9. 3. Сутнісна характеристика моніторингу інновацій

Моніторинг (від англ. monitoring — спостерігати, відстежувати, контролювати, перевіряти) — це безперервне комплексне спостереження і контроль за об'єктами, вимірювання й аналіз їх параметрів та результатів функціонування, об'єктів спостереження, тобто їх моніторингу, може бути безліч. Наприклад, моніторинг забруднення навколишнього середовища, моніторинг і захист гідросфери, моніторинг впровадження певного закону і наслідків від його дії, моніторинг окремих соціальних процесів, моніторинг громадської думки населення, моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів, моніторинг економіки тощо. Моніторинг інновацій — це безперервне комплексне спостереження і контроль за створенням, впровадженням, поширенням і використанням інновацій.

Поняття моніторингу інновацій застосовується у широкому й вузькому значеннях. Перше базується на розумінні інновації як результату проведення інноваційної діяльності на всіх її етапах і стадіях. В її основі лежить науково-технічна діяльність, пов'язана зі створенням, розвитком, поширенням і використанням науково-технічних знань у всіх галузях науки і техніки. У цій сфері проводяться науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), на їх основі базуються нововведення. Останні можуть бути оформлені у вигляді відкриттів, винаходів, патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій, документації на новий або на вдосконалений продукт і технологію, управлінський чи виробничий процес, ноу-хау, нових понять, наукових підходів або принципів, документа (стандарту, рекомендації, методики, інструкції тощо), результатів маркетингових досліджень тощо.

Безпосередньо, інноваційна діяльність полягає у трансформації результатів наукових досліджень і розробок у новий або в удосконалений продукт. Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок та зумовлює випуск на ринок конкурентноздатних товарів і послуг. Вона передбачає цілий комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності призводять до інновацій. Видами інноваційної діяльності можуть бути:

• підготовка й організація виробництва, що охоплює придбання виробничого обладнання і інструменту, зміни в них а також у процедурах, методах і стандартах виробництва та контролю якості, необхідних для створення нового технологічного процесу;

• передвиробничі розробки, які включають модифікації продукту й технологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових технологій і обладнання, а також пробне виробництво, якщо передбачається подальша доробка конструкції;

• маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, пов’язані з випуском на ринок нової продукції і включає дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, рекламну кампанію, виключаючи створення мереж поширення для реалізації на ринку;

• придбання неоречевленої технології у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау, торгівельних марок, конструкцій, моделей і послуг технологічного характеру;

• придбання машин і обладнання, які за своїм технологічним змістом пов'язані з впровадженням на підприємствах продуктових чи процесних інновацій;

• виробниче проектування, що включає підготовку планів і креслень для встановлення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик.

У Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» визначено, що моніторинг інноваційної діяльності — це систематична обробка та аналіз інформації про перебіг інноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання, регулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

Виходячи з цього, об’єктом моніторингу може бути кожна зі згаданих сфер, видів або напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності. Окрім того, ним може бути також державна інноваційна політика і напрями її реалізації. Це, насамперед, законодавче і нормативно-методичне забезпечення, організаційно-економічний механізм державного регулювання й економічного стимулювання науково-технічної і інноваційної діяльності, бізнесове середовище задля сприяння впровадженню і поширенню інновацій. Стан розвитку малих інноваційних підприємств, венчурних (ризикових) фірм, технопарків, інжинірингових і консалтингових центрів та інші структури підприємництва також можливі як окремі об'єкти інноваційного моніторингу.

Такий моніторинг провадиться, в основному, на рівні країни в цілому, чи окремого регіону, галузі виробництва або виду економічної діяльності за КВЕДом (класифікація видів економічної діяльності), наприклад, моніторинг інновацій у промисловості, зокрема в обробній.

Моніторинг інноваційної діяльності здійснюється на підставі даних державної статистичної звітності, аналітичної інформації центральних та регіональних органів державного управління, матеріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об'єкта моніторингу.

Нині існують чотири групи показників, що описують деякі аспекти науково-технічної та інноваційної діяльності. До них належать статистичні показники розвитку сфери досліджень і розробок (НДДКР), або статистика науки, патентна статистика, технологічний баланс платежів, що характеризують міжнародний трансфер технологій, бібліометричні дані про наукові публікації і цитованість.

За минулий більш ніж десятирічній період кількість організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи, в нашій країні зросла майже на 10 %. При цьому в основному за рахунок організацій академічного сектору науки — на 33,4 % і вузівського сектору — на 13,7. Одночасно суттєво скоротилася кількість організацій заводського сектору науки — на 18,3 %.

Таблиця 9.2 – Організації які виконують наукові та науково-технічні роботи за секторами

Сектор	Кількість, за роками
	1991	1995	2000	2001	2002
Всього	1344	1453	1490	1479	1477
У тому числі
• академічний	290	270	306	315	387
• галузевий	804	906	939	921	839
• ВНЗ	146	150	160	163	166
• заводський	104	127	85	80	85

Статистичні дані свідчать, що в цей же період в наукових організаціях країни чисельність працюючих щорічно зменшувалася і за 1995-2005 рр. скоротилася загалом у 1,7 рази, а тих хто займається безпосередньо науково-технічною діяльністю, — на 1,7 рази (табл. 9.3)

Таблиця 9.3 – Чисельність працівників у наукових організаціях України

Роки	Працівники основної (науково-технічної) діяльності	У тому числі фахівці, зайняті науковою та науково-технічною роботою			Працівники, зайняті науковою та науково-технічною роботою за сумісництвом
		Всього	у тому числі
			доктори наук	кандидати наук
1995	293,1	179,8	4,1	22,9	41,7
2002	178,0	107,4	4,0	17,2	57,2
2003	173,9	104,8	4,0	16,8	63,4
2004	173,6	106,6	4,1	17,0	65,6
2005	170,6	105,5	4,2	17,0	68,5

Вказані форми статистичної звітності стосовно сфери науки надають змогу відстежувати тенденції джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР), стану матеріально-технічної бази наукових організацій, рівня технічної оснащеності й інформаційного забезпечення и працівників та результатів діяльності наукових організацій. До останніх можна віднести, наприклад, кількість і обсяги виконаних НДДКР та їхній розподіл за видами робіт, пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. У 2002 р науковими організаціями України виконано 41,5 тис. наукових робіт, що становить 80% від їх кількості у 1995-му і 50,6 – у 1991 р (табл. 9.4).

Таблиця 9.4. – Кількість виконаних науковцями України розробок

Показник	1991	1995	1999	2000	2001	2002
Всього розробок	82,0	51,9	43,7	38,3	35,7	41,5
у тому числі: зі створення нових видів техніки й технологій	33,7	21,2	10,7	75	7,0	7,3
3 них розробки, у яких використано винаходи	6,8	2,9	1,5	1,0	0,9	0.8