Питання для самоконтролю

1. Які існують види інтелектуальної власності?

2. Надайте поняття інтелектуальної власності.

3. Надайте поняття «патент» і «ліцензія».

4. У чому полягають особливості реалізації інновацій?

5. Зя якими показниками можливо визначити привабливість проекту?

6. Як можна оцінити ефективність інновацій на підприємстві?

7. Назвіть принципи екологічного аналізу.

8. За якими характеристиками оцінюють фактор ризику?

9. Надайте поняття інтелектуальний продук.

10. У чому криються особливості формування і реалі­зації інтелектуальної власності в науці і процесі відтворення творчого потенціалу?

Глосарій

Авторське право — виключне право на відтворення, публікацію і продаж змісту й форми наукового, літературного або художнього твору чи винаходу.

Венчурні підприємства — малі фірми в галузі наукових досліджень, інженерних розробок, створення і впровадження нововведень ризикового характеру.

Високі наукомісткі технології — технології, що створюються на підставі результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок, забезпечують виготовлення високотехнологічної продукції, сприяють запровадженню високотехнологічного виробництва на підприємствах базових галузей промисловості.

Високі технології — технологи, які стануть визначальними у постіндустріальному суспільстві, наприклад, біотехнології. робототехніка, штучний інтелект.

Високотехнологічна продукція – продукція, виготовлена підприємствами із застосуванням наукомістких технологій, конкурентоспроможна з найкращими зразками аналогічної продукції іноземного виробництва.

Винахід — один із видів науково-технічних та науково-технологічних розробок, удосконалень, нововведень, що лежать в основі значної частини інновацій та інноваційних процесів й істотно впивають на розвиток НТП, винаходи, як правило, підтверджуються і захищаються патентами.

Відкриття — науковий результат особливо видатного характеру , який вносить радикальні зміни у рівень знань, розкриває раніше невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу. здійснює істотний вплив на хід НТП і розвиток цивілізації, є джерелом нових винаходів.

Державна інноваційна політика — система цілеспрямованих заходів органів державної влади щодо забезпечення інноваційної структурної перебудови економіки.

Державні асигнування — це виділення певної суми грошових коштів на фінансування господарських об'єктів, видів діяльності або соціальних програм за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також державних позабюджетних фондів.

Державна цільова програма — комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, які здійснюються з використанням коштів державного бюджету та узгоджені щодо термінів виконання, складу виконавців, ресурсного забезпечення.

Державне регулювання інноваційної діяльності — цілеспрямований вплив органів державного управління на економічні інтереси інституцій інноваційної сфери. Складові державного регулювання інноваційної діяльності: пряме державне стимулювання НДДКР; непряме державне стимулювання науки; формування сприятливого інноваційного клімату в економіці та інфраструктури забезпечення досліджень і розробок.

Дифузія інновацій — це процес передавання (трансферту) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та зна­ходять більше споживачів.

Інвестиція — усі види цінностей і ресурсів (фінансових, майнових, інтелектуальних та ш ), вкладених в об’єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутків, досягнення наукового, технологічного або соціального ефекту.

Інжиніринг (від лат ingenium — винахідливість) — надання комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру для доведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) до стадії виробництва Основний перелік інжинірингових послуг включає маркетингове дослідження, привязка проекту до конкретних умов, проведення тендерів, нагляд за виготовленням устаткування та будівельно-монтажними роботами, допомога в підготовці персоналу, пуск об'єкта в експлуатацію «під ключ». консультації після введення об'єкту Інжинірингові фірми залучають інші організації, що дає їм змогу виконувати дуже складні й масштабні проекти

Інкубатор — організаційна структура науково-технічної сфери, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних фірм, які реалізують оригінальні науково-технологічні ідеї.

Інноватика — галузь науки, що вивчає різні проблеми теорії інновацій, зокрема проблеми створення новин, реалізації нововведень, організаційного забезпечення інноваційних процесів.

Інноваційна інфраструктура — сукупність організацій та підприємств, що обслуговують інноваційну діяльність і сприяють активізації науково-виробничих зв'язків у ринкових умовах, інноваційна інфраструктура виникає у процесі поглиблення суспільного поділу праці у науково-технічній сфері.

Інноваційний менеджмент — сукупність форм, принципів та методів управління процесами створення і впровадження новин у підприємницьких структурах з урахуванням особливостей ринкової економіки та сучасних тенденцій НТП.

Інновація (від англ. innovation — новина, нововведення) — новини тобто новітні технологи, продукти, методи, послуги, що відрізняються від традиційних і спрямовані на заміну, поліпшення або розвиток існуючих технологій, продуктів, методів, послуг, нововведення, тобто процеси створення, впровадження та розповсюдження новин з метою отримання більш високого прибутку, соціальних, екологічних та ш технологій, продуктів, методів, послуг, переваг.

Інноваційна політика держави — вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою прямих та опосередкованих важелів правового та економічного регулювання задля розвитку науки і техніки, інноваційних процесів тощо.

Інноваційні проекти — у шкальні заходи, пов'язані зі створенням, впровадженням та поширенням технічних, технологічних або інших новин, що їх здійснюють наукові, проектні, виробничі та інші організації і підприємства у певний проміжок часу.

Інноваційний потенціал — здатність системи породжувати і вчасно освоювати новації відповідно до прийнятої стратегії розвитку; сукупність різних видів ресурсів, зокрема матеріальних, фінансових, інтелектуальних, науково-технічних тощо, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Інноваційний цикл — період створення, поширення та використання нововведень (новацій). Виокремлюють такі його основні стадії: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, дослідно-конструкторське розроблення, проектування, виробництво, збут, обслуговування.

Інноваційні комунікації — система організаційно-економічних і соціальних суб'єктивних відносин, що виникають у процесі трансферу інновацій у виробництво й характеризуються цілісністю, наявністю дієвих суттєвих зв'язків між суб'єктами інновацій, наявністю певного порядку, тобто певних рис організації.

Інноваційний процес — процес створення, поширення й втілення новини, яка задовольняє нові суспільні потреби (складається з окремих стадій).

Інноваційна діяльність — діяльність, яка спрямована на пошук можливостей інтенсифікації виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентноздатних товарах і послугах завдяки використанню науково-технічного та інтелектуального потенціалу.

Інноваційний потенціал держави — сукупність ресурсів у галу зі освіти науки та виробництва, спрямованих на інноваційний розвиток економіки (обсяг нагромаджених теоретичних та практичних знань у різних галузях суспільної діяльності, здатність використовувати та розповсюджувати ці знання, наявність підготовлених кадрів високої кваліфікації, матеріально-технічна й фінансова база науки для проведення досліджень та експериментів з впровадження нової техніки, продуктів, технологій), інноваційний потенціал визначає можливості розвитку науки в майбутньому та місце держави на ринку технологій.

Інноваційний бізнес-інкубатор — це будинок або декілька будинків, де на обмежений термін на правах оренди розміщуються новостворені малі інноваційні підприємства-клієнти, яким на пільгових умовах надаються фінансові, матеріально-технічні і інформаційні ресурси, кон­салтингові та сервісні послуги для комерціалізації результатів наукових досліджень і винаходів та передачі їх на ринок інноваційної продукції.

Кластер технологій — сукупність базисних нововведень, які визначають технологічний у стрій економіки протягом тривалого часу (кластер складає основу довгих технологічних хвиль і змінюється з появою нової сукупності радикальних новин).

Конкурентноздатність — спроможність держави в цілому. галузі, фірми, товару, інновації до суперництва у боротьбі за ринки, показниками конкурентноздатності є самодостатність економіки, місце на ринку. розмір та географія окремих сегментів ринку, імовірність та термін морального старіння технологій або продуктів, імовірність розширення ринку, цінові характеристики, ступінь патентного захисту, наявність секретів виробництва, наявність каналів розподілу, стійкість до коливань кон'юнктури, наявність сировини й матеріалів.

Конкуренція — боротьба між товаровиробниками за більш вигідні умови виробництва та збуту товару.

Конкуренція цінова — бажання знизити витрати на виробництво товару аби пропонувати товар за ціною нижчою, ніж у конкурентів, зберігаючи при цьому норму прибутку.

Конкурентноздатність новини — переважання техніко-експлуатаційних параметрів новини порівняно з іншими аналогічними продуктами у даному сегменті ринку.

Консорціуми — тимчасові об'єднання великих фірм у рамках міжфірмової кооперації, що передбачає спільне фінансування, проведення стратегічних НДДКР, розроблення технологій і стандартів протягом визначеного часу.

Лізинг — форма кредитування, за якою з клієнтом укладається договір оренди, при цьому клієнт зобов'язується з одержуваних прибутків відшкодувати орендодавцю витрати, включаючи норму при6утку по проведених операціях (предметом лізингу можуть бути устаткування, транспорт, 6удинки, споруди, ноу-хау, послуги).

Ліцензія — дозвіл, наданий підприємствам державними органами, на право займатися певними видами діяльності, перелік яких визначається державними актами, спеціальний дозвіл на право ввозу та вивозу товарів через кордони держави, існує також патентна ліцензія, що дає право використання винаходів або ноу-хау.

Методи організації інноваційного процесу — методи організації робіт від формулювання ідеї до досягнення комерційного результату, застосовуються три основні методи послідовний, паралельний, інтеграційний.

Мито — це податки, які встановлюються на імпортні, а в окремих випадках — і на експортні товари.

Науково-технічний прогрес — безперервний процес відкриття та застосування нових знань у суспільному виробництві, що дає змогу поєднати наявні ресурси для випуску високоякісних кінцевих продуктів з найменшими витратами.

Наукомісткі, високотехнологічні галузі — галузі, в яких відношення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) до відповідних обсягів випуску продукції в 1,2–1,5 рази перевищують середньосвітовий рівень в обробній промисловості розвинутих країн, тобто становить 3,5–4,5 %.

Національна інноваційна система — сукупність взаємопов'язаних організацій (структур малих і великих компаній, університетів, лабораторій, технопарків і бізнес-інкубаторів), зайнятих виробництвом і комерційною реалізацією наукових знань і технологій у межах національних кордонів; комплекс інститутів правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси та спираються на національні звичаї, традиції, політичні й культурні особливості.

НДДКР — наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки.

Нематеріальні активи (НМА) — довгострокові активи; розрізняються за бухгалтерським змістом — обліковуються на балансі; в широкому розумінні, включаючи й ті, що на балансі не враховуються, але приносять доход компанії, НМА підвищують її ринкову вартість.

Новина — новий вид продукту, технологи, нові методи, які є кінцевим результатом інноваційного процесу, процес введення новини на ринок називається процесом комерціалізації, новини формують ринок новин.

Нововведення — процес втілення та поширення нових видів продуктів, послу г. виробничих процесів, ідей, методів роботи.

Ноу-хау (від англ. know how — знаю яку — науково-технічний результат, що навмисно не патентується з метою випередження конкурентів, більш повного власного використання цього результату і отримання найвищого прибутку або передання іншим користувачам на найбільш вигідних у мовах за ліцензійним договором, у світовій практиці під ноу-хау розуміють технічні знання і досвід, методи організації виробничого процесу і праці, незапатентовані винаходи, дані про оптимальні рецепти матеріалів, технологічні режими та прийоми виконання операцій, що залишаються невідомими за межами підприємства — власника ноу-хау, оригінальні методи випробувань та контролю якості процесів та продукції, способи утилізації і знешкодження відходів, інформацію, що сприяє збуту продукції збитків для інтересів майбутніх поколінь і Всесвіту.

Патент — документ, що засвідчує державне визнання технічного рішення винаходом і закріплює за особою, якій він виданий, виключне право на винахід.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності — науково, економічно й соціально обґрунтовані та законодавчо визначені шляхи інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах і збільшення експортного потенціалу держави.

Результати інтелектуальної власності — винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, об'єкти авторського та суміжних прав, топології мікросхем і т. ін. До результатів інтелектуальної діяльності в цьому розумінні належать такі, які можуть бути об'єктами правової охорони в межах законодавства про інтелектуальну власність.

Ринок інновацій — система економічних форм і механізмів, пов'язаних із формуванням і функціонуванням інноваційних комунікацій, умовами торгівлі науково-технічним товаром.

Ринок інформаційно-комунікаційних технологій — структура, що об'єднує три сегменти: 1) виробництво і продаж комп'ютерного обладнання, комплектуючих та периферійних пристроїв; 2) розроблення і продаж програмних продуктів; 3) надання послуг, спрямованих на впровадження і підтримку ІКТ, в тому числі виконання зовнішнім підрядником функцій, пов’язаних із підтримкою та обслуговуванням інформаційних систем та ІТ-інфраструктури, а також розробленням на замовлення програмного забезпечення.

Пошукові дослідження — наукова діяльність, котра включає відкриття нових принципів, створення нових виробів та технологій, невідомих раніше властивостей матеріалів та їхніх сполучень, розробку нових методів досліджень, розвиток пошукових досліджень спричиняється диференціацією традиційних та формуванням нових наук.

Прикладні дослідження — виявлення шляхів і способів застосування відкритих законів і явищ природи у певній галузі або сфері виробництва.

Реновація — процес заміщення морально й фізично зношених основних виробничих фондів .новими, що забезпечує, у т ч інноваційне відновлення цих фондів, реновація здійснюється шляхом заміни окремих засобів праці, реконструкції та переобладнання підприємств у цілому.

Роялті (від англ. royalty — королівський платіж, авторський гонорар) — авторський гонорар або винагорода, що сплачується окремим учасникам нововведення у формі періодичних відсоткових відрахувань з моменту випуску продукції, механізм розподілу прибутку від реалізації продукції, яку виготовлено на основі ліцензії або ноу-хау.

Стратегія інноваційного прориву — стратегія, покликана зосереджувати зусилля народу, держави, бізнесу на освоєнні принципово нових, конкурентоспроможних технологій і продуктів, інноваційному оновленні критично застарілого виробничого апарату, переході на інноваційний шлях розвитку країни, підвищенні ролі та відповідальності держави за вибір і реалізацію стратегії, освоєння та поширення нових поколінь техніки й технологій, за ефективність інтеграційних процесів і сприяння підвищенню інноваційної активності підприємств, учених, конструкторів, інженерів.

Стимулювання інновацій — заходи, форми і засоби мотивації працівників до інноваційної творчості.

Стратегічний альянс — угода учасників міжфірмової кооперації на проведення комплексу складних робіт протягом усього інноваційного циклу, включаючи комерціалізацію результатів.

Стратегія імітаційна — різновид захисної стратеги, який передбачає зменшення ризику впровадження нововведень завдяки залученню результатів наукових досліджень і розробок, проведених іншими фірмами.

Стратегія захисна (оборонна) — збереження і закріплення позицій фірми у певних галузях на основі модернізації, модифікації наявних видів продукції, технологій, завданням захисної стратегії є збереження стабільного становища фірми на ринку.

Стратегія наступальна — тип стратеги, спрямованої на витіснення конкурентів шляхом захоплення нових ринків збуту чи домінуючого становища на ринку за певним видом продукції.

Теорія Й. Шумпетера — концепція нововведень австрійського економіста Й. Шумпетера, який стверджує, що розвиток економіки є складним циклічним процесом, у якому спалахи нововведень зумовлені чергуванням фаз кризи й розквіту.

Технополіс — цілісна науково-виробнича структура, створена на базі окремого міста, в економіці якого провідну роль відіграють технопарки та бізнес-інкубатори.

Технопарк — локальний науково-технічний комплекс, що містить наукові установи, ВНЗ, підприємства і фірми, інформаційно-виставочні комплекси і служби сервісу, функціонування технопарків ґрунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності через поширення інновацій у виробництві.

Транснаціональні корпорації — товариства з дочірніми фірмами і філіями в різних країнах.

Технологічний уклад — взаємопов'язана та взаємозумовлена стійка економічна система, що має конкретне якісне наповнення, яке відрізняє технологічні уклади один від одного.

Фундаментальні дослідження — розробка гіпотез, концепцій, теорій у певних галузях наукової діяльності, котрі є основою для створення нових або удосконалення існуючих виробів, матеріалів, технологій.

Холдинги (холдингові компанії) — форма організації ПФГ, що припускає створення материнської і дочірноьї компаній, де перша володіє контрольним пакетом акцій дочірніх компаній.

Циклічність — загальна форма руху світового розвитку та національних господарств від однієї макроекономічної рівноваги до іншої, циклічність відображає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних та еволюційних стадій його розвитку, розробку теорії циклів розпочато в 1847 р, коли англієць X. Кларк звернув увагу на 54-річний розрив між кризами 1793 та 1847 років і довів, що розрив був об'єктивно зумовлений.

Цикли Кондратьєва (довгі хвилі кон'юнктури) — доведене М.Д. Кондратьєвим і зафіксоване у статистиці періодичне повторення характерних економічних, технологічних та соціальних ситуацій кожні 50-60 років, в основі кожної хвилі лежать базисні технологи, на початку циклу відбувається поступове нарощування потенціалу базисних нововведень, потім триває їх бурхлива комерційна експлуатація, після якої настає уповільнення, спад, положення Кондратьєва розвинув Й. Шумпетер, який ввів поняття «циклів Кондратьєва» та «кластера» нововведень.