6.3. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства
Певні успіхи вітчизняних товаровиробників, що існують впродовж останніх років в Україні, досягнуті переважно за рахунок використання раніше накопиченого виробничого потенціалу. При цьому стан матеріально-технічної бази виробництва продовжує залишатися незадовільним. Для того, щоб додати позитивним процесам необоротний характер і перейти на інноваційний шлях розвитку, потрібне якісне оновлення виробництва на новій технічній і технологічній основі. Існуючі темпи відтворення не дозволили припинити процес старіння основних фондів. Ступінь зношеності основних фондів на кінець 2006 року досяг 48%. Понад 40% балансової вартості основних фондів складають об'єкти віком понад 23 роки. На сьогоднішній день інноваційну діяльність в Україні здійснює тільки кожне десяте підприємство, тоді як в розвинених країнах частка інноваційно активних підприємств досягає 70%, а 85-90% приросту ВВП доводиться на виробництво наукомісткої продукції.
Інноваційна здатність економіки визначається можливістю поширювати у всіх сферах нові продукти і технології, завойовувати відповідні області ринку і залежить від економічного устрою, що діє, наявності і характеристики інноваційного потенціалу, організаційної структури, в рамках якої здійснюється інноваційна діяльність. Тому зростає необхідність переходу підприємств до конкретних дій в напрямку активізації інноваційних процесів, а основним інструментом перетворень повинен стати економічний аналіз інноваційних процесів, а саме інноваційного потенціалу, що припускає рішення керівництва щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства. Важливу роль у підвищенні інноваційної активності підприємства відіграє вибір і реалізація відповідної стратегії інноваційного розвитку підприємства. Для визначення майбутньої стратегії потрібна інформація щодо величини інноваційного потенціалу та рівня його використання. Моніторинг та оцінка рівня інноваційного потенціалу, який звичайно розглядають як сукупні можливості підприємства щодо ефективного впровадження нових продуктів та технологій у господарський обіг, є актуальним завданням, оскільки його розв’язання дає змогу приймати стратегічні і тактичні рішення інноваційного розвитку підприємств.
Інноваційний потенціал визначається здатністю і готовністю підприємства здійснювати ефективну інноваційну діяльність. Здатність – це наявність і збалансованість структури потенціалу (ресурсів, необхідних для інноваційної діяльності). Готовність – це достатній рівень розвитку потенціалу і наявних ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Слід підкреслити, що інноваційний потенціал являє собою наявні та приховані можливості залучення та використання ресурсів, тому він є тим підґрунтям, на підставі якого розробляються та впроваджуються нововведення.
Для ефективного здійснення інноваційної діяльності підприємству потрібна певна сукупність ресурсів: інтелектуальних (технологічна документація, винаходи, патенти, ліцензії, корисні моделі, промислові зразки); матеріальних (дослідне експериментальне і лабораторне обладнання); фінансових (власні, запозичені, інвестиційні, бюджетні, грантові кошти); інфраструктурних (власні, підрозділи НДР і ДКР, конструкторський відділ); додаткових ресурсів підвищення результатів інноваційної діяльності (партнерські та особисті зв’язки з науково-дослідними інститутами, інформаційний відділ). (Рис.6.1). Наявність і масштаби розвитку таких ресурсів визначають готовність підприємства ефективно впроваджувати та освоювати нові технології. Так, якщо на підприємстві наявні усі необхідні ресурси, то воно може піти шляхом стратегії лідера, впроваджуючи принципово нові (базисні) інновації. Якщо інноваційні можливості обмежені, тоді доцільно їх нарощувати та вибирати стратегію послідовника. При цьому, при виборі тієї чи іншої стратегії розроблення і впровадження нових технологій на сьогодні недостатньо обмежуватися оцінкою фінансових та інших ресурсів для реалізації лише інноваційної діяльності підприємства, треба враховувати інтереси поточного виробничого процесу.
Комплексний аналіз стану і можливостей інноваційної діяльності підприємства доцільно розглядати в двох взаємозв'язаних напрямках, а саме, характеризувати деякі інноваційні властивості самого підприємства, процесів розробки і виробництва продукції даної виробничої одиниці, а також особливості реалізації дослідницької і виробничої фаз життєвого циклу виробу, що випускається на підприємстві. При цьому комплексний характер дослідження може бути досягнутий за рахунок виконання його в двох площинах – аналізу можливості і поточного стану інноваційних процесів на різних етапах функціонування підприємства.
Об'єктами комплексного аналізу підприємства, з позицій можливостей здійснення інноваційної діяльності, є продукція і власне саме підприємство, що випускається ним, а як предмет дослідження можуть розглядатися інноваційні властивості вказаних елементів загальної схеми підприємства.
На першому етапі здійснюється аналіз інноваційного потенціалу підприємства. Високий рівень мінливості зовнішнього середовища робить очевидною необхідність подібної оцінки перед кожним нововведенням стратегічного характеру. Перш за все, звертається увага на раціональність і обґрунтованість розподілу засобів між основними складовими інноваційного потенціалу. Надалі проводиться аналіз впливу основних техніко-економічних чинників на зміну структури інноваційного потенціалу в звітному періоді в порівнянні з попереднім. При цьому виявляються внутрішньогосподарчі резерви зростання інноваційного потенціалу підприємства. Такий підхід дає можливість проаналізувати деякою мірою інноваційний потенціал підприємства. Але комплексну оцінку інноваційного потенціалу провести досить складно. При цьому наявність фінансових ресурсів виявляється вирішальним при обиранні відповідної інноваційної стратегії.
Засоби розподілу прибутку промислових підприємств роблять вплив на цілий ряд аспектів їх функціонування. Одна з найбільш важливих теоретичних і практичних проблем полягає в тому, як прибуток, отриманий від реалізації продукції, робіт і послуг, раціонально розподілити між реінвестованою у виробництво і відшкодованою на науково-технічні розробки. Іншими словами, йдеться про обґрунтування інноваційної політики.
В умовах змішаної економіки інноваційна політика промислового підприємства може вважатися раціональною (економічно обґрунтованою) у тому випадку, коли вона максимізувала прибутковість внаслідок послідовного розвитку виробництва як в кількісному, так і якісному відносинах. З врахуванням відмічених обставин і переводячи теоретичні аргументи в площину конкретних економічних формулювань, можна сказати, що для обґрунтування інноваційної політики підприємства як мета висувається така її організація, при якій досягається кількісне і якісне зростання виробництва, що забезпечує максимізацію доходів за певний період часу.
Впровадження нових технологій на підприємствах без попередньої оцінки його інноваційного потенціалу може спричинити негативні наслідки. Підприємству може не вистачити коштів для завершення початого інноваційного проекту, що негативно відіб’ється на забезпеченні поточної виробничо-господарської діяльності або взагалі привести до зупинки інноваційного проекту. Затримка термінів реалізації інновацій призводить до збільшення незавершеного виробництва, що небажано розцінюється як нераціональне використання інвестованого капіталу. Зупинка реалізації інноваційного проекту може зумовити також розвиток ризику запізнілої комерції, коли новинка готова до виходу на ринок, але може бути вже застарілою. Для того, щоб уникнути таких проблем, підприємству треба на етапі розроблення перспективних планів вилучити проекти, які не можна виконати з точки зору їх забезпеченості.
Даний підхід дозволяє стверджувати, що формування інноваційного потенціалу залежить від того, наскільки виробнича система підприємства готова сприйняти ту або іншу інновацію. Сприйняття до інновацій може мати форму визнання інновацій, коли виробнича система зацікавлена і підготовлена до їх впровадження, або заперечення інновацій, коли вони перешкоджають інтересам підприємства або коли виробнича система не готова до їх впровадження.
Таким чином, управління формуванням та розвитком інноваційного потенціалу підприємства дозволить забезпечити:
досягнення стійкої конкурентоспроможності інноваційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках;
забезпечення максимальних темпів оновлення продукції та технологій;
досягнення високого технологічного рівня виробництва;
оптимальне с точки зору економіко-екологічних позицій використання усіх видів ресурсів.
