1. Загальне керівництво

• аналіз зовнішнього середовища підприємства (виявлення загроз і можливостей);

• маркетингові дослідження внутрішніх і зовнішніх ринків товарів і технологій;

• прогнозування розвитку перспективних технологій у галузях виробництва, що являють інтерес;

• розробка стратегії техніко-технологічного розвитку підприємства і політики щодо якості продукції;

• вибір стратегічних позицій і конкуренції на ринках;

• конверсія виробництва у зв'язку зі змінами на ринках товарів і технологій;

• визначення відповідальності за якість продукції і рівень виробництва;

• організація підготовки й підвищення кваліфікації кадрів в інтересах реалізації політики щодо якості продукції і розвитку виробництва;

• мотивація праці і науково-технічної творчості;

• формування інвестиційного портфеля й фінансування програм якості продукції і техніко-технологічного розвитку виробництва;

• організація сертифікаційного супроводження проектів продукції, технологій і систем якості.

2. Управління на стадії досліджень і проектування

• планування процесів проектування нової продукції і технологій та їх модернізації;

• визначення технічного завдання на розробку продукції і технології;

• управління процесами розробки;

• експертиза, відбір і придбання ліцензій і технологічного обладнання;

• експертиза якості проекту й оцінка конкурентоздатності розробленої продукції;

• нагляд за змінами на товарному ринку і внесення змін до проектів продукції і технологій (ведення проекту);

• управління якістю технічної документації на вироби;

• нормування вимог до якості виробу;

• мотивація відносин конкуренції чи кооперації з партнерами (супротивниками) і захист від рефлексивної дії;

• розробка технології утилізації й захоронення використаної продукції.

3. Управління на стадії виготовлення

• організація освоєння нової й модернізованої продукції у виробництві;

• забезпечення якості матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів і взаємодія з постачальниками;

• управління технологічними процесами і забезпечення стабільності якості при виготовленні продукції;

• контроль якості і випробування продукції;

• організація метрологічного забезпечення якості продукції, забезпечення точності контрольно-вимірювальних приладів і обладнання для випробувань;

• виявлення, ізоляція і утилізація недоброякісної продукції і відходів виробництва;

• сертифікація продукції і виробництва;

• внутрішньовиробничий облік і техніко-економічний аналіз якості продукції;

• аналіз відповідності якості продукції вимогам ринку й оцінка параметрів попиту і пропозицій.

4. Управління якістю продукції на стадії обігу

• забезпечення стабільності (зберігання) якості продукції при її складуванні, відвантаженні і транспортуванні;

• організація взаємовідносин зі споживачами (замовниками) щодо якості продукції. Захист прав споживачів;

• аналіз збереження параметрів якості в процесах обігу.

5. Управління якістю продукції на стадії споживання (експлуатації)

• організація сервісного (гарантійного) обслуговування товарів упродовж їх споживання;

• аналіз динаміки параметрів якості продукції в процесах споживання.

Процес виробництва нових виробів є тривалим і потребує пошукових і науково-дослідних робіт, виробничого й експлуатаційного освоєння. Перший період починається з наукового пошуку, наслідком якого є ідея про створення нового виробу, і закінчується проведенням прикладних досліджень. Другий передбачає розробку технічного завдання на проектування і серійний випуск виробу. Третій період триває від початку експлуатації виробу до освоєння його проектної потужності.

У ланцюзі, що з'єднує науку з виробництвом, найбільш складними є ланки, які пов'язані з практичною реалізацією досягнень науки. Тривалою й трудомісткою роботою в цьому циклі є підготовка виробництва. Вона являє собою комплекс взаємозалежних заходів, що забезпечують створення нових і вдосконалення існуючих видів продукції, впровадження передової технології, ефективних методів організації виробництва. Цей процес включає конструкторську, технологічну й організаційно-економічну підготовку виробництва. Перші два етапи складають технічну підготовку виробництва.

Проведення робіт, в яких обсяг і форми організації підготовки виробництва залежать від його типу, складності й ступеня новизни виробу. Під технологічною підготовкою виробництва розуміють сукупність взаємозалежних процесів, що забезпечують конструкторську й технологічну готовність підприємства до випуску нової інноваційної продукції заданого рівня якості за встановлених термінів, обсягу випуску й витрат. Конструкторська підготовка виробництва (КПВ) — стадія ДКР, що включає розробку і удосконалення технологічних процесів та документації на: основний вид продукції; технологічну оснастку; нестандартне обладнання; засоби для контролю якості й випробувань продукції. На цій стадії виготовляються макети, моделі, перевіряється робота елементів технологічної оснастки та нестандартного обладнання. Стадія ДКР враховує результати попереднього етапу інноваційного процесу — НДР відіграє вирішальну роль у формуванні технічного рівня майбутньої продукції, оскільки саме тут закладаються основні її параметри і конструкторські рішення нової техніки, недоліки яких важко компенсувати на наступних стадіях. Це найбільш трудомістка і дорога стадія інноваційного процесу (за оцінками фахівців, до 45 % витрат на розробку і впровадження нових продуктів припадає саме на стадію КПВ).

При конструкторській підготовці мають бути враховані такі основні вимоги до нового виробу:

• економічні — зниження питомої собівартості порівняно з базовим виробом, зростання продуктивності праці тощо;

• експлуатаційні — висока продуктивність, транспортабельність, надійність збереження, безпека роботи, відповідність екологічним, ергономічним, естетичним критеріям;

• конструктивні — відповідність параметрів виробу умовам його експлуатації, підвищення потужності і робочих швидкостей, автоматизація регулювання і керування, уніфікація матеріалів, деталей і вузлів;

• технологічні — відповідність конструкції виробу оптимальним технологічним умовам його виготовлення, можливість типізації й автоматизації виробничих процесів тощо.

Результати КПВ відображаються у відповідній конструкторській документації, створюваній на різних етапах підготовки, а саме: видачі технічного завдання і пропозиції, розробки ескізного й технічного проектів, робочої документації.

Технічне завдання готується замовником або розробником. У ньому обґрунтовується доцільність і ефективність створювання нового продукту, визначаються призначення й основні споживчі властивості нововведення, його експлуатаційні параметри, попит на виріб і річний обсяг випуску, а також його прогресивність (технічний рівень).

Технічна пропозиція готується розробником на основі технічного завдання і містить техніко-економічне обґрунтування конкретної продукції. Виконання робіт на цій стадії має визначати можливість задоволення усіх вимог технічного завдання у конкретних виробничих умовах.

Ескізний проект містить кінематичні, електричні й інші необхідні схеми, креслення загальних видів, специфікації складальних одиниць, у т. ч. уніфікованих і придбаних, а також проміжний техніко-економічний аналіз.

Технічний проект містить результати конструкторської розробки окремих вузлів і агрегатів виробу. Виконується конструктивне оформлення усіх компонентів виробу з розрахунками й забезпечується його висока технологічність.

Під технологічністю виробу розуміють сукупність властивостей його конструкції, що характеризують можливість оптимізації витрат праці, ресурсів і часу на всіх стадіях розробки, виробництва, експлуатації виробу. Конструкція виробу має надавати можливість вибору й застосування найбільш ефективної технології, оптимізації витрат на створення, виробництво, експлуатацію, ремонт і поточне обслуговування виробу, включаючи контроль якості, випробування й підготовку виробу до експлуатації, перевірку його працездатності. Технологічність виробу характеризують показники трудомісткості виготовлення, питомої матеріалоємності, тривалості виробничого циклу, маси виробу та його складових частин, загальної кількості деталей у виробі, точності виготовлення тощо. Узагальнюючим показником виробничої технологічності є собівартість продукції.

Робоча документація включає:

• креслення і документацію дослідного зразка, на основі яких його виготовляють і випробовують, а в разі потреби — коригують подані креслення і документацію;

• документацію установчих серій, на основі якої вони виготовляються і випробовуються, за результатами яких коригується конструкторська документація;

• документацію серійного або масового виробництва, що є основою для виготовлення і проведення випробувань дослідної партії. Після випробувань документи коригують і передають технологічним службам для проектування технологічного процесу виробництва інноваційного продукту.

Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) — сукупність взаємозалежних науково-технічних процесів, що забезпечують технологічну готовність виробництва: наявність повних комплектів конструкторської й технологічної документації і технологічного оснащення, необхідних для випуску в задані терміни запланованого обсягу продукції зі встановленими техніко-економічними показниками та відповідними стандартами й технічними умовами якості. Основна мета ТПВ — забезпечення необхідних умов для досягнення повної готовності будь-якого типу виробництва (одиничного, серійного, масового) до випуску виробів заданої якості в оптимальні терміни за мінімуму трудових, матеріальних і фінансових витрат. Організація ТПВ залежить від типу виробництва. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва ТПВ здійснюється зазвичай децентралізовано, тоді як на підприємствах великосерійного і масового виробництва — централізовано.

У процесі технологічної підготовки виробництва розробляються:

• технічне завдання, в якому на основі аналізу діючої на підприємстві системи ТПВ розробляються пропозиції з її вдосконалення;

• технічний проект, в якому визначаються призначення, вимоги до системи ТПВ та окремих її елементів, розробляються загальна структурна схема ТПВ, організаційна структура служб, основні положення з організації і управління процесом ТПВ, алгоритми для постановки й розв’язання задач засобами обчислювальної техніки тощо;

• робочий проект, що включає розробку оригінальних, типових і стандартних технологічних процесів, стандартів підприємства на засоби технологічного оснащення, документації на організацію спеціалізованих робочих місць і дільниць на основі типових і стандартних технологічних процесів і методів групової обробки деталей, робочої документації для розв’язання задач за допомогою ЕОМ, інформаційних масивів, організаційних положень та посадових інструкцій.

В основу сучасної організації ТПВ покладено принцип розподілу робіт на створення типових і перспективних технологічних процесів, які розробляються відповідно до спеціалізації підприємства, і проектування одиничних технологічних процесів за конкретним замовленням. Типовим називається технологічний процес, що характеризується єдністю змісту й послідовності більшості технологічних операцій і переходів для групи виробів із загальною конструктивною ознакою.

Перспективний технологічний процес являє собою результат інноваційної розробки технологічного процесу, що відповідає світовому рівню розвитку технології або навіть випереджає його. Документація на одиничні технологічні процеси містить додаткові вказівки й відомості щодо оригінальних елементів технологічного процесу, а також деталізацію типових і перспективних технологічних процесів відповідно до конкретних організаційно-виробничих умов.

Розробка технологічного процесу проходить декілька стадій.

Розробка міжцехових технологічних маршрутів для всіх складових частин виробу, що встановлюють послідовність їх проходження підрозділами підприємства (розцехівка). Визначається можливість виробництва заготівок силами власного виробництва, встановлюються основні методи виготовлення деталей та підрозділи, що відповідають за їх виробництво; визначається номенклатура виробничої програми цехів, спеціалізація і кооперування основного виробництва. За умов одиничного й дрібносерійного виробництва при універсальному обладнанні і технологічному оснащенні, а також високої кваліфікації робітників розцехівки може виявитися достатньою для виготовлення та складання деталей у готовий виріб.

Розробка маршрутних карт та операційних технологічних процесів. Маршрутний процес розробляється в загальному вигляді й оформляється маршрутною картою, що містить перелік і послідовність технологічних операцій, склад обладнання, технологічне оснащення, загальну норму часу без переходів і режимів обробки. Операційний технологічний процес оформляється операційними картами, які конкретизують технологічні операції до переходів і режимів обробки. Одночасно на цій стадії встановлюють норми витрат матеріалів на виріб, поопераційні норми часу чи виробітку й оптимальне планування робочих місць, коефіцієнти оснащеності, номенклатуру спеціалізованого й уніфікованого оснащення та спеціалізованого обладнання.

Проектування і виготовлення технологічної оснастки.. Перелік і кількість оснащення залежить від ряду чинників: якісних особливостей конструкції, типу виробництва й обсягу випуску виробів. Усю номенклатуру оснастки розбивають на декілька черг (за термінами виготовлення). До нульової черги відносять ті види оснастки, без яких виготовити виріб неможливо або вкрай важко; до першої — необхідні для освоєння виробництва виробу; для другої — важливі для повного розгортання виробництва.

Перевірка, налагодження і передача в експлуатацію технологічного процесу (документації, оснастки) виробничими цехами, виготовлення дослідного зразка і дослідної партії.

Для забезпечення виробництва нової продукції необхідна наявність кадрів виконавців і повністю закінчених відповідно до світових стандартів документації та технологічної оснастки. Це забезпечується системами конструкторської і технологічної документації, оформленої у вигляді стандартів. До них належать:

• Державна система стандартизації;

• Єдина система конструкторської документації (ЄСКД);

• Єдина система технологічної документації (ЄСТД);

• Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ);

• Єдина державна система забезпечення єдності вимірів (ДСЗЄВ);

• Система стандартів безпеки праці (ССБП) тощо.

ЄСКД — комплекс державних стандартів, що встановлюють єдині взаємопов'язані правила і положення зі складання, оформлення й обігу конструкторської документації, що розробляється та застосовується промисловими підприємствами, науково-дослідними, проектно-конструкторськими організаціями. ЄСКД враховує норми і вимоги, а також правила оформлення графічних документів, встановлені рекомендаціями ISO (International Standart Organisation).

Основне призначення ЄСТД — встановити в усіх організаціях і на підприємствах єдині взаємопов'язані правила, норми і положення з виконання, оформлення, комплектації, обертання, уніфікації й стандартизації технологічної документації. На основі ЄСТД розробляються і впроваджуються типові технологічні процеси, впорядковуються номенклатура й зміст форм технологічної документації, встановлюються правила оформлення технологі-чних процесів для підрозділів.

ЄСТПВ — це встановлена державними стандартами система організації і управління ТПВ, яка постійно вдосконалюється на основі досягнень науково-технічного прогресу, і впливає на розвиток ТПВ на всіх рівнях. Основу ЄСТПВ складають: системно-структурний аналіз циклу ТПВ; типізація і стандартизація технологічних процесів; стандартизація технологічної оснастки й інструмента.

Поряд і паралельно з технічною підготовкою виробництва нової продукції відбувається організаційно-економічна підготовка підприємства до цього процесу. Деякі автори зводять її в основному до розробки кошторису (смета) витрат на підготовку до виробництва і освоєння нових видів продукції. На їх думку, кошторис витрат на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції і нових технологічних процесів включає витрати на:

• проектування та конструювання нового виробу, розробка технологічного процесу і його виготовлення;

• проектування інструментальної оснастки і розробку технологічного процесу та її виготовлення;

• розробку й оформлення витратних нормативів;

• випробування матеріалів, напівфабрикатів, інструментів й інших спеціальних засобів для випуску нових виробів;

• перепланування й перестановку обладнання;

• виготовлення дослідного зразка;

• розробку й освоєння нової технології процесу виробництва;

• випробування на підприємстві-виробнику і у споживачів дослідної партії продукції.

Головне завдання організаційно-економічної підготовки виробництва полягає в тому, щоб на всіх етапах створення нових виробів забезпечити вибір найбільш економічно вигідного варіанту. Нові машини, прилади мають бути технічно досконалішими й ефективнішими з точки зору їх виробництва й експлуатації.