9.2. Інформаційне забезпечення інноваційних процесів

Інформаційна база інновацій в Україні вкрай обмежена. Так статистика науки, яка, за логікою, має акумулювати вичерпні дані про весь процес інноваційної продукції, відображує лише першу стадію інноваційного циклу — процес виробництва нових знань. Які саме знання, в якому обсязі і якими суб'єктами інно­ваційної діяльності вони будуть використані, залишається поза увагою даної області статистики. Патентна статистика також орі­єнтована на перший етап інноваційного циклу. Вона характери­зує лише вузьку сферу інноваційної діяльності та, крім цього, їй притаманні недоліки. Так багато продуктових інновацій через те, що мають підґрунтям ненове технологічне рішення, швидко за­старівають, навіть не встигаючи «дійти» до патентування; деякі патенти на нововведення не оформляються з огляду на їх секрет­ність.

Водночас інформаційне забезпечення інноваційних процесів у країні відіграє винятково важливу роль в оцінці ситуації, що складається у сфері науково-технічного розвитку, та вкрай необ­хідне для підвищення ефективності всієї системи управління на­укою і технікою. В умовах побудови ринкової економіки в Україні, що супроводжується звуженням сфери централізованого управ­ління, значимість своєчасної інформації і на цій підставі обґрун­тованого економічного аналізу інноваційної діяльності набуває тим більшого значення. Якісна економічна інформація про реа­льні масштаби інноваційної діяльності, тенденції і основні напрямки її розвитку, ефективність інновацій є своєрідним орієнти­ром як у виборі потрібного напрямку державної підтримки і вирішенні проблем інтенсифікації інновацій, так і під час форму­вання конкретного портфеля інноваційних проектів. Основні орієнтири даного напрямку інформаційного забезпе­чення лежать у руслі економічних, технологічних, соціальних і екологічних задач, розв'язання яких якнайтісніше пов'язане з ін­новаційною діяльністю. Узагальнюючи ці різноманітні задачі, можна виділити основні з них. Це:

• досягнення високої конкурентоспроможності на світових ринках;

• забезпечення необхідних темпів імпортозаміщення;

• досягнення високої частки експорту високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту;

• забезпечення оптимальних темпів відновлення продуктів і технологій;

• досягнення високого технологічного рівня виробництва;

• економічно доцільне використання усіх видів ресурсів;

• поліпшення умов праці;

• зниження забруднення навколишнього середовища;

• вплив на економіку регіонів.

У зв'язку зі зміною економічної орієнтації нашої держави за­гострилась проблема конкурентоспроможності виробів її проми­словості на світових і вітчизняному ринках. Перші кроки ринко­вої економіки в Україні призвели до зниження конкурентоспро­можності на зовнішніх ринках низки товарів, що раніше експор­тувалися Україною. Підвищити рівень конкурентоспроможності, збільшивши експорт продукції високотехнологічних галузей мож­ливо тільки на основі інтенсифікації інноваційної діяльності. Завдання інформаційного забезпечення в зв'язку з цим зводиться до висвітлення та оцінки позицій країни в ряді сучасних напрямків розвитку науки і техніки, вияв­ленні масштабів інноваційної діяльності (витрат на нововведення), типів інновацій, пов'язаних із розробкою і впровадженням або но­вих продуктів, або нових виробничих методів. Така інформація сприяє визначенню галузевих напрямків державної підтримки.

У розвитку даного напрямку інформаційного забезпечення становить інтерес оцінка рівня новизни інновацій у сполученні з експортною спрямованістю інноваційної діяльності. Міри спеціа­льного характеру, прямо спрямовані на стимулювання інновацій­ної активності, в усьому світі концентруються переважно на під­тримці нововведень у малих фірмах. У нашій же країні сфера діяльності малих підприємств — це в основному обслуговування і торгівля. Отже одне з найважливіших завдань інформаційного забезпечення вітчизняних інноваційних процесів — характерис­тика участі малих підприємств в інноваційній діяльності, вклю­чаючи витратні показники, організаційні форми інноваційного бізнесу, чинники його ефективності.

Як самостійний напрямок інформаційного забезпечення інно­ваційних процесів виділяється технологічний трансфер. Управ­ління технологічним обміном не є об'єктом тільки інноваційної політики, це сфера і зовнішньоекономічної і патентно-ліцензійної діяльності. У сфері інновацій його роль, як чинника ефективності нововведень, важко переоцінити. Оскільки спеціальна статистика технологічного обміну (як внутрішнього, так і зовнішнього) не налагоджена, а наявні показники дають лише уривчасту й одно­сторонню характеристику, що не дозволяє судити про масштаби і якісний зміст цих процесів, даний тематичний напрямок виділя­ється окремо в системі інформаційного забезпечення інновацій.

Міжнародні стандарти в статистиці науки і інновацій — це комплекс рекомендацій головних міжнародних організації в га­лузі статистики науки і інновацій, що забезпечують методологію їхнього системного опису в умовах ринкової економіки і визна­них міжнародними статистичними стандартами. Необхідність стандартизації статистики науки і ліквідації національних розходжень у практиці розрахунку показників спочатку виникло в процесі інтеграції світового капіталістичного господарства, роз­витку економічного і науково-технічного співробітництва голо­вних індустріальних держав. Швидке зростання ресурсів, що ви­діляються ними на наукові дослідження і розробки, вимагало розгортання робіт зі збору й аналізу відповідної інформації. Для координації зусиль ще в 1957 р. у рамках ОЕСР (до 1960 р. — Організація європейського економічного співробітництва) була створена Група національних експертів з показників науки і тех­ніки, яка їх розробила і регулярно уточнює, що стало основним міжнародним стандартом у даній області. У подальшому, з огля­ду на потреби в розробці спеціальних стандартизованих рекомен­дацій із питань статистичного вивчення актуальних аспектів роз­витку науки і техніки, їхнього ресурсного забезпечення, результативності, впливу на економічне зростання на національному і міжнародному рівнях, експерти ОЕСР підготували серію методо­логічних керівництв, що утворюють так звану «Сім'ю Фраскаті», у тому числі з виміру й інтерпретації даних балансу платежів за технології (1990 р.); збір даних про технологічні інновації — Ке­рівництво Осло (1992 р.); використання патентних даних для виз­начення показників науки і техніки (1994 р.); з виміру кадрових ресурсів науки і техніки — Канберрське Керівництво (разом з Євростатом, 1995 р.). Ведеться також підготовка стандартів з ви­мірювання продукції та галузей високих, середніх і низьких тех­нологій, з бібліометричній статистиці.

Стандартизація даних дозволяє міжнародним організаціям ре­гулярно проводити оцінку сукупних наукових потенціалів країн, зіставлення їхнього розміру і структури в окремих державах, роз­робляти пропозиції щодо удосконалення науково-технічної й ін­новаційної політики, розвитку міжнародного співробітництва. Усунення істотних відмінностей методології і практики вітчиз­няної статистики науки та інновацій від міжнародних стандартів, відповідаючи сучасним реаліям української науки і потребам на­уково-технічної політики, дасть можливість забезпечити об'єк­тивне відображення стану наукового потенціалу в умовах ринко­вої економіки, оперувати єдиними зі світовим співтовариством поняттями, створюючи тим самим необхідну інформаційну базу для співробітництва й інвестицій.

Положення керівництва Фраскаті стало най­важливішим міжнародним стандартом зі статистики наукових досліджень і розробок, чому сприяли різноманітні ініціативи ОЕСР, у тому числі семінари для європейських країн із перехід­ною економікою та з іншими країнами, що не є членами ОЕСР. Положення Керівництва Фраскаті періодично уточнюються в зв'язку зі змінами в стратегії науково-технічної політики на наці­ональному і міжнародному рівнях, організації наукових дослі­джень і розробок; переглядом міжнародних статистичних стандар­тів (системи національних рахунків, міжнародних класифікацій і ін.); накопиченням практичного досвіду в країнах-членах ОЕСР. Остання, п'ята редакція Керівництва Фраскаті прийнята в 1993 р. (опублікована англійською і французькою мовами у 1994 р.). Во­на визначає основні поняття, що відносяться до наукових дослі­джень і розробок, їх склад і межі; систему інституціональних і функціональних класифікацій; підходи до виміру чисельності пер­соналу, зайнятого науковими дослідженням і розробками, і ви­трат на ці цілі; процедури проведення обстежень; рекомендації по оцінці й аналізу бюджетних асигнувань на наукові досліджен­ня і розробки, методології розрахунку дефляторів і валютних па­ритетів. У розвиток ідей Керівництва Фраскаті підготовлена серія міжнародних стандартів з окремих специфічних проблем, і їхнє коло постійно розширюється.

Головними видами інноваційної діяльності можна виділити такі (перелік їх не є вичерпним):

• наукові дослідження і розробки;

• технологічне оснащення й організація виробництва іннова­ційної продукції — розуміється придбання і внесення змін у ви­робниче устаткування і засоби технологічного оснащення, що доповнюють технологічне устаткування, для виконання визначе­ної частини технологічного процесу; розвиток і зміни в процеду­рах виробництва і контролю якості продукції, методах і стандар­тах, необхідних для випуску нового виробу чи застосування нового технологічного процесу;

• придбання технологій у розукомплектованому вигляді — придбання технологій (науково-технічних досягнень) із зовніш­ніх джерел (сторонніх підприємств, організацій, приватних осіб) у вигляді патентних ліцензій на використання винаходів, про­мислових зразків, корисних моделей, прав на патенти; результа­тів досліджень і розробок; безпатентних ліцензій (ноу-хау, угоди на передачу технологій); послуг технологічного змісту;

• придбання технологій в укомплектованому вигляді — при­дбання машин і устаткування, за своїм технологічним змістом пов'язаних із упровадженням на інноваційних підприємствах про­дукт- або процес-інновації;

• виробниче проектування — охоплює проектно-конструк­торські роботи, підготування планів і креслень, націлених на ви­значені виробничі процеси і процедури; технічні специфікації, експлуатаційні особливості, необхідні для створення концепції розробки виробництва і маркетингу нових продуктів і процесів. Цей етап може бути частиною наукових досліджень і розробок, але може бути також пов'язаний із технологічним оснащенням, організацією виробництва і початкового етапу випуску іннова­ційної продукції, маркетингом нової продукції;

• освоєння інноваційної продукції (пуск виробництва) вклю­чає внесення змін у технологічні процеси і продукти; навчання, підготовку і перекваліфікацію персоналу для роботи за новими технологіями і на новому обладнанні; спробне виробництво або випробування, необхідні на початковому етапі випуску продукції у ви­падках, якщо маються на увазі подальші етапи розробки і проек­тування;

• маркетинг нової продукції — сукупність робіт, пов'язаних з виводом на ринок збуту нової продукції. Включає попереднє до­слідження, зондування ринку, адаптацію даного продукту до різ­номанітних ринків збуту, рекламну кампанію, але крім витрат на розгортання дистриб'юторських мереж (випуск нових товарів на ринок) для реалізації на ринку.

Завдання інформаційного забезпечення інноваційних процесів в Україні мають бути адекватними загальним напрямкам реформу­вання української статистики. Останні з них полягають у такому:

• адаптація української статистики до змін, що відбувають у соціально-економічній сфері в процесі економічних реформ;

• обґрунтування напрямків і етапів проведення комплексного й узгодженого перегляду статистичних показників, форм звітності і розвитку інших джерел і методів одержання необхідних даних;

• забезпечення своєчасності формування, повноти й операти­вності надання статистичної інформації державним органам і міжнародним організаціям шляхом упровадження прогресивних методів спостереження і сучасних інформаційно-технологічних засобів збору, передачі й опрацювання даних;

• підвищення аналітичності і поліпшення якості інформації завдяки розширенню кола розроблювальних розрахункових пока­зників, взаємодії з зовнішніми інформаційними системами;

• ефективне забезпечення всіх категорій користувачів на різ­номанітних рівнях необхідною статистичною інформацією при сполученні доступності даних і їхнього захисту;

• підвищення ролі регіонального рівня в ході реформування статистики.

Перераховані проблеми інформаційного забезпечення носять узагальнюючий характер і можуть бути застосовані до будь-якої галузі статистики, в тому числі й інноваційної. Інший рівень за­вдань пов'язаний безпосередньо з характеристиками кількісних і якісних закономірностей у сфері інноваційних процесів, їх взаємозв’язків з іншими галузями економічної діяльності.

Узагальнюючи сказане і з огляду на сформовану економічну ситуацію і реальні умови інформаційного забезпечення інновацій, основними на­прямками економіко-статистичного дослідження інноваційної ді­яльності на найближчу перспективу у першу чергу мають бути:

• інформація про дослідження інноваційної діяльності проми­слових підприємств і галузевих наукових організацій;

• інформація про дослідження інноваційної діяльності в сфері послуг.

Важливою формою збору інформації є спеціальні статистичні спостереження. Часто вони використовується у випадках, коли не потрібно документального підтвердження даних, що збираються. Очевидно, що до особливостей інноваційної статистики відно­сяться складності з обліком і виміром багатьох показників. Це, наприклад, такі показники, які характеризують основні перспек­тиви і стратегію інноваційної діяльності, джерела інноваційних ідей, чинники, що сприяють або перешкоджають інноваціям і т. п. Найбільш поширеним способом одержання таких даних є опитування, яке широко використовується останнім часом під час ви­вчення суспільної думки, думки спеціалістів, інших груп насе­лення. Він характерний переважно для соціологічних обстежень і полягає в тому, що розсилаються або роздаються певному колу осіб анкети, повернення яких у заповненому ви­гляді є справою добровільною. Проте можливий і інший шлях, заснований на сполученні в єдиній програмі обстеження анкетно­го і статистичного методів. Такий спосіб побудови форм статзвітності широко використовується в міжнародній практиці.