5.3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва

Ефективне функціонування технопарків, бізнес-інкубаторів, інших малих і середніх інноваційних підприємств потребує створення розвиненої інноваційної, ринкової та побутової інфра­структури. Інфраструктура самостійна сфера економіки. Особливість галузей інфраструктури в тому, що вони проводять не матеріальну продукцію, а послуги. Перехід до ринкової системи господарювання в Україні пов'язаний з появою великої кількості відособлених виробників. Тому завданням елементів інфраструктури стає створення і підтримка стійких господарських зв'язків між економічними суб'єктами. Отже, основна функція інфраструктури — формування зовнішніх умов господарювання як економічних суб'єктів, так і національної економіки в цілому.

У зв'язку з розвитком ринкових відносин в Україні вирішується завдання формування адекватного новому господарському механізму ринкової інфраструктури. Як найважливіший складник самого господарюючого механізму, вона повинна сприяти вільному обміну господарських ресурсів і реалізації функції саморегулювання і самонастрою національної економіки у зв'язку з кон'юнктурними коливаннями ринку.

В українській економіці, системою змішаного типу, що є, разом з ринковою інфраструктурою ще тривалий час існуватимуть і неринкові організаційні структури і економічні форми, що функціонують відповідно до адміністративно-бюрократичних принципів господарювання і що відносяться до «неринкової інфраструктури».

В індустріально розвинених країнах Заходу під ринком розуміють економічну систему в цілому, тому поняття «інфраструктура» використовується стосовно всієї економічної системи.

Інфраструктура інноваційної діяльності або інноваційна інфраструктура — це комплекс організаційно-економічних інститутів, що безпосередньо забезпечують умови реалізації інноваційних процесів господарюючими суб'єктами (зокрема спеціалізованими інноваційними організаціями) на основі принципів економічної ефективності як національної економіки в цілому, так і її економічних суб'єктів, в умовах кон'юнктурних коливань ринку.

Всі організації, що відносяться до інноваційної інфраструктури, знаходяться в певному технологічному і економічному зв'язку, що виражає єдність етапів інноваційної діяльності. Організації в сукупності створюючи інноваційну інфраструктуру, розрізняються за секторами, типами організацій, за територіями, включаючи зарубіжні організації і підприємства. Це, зокрема, інноваційні (венчурні) фонди, інноваційні біржі, бізнес-центри, інформаційно-комп'ютерні центри колектив­ного користування, бюро патентного й юридичного захисту інтелек­туальної власності, незалежної експертної оцінки інноваційних про­ектів, інформаційно-маркетингові, рекламні, лізингові, аудиторські сертифікаційні фірми, центри підготовки та підвищення кваліфікації підприємців-інноваторів, центри консалтингу тощо.

Фірми-консультанти пропонують своїм клієнтам по­слуги з пошуку нових технологій за замовленнями промислових компаній, доробки технічних нововведень до комерційної стадії або їх адаптації до інших сфер застосування, отримання патен­тів, маркетингу і продажу ліцензій, надання капіталу для промис­лового освоєння технологій, пошуку інвесторів під інноваційний проект, допомоги у створенні спільних підприємств. Формою опла­ти таких послуг можуть бути одноразова чи періодична винагоро­да, роялті, пайова участь у новому виробництві або підприємстві. Штати консультаційних фірм формуються з висококваліфікованих спеціалістів різного профілю: вчених, інженерів, математиків, пси­хологів, соціологів, професійних патентознавців, фахівців з марке­тингу, менеджерів.

Інфраструктура інноваційної діяльності підрозділяється на наступні функціональні сфери:

• транспорт і зв'язок;

• інформатика і телекомунікації;

• кредитно-фінансова сфера (фондовий ринок; інститут посередників; компанії і фірми, що надають послуги спеціального характеру);

• ринок комплексних посередницьких послуг.

Транспорт, зв'язок, комунікаційні і інформаційні системи мають загальногосподарське призначення і беруть участь в обслуговуванні всіх галузей національної економіки.

Основними елементами вітчизняної інформаційної інфраструктури залишаються бібліотеки, книжкова торгівля, наукові видавництва і системи вторинної наукової інформації (реферативні і бібліографічні видання та бази даних, сигнальна інформація і ін.), що забезпечують функціонування каналу опосередкованих науковими виданнями комунікацій (наукові журнали, монографії).

До технічних об'єктів інформаційної інфраструктури належать державні системи електронної телепередачі, супутникові відео- і радіотелефони, факси, телекомунікаційні системи типу «ИСТОК-К», супутникові типу «Горизонт» і «Блискавка», мобільний цифровий радіотелефонний зв'язок України.

У світовому інформаційному просторі активно розвиваються електронні інформаційні системи. Науково-технічна інформація, що збільшується за об'ємом, представляється і розповсюджується тільки на електронних носіях в межах замкнутих інформаційних контурів, доступ до яких мають тільки користувачі електронних систем.

Кредитно-фінансова сфера інфраструктури інноваційної діяльності має специфічні особливості, пов'язані з характером цієї діяльності, високим ступенем комерційного ризику, що відрізняється, необхідністю залучення довгострокових інвестицій і ін.

Головна функція банків в інноваційній сфері — фінансування і кредитування процесів створення і тиражування науково-технічних нововведень. Банки можуть кредитувати всі етапи життєвого циклу нововведення. Зазвичай кредит видається під фонди, що є у заявника, під гарантії його вищестоящої організації, під укладені договори на придбання вироблюваною за рахунок використання кредиту нової продукції. При цьому процентна ставка за кредит на інноваційну діяльність встановлюється залежно від її ефективності, термінів окупності, відповідності пріоритетів науково-технічного розвитку і ступеня ризику заходів, що кредитуються.

Банк може стати співвласником результату, компенсуючи свої витрати у вигляді прибутку від експлуатації нововведення. У договорі на фінансування може оговорюватись термін, після закінчення якого частка засобів банку в фінансуванні інновації буде за бажанням юридичної особи, що отримала позика, викуплена.

За допомогою лізингових операцій банк може перетворитися на власника інноваційного підприємства або створити нове виробництво.

Банки можуть організувати комплексну експертизу нововведення з науковою, техніко-економічною, економічною і інших сторін, привертаючи для цього висококваліфікованих фахівців. Зазвичай, вартість комплексної експертизи складає один відсоток від розрахункової вартості або договірної ціни розробки. Банк може надавати різні послуги інноваційним підприємствам: інформаційні, посередницькі, консультативні, науково-технічні, рекламні, прогнозні, кон'юнктурні. Нарешті, банк може стати організатором спільних підприємств, що створюються на акціонерній основі.

Ризиковий характер діяльності інноваційних підприємств перешкоджає широкому залученню комерційних банків до процесу кредитування інноваційних проектів. Це пов'язано не тільки з довгостроковістю запрошуваних позик, але й з відсутністю гарантій кредиторові в поверненні позику і отриманні дивідендів. Дана обставина виводить комерційні банки з числа інвесторів інноваційних підприємств за довгостроковими проектами.

Ринок комплексних посередницьких послуг (аналітичних, експертних, рекламних, інформаційних, консалтингових, інжинірингових, аудиторських і ін.) значно впливає на інтенсивність розповсюдження інноваційних процесів. Дані послуги можуть надаватися спеціалізованими біржами, аналітичними центрами, фірмами, що займаються патентуванням, ліцензуванням, стандартизацією і сертифікацією нововведень, а також різними некомерційними організаціями: фондами, асоціаціями, науково-технічними суспільствами і союзами.

У період ринкових перетворень при науково-дослідних установах та вузах, що сформувалися раніше, стали створюватися і розвиватися комерційні інфраструктурні утворення: консалтингові і маркетингові служби, технополіси і технопарки, інжинірингові і венчурні фірми та ін. Проте, складнощі перехідного періоду (відсутність конкурентного середовища в країні, падіння об'ємів виробництва, зростання інфляції), негативним чином позначилися на умовах функціонування інноваційної інфраструктури.

Мета спеціалізованих фірм — інноваційних посередників — є отримання посередницького прибутку за рахунок оптимізації інноваційного процесу або його окремих стадій. Посередницька діяльність може розповсюджуватися на фінансове, інформаційне і матеріально-технічне забезпечення інноваційних процесів, просування товару на ринок та ін. Так, важливу роль в інноваційній інфраструктурі грають спеціалізовані організації за матеріально-технічним забезпеченням всіх стадій інноваційного процесу окрім виконання замовлень при постачанні матеріально-технічних ресурсів. Спеціалізовані фірми можуть надавати послуги з проведення експериментів, обчислювальних робіт та ін. Базою формування і розвитку подібних фірм можуть служити експериментальні полігони і інші підрозділи НДІ й підприємств, що виділилися в самостійні підприємства або центри колективного користування.

Посередницькі функції в інноваційній діяльності, наприклад, здійснюють фірми, що надають послуги з розміщення замовлень підприємств на виготовлення складного, унікального обладнання на підприємствах, що мають вільні, недовантажені потужності. Доходи фірми утворюються за рахунок відрахувань певного відсотка від загальної вартості замовлення. Фірма створює банк даних про недовантажені виробничі потужності і використовує технологію розміщення замовлень «під ключ», що припускає пошук виконавців за профілем продукції, узгодження з ним технологічних і економічних питань, термінів виконання замовлення, його вартості. Замовникові пропонується декілька потенційних партнерів, з яких він вибирає найбільш відповідного.

Інноваційна інфраструктура охоплює діяльність у рамках інноваційного процесу (наука-техника-виробництво-споживання) і повинна володіти наступними властивостями:

• поширеність у всіх регіонах, що забезпечує рішення на місцях завдань повного інноваційного циклу з кадровим забезпеченням і сервісним обслуговуванням;

• універсальність, що забезпечує виконання будь-якого проекту під ключ в будь-якому секторі економіки;

• конструктивність і професіоналізм, що забезпечує орієнтацію кінцевих результат;

• фінансова і інформаційна забезпеченість;

• гнучкість до зміни умов.