економіку й управління. Він полягає в одержанні новизни і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи комплекс відносин, виробництво, обмін, споживання». Німець­кий спеціаліст Ф. Хаберланд переконаний, що «нововведення охоплює науково-технічні, технологічні, економічні й організа­ційні зміни, які виникають у процесі відтворення.

Аналіз наведених визначень показує, що під терміном «нововве­дення» («інновація») одні автори розуміють об'єкти впровадження, інші — процес, що веде до появи чогось нового — новації.

Сучасна методологія системного опису інновацій в умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах. Для координації робіт зі збирання, обробки й аналізу інформації про науку й інновації у рамках Організації економічного співробіт­ництва і розвитку (ОЕСР) була створена група експертів з показ­ників науки і техніки, яка розробила «Керівництво Фраскаті» (1963 р.) — «Запропонована стандартна практика для обстеження досліджень І експериментальних розробок». Цей документ дістав таку назву у зв'язку з тим, що його перша версія методичних ре­комендацій була прийнята в місті Фраскаті (Італія).

Відповідно до цих міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяль­ності, втілений у вигляді нового або вдосконаленого продукту чи технологічного процесу, який використовується в практичній ді­яльності або в новому підході до соціальних послуг Необхідною ознакою інновації є науково-технічна новизна та ви­робниче її використання.

Новація — це кінцевий метод, принцип, новий порядок, ви­нахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок. Світ новацій надзвичайно вели­кий і не зводиться тільки до техніки та технології. Термін «нова­ція» вживається щодо всіх новин як у виробничій, так і в органі­заційній, фінансовій, науковій, навчальній, соціальній сферах, щодо будь-яких удосконалень, які забезпечують зменшення ви­трат або створюють умови для зміни способу життя.

Новація з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери діяльності стає нововведенням (інновацією).

Нововведення — це результат практичного освоєння новації, задіяної у динаміці, ефективність якої оцінюється не тільки еко­номічним, а й соціальним ефектом.

Терміном «інновація» позначаються всі нововведення у ви­робничій, комерційній, фінансовій, маркетинговій, управлінській та інших сферах, будь-які зміни й удосконалення, що забезпечу­ють суспільний прогрес, економію витрат, підвищення рівня ефек­тивності, рентабельності виробництва.

Приклад. У 1954 р. під керівництвом І. В. Курчатова була створена перша у світі атомна електростанція (АЕС) потужністю 5 МВт, що в 167 разів менше, ніж потужність Дніпрогесу-2, але при цьому був реалізований новий метод використання енер­гії атома. Інновація стала нововведенням.

Процес введення новацій на ринок заведено називати проце­сом комерціалізації.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, яка перетворює її у джерело доходу. Наявність попиту на інновацію свідчить про її конкурентоспро­можність, що є результатом інноваційної діяльності. Інновація — це матеріалізований результат науково-технічної діяльності.

Винахід — це нове технічне вирішення конкретної задачі, яке дає позитивний ефект, покращує якість продукції чи змінює умо­ви праці. Винахід визначається новими технологічними можли­востями, вирішенням конкретних виробничих проблем. Винахід — це нові прилади, механізми, інструменти, машини, обладнання, методи, процеси, матеріали, сплави і т. ін. Наприклад, винахід ав­томобільного двигуна з підвищеним ступенем стискування газів, що дає змогу зменшити витрати пального на одну п'яту, причому вихлоп вуглекислоти зменшується в 10 разів, значно знижується рівень шуму. Якщо винахід утілюється у виробництво, то він стає інновацією, нововведенням.

Відкриття — установлення невідомих раніше об'єктивних за­кономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопиченню теоретичних знань.

Існує різниця між винаходом, відкриттям і нововведенням:

- відкриття здійснюється на фундаментальному рівні, нововведення на його основі створюється на прикладному рівні;

- відкриття чи винахід можуть бути зроблені вченим, винахідником, а нововведення розробляється і впроваджується колективно;

- відкриття здійснюється не заради одержання вигод, тоді як нововведення впроваджується з метою одержання прибутку чи іншої вигоди організації;

- відкриття або винахід можуть бути випадковими, нововведення є результатом цілеспрямованого розроблення проекту, тобто нововведення випадково не відбувається, необхідна чітка послідовність дій і техніко-економічне обґрунтування. Проте, згідно з теорією Й. Шумпетера, саме інновація стає витоком розвитку і прибутку організації (підприємства), як і суспільства в цілому.

Для встановлення значення певного інноваційного продукту, виявлення ступеня його впливу на ефективність виробництва, на зміни в розвитку суспільства, а також для порівняльної якісної та кількісної оцінки нововведень важливе значення має їх класифі­кація. Існують різні погляди на класифікацію інновацій, залежно від ознак та критеріїв, що беруться за основу типології . Однією з важливих ознак є рівень новизни в інновації. Цей рівень показує знання, які втілені в нововведенні.

Існує загальноприйнята точка зору про два рівні новизни. Перший — це нововведення (іннова­ції) на базі нових знань, створених на основі пізнання нових за­конів та закономірностей. Це базисні (радикальні) нововведення. Вони докорінно здатні змінити різні види діяльності суспільства (наприклад: винахід двигуна внутрішнього згоряння, електроенер­гетика, електроніка і т. д.).

Базисні нововведення потребують проведення повного циклу науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та наявно­сті розвиненої бази для виконання значного обсягу прикладних НДДКР.

Другий рівень — це нововведення, які створені на базі вже іс­нуючих знань і відомих законів та принципів. Вони називаються поліпшуючими нововведеннями і націлені на удосконалення вже існуючих продуктів та технологій.

Наприклад, усім відома праска. Протягом багатьох віків безпе­рервно вдосконалюються її конструкція, дизайн, форма, але принципи не змінюються. Підошву праски колись гріли на плиті, згодом вона розігрівалась деревним вугіллям, а тепер — електрич­ним елементом.

Поліпшуючі інновації сприяють розвитку нових поколінь уже відомих товарів з поліпшеними якісними характеристиками або відомих продуктів з якісно новими властивостями. Наприклад, удосконалення якісних характеристик персонального комп'ютера — це збільшення обсягів пам'яті, швидкості тощо — тобто створення нової моделі комп'ютера.

Крім того, залежно від технологічних параметрів інновації поділяються на продуктові і процесні.

Продуктові інновації включають застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання принципово нових продуктів. Процесні інновації позначають нові методи організації виробництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'язані зі створенням нових організаційних структур у складі підприємства (фірми).

За типом новизни для ринку інновації виділяють: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).

За ступенем новизни виділяють: абсолютні, відносні, умовні і приватні інновації.

За місцем в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

• інновації на вході підприємства (зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації та ін.);

• інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація й ін.);

• інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Враховуючи сфери діяльності виділяються інновації:

• технологічні;

• виробничі;

• економічні;

• торгові;

• соціальні;

• в області управління.

Залежно від предметного змісту впроваджених інновацій розрізняють такі їх види:

• продуктові, орієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва (засоби виробництва) або в сфері споживання;

• технологічні, що являють собою нові засоби (технології) виробництва старих або нових продуктів;

• управлінські, що відображаються у нових методах роботи апарата управління.

Інноваційна сфера являє собою систему взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентноспроможної продукції (послуг) і розвиненої інфраструктури.

Інновація – це економічна категорія. Як категорія інновація відображає найбільш загальні і істотні властивості, ознаки, зв'язки та відносини виробництва й реалізації нововведень. Суть категорії виявляється в її функціях. Функції інновації відображають її призначення в економічній системі держави і її роль в господарському процесі.

Інновація є реалізований на ринку результат, одержаний від вкладення капіталу в новий продукт або операцію (технологію, процес). При реалізації інновації відбувається обмін «гроші-інновація». Грошові кошти, одержані підприємцем у результаті такого обміну по-перше, покривають витрати з створення і продажу інновацій, по-друге, приносять прибуток від реалізації інновацій, в третіх, виступають стимулом до створення нових інновацій, по-четверте, є джерелом фінансування нового інноваційного процесу.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що інновації виконують наступні функції:

1. Відтворювальну – інновація є важливим джерелом фінансування розширеного відтворення.

2. Інвестиційну – використання прибули від інновації для інвестування інших процесів.

3. Стимулюючу - отримання прибутку від інновації прямо відповідає цільовій функції будь-якого комерційного господарюючого суб'єкта. Це служить стимулом підприємцю постійно вивчати попит, удосконалювати організацію маркетингової діяльності.

Крім того, можна назвати наступні основні принципи інновацій:

1. Гнучкість – інноваційній діяльності припускає управління, яке забезпечує широту свободи дій всіх суб'єктів інноваційної діяльності.

2. Пріоритетність інноваційного виробництва над традиційним виступає як наслідок підвищення ролі науково-технічної підготовки виробництва, адекватності рівня робочої сили стану технологічної бази підприємства.

3. Економічність – припускає послідовний облік в практиці управління прикладної науки, що забезпечує прибутковість інноваційного проекту, комерційний успіх на ринку.